Рішення № 81427830, 22.04.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 квітня 2019 року м. Рівне №460/90/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача 1: представник ОСОБА_2,

відповідача 2: представник ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_4 доНачальника Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, Міжрегіональної комісії Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з питань визначення особам виду колонії про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до начальника Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (далі – відповідач 1), Міжрегіональної комісії Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з питань визначення особам виду колонії (далі – відповідач 2, Міжрегіональна комісія) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинення певних дій.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 27.10.2016 по даний час відбуває покарання у вигляді позбавлення волі в приміщенні камерного типу колонії максимального рівня безпеки державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)". Вказує про те, що рішенням комісії державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" було задоволено зміни умов тримання, згідно ст.101 КВК України. Разом з тим, 08.11.2018 державною установою "Городищенська виправна колонія (№96)" було направлене відповідне подання. Проте, 23.11.2018 начальником Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції ОСОБА_5 було протиправно відмовлено у погодженні даного подання. Вказує про те, що рішенням Міжрегіональної комісії безпідставно вирішено не направляти матеріали щодо зміни умов його тримання, у зв'язку з не погодженням подання. Вважаючи дане рішення протиправним, просить суд позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 21.01.2019 позивача звільнено від сплати судового збору за подання позовної заяви у справі №460/90/19, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.02.2018 на 12:00год.

Відповідачем 1 - начальником Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, у встановлений судом строк, подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що підставою для відмови в направленні матеріалів на розгляд Центральній комісії АДКВС є непогодження начальником ЗМУ МЮ, а всебічне вивчення матеріалів, наданих ДУ "Городищенська виправна колонія (№96)" щодо засудженого ОСОБА_4 Вказує про те, що начальник ЗМУ МЮ приймав рішення відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх, а також дотримався встановленої законом процедури і форми прийняття рішення. Окрім цього, зазначає, що таке непогодження начальником ЗМУ МЮ подання на переведення не порушує права, свободи та інтереси засудженого, не має юридичних наслідків та не підлягає оскарженню, а саме не є нормативно-правовим актом та не є протиправним. Звертає увагу на те, що адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб’єкта владних повноважень. Враховуючи викладене просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю (а.с.29-34, 66-68).

Відповідачем 2 – Міжрегіональною комісією, у встановлений судом строк, подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що Міжрегіональною комісією всебічно вивчено особу засудженого, ставлення його до вимог встановленого порядку відбування покарання за весь час перебування в установах виконання покарань, матеріали, які його характеризують, а саме: подання, довідку з особової справи, характеристику, довідку стягнень та заохочень, які є документами, що свідчать про ті чи інші факти. Окрім цього вказують про те, що відповідачем 2 вивчені всі документи стосовно засудженого до засідання та розгляду тих чи інших питань, що свідчить про те, що всі члени комісії на момент прийняття рішення ознайомлені з відповідним поданням та матеріалами справи і мають свою сформовану позицію щодо обставин питання. Вказує на те, що відповідно до Положення про центральну та міжрегіональну комісії з питань визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі, та їх переведення, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.02.2017 № 680/5, особа, відносно якої прийнято рішення комісією, в разі незгоди з прийнятим рішенням, оскаржує його до вищої комісії у визначеному Положенням порядку. Рішення Міжрегіональної комісії оскаржується до Центральної комісії Адміністрації ДКВСУ, а рішення Центральної комісії АДКВСУ оскаржується до суду, у порядку, передбаченому законодавством України. Враховуючи викладене, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю (35-64, 70-94).

Ухвалою суду від 12.02.2019 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 11.03.2019.

Представником позивача 12.02.2019 подано відповідь на відзив, в якій останній спростовує твердження відповідачів викладенні у відзивах на позовну заяву (97-99).

Судове засідання призначене на 11.03.2019 не відбулося, у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відрядженні.

Ухвалою суду від 12.03.2019 розгляд справи відкладено до 25.03.2019.

У судовому засіданні 25.03.2019 усною ухвалою суду було оголошено перерву до 22.04.2019.

В судовому засіданні 22.04.2019 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши вступне слово представника позивача та представників відповідачів, повно та всебічно з’ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно з вироком Краснодарського крайового суду Російської Федерації від 03.09.2010 ОСОБА_4 засуджений до 19 років 11 місяців позбавлення волі, перші п'ять років відбування покарання – на тюремному ув'язненні, решту в колонії суворого режиму (а.с.41-51, 73-83).

