Рішення № 81427428, 19.04.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2019 р. справа № 300/369/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Тимощука О.Л.,

за участю: секретаря судового засідання - Ткачук О.П.,

представника позивача, адвоката – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_3

до Івано-Франківської митниці ДФС

про визнання протиправними і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206010/2019/00388 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2019/000313/2 від 18.01.2019, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (надалі, також - позивач, ОСОБА_3В.) 19.02.2019 звернувся в суд з позовною заявою до Івано-Франківської митниці ДФС (надалі, також - відповідач) про визнання протиправними і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206010/2019/00388 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2019/000313/2 від 18.01.2019.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу (марки Audi, модель Q7, номер кузова НОМЕР_1, об'єм двигуна 2967 см3, 2015 року випуску), та обраний метод його визначення - основний (за ціною договору (контракту)) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозився позивачем на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Внаслідок вказаного, відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206010/2019/00388 та оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2019/000313/2 від 18.01.2019.

Відповідно до тверджень позивача, на підставі рахунку-фактури №1203 від 10.12.2018 останній придбав за ціною 29411,76 EUR у Федеративній республіці Німеччина вищевказаний автомобіль, завдаток у розмірі 10 000 EUR позивачем перераховано продавцю, решта суми сплачена готівкою. При перетині кордону України і декларуванні, позивач визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). На переконання ОСОБА_3, відповідач безпідставно поставив під сумнів подані документи, без належного на те обґрунтування, відтак, застосування резервного методу для визначення митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості з 29 411,76 EUR до 38 700 EUR суттєво порушує права позивача. На підставі вказаного, ОСОБА_3 просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.02.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) (а.с.1-2).

На підставі частини 13 статті 171 КАС України, ухвалою суду від 12.03.2019 вказану позовну заяву залишено без руху, у зв'язку із її невідповідністю вимогам частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано позивачу п'ятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання документу про сплату судового збору у розмірі 1430,52 грн (а.с.36-38).

Позивач, у визначений судом строк, недоліки позовної заяви усунув, відтак, ухвалою суду від 27.03.2019 продовжено розгляд даної адміністративної справи (а.с.61-64).

На адресу суду 12.03.2019 представником відповідача подано клопотання про здійснення розгляду даної справи у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін, яке мотивоване необхідністю дослідження значного обсягу документів та безпосередньої, належної участі обох сторін процесу, з метою дотримання принципу змагальності, повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи (а.с.41-42).

Судом подане клопотання задоволено, судовий розгляд справи призначено на 09.04.2019 о 10:00 год (а.с.63-64).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 12.03.2019 (а.с.43-47). У відзиві представник не погодилася з позовними вимогами, доводами позивача та в обґрунтування своїх заперечень зазначила таке. Під час митного оформлення позивачем автомобіля марки Audi, модель Q7, номер кузова НОМЕР_1, об'єм двигуна 2967 см3, не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України, зокрема, не надано банківського платіжного документа, чи будь-якого іншого платіжного документа, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, та які б свідчили про завершення фінансової операції під час купівлі транспортного засобу. В даному випадку, відповідачем застосовано систему аналізу та управління ризиками, згідно із якою визначено, що митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Представник відповідача також зазначила, що відповідно до рахунку-фактури №1203 від 10.12.2018 продавцем транспортного засобу виступав "Маріо Еберт", натомість у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу зазначено, що власником автомобіля виступає "нТзОВ Освітній інститут Пшерер", який не фігурує в жодних інших документах. Наведене, на переконання відповідача, являється суттєвою невідповідністю в документах і дає підстави сумніватися у правильності визначення митної вартості транспортного засобу. За вказаних обставин, відповідачем прийнято оскаржені картку відмови та рішення про коригування митної вартості, при цьому митна вартість товару визначена за резервним методом у розмірі 38700 EUR із застосуванням програмного продукту SchwackeNet компанії Schwacke GmbH, враховуючи наявні пошкодження відповідно до даних акту митного огляду, відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092.

