Рішення № 81433170, 23.04.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/34/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2019 Справа № 908/516/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Осоцькому Д.І., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріяна-Агро” (72551, Запорізька область, Якимівський район, с. Вовчанське, вул. Молодіжна, буд. 18-А, код ЄДРПОУ 33005220)

До відповідача: Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175, код ЄДРПОУ 31914947)

про стягнення 159 540,08 грн.

За участю представників сторін:

від позивача, ОСОБА_1, довіреність № 08/01-01 від 08.01.2019р., адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП 001561 від 09.02.2018р.);

від відповідача, не з’явився.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

01.03.2019р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріяна-Агро” від 28.02.2019 р. за вих. №28/02-01 (вх. №555/08-07/19 від 01.03.2019р.) до Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” про стягнення 154 670,48 грн.

ОСОБА_2 з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2019 р. справу № 908/516/19 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.03.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/516/19 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження – 5/34/19. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначити на 04.04.2019р. об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнати обов’язковою.

01.04.2019р. до господарського суду Запорізької області від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів № 29/03юр від 29.03.2019р.

03.04.2019р. до господарського суду Запорізької області від відповідача надійшла заява про збільшення позовних вимог вих. № 03/04-01 від 03.04.2019р. в якій позивач зазначив, що збільшує позовні вимоги за рахунок перерахування пені на день проведення судового засідання на 4870,32 грн. та просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість на загальну суму 159 540,08 грн.

Ухвалою від 04.04.2019р. заяву позивача про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду, у судовому засіданні оголошено перерву до 23.04.2019р. о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано у позивача оригінали доказів.

19.04.2019р. до суду від позивача надійшло клопотання про неможливість надання доказів та витребування їх у відповідача вих. № 19/04-01 від 19.04.2019р. відповідно до якого позивач зазначив, що оригінали договорів поставки №28/01 від 28.01.2019р., №31/01 від 31.01.2019р. отриманих ТОВ “Оріяна-Агро” від відповідача відрізняються від тих, які були направлені позивачем із підписом та печаткою для підписання відповідачу в частині п. 4.1 договору, а саме відсутнє речення «За прострочку оплаты свыше трех банковских дней Покупатель оплачивает Поставщику штраф в размере десть процентов от неоплаченной сумы».

Позивач 10.04.2019р. направив відповідачу лист № 10/04-01 в якому вимагав надати оригінали договорів поставки №28/01 від 28.01.2019р., №31/01 від 31.01.2019р. в редакції підписаної зі сторони ТОВ “Оріяна-Агро” та акту звірки взаєморозрахунків за вказаними договорами. Станом на 19.04.2019р. відповідач не надав позивачу оригінали документів, що підтверджують позовні вимоги та необхідні позивачу для виконання ухвали суду від 04.04.2019р. у даній справі.

Таким чином позивач не має можливості надати суду оригінали договорів поставки №28/01 від 28.01.2019р., №31/01 від 31.01.2019р. в редакції, що підписана сторонами шляхом електронної пошти і копії яких є в матеріалах справи.

В зв’язку із зазначеним позивач просить суд витребувати у ПрАТ “Агропромислова компанія” оригінали договорів поставки №28/01 від 28.01.2019р., №31/01 від 31.01.2019р. в редакції, що підписана сторонами шляхом електронної пошти та оригінали актів звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2019р. по 28.01.2019р. за договором поставки №28/01 від 28.01.2019р. та за період з 01.01.2019р. по 28.02.2019р. за договором поставки №31/01 від 31.01.2019р.

22.04.2019р. до суду від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи вих. № 19/04-02 від 19.04.2019р. до якого позивачем додано копію довіреності на отримання ТМЦ № 75 від 24.01.2019р., копію рахунку-фактури № СФ-2801002 від 28.01.2019р. та виписку по банківському рахунку ТОВ “Оріяна-Агро” станом на 31.01.2019р.

22.04.2019р. до суду від відповідача надійшли заперечення вих. № 18/04/01юр від 18.04.2019р. відповідно до яких ПрАТ “Агропромислова компанія” вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки договори, на які вказує позивач, не укладались. Твердження позивача, що поставка товару здійснювалась саме на підставі договорів є помилковим та необґрунтованим.

З огляду на зазначене відповідач просить суд не брати до уваги в якості доказів по справі договори поставки №28/01 від 28.01.2019р., №31/01 від 31.01.2019р. та у задоволенні позовних вимог ТОВ “Оріяна-Агро” відмовити повністю.

22.04.2019р. до суду від відповідача надійшла заява вих. № 18/04/02юр від 18.04.2019р. відповідно до якої він зазначив, що позивачем не надано оригіналів договорів поставки №28/01 від 28.01.2019р., №31/01 від 31.01.2019р., враховуючи приписи ГПК України відповідач вважає копії оскаржуваних договорів є неналежними доказами, просить не брати їх до уваги в якості доказів по справі та у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), судові засідання 04.04.2019р. та 23.04.2019р. здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК “Оберіг”.

В судовому засіданні 23.04.2019р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог вих. 03/04-01 від 03.04.2019р., а також клопотання про витребування доказів у відповідача, просить його задовольнити.

Розглянувши клопотання позивача вих. № 19/04-01 від 19.04.2019р. про витребування доказів суд відмовив у його задоволенні виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах 2 та 3 ст. 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

ОСОБА_2 ч. 2 ст. 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Суд зазначає про те, що позивач, звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів 19.04.2019р., після відкриття провадження у справі, тим самим порушив вимог ч. 2 ст. 80 ГПК України, а саме подав вказане клопотання не у встановлений законом строк.

Клопотання позивача вих. № 19/04-01 від 19.04.2019р. про витребування доказів не містить обґрунтування поважності причин пропуску позивачем строку для звернення із відповідним клопотанням.

Щодо клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи вих. № 19/04-02 від 19.04.2019р., враховуючи положення ст. 80 ГПК України, суд задовольняє його частково та долучає до матеріалів справи копію довіреності на отримання ТМЦ № 75 від 24.01.2019р., оскільки вказаний документ було витребувано судом в ухвалі від 04.04.2019р.

Копію рахунку-фактури № СФ-2801002 від 28.01.2019р. та виписку по банківському рахунку ТОВ “Оріяна-Агро” станом на 31.01.2019р., які були додані позивачем до свого клопотання судом до матеріалів справи не долучено, оскільки вони подані із порушенням строку визначеного у ч. 2 ст. 80 ГПК України. Обґрунтування неможливості подати вказані докази разом із позовною заявою позивачем також не надано.

Відповідач в судові засідання 04.04.2019р. та 23.04.2019р. не з’являвся.

ОСОБА_2 ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з’явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з’явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов’язковою.

З поданих заперечень вих. № 18/04/01юр від 18.04.2019р. та заяви вих. № 18/04/02юр від 18.04.2019р. вбачається, що відповідач обізнаний про призначення судового засідання, місце та час розгляду справи.

Наявні матеріали справи дозволяють суду розглянути справу по суті в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 23.04.2019р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю “Оріяна-Агро” посилається на укладення з Приватним акціонерним товариством “Агропромислова компанія” договорів поставки №28/01 від 28.01.2019р., №31/01 від 31.01.2019р., відповідно до п. 1.1 яких Товариство з обмеженою відповідальністю “Оріяна-Агро” (Постачальник) передає, а Приватне акціонерне товариство “Агропромислова компанія” (Покупець) приймає та сплачує за товар на умовах цих договорів.

До позовної заяви від 28.02.2019 р. за вих. № 28/02-01 ТОВ “Оріяна-Агро” додано копії договорів поставки № 28/01 від 28.01.2019р., № 31/01 від 31.01.2019р. завірених за допомогою факсиміле, оригіналів вказаних договорів поставки позивачем у судових засіданнях суду надано не було.

Як зазначив позивач у клопотанні вих. № 19/04-01 від 19.04.2019р. ним отримано від відповідача договори поставки № 28/01 від 28.01.2019р., № 31/01 від 31.01.2019р. направлені йому для підпису з іншим змістом, а саме у п. 4.1 договорів відсутнє речення наступного змісту: «За прострочку оплаты свыше трех банковских дней Покупатель оплачивает Поставщику штраф в размере десть процентов от неоплаченной сумы». Як пояснив представник позивача оригінали вказаних договорів позивач не підписав зі свого богу, оскільки наполягав на внесенні до п. 4.1 договорів вказаного речення наступного змісту: «За прострочку оплаты свыше трех банковских дней Покупатель оплачивает Поставщику штраф в размере десть процентов от неоплаченной сумы»

В зв’язку із чим у ТОВ “Оріяна-Агро” відсутні оригінали договорів поставки № 28/01 від 28.01.2019р., № 31/01 від 31.01.2019р., копії яких додані до позовної заяви від 28.02.2019 р. за вих. № 28/02-01.