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 24.07.2015 вказаний вирок приведено у відповідність до законодавства України. ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді 15 (п'ятнадцяти) років позбавлення волі (а.с.52-57, 84-89).

Рішенням комісії з питань розподілу в Донецькій області від 30.08.2016 позивачу визначено виправну колонію максимального рівня безпеки з відбуттям покарання в приміщеннях камерного типу.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 21.08.2017 ОСОБА_4 зараховано час попереднього ув'язнення в строк відбування покарання з 19.12.2009 по 20.06.2012 та з 17.08.2016 по 26.01.2017. Початок строку відбування покарання – 19.12.2009.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що на час судового розгляду даної адміністративної справи позивач, засуджений до позбавлення волі, відбуває покарання у державній установі "Городищенська виправна колонія (№96)" максимального рівня безпеки в приміщеннях камерного типу.

ОСОБА_4 звернувся з клопотання до державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" щодо змін умов тримання, згідно ст. 101 КВК України.

Рішенням комісії державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" від 08.11.2018 було задоволено зміни умов тримання засудженого ОСОБА_4, згідно ст. 101 КВК України.

Крім того, 08.11.2018 державною установою "Городищенська виправна колонія (№96)" надіслано подання щодо змін умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії середнього рівня безпеки для чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі. Відповідно до п. 12 вказаного Подання засуджений, ОСОБА_4, згідно ст. 101 Кримінально-виконавчого кодексу України підлягав зміні умов по відбуттю 1/4 строку покарання – 08.10.2010. Підставою для запиту наряду є ст. 101 Кримінально-виконавчого кодексу України та п.3 розділу IV Положення про визначення особам, засуджений до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, порядок направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі, та їх переведення (п. 17 Подання, а.с.11).

Судом також встановлено, що відповідно до протоколу № 26 від 23.11.2018 відбулося засідання Міжрегіональної комісії Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з питань визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі (а.с.58-65, 90-94).

Відповідно до даного протоколу на засіданні були присутні: голова комісії – перший заступник начальника ОСОБА_6, заступник голови комісії – начальник управління ДКВСУ полковник внутрішньої служби ОСОБА_7 та члени комісії: заступник начальника управління - начальник відділу охорони, режиму та нагляду у Львівській області управління ДКВСУ ЗМУ МЮ підполковник внутрішньої служби ОСОБА_8; начальник відділу оперативно-розшукової роботи ЗМУ підполковник внутрішньої служби ОСОБА_9; заступник начальника відділу оперативно-розшукової роботи ЗМУ майор внутрішньої служби ОСОБА_10; старший оперуповноважений в особливо важливих справах відділу внутрішньої безпеки по ЗМУ МЮ Адміністрації ДКВСУ майор внутрішньої служби ОСОБА_11; старший інспектор з особливих доручень сектору контролю за виконанням судових рішень управління ДКВСУ ЗМУ капітан внутрішньої служби ОСОБА_12; головний спеціаліст відділу соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими ОСОБА_13 також було запрошено в.о. начальника філії Центру охорони здоров’я ДКВСУ у Львівській області ОСОБА_14 Секретарем засідання було обрано начальника сектору контролю за виконанням судових рішень управління ДКВСУ ЗМУ підполковника внутрішньої служби ОСОБА_15

За результатами засідання Міжрегіональної комісії Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції вирішено відмовити засудженому ОСОБА_4 у направленні матеріалів на розгляд Центральній комісії АДКВС України. Вказано про те, що динаміка позитивної поведінки засудженого недостатньо проявлена, нестабільна лінія поведінки (п.3.11 Протоколу №26 від 23.11.2018).

Також, судом встановлено, що подання про зміни умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії середнього рівня безпеки для чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі підписаного 08.11.2018 виконувачем обов'язки начальника державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" майором внутрішньої служби ОСОБА_16, не було погоджено начальником Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції ОСОБА_5.

Вважаючи такі дії начальника Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції та Міжрегіональної комісії протиправними позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 № 1129-IV (далі – КВК України) кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Зміна умов тримання засуджених до позбавлення волі регламентовано ст. 100 КВК України.

