Рішення № 81432864, 24.04.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2019м. ДніпроСправа № 904/772/19

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Вараш, Рівненська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Біола", м. Дніпро

про стягнення суми основного боргу у розмірі 113 330 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

При секретарі судового засідання Захарчук А.Е.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Біола" про стягнення суми основного боргу у розмірі 113 330 грн.

Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання транспортно-експедиційних послуг у внутрішньому сполученні № 247/17 від 06.04.2017 зі сплати наданих послуг.

Ухвалою суду від 04.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/772/19 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, 19.03.2019 надав до суду відзив, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог зазначаючи про таке:

- пунктом п. 7.2 договору сторони встановили обов'язковий досудовий претензійний порядок розгляду спорів, що випливають з цього договору або які виникли у зв'язку з ним. Досудова претензія має бути заявлена рекомендованим листом з наданням копій документів, що її підтверджують. До позовної заяві не додано доказів досудового урегулювання спору, що, на думку відповідача, свідчить про передчасне звернення позивача до суду;

- товарно-транспортна накладна є первинним документом, який дає право на врахування вартості товарно-матеріальних цінностей у складі витрат, а не є доказом укладання договору перевезення;

- в позовній заяві позивач зазначає, що документи, які є підставою для здійснення оплати, були направлені ним на ім'я працівника ТОВ “ТД “Біола” - ОСОБА_3 Проте, відповідно до п. 2.8.1 договору, відповідально уповноваженою особою представника ТОВ “ТД “Біола” на отримання необхідної кореспонденції від Експедитора є ОСОБА_4 Таким чином, документи, які є підставою для здійснення оплати, були направлені особі, яка не уповноважена на отримання зазначеної кореспонденції, а тому не можуть вважатися врученими належним чином;

- у п. 2.1. договору сторони узгодили, що послуги надаються на підставі даного догово ру та письмової заявки, що подає замовник за формою, встановленою у додатку № 1 до цього договору. В порушення зазначеного пункту договору, позивачем не додана до позовної заяви узгоджена сторонами форма заявки, яка є додатком та невід'ємною частиною договору. Крім того, в доданих до позову заявках відсутня обов'язкова інформація щодо: виду, найменуванню, характеристики, кількості (ваги), виду упаковки та (або) тари, властивості вантажу; часу (годин) навантаження і розвантаження вантажу; часу перевезення; відстані перевезення і раціонального маршруту.

- в порушення пп. 4.4. - 4.5. договору рахунки-фактури позивачем на адресу відповідача не надсилалися, деякі послуги взагалі не підтверджені актами приймання-передачі. В рахунка-фактурах, які додані до позовної заяви, відсутні обов'язкові реквізити, зокрема, посилання на договір, місце складання та інше.

З приводу вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на правову допомогу адвоката, відповідач просить суд відмовити у її задоволенні. Зокрема, відповідачем зазначено, що в акті приймання-передачі наданих послуг від 15.02.2019 зазначено послугу "проведення заходів досудового врегулювання спору - проведення переговорів на предмет повернення боргу (1 год.)", але доказів проведення зазначених заходів, накшталт, претензії чи протоколу проведення переговорів до позову не додано.

Через канцелярію суду, 19.03.2019 надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Біола" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про надання транспортно-експедиційних послуг у внутрішньому сполученні № 247/17 від 06.04.2017.

У зустрічному позові позивач заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою суду від 25.03.2019 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Біола" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою суду від 08.04.2019 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Біола" зустрічну позовну заяву і додані до неї документи через неусунення позивачем за зустрічним позовом недоліків зустрічного позову.

Також через канцелярію суду, від відповідача надійшла заява про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначив, що він має бажання приймати участь у судовому засіданні з розгляду даної справи.

Ухвалою суду від 02.04.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Біола" про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження - залишено без задоволення. Ухвалено розглядати справу № 904/772/19 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 24.04.2019.

