Рішення № 81433296, 15.04.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/196/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2019 Справа № 908/2787/18

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “НІКОЛЬ ІНК” (74800 Херсонська область, м. Каховка, вул. Мелітопольська, буд. 21 А, код ЄДРПОУ 37631040)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “АГЕЯ” (69035 м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 147, код ЄДРПОУ 37359165)

про стягнення 261 050 грн. 75 коп.

представники сторін

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

26.12.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “НІКОЛЬ ІНК” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “АГЕЯ” 213000 грн. 00 коп. основного боргу, 39713 грн. 03 коп. пені, 3369 грн. 86 коп. 3 % річних, 4967 грн. 86 коп. інфляційного збільшення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2018 р., справу № 908/2787/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 27.12.2018 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2787/18, присвоєно справі номер провадження 27/196/18 та призначено судове засідання на 23.01.2019 р.

Справа № 908/2787/18 розглядається за правилами загального позовного провадження.

23.01.2019 р. судом проведено підготовче засідання у справі № 908/2787/18.

Ухвалою суду від 23.01.2019 р. підготовче засіданні на підставі ст. 183 ПК України було відкладено на 21.02.2019 р., у зв’язку з неявкою сторін.

Ухвалою суду від 21.02.2019 р., відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України, строк підготовчого засідання продовжено на тридцять днів, на підставі ст. 183 ГПК України, підготовче засідання було відкладено та призначено на 18.03.2019 р.

Ухвалою суду від 18.03.2019 р., закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 15.04.2019 р.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю “НІКОЛЬ ІНК” у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. 11.02.2019 р. представник позивача надіслав на адресу суду письмове клопотання № 01-02/19 від 04.02.2019 р. (вх. № 08-08/2864/19 від 11.02.2019 р.) щодо розгляду справи без участі представника. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, для дослідження доказів доданих до позовної заяви направив оригінали документів на підставі яких було заявлено позов.

Клопотання позивача прийнято судом.

Відповідач у судове засідання жодного разу не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувану ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника або ненадання витребуваних документів суд не попереджав.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

В матеріалах справи містяться оригінали рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, відповідно до яких ухвали суду були отримано уповноваженою особою відповідача.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю позивача та відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Справу розглянуто в порядку ст. 178 ГПК України, відповідно до якої, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

14.02.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “НІКОЛЬ ІНК” (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АГЕЯ” (замовник) укладено договір по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні № 1402/17-1.

Відповідно до п. 1.1 договору перевізник зобов'язується доставити ввірений йому замовником вантаж до пункту призначення та видати його вантажоодержувачу, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену даним договором плату.

Згідно п. 1.2 договору конкретні умови кожного замовлення зазначаються у заявці замовника і узгоджуються з перевізником.

Підтвердженою вважається заявка, підписана представниками сторін і скріплена печатками замовником і перевізника. підтверджена заявка (надалі - заявка) обов'язкова для виконання сторонами і є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.3 договору).

На підставі узгоджених заявок на транспортування вантажу автомобільним транспортом, надано ТОВ «АГЕЯ» послуги з перевезення вантажів:

№ 2К від 21.05.2018 року за маршрутом: Каховка- Красилівка, вантаж: цибуля свіжа, вартість перевезення: 13700,00грн.;

№ 2К від 22.05.2018 року за маршрутом за маршрутом: Каховка- Красилівка, вантаж:

цибуля свіжа, вартість перевезення: 13700,00грн.;

№ 1К від 23.05.2018 року за маршрутом: Каховка- Красилівка, вантаж: цибуля свіжа, вартість перевезення: 13700,00грн.;

№ 3К від 23.05.2018 року за маршрутом: Каховка- Красилівка, вантаж: цибуля свіжа, вартість перевезення: 13700,00грн;

№ 3К від 24.05.2018 року за маршрутом: Каховка- Красилівка, вантаж: цибуля свіжа, вартість перевезення: 13700,00грн.;

№ 1К від 26.05.2018 року за маршрутом: Каховка- Красилівка, вантаж: цибуля свіжа, вартість перевезення: 13700,00грн.;

№ 2К від 26.05.2018 року за маршрутом: Каховка- Копилов, вантаж: цибуля свіжа, вартість перевезення: 13700,00грн.;

№ 3К від 29.05.2018 року за маршрутом: Каховка- Красилівка, вантаж: цибуля свіжа, вартість перевезення: 13700,00грн;

№ 2К від 31.05.2018 року за маршрутом: Каховка- Красилівка, вантаж: цибуля свіжа, вартість перевезення: 13700,00грн.;

№ 2К від 01.06.2018 року за маршрутом: Каховка- Красилівка, вантаж: цибуля свіжа, вартість перевезення: 13700,00грн;

№ 2К від 06.06.2018 року за маршрутом: Херсон-Каховка, вантаж: цибуля свіжа, перевезення: 2700,00 грн.;

№ 2К від 07.06.2018 року за маршрутом: Каховка- Красилівка, вантаж: цибуля свіжа, вартість перевезення: 13700,00грн;

№ 2К від 09.06.2018 року за маршрутом: Н-Каховка- Каховка, вантаж: цибуля свіжа, вартість перевезення: 500,00 грн.;

№ 3К від 09.06.2018 року за маршрутом: Каховка-Красилівка, вантаж: цибуля свіжа, вартість перевезення: 13700,00 грн.