Зміна умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, за поданням адміністрації виправної колонії, погодженим з начальником управління (відділу) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві та Київській області. У разі якщо таке подання передбачає переведення засудженого до установи виконання покарань з вищим рівнем безпеки, воно погоджується із спостережною комісією (ч.3 ст. 100 КВК України).

Відповідно до ч. 1 ст.101 КВК України засуджені, які стають на шлях виправлення, переводяться:

- з приміщень камерного типу в звичайні жилі приміщення колонії максимального рівня безпеки або колонію середнього рівня безпеки - після фактичного відбуття не менше однієї четвертої призначеного судом строку покарання;

- із звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки в колонію середнього рівня безпеки - після фактичного відбуття не менше половини призначеного судом строку покарання;

- у колоніях мінімального і середнього рівня безпеки - до дільниці соціальної реабілітації після фактичного відбуття:

1) не менше однієї четвертої строку покарання, призначеного судом за злочин середньої тяжкості;

2) не менше третини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі;

3) не менше половини строку покарання, призначеного судом за особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

Положення про визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, порядок направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі, та їх переведення, затверджено наказом Міністерства юстиції України від 27.02.2017 № 680/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.02.2017 за №265/30133(далі - Положення № 265/30133).

Відповідно до п. 3 розділу IV Положення №265/30133 зміна умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки здійснюється центральною комісією за поданням адміністрації виправної колонії щодо зміни умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки, погодженим керівником міжрегіонального управління. У випадках, коли подання передбачає переведення засудженого у більш суворі умови тримання або збільшує обсяг установлених правообмежень, воно обов’язково погоджується зі спостережною комісією.

Згідно з п. 4 розділу V Положення № 265/30133 при вирішенні питання переведення засуджених, які стають на шлях виправлення, з приміщень камерного типу у звичайні жилі приміщення колонії максимального рівня безпеки або колонії середнього рівня безпеки слід керуватись строками, установленими статтею 101 Кримінально-виконавчого кодексу України стосовно засуджених, направлених для відбування покарання до цих установ із слідчого ізолятора.

Наказом Міністерства юстиції України від 27.02.2017 №680/5 також затверджено Положення про центральну, міжрегіональну комісії та комісію слідчого ізолятора з питань визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, порядок направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі, та їх переведення, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.02.2017 за № 266/30134 (далі - Положення №266/30134).

Положення №266/30134 встановлює завдання, функції, права, обов’язки і порядок діяльності міжрегіональних та центральної комісій Міністерства юстиції України.

Міжрегіональна комісія - колегіальний орган, що утворюється в міжрегіональному управлінні, визначає рівень безпеки виправної колонії, де засуджена до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк особа відбуватиме покарання згідно з обвинувальним вироком суду, та здійснює направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту чи обмеження волі в межах зони діяльності міжрегіонального управління (абз. 5 п. 3 розділу І Положення №266/30134, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абз. 1-3 п. 1 розділу ІІ Положення №266/30134 міжрегіональна комісія утворюється керівником міжрегіонального управління у кількості не менше семи осіб.

До складу міжрегіональної комісії обов’язково включаються начальники підрозділів контролю за виконанням судових рішень та оперативної роботи міжрегіонального управління.

Керівник міжрегіонального управління затверджує склад міжрегіональної комісії, призначає голову і заступника голови комісії. Головою міжрегіональної комісії, призначається перший заступник керівника міжрегіонального управління.

Згідно з абз. 9 п.1 розділу ІІ Положення №266/30134 Міжрегіональна комісія відповідно до покладених на неї завдань: направляє матеріали на розгляд центральної комісії з питань щодо переведення засуджених згідно з вимогами статей 50, 57, 93, 100, 101, 147 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Пунктом 2 розділу IV Положення №266/30134 передбачено, що формою роботи комісій є засідання. Засідання скликаються залежно від потреби прийняття рішення, надходження заяв, скарг, запитів, але не рідше одного разу на місяць та не пізніше ніж протягом 30 днів з дня надходження звернення.

Відповідно до п.1, 2 розділу V Положення №266/30134 рішення комісій оформлюються протоколами, які підписуються усіма присутніми на засіданні членами комісії. Протокол комісії веде секретар.

Про прийняте комісією рішення уповноваженим органам, установам чи заінтересованим особам надається витяг з протоколу засідання комісії, а засудженому - оголошується під підпис (п.4 розділу V Положення №266/30134).

Згідно з п. 6, 7 розділу V Положення №266/30134 про оголошення засудженому під підпис прийнятого комісією рішення до облікової справи долучається копія витягу з протоколу з відповідною відміткою та підписами засудженого й особи, якою здійснено оголошення рішення.

Рішення про переведення невідкладно оголошується засудженому під підпис на витягу з протоколу, який долучається до матеріалів його особової справи. У разі відмови засудженого від підписання витягу з протоколу особа, яка здійснила оголошення рішення, вчиняє відповідний запис на витягу з протоколу, який скріплює своїм підписом.

Особа, відносно якої прийнято рішення комісією, або особа, яка подала скаргу в разі незгоди з прийнятим рішенням, оскаржує його за власним бажанням до вищої комісії згідно із цим Положенням чи до суду у порядку, передбаченому законодавством України. Скарга на рішення комісії подається протягом року з дня його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення з прийнятим рішенням (п.1, 2 розділу VІ Положення №266/30134).

З аналізу наведених норм судом встановлено, що переведення засудженого із приміщень камерного типу колонії максимального рівня безпеки в колонію середнього рівня безпеки проводиться за умови відбуття не менше однієї четвертої призначеного судом строку покарання та у випадку коли засуджений стає на шлях виправлення. За наявності вказаних умов адміністрація виправної колонії подає поданням щодо зміни умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки. Водночас, зміна умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки здійснюється центральною комісією на підставі погодженого начальником міжрегіонального управління подання колонії та матеріалів, що надходять від міжрегіональної комісії.

Як було встановлено судом, державною установою "Городищенська виправна колонія (№96)" було подано подання щодо зміни умов тримання засудженого ОСОБА_4 шляхом переведення його до виправної колонії середнього рівня безпеки для чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі, зі змісту якого вбачається, що засуджений відбув 1/4 строку покарання – 08.10.2010 (а.с.11).

Оскільки, засудженим ОСОБА_17 08.10.2010 було відбуто 1/4 строку покарання призначеного судом, то ним дотримано одну з підстав для переведення до виправної колонії середнього рівня безпеки.

Щодо особистості засудженого ОСОБА_4, суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, відповідно до п. 3.11 Протоколу №26 від 23.11.2018 ОСОБА_4 було відмовлено у направленні матеріалів на розгляд до Центральної комісії АДКВС України, у зв'язку з тим, що вивченням особистості засудженого встановлено, що динаміка позитивної поведінки недостатньо проявлена, нестабільна лінія поведінки.

Проте, суд звертає увагу на те, що Протокол № 26 від 23.11.2018 не містить належного опису підстав, з яких комісія дійшла висновку про відмову позивачу у зміні умов тримання засудженого, а містить лише загальне формулювання.

Водночас, відповідно до характеристики ОСОБА_4 від 16.10.2018, позивач бере участь у програмі диференційованого виховного впливу на засуджених за напрямком "Підготовка до звільнення". Підтримує соціально-корисні зв'язки з рідними. Позивач має 1 заохочення за сумлінну поведінку, дотримання норм, що визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи.

В ході розгляду справи судом також встановлено, що засуджений ОСОБА_4 протягом 2015 року п'ять раз притягувався до дисциплінарної відповідальності, зокрема, за порушення розпорядку дня, що підтверджується.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до ч.14 ст.134 КВК України якщо протягом шести місяців з дня відбуття стягнення засуджений не буде підданий новому стягненню, він визнається таким, що не має стягнення.

З огляду на наведене та враховуючи, що до позивача протягом 2016-2018 років не було застосовано заходів стягнення, то суд дійшов висновку, що покликання представника відповідача, про те, що засуджений не став на шлях виправлення є безпідставним та не підтвердженим належними та допустимими доказами.

Разом з тим, суд зазначає, що виправлення та ресоціалізація засудженого та їх основні засоби передбачено ст. 6 КВК України.

Виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки (ч.1 ст. 6 КВК України).

Частиною 2 статті 6 КВК України передбачено, що ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.