Через канцелярію суду, 23.04.2019 надійшла відповідь на відзив, у якій позивачем зазначено таке:

- право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист;

- твердження відповідача про те, що товаротранспортна накладна не може слугувати підтвердженням укладення договору перевезення, є хибним. Так, відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого встановленого, транспортними кодексами (станами);

- документи, які є підставою для здійснення оплати, були направлені позивачем на юридичну адресу ТОВ “ТД “Біола” та отримані повноважним представником товариства ОСОБА_3 ОСОБА_4 станом на час направлення документів вже не був працівником ТОВ “ТД “Біола”;

- з проводу твердження відповідача про те, що сторонами не дотримана форма заявок про надання послуг, позивач зазначив, що відповідні заявки формувалися самим відповідачем;

- позивач направляв на адресу відповідача рахунки на оплату. Отримання останнім відповідних рахунків підтверджується витягом з Журналу реєстрації вихідної кореспонденції Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Представники сторін у судове засідання не з’явились.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Біола" (замовник) було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг у внутрішньому сполученні № 247/17 від 06.04.2017 (договір).

Відповідно до п. 10.1. договору (в редакції додаткової угоди від 26.12.2017), цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення печатками та діє до 31.12.2018 включно, але у будь-якому випадку до повного належного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором. Датою підписання вважається дата, зазначена на першій сторінці договору.

Згідно з п. 1.1договору, відповідно до цього договору експедитор зобов’язується за плату і за рахунок замовника надати транспортно-експедиційні послуги з організації та забезпечення внутрішніх перевезень вантажів територією України автомобільним транспортним засобом (ТЗ), а також інші допоміжні операції та послуги, пов’язані з доставкою вантажу (послуги), а замовник зобов’язується оплачувати надані експедитором послуги.

Відповідно до п. 2.1. договору, послуги надаються на підставі даного договору та письмової заявки, що подає замовник за формою, встановленою у додатку №1 до цього договору.

На протязі терміну дії договору, між сторонами були підписані заявки-додатки до договору: від 12.10.2018 на суму 12 300 грн., від 13.10.2018 на суму 10 200 грн., від 17.10.2018 на суму 12 300 грн., від 18.10.2018 на суму 10 700 грн., від 18.10.2018 на суму 12 500 грн., від 19.10.2018 на суму 10 000 грн., від 20.10.2018 на суму 12 500 грн., від 21.10.2018 на суму 12 300 грн., від 22.10.2018 на суму 10 200 грн., від 22.10.2018 на суму 10 300 грн.

У відповідних заявках сторони узгодили усі необхідні умови для належного виконання зобов’язань за договором.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 4.3. договору, послуги по цьому договору вважаються виконаними належним чином якщо вантаж доставлено у відповідності до умов узгоджених сторонами у відповідній заявці, розвантажений і прийнятий у пункті призначення замовника та (або) вантажоодержувача, підтвердженням чого свідчить товарно-транспортна накладна (ТТН) (вантажна накладна) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, один оригінальний примірник якої залишається у замовника та (або) вантажоодержувача.

Зазначений пункт договору кореспондується з ч. 3 ст. 909 ЦК України, відповідно до якого, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого встановленого, транспортними кодексами (станами).

Позивач виконав умови договору, надав Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Біола" транспортно-експедиційні послуги, що підтверджується товарно-транспортними накладними № 004862 від 12.10.2018, № 022277 від 13.10.2018, № 022385 від 14.10.2018, № 022407 від 14.10.2018, № 004898 від 17.10.2018, № 004899 від 18.10.2018, № 022620 від 18.10.2018, № 022618 від 18.10.2018, № 022817 від 19.10.2018, № 022627 від 19.10.2018, № 022717 від 19.10.18, № 022625 від 19.10.2018, № 004943 від 19.10.2018, № 004944 від 20.10.2018, № 022839 від 22.10.2018, № 022846 від 22.10.2018, № 022841 від 22.10.2018, №004976 від 22.10.2018, № 022982 від 22.10.2018, № 022900 від 23.10.2018, № 02288 від 23.10.2018, № 022882 від 23.10.2018.

Також, в подальшому між сторонами були підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5 від 24.10.2018, № 6 від 24.10.2018, № 7 від 24.10.2018, № 8 від 24.10.2018, № 9 від 25.10.2018, № 10 від 25.10.2018, № 11 від 25.10.2018, № 12 від 25.10.2018.

Відповідно до п. 1.3. договору, замовник оплачує виконання доручення в сумі, зазначеній та узгодженій обома сторонами в заявці-договорі (заявка). В суму доручення включені витрати експедитора на виконання доручення замовника і винагорода експедитора.