Також, у відзиві представник відповідача звернула увагу суду на те, що позивач погодився із рішенням про коригування митної вартості №UA206010/2019/000313/2 від 18.01.2019, оскільки оформив нову митну декларацію №UA206010/2019/401877 та зазначив вартість автомобіля у розмірі 38700 EUR. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржувані рішення такими, що прийняті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.

У судовому засіданні 09.04.2019 у зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів, судом оголошено перерву, наступне судове засідання призначено на 19.04.2019 о 10:00 год (а.с.84-86).

Позивачем 15.04.2019 подано до суду відповідь на відзив, у якій із твердженнями представника відповідача у відзиві на позов не погодився, вказав на те, що відповідачем не дотримано процедури проведення консультації, оскільки повідомлення про початок процедури консультації направлено позивачу 18.01.2019 о 15:50 год, та цього ж дня, процедуру консультації відповідачем завершено, не надавши при цьому позивачу можливості надати будь-яку відповідь чи необхідні документи. Разом з цим, помилковими, на думку позивача, є і посилання представника відповідача на суттєві невідповідності в документах, як на підставу сумнівів у правильності визначеної митної вартості транспортного засобу, з огляду на те, що відповідно до вимог законодавства Європейського Союзу наявність у продавця свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу свідчить про наявність майнових прав у нього на такий транспортний засіб. Також, наявність законних прав у ОСОБА_4 на продаж автомобіля позивачу підтверджується і здійсненою процедурою експорту з Європейського Союзу вказаного транспортного засобу, згідно із накладною для експорту MRN 18DE300496954526E7 від 11.12.2018, у якій зазначено, що автомобіль, придбаний позивачем у продавця - ОСОБА_4.

Позивач також наголосив на тому, що про факт сплати ним завдатку у розмірі 10 000 EUR свідчить підтвердження переказу коштів через "BNP Paribas Bank Польське АТ" на ім'я ОСОБА_4, та рахунок-фактура №1203 від 10.12.2018, згідно з якою, позивачем перераховано завдаток у сумі 10 000 EUR, а решта суми сплачена готівкою 11.12.2018.

Враховуючи наведені обставини, а також доводи, викладені у позовній заяві, позивач вважає оскаржувані рішення та картку відмови протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні 19.04.2019 представником відповідача надано письмові пояснення по справі №380/09-70-10-24 від 18.04.2019 (а.с.97 та зворотній бік), у яких представник роз'яснила алгоритм обчислення, здійсненого автоматично системою АСАУР. Зокрема, у поясненнях вказано про те, що розрахунок вартості транспортного засобу проводився відповідно до даних про ідентичні/подібні товари в країні продажу, що містяться у зовнішньому джерелі - SuperSCHWACKE 01/2019. Так, за VIN-кодом автомобіля вартість транспортного засобу визначено у розмірі 39 489 EUR, та у відповідності до вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, вартість автомобіля зменшено на 2%, у зв'язку із наявними пошкодженнями. Відтак, кінцева сума, зазначена у оскарженому рішенні склала 38 700 EUR.

Зважаючи на вищевказані обставини, а також пояснення, наведені у відзиві на позов, представник відповідача проти задоволення позову заперечила, просила у задоволенні вимог ОСОБА_3 відмовити.

Представник позивача вимоги, заявлені у позові підтримав у повному обсязі, вказав на протиправність рішення та висновків відповідача, зокрема, додатково зазначив про неправомірність застосування вартості транспортного засобу, визначеної за допомогою зовнішнього джерела SuperSCHWACKE 01/2019, з огляду на розбіжності у даних транспортних засобів, що брались до уваги та автомобіля позивача, стосовно пробігу, розміру коліс тощо. Враховуючи вказане, та усі вищенаведені доводи позивача, представник просив суд позов задовольнити.

Судом, розглянувши за правилами, встановленими статтею 262 КАС України дану адміністративну справу, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, зміст відзиву на позовну заяву і відповіді на відзив, додаткових письмових пояснень, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, встановлено такі обставини.