Відповідно до ч.3 ст. 6 КВК України, основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Згідно з ч.4 ст. 6 КВК України, засоби виправлення і ресоціалізації засуджених застосовуються з урахуванням виду покарання, особистості засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів вчиненого кримінального правопорушення та поведінки засудженого під час відбування покарання.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що Протокол №26 від 23.11.2018 не містить будь-яких посилань на підтвердження того, що позивач не став на шлях виправлення, проте, з матеріалів справи вбачається, що засуджений ОСОБА_4 став на шлях виправлення.

Крім того, суду слід зазначити, що відповідно до абз. 9 п. 1 розділу ІІ Положення №266/30134 Міжрегіональна комісія відповідно до покладених на неї завдань лише направляє матеріали на розгляд центральної комісії, а питання щодо переведення засуджених згідно з вимогами статей 50, 57, 93, 100, 101, 147 Кримінально-виконавчого кодексу України із врахуванням вивчення особистостей засуджених віднесено до виключної компетенції Центральної комісії АДКВС України.

В сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідача 2 прийняте без врахування всіх обставин, які характеризують особу засудженого та з перевищенням повноважень, що визначені Положенням №266/30134.

Отже, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Міжрегіональної комісії Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з питань визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі, оформленого протоколом № 26/3.11 від 23.11.2018, в частині засудженого ОСОБА_4 є правомірною та підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій Начальника Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції щодо не погодження зміни умов утримання засудженого ОСОБА_4 згідно статті 101 Кримінально-виконавчого кодексу України, то суду слід зазначити наступне.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 100 Кримінально-виконавчого кодексу України зміна умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, за поданням адміністрації виправної колонії, погодженим з начальником управління (відділу) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві та Київській області.

Пунктом 3 розділу IV Положення №265/30133 передбачено, що зміна умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки здійснюється центральною комісією за поданням адміністрації виправної колонії щодо зміни умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки, погодженим керівником міжрегіонального управління.

З системного аналізу вказаних норм судом встановлено, що начальником міжрегіонального управління здійснюється виключно погодження подання адміністрації виправної колонії, яке безпосередньо розглядається центральною комісією.

Тобто, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що начальник Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції не наділений повноваженням розглядати та давати оцінку поданню шляхом його не погодження.

Вказаний висновок суду також підтверджується Положенням про Західне міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 394/5 від 16.02.2018, яке у пункті 10 не передбачає зазначених вище судом повноважень начальника управління (а.с.132-136).

Таким чином, не погоджуючи подання адміністрації колонії начальник Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції діяв не на підставі, поза межами його повноважень та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, зазначена позовна вимога є правомірною та підлягає до задоволення.

Твердження відповідача 1 про обов'язковість вирішення спору у досудовому прорядку відхиляється судом, оскільки пунктом 7 розділу V Положення №266/30134 передбачено альтернативу оскарження, тобто на вибір скаржника або до комісії вищого рівня чи до суду.

Крім того, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб’єкта владних повноважень.

Разом з тим, з метою відновлення порушених прав, свобод та інтересів ОСОБА_4 суду слід задовольнити позовні вимоги позивача та зобов'язати Міжрегіональну комісію і Начальника Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції повторно розглянути подання Державної установи "Городищенська виправна колонія (№ 96)" від 08.11.2018 щодо засудженого ОСОБА_4 згідно вимог статті 101 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі, як суб'єкти владних повноважень не обґрунтували обставини щодо правомірності прийнятих ними рішень, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення повністю.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Начальника Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції щодо не погодження зміни умов утримання засудженого ОСОБА_4 згідно статті 101 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міжрегіональної комісії Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з питань визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі, оформлене протоколом № 26/3.11 від 23.11.2018 в частині засудженого ОСОБА_4.

Зобов'язати Міжрегіональну комісію Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з питань визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі (код ЄДРПОУ 40867243, вул. Архипенка, 1, м. Львів, 79005) та Начальника Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (вул. Архипенка, 1, м. Львів, 79005) повторно розглянути подання Державної установи "Городищенська виправна колонія (№ 96)" від 08.11.2018 щодо засудженого ОСОБА_4 (Ідентифікаційний код НОМЕР_1, с. Городище, Рівненського району, Рівненської області, Державна установа "Городищенська виправна колонія (№ 96)") згідно статті 101 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 25 квітня 2019 року.

Суддя Зозуля Д.П.