№ 2К від 10.06.2018 року за маршрутом: Каховка- Красилівка, вантаж: цибуля свіжа, вартість перевезення: 13700,00грн.;

№ 2К від 11.06.2018 року за маршрутом: Каховка- Красилівка, вантаж: цибуля свіжа, вартість перевезення: 13700,00грн.;

№ 1К від 13.06.2018 року за маршрутом: Каховка- Красилівка, вантаж: цибуля свіжа, вартість перевезення: 13700,00грн.;

№ 1К від 27.06.2018 року за маршрутом: Каховка- Красилівка, вантаж: цибуля свіжа, вартість перевезення: 13700,00грн.

За вказаними заявками сторонами без зауважень та заперечень підписані та скріплені круглими печатками сторін – юридичних осіб Акти надання послуг.

Позивачем виставлені рахунки на оплату на загальну суму 213 000 грн. 00 коп.

Перевезення підтверджується товарно-транспортними накладними.

В актах зазначено, що замовник претензій по об’єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має, та дані акти підписані відповідачем без зауважень.

Позивачем надано послуги з перевезення, відповідно до зазначених замовлень на загальну суму 213 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за цим договором здійснюються в гривнях у безготівковій формі на підставі отриманих замовником оригіналів: даного договору (з додатками за наявності), заявки по кожному перевезенню, рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної (СМR/ТТН) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта наданих послуг, а також належного оформлення інших документів, що підлягають електронній реєстрації, протягом 5-ти банківських днів з дати отримання замовником оригіналів вказаних документів, якщо в заявці не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

Відповідач не виконав належним чином свої грошові зобов'язання перед позивачем щодо оплати наданих ТОВ «Ніколь ІНК» послуг по перевезенню вантажів, в результаті чого сума основного боргу відповідача перед позивачем склала 213 000 грн. 00 коп.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків, який узгоджений, підписаний обома сторонами та скріплений печатками позивач та відповідача на загальну суму 213 00 грн. 00 коп.

Враховуючи наявну заборгованість позивач звернувся до суду з позовом за яким порушено провадження в даній справі.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує наступне.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором перевезення вантажу.

З умов договору № 1402/17-1 від 14.02.2017 р. вбачається, що він є змішаним договором, оскільки містить елементи договору перевезення вантажу та транспортного експедирування.

Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення (ч. 1 ст. 908 ЦК України).

Статтею 307 ГК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Аналогічний припис містить ст. 909 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (стаття 929 ЦК України).

Відповідно д статті 908 ЦК України – перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав свої зобов’язання за договором, здійснивши перевезення вантажу, відповідач свої зобов’язання за договором щодо своєчасної та повної оплати не виконав.

З метою врегулювання спірних правовідносин 01.10.2018 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію щодо виконання своїх грошових зобов’язань відповідачем.

Відповідачем визнано вказану заборгованість та для врегулювання погашення заборгованості надано позивачу гарантійний лист та додаткову угоду до договору 1402/17-1 по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні від 14.02.2017 р., якою відповідач гарантує погашення заборгованості та надано графік погашення заборгованості, окрім того вказаною додатковою угодою відповідач зобов'язався сплатити штрафні санкції у розмірі 2% за кожен місяць прострочення від суми несплаченої заборгованості, яка утворилась на 01.10.2018 року та становить 213 000 грн. 00 коп.

Як свідчать матеріали цієї господарської справи, відповідач взяті на себе договірні зобов’язань належним чином не виконав, оплату за отримані послуги перевезення не здійснив, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 213 000 грн. 00 коп., яка заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 369 грн. 86 коп. 3 % річних, 4 967 грн. 86 коп. інфляційного збільшення суми боргу, та 39 713 грн. 03 коп. пені.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов’язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов’язання.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Факт порушення грошових зобов’язань відповідачем є доведеним. Судом перевірено правильність нарахування 3 % річних та інфляційного збільшення суми боргу за допомогою за допомогою комп’ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, в межах заявлених позовних вимог.

Вимога щодо стягнення 39 713 грн. 03 коп. пені не підлягає задоволенню.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Тобто, порушення суб’єктом господарювання своїх договірних грошових зобов’язань дійсно передбачає можливість притягнення його до відповідальності шляхом застосування неустойки у вигляді пені, проте розмір пені, належний до стягнення, встановлюється за згодою сторін (має бути узгоджений ними в Договорі), за винятком випадків, коли певний розмір пені визначений безпосередньо в законі.

Разом з цим, господарським судом було встановлено, що сторонами в договорі № 1402/17-1 від 14.02.2017 р. по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні не визначено відповідальність замовника за порушення умов договору, зокрема стягнення пені.

Таким чином, оскільки умовами договору стягнення пені за порушення зобов’язання не встановлено, доказів встановлення пені за допомогою інших актів законодавства у договорі – відсутні та позивачем не надано, а тому суд відмовляє в задоволенні вимог щодо стягнення пені, як безпідставно заявлені.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов’язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу – у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним – і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов’язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають частковому задоволенню.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 3 320 грн. 07 коп. покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “НІКОЛЬ ІНК”, Херсонська область, м. Каховка Херсонської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “АГЕЯ”, м. Запоріжжя задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АГЕЯ” (69035 м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 147, код ЄДРПОУ 37359165) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “НІКОЛЬ ІНК” (74800 Херсонська область, м. Каховка, вул. Мелітопольська, буд. 21 А, код ЄДРПОУ 37631040) 213 000 (двісті тринадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 3 369 (три тисячі триста шістдесят дев’ять) грн. 86 коп. 3 % річних, 4 967 (чотири тисячі дев’ятсот шістдесят сім) грн. 86 коп. інфляційного збільшення, 3 320 (три тисячі триста двадцять) грн. 07 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення оформлено та підписано 26.04.2019 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова