Рішення № 81428434, 25.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 квітня 2019 року № 826/10733/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

11 липня 2018 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Відповідач), у якому просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 13.03.2018 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що у період з 18.08.1989 р. по 16.09.1994 р. виконував підземні роботи з повним підземним робочим днем за професією «гірничий майстер підземного видобутку». Трудовий стаж позивача дає право на пільгову пенсію, йому виповнилось 54 роки, а тому відповідно до пункту до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 14 травня 2018 року №1139/02 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відмова обґрунтована тим, його пільговий стаж становить 5 років 29 днів, тому право на пільгову пенсію по віку за списком № 1 зі зменшенням пенсійного віку буде при досягненні ним 55 років.

Однак позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, вважає його протиправним та просить скасувати з зобов'язанням відповідача призначити і виплатити пенсію за віком на пільгових умовах по списку №1.

Ухвалою суду від 18 липня 2018 року відкрито провадження у справі №826/10733/18, з розглядом справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відзиву на адміністративний позов не надіслано.

Розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 у період з 18.08.89 р. по 16.09.94 р. виконував підземні роботи з повним підземним робочим днем за професією «гірничий майстер підземного видобутку» в шахтоуправлінні «Луганське».

Дана професія передбачена Списком № 1 «Виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».

13.03.2018 року позивач, вважаючи, що має право на пенсію за віком на пільгових умовах звернувся із заявою до Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України у м. Києві про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, додавши довідку від 01.11.1993 року, що уточнює особливий характер робіт або умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 14.05.2018 № 1139/02 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1, передбаченої п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в зв'язку з відсутністю необхідного пенсійного віку на день подання заяви.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22 Конституції України).

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення зазначеного Закону, зокрема положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону (частина перша статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

За змістом пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Виходячи з наведеного, чоловікам, які досягли 50 років, пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 1 може бути призначена за наявності стажу роботи 25 років, з яких не менше 10 років на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.

Відповідно до п. 3 «Порядку застосування Списків №1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими умовами праці, зайнятість яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 року, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.

Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно п.20 вищенаведеного Порядку у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Трудовою книжкою позивача підтверджується його робота гірничим майстром підземного видобутку в шахтоуправлінні «Луганське» з 18 серпня 1988 року по 16 вересня 1994 року та довідкою Відокремленого підрозділу шахтоуправління «Луганське» державного підприємства «Луганськвугілля» від 09.12.2015 року № 348 підтверджується, що ОСОБА_1 працював повний робочий день та виконувала гірничі роботи, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Суд зазначає, що довідка Відокремленого підрозділу шахтоуправління «Луганське» державного підприємства «Луганськвугілля» від 09.12.2015 року № 348 уточнює саме характер виконуваної роботи, в той час, як період роботи, що зараховуються до спеціального стажу, підтверджується саме трудовою книжкою позивача.

Таким чином, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується робота позивача, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за період з 18 серпня 1988 року по 16 вересня 1994 року, то відповідний період має бути зарахований до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тобто стаж позивача на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 становить понад 5 років, а саме як зазначив відповідач 5 років 29 днів.

Загальний трудовий стаж становить більше ніж 22 роки, що не заперечується сторонами.

Таким чином, позивач має не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає йому право на пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим пп. 1 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Враховуючи, що стаж роботи позивача із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 складає більше 5 років, то позивач має право на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років, тобто по досягненню ним 55-річного віку.

В той же час, станом на час звернення ОСОБА_1 до відповідача з відповідною заявою щодо призначення їй пенсії, а саме 13 березня 2018 року, вік позивача складав 54 роки (дата народження - 02 червня1963 рік), що свідчить про недосягнення віку, з якого може бути призначено пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 з 13 березня 2018 року пенсію на пільгових умовах за Списком №1 задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, тому підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про зобов'язання вчинити певні дії повністю.

Підстави для повернення судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили в строки і порядок, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням п.п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України.

Суддя В.І. Келеберда