Рішення № 81433115, 22.04.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.04.2019 Справа № 905/369/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,

секретар судового засідання (помічник судді) Колтак Т.М.,

у справі за позовом: Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії “Львівська залізниця” АТ “Укрзалізниця” (79007, м.Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 40081195)

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Збагачувальна Фабрика №105” (85486, Донецька область, м. Селидове, смт. Цукурине, вул. Шахтна, 40, код ЄДРПОУ 31832110)

про стягнення 70 170, 00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

Акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця” АТ “Укрзалізниця” звернулось до господарського суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Збагачувальна Фабрика №105”, про стягнення 70170,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у вересні 2018 року відповідачем зі станції Цукуриха Донецької залізниці за накладною №51977163 направлено вагон № 67915652 на станцію Самбір Львівської залізниці. По прибуттю на проміжну станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагоні не відповідає масі вказаній відправником у накладній, у зв'язку з чим позивачем на підставі ст.122 Статуту залізниць нарахований штраф у розмірі 70170,00грн., який він просить стягнути з відповідача.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на те, що вантаж на станції відправлення був перевірений у відповідності до п.28 Правил приймання вантажів до перевезень, яким передбачено приймання залізницею вантажу до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування. Тому, виявлення на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці відсутність маркування вантажу у вагоні, з одночасною втратою обсягу вантажу свідчать про незбереження цього вантажу залізницею. Таким чином, на думку відповідача, підстави для застосування штрафу відсутні, а, зазначені в комерційному акті обставини, є підставою для відшкодування залізницею шкоди, заподіяної під час перевезення.

Ухвалою суду від 21.02.2019р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі 905/369/19; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Представники сторін в судове засідання 22.04.2019р. не з’явилися.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив.

У вересні 2018р. за залізничною накладною №51977163, зі станції Цукуриха Донецької залізниці на станцію Самбір Львівської залізниці на адресу ТОВ «Паливторг» в залізничному вагоні №67915652 був відправлений вантаж “Вугілля кам’яне марки г-газовий”, відправник – ТОВ “Збагачувальна Фабрика №105”.

В подальшому, на проміжній станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було здійснено комісійне переважування №67915652, про що складено акт загальної форми від 30.09.2018р. №116.

На підставі акту загальної форми від 30.09.2018р. №116 було здійснено контрольне зважування вагону №67915652, та встановлено, що маса вантажу, вказана відправником в залізничній накладній №51977163 у графі “маса вантажу в кг, визначена відправником” не відповідає масі вантажу встановленій на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці. Перевантажування проводилось на електронних вагах станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, у зв’язку з чим було складено комерційний акт №450003/219 від 30.09.2018р., в якому зазначені наступні дані:

в розділі Б (Зазначено в перевізних документах) нетто – 62000 кг, тара 22400 кг;

в розділі В (Насправді виявилось) брутто - 75400 кг, тара - 22400 кг, нетто – 53000 кг, що менше вантажного документу на 9000 кг;

в розділі Д (Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або залишку), при зважуванні вагону в статичному режимі на електронно-тензометричних 150 тн вагах виявилось: вага нетто менше ваги, вказаної в документі на 9000кг; навантаження вантажу нижче бортів на 30 см, розрівняно; по документу значиться маркування вапном, фактично поверхня вантажу не маркована; поглиблень немає; вагон без дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті; течі вантажу немає; в технічному відношенні справний; при повторному зважуванні вага підтвердилася.

На станції призначення був заповнений розділі "Є" комерційного акта №450003/219 від 30.09.2018р., відповідно до якого при перевірці вантажу різниці проти цього акту не виявлено. Вказаний розділ засвідчений підписами уповноважених осіб, тим самим підтверджує факт правильності вказаних у ньому відомостей.

Згідно наявної в матеріалах справи виписки з Книги зважування вантажів у вагоні №67915652 на ст.Самбір, 10.10.2018р. проведене зважування маси вантажу, та встановлено масу в розмірі: нетто фактична – 53000 кг.

Отже, комерційним актом №450003/219 від 30.09.2018р. (підписаний належними особами), підтверджується факт невідповідності маси вантажу у вагоні №67915652 даним, що зазначені у перевізному документі.