Позивачем 10.12.2018 придбано у ОСОБА_4 транспортний засіб - легковий автомобіль, марки Audi, модель Q7, номер кузова НОМЕР_1, об'єм двигуна 2967 см3, 2015 року випуску, пробіг - 148 000 км, що був у вжитку. Завдаток позивачем перераховано у сумі 10 000 Євро, решта готівкою підлягала сплаті 11.12.2019. Вказана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи копією рахунку-фактури №1203 від 10.12.2018 (а.с.13-14).

Декларантом - приватним підприємством "БРОК-ВЕСТ", в інтересах ОСОБА_3, як одержувача товару, 18.01.2019 подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA206010/2019/401740, якою задекларовано для митного оформлення товар, що ввозиться на територію України, а саме: автомобіль легковий, марки Audi, модель Q7, номер кузова НОМЕР_1, об'єм двигуна 2967 см3, 2015 року випуску, тип кузова - універсал, загальна кількість місць для сидіння - 5, призначений для перевезення пасажирів. У вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 29 411,76 EUR - графа "42" митної декларації (а.с.56).

Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено рахунок-фактуру №1203 від 10.12.2018, акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 27.12.2018 №UA20903/2018/75808; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 27.07.2015 №ЕМ759440; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 27.07.2015 №ZBI 221291976; копію паспорта громадянина України СЕ 250261 від 07.10.2003; копію митної декларації країни відправлення №18DE300496954526E7 від 11.12.2018; декларацію про походження товару.

Подання таких документів відповідач не заперечує.

Івано-Франківська митниця ДФС, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації та доданих до неї документів, того ж дня – 18.01.2019 відмовила у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206010/2019/00388. Згідно із даною карткою відмови, митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Джерело інформації: АСАУР ДФС. Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN-кодом WAUZZZ4M1GD008431, валюта - EUR, вартість - 38 700 (а.с.55).

У зв'язку із наведеним, Івано-Франківською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та 18.01.2019 прийнято оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України) у розмірі 38 700 EUR (а.с.49).

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд враховує таке.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (надалі, також - МК України, Кодекс).

За приписами частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із частиною 1 статті 248 коментованого Кодексу, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Положеннями статті 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Наведене встановлено частинами 1, 2 статті 51 МК України.

Згідно із частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

У відповідності до частини 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, що встановлено частиною 1 статті 53 МК України.

Згідно із частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналіз частин 1 та 2 статті 53 МК України свідчить про те, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Судом встановлено, що подані 18.01.2019 декларантом позивача до митного оформлення документи (декларація митної вартості та рахунок-фактура (інвойс)) за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 МК України.

Щодо неподання позивачем інших документів, в тому числі документів, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, визначених частиною 2 статті 53 МК України, суд зважає на таке.

Виходячи із доводів позивача, у спірних відносинах не мало місце укладення зовнішньоекономічного контракту (договору) з придбання товару, в тому числі письмово договору купівлі-продажу, а також його переміщення до митного кордону України за допомогою перевізника. Отож, подання документів, визначених пунктами 2, 6 частини 2 статті 53 МК України об'єктивно є неможливим.

Перелік документів, визначений в пунктах 7-8 частини 2 статті 53 МК України (ліцензія на імпорт товару, страхові документи) не стосуються спірних правовідносин.

Витребування документів, визначених пунктом 4 і 5 частини 2 статті 53 МК України (банківські платіжні документи, інші платіжні документи про оплату рахунку), на необхідність подання яких вказує представник відповідача, суд вважає безпідставним, з огляду на таке.

За змістом частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Наведене передбачено частиною 4 статті 57 МК України.

Згідно із частиною 5 вказаної статті, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 Кодексу.

При цьому, відповідно до частини 6 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частини 2 коментованої статті МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

У відповідності до частин 1, 2, 3 та 5 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як передбачено частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Разом з цим, відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.

Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв'язку із відсутністю у документах, поданих відповідачем, банківського платіжного документа