22.03.2019р., згідно фіскального чеку та опису вкладення у цінний лист, відповідачем направлено позивачу лист вих. № 22/03 юр від 22.03.2019р. з вимогою надати належним чином завірені копії договору поставки № 28/01 від 28.01.2019р., договору поставки № 31/01 від 31.01.2019р., видаткової накладної № РН-2801001 від 28.01.2019р., товарно-транспортної накладної № 11 від 31.01.2019р., видаткової накладної № РН-3101001 від 31.01.2019р., товарно-транспортної накладної № 10 від 28.01.2019р., довіреності на отримання ТМЦ № 75 від 24.01.2019р., оригінал акту звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2019р. по 28.02.2019р. за договором поставки № 28/01 від 28.01.2019р., оригінал акту звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2019р. по 28.02.2019р. за договором поставки № 31/01 від 31.01.2019р.,

11.04.2019р., згідно фіскального чеку та опису вкладення у цінний лист, позивачем направлено відповідь на лист відповідача вих. № 22/03 юр від 22.03.2019р. вих. № 10/04-01 від 10.04.2019р. з вимогою вислати на адресу ТОВ “Оріяна-Агро” оригінали договорів поставки № 28/01 від 28.01.2019р., № 31/01 від 31.01.2019р. в редакції, підписаної зі сторони позивача, які направлені на адресу ПрАТ “Агропромислова компанія” 04.02.2019р. Відповіді на вказаний лист позивача сторонами до матеріалів справи не надано.

Відповідно до п. 5.3 договорів поставки № 28/01 від 28.01.2019р., № 31/01 від 31.01.2019р., копії яких містяться у матеріалах справи, факсимільна, електронна копія договорів має юридичну силу до отримання їх оригіналів.

ОСОБА_2 п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як зазначено у ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. (ч. 2 ст. 642 ЦК України).

ОСОБА_2 ч. 2 ст. 649 ЦК України, розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

ОСОБА_2 зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 91 ГПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Вимоги до змісту та розташування реквізитів документів встановлені п.5 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003), затвердженої Наказом Держспоживстандарту України 07.04.2003 року № 55.

Пунктом 5.27 цієї Уніфікованої системи встановлено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів “ОСОБА_2 з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.

Суд зазначає, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Позивач вважає, що відповідачем порушено його права в зв’язку із неналежним виконанням останнім укладених між сторонами договорів поставки № 28/01 від 28.01.2019р., № 31/01 від 31.01.2019р.

Проте, відповідач має сумніви щодо достовірність копій договорів поставки № 28/01 від 28.01.2019р., № 31/01 від 31.01.2019р. доданих позивачем до позовної заяви від 28.02.2019 р. за вих. № 28/02-01, та зазначив, що вказані договори між сторонами не укладались.

Позивачем оригіналів договорів поставки № 28/01 від 28.01.2019р., № 31/01 від 31.01.2019р. суду для огляду у судових засіданнях 04.04.2019р. та 23.04.2019р. не надано. Копії вказаних договорів завірено не належними чином, а саме із застосуванням факсиміле, проте не надано доказів які б свідчили про встановлення порядку використання факсиміле на підприємстві позивача.

Таким чином копії договорів поставки № 28/01 від 28.01.2019р., № 31/01 від 31.01.2019р. в якості доказів по справі до уваги судом не приймаються.

Крім цього як свідчать матеріали справи та пояснення представника позивача у судовому засіданні 23.04.2019р. між ТОВ “Оріяна-Агро” та ПрАТ “Агропромислова компанія” існує спір щодо істотних умов договорів поставки № 28/01 від 28.01.2019р., № 31/01 від 31.01.2019р., та на час звернення до суду і прийняття рішення не існує договору у вигляді єдиного письмового документу підписаного уповноваженими представниками обох сторін.

Порядок вирішення переддоговірних спорів між суб’єктами господарювання визначено у ст. 181 ГК України.

ОСОБА_2 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Отже суд дійшов висновку, що договори є неукладеними, а тому позовні вимоги, які обґрунтовуються позивачем саме невиконанням відповідачем умов таких договорів не можуть бути задоволені.

Заяв від позивача про зміну підстав позову до суду не надходило.

Враховуючи принцип диспозитивності господарського процесу суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, відповідно до підстав та доказів визначених у позові.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ “Оріяна-Агро” не доведені належними та допустимими доказами та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 320, 08 грн. покладаються на позивача.

У запереченнях вих. № 18/04/01юр від 18.04.2019р. відповідач зазначив, що орієнтована сума судових витрат, які ПрАТ “Агропромислова компанія” очікує понести у зв’язку з розглядом справи складає 5 000,00 грн., проте у резолютивній частині заперечень від 18.04.2019р. відповідач на стягненні зазначеної сумі з позивача не наполягає.

Заяв про розподіл судових витрат з вимогою щодо стягнення з позивача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу понесених в зв’язку з розглядом справи до суду від відповідача також не надходило.

За таких обставин суд не вбачає підстав для розподілу вказаних витрат в цій частині

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 91, 129, 202, 233, 236 – 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя К.В. Проскуряков

Повне рішення складено: 25.04.2019 р.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.