04.01.2019р. Регіональна філія “Львівська залізниця” АТ “Укрзалізниця” направила на адресу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Збагачувальна Фабрика №105” претензію №2110-13 від 03.01.19р., в якій посилаючись на неправильне зазначення відправником даних про масу вантажу у вагоні №67915652, просила погасити нарахований штраф у п’ятикратний розмірі провізної плати – 70170,00грн. (14034,00 х 5).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд виходить з наступних підстав.

За приписами ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України та ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.2 ст.306 Господарського кодексу України суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

За змістом ч.5 ст.307 вказаного кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Відповідно до ч.1 ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Згідно зі ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (згідно зі статтею 118 Статуту).

Відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011р. №138), вантажовідправник (у даному випадку відповідач) при заповненні перевізних документів повинен зазначити масу вантажу.

Як стверджує позивач, з урахуванням даних, зазначених в комерційному акті, до транспортної накладної №51977163 відправником були внесені невірні відомості щодо маси вантажу у вагоні №67915652, у зв’язку з чим, на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України позивачем нарахований штраф у сумі 70170,00 грн., із розрахунку: 14034,00грн. (тариф) х 5.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” є, зокрема, забезпечення права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.20 ГК України та ГПК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов:

- наявності у позивача певного суб’єктивного права (інтересу);

- порушення (невизнання, оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача;

- належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Таким чином, розглядаючи питання щодо правомірності стягненні штрафу, необхідним є встановлення порушення з боку відповідача.

Сутність спору полягає в стягненні штрафу з відповідача на підставі того, що маса вантажу у вагоні не відповідає масі вказаній відправником у накладній.

При цьому, суд враховує, що частиною 2 ст.24 Статуту залізниць України передбачене право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених у накладній, а також кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до абзаців 4, 6 п.3 Правил приймання вантажів до перевезення, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, якщо при зовнішньому огляді тари або упаковки пред'явленого до перевезення вантажу будуть помічені недоліки, які можуть призвести до втрати, псування або пошкодження вантажу, то відправник зобов'язаний на вимогу станції привести тару або упаковку у відповідність до вимог стандартів або інших нормативно-технічних документів на продукцію. Залізниця може не приймати вантаж до перевезення у разі відсутності або неналежного його маркування, а також у тарі, що не відповідає вимогам стандартів або інших нормативних документів.

Як було встановлено судом, в накладній №51977163 в розділі 20 «Найменування вантажу» значаться такі відомості про вантаж у вагоні №67915652: Вугілля кам’яне марки г-газовий. Вугілля марки ДГКОМ (13-100). Вантаж маркований вапном. УДК№81.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Враховуючи вище вказані норми та обставини справи, суд виходить з того, що на станції Цукуриха Донецької залізниці був проведений зовнішній огляд вантажу у вагоні № 67915652, і оскільки, вантаж прийнятий до перевезення без зауважень (в т.ч. щодо неналежного маркування вантажу), то, у суда відсутні підстави вважати безперечним фактом те, що вантаж на станції відправлення не був промаркований.

При цьому, суду не доведено, що залізницею забезпечено збереження вантажу на шляху слідування, та що маркування вантажу у вагоні №67915652 не було порушено під час перевезення. Крім того, невідповідність маси вантажу у вагоні в бік її зменшення, може свідчити про втрату вантажу під час його перевезення.

Таким чином, не доведеним є твердження позивача щодо неправильного зазначення відправником маси вантажу у перевізному документі, у зв’язку з чим, суд позбавлений можливості дійти висновку про наявність в діях відповідача вини, яка в розумінні чинного законодавства обумовлює застосування санкцій.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, вимога позивача про зобов’язання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Збагачувальна Фабрика №105” сплатити нарахований залізницею штраф у розмірі 70170,00грн., задоволенню не підлягає.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача в порядку, що передбачений ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 42, 73, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця” АТ “Укрзалізниця” до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Збагачувальна Фабрика №105” про стягнення 70170,00 грн. – відмовити.

В судовому засіданні 22.04.2019р. складено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.04.2019р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач: Акціонерне товариство “Українська залізниця” (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії “Львівська залізниця” АТ “Укрзалізниця” (79007, м.Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 40081195);

Відповідач: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Збагачувальна Фабрика №105” (85486, Донецька область, м. Селидове, смт. Цукурине, вул. Шахтна, 40, код ЄДРПОУ 31832110).

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.

Суддя О.М. Сковородіна