Пунктом 4.5. договору визначено, що замовник оплачує надані послуги на підставі отриманого рахунку-фактури від експедитора протягом 30 банківських днів з моменту надання експедитором усіх документів згідно п.п. 4.3., 4.4. цього договору, але в будь-якому випадку не раніше дати підписання замовником та скріплення печаткою підприємства акту виконаних робіт (послуг), який є підставою для оплати вартості послуг по цьому договору.

Пунктом 4.4. договору встановлено, що експедитор протягом 5 робочих днів з моменту проставлення замовником та (або) вантажоодержувачем відмітки про отримання вантажу у товарно-транспортній накладній зобов’язується надати замовнику, зокрема, рахунок-фактуру.

Разом з тим, порядок надання замовнику відповідних рахунків-фактур (надсилання поштою, видача нарочно представнику замовника, тощо) положеннями договору не визначений.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Наявні в матеріалах справи документи (зокрема, товарно-транспорті накладні, акти приймання передачі робіт) свідчать про те, що відповідачу фактично надані послуги, їх обсяг та вартість йому достовірно відомі, а тому, відсутність чи наявність рахунків-фактур не є перешкодою для оплати виконаних послуг. Відповідно, факт відсутності рахунків-фактур сам по собі не може бути підставою для відмови в позові. Крім того, у разі необхідності, замовник мав можливість вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання ним свого зобов'язання і звернутись до експедитора з вимогою про надання рахунків-фактур.

Таким чином, з урахуванням пункту 4.5. договору, строк виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором з оплати наданих послуг є таким, що настав.

Однак, відповідач порушив свої зобов'язання за договором і не оплатив надані транспортно-експедиційні послуги у належному розмірі та належні строки.

Внаслідок цього у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Біола" утворилась заборгованість перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у розмірі 113 330 грн.

Щодо твердження відповідача про те, що до позовної заяві не додано доказів досудового урегулювання спору, що, свідчить про передчасне звернення позивача до суду слід зазначити таке.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 у справі №1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

А отже, не вжиття сторонами заходів досудового урегулювання спору саме по собі не може бути підставою для відмови в позові чи закриття провадження у справі.

За таких обставин, вимогу позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 113 330 грн. слід задовольнити.

Витрати позивача зі сплати судового збору, на підставі пункту 1 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідача.

Щодо покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу адвоката у загальному розмірі 9 300 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

За ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, в позові позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката у загальному розмірі 9 300 грн., що складаються з:

- вивчення та огляду документів та інших доказів зі їх місцезнаходженням;

- проведення заходів досудового врегулювання спору, проведення переговорів на предмет повернення боргу;

- підготовка пакету документів, необхідних для звернення до суду, виготовлення позовної заяви;

- проведення арифметичних розрахунків;

- вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи в суді та на стадії примусового виконання судового рішення.

На підтвердження надання адвокатом ОСОБА_5 адвокатських послуг при розгляді справи № 904/772/19, заявником надано: договір про правову допомогу від 08.02.2019; акт приймання-передачі наданих послуг від 15.02.2019; квитанцію до прибуткового касового ордера № 04-02 від 15.02.2019 на суму 9 700 грн.

Крім того, до матеріалів справи не додано доказів проведення заходів досудового врегулювання спору, проведення переговорів на предмет повернення боргу. Також, станом на день прийняття рішення, адвокатом не могли бути здійснені заходи з примусового виконання даного судового рішення.

З вищевикладеного, суд дійшов висновку, що розмір витрат на правову допомогу у даній справі (9700 грн.) явно не відповідає критеріям співмірності із ціною позову (113330 грн., складністю справи, та не відповідає обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

На думку суду, у цій справі справедливим слід вважати витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Біола" (місцезнаходження: 49021, м. Дніпро, вул. Берегова, буд. 135; код ЄДРПОУ: 41220451) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: 34400, Рівненська область, м. Вараш, мікрорайон ОСОБА_5АДРЕСА_1; ІПН: НОМЕР_1) суму основного боргу у розмірі 113 330 грн., витрати з оплати судового збору у розмірі 1 921 грн. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 5 000 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.04.2019.

Суддя Ніколенко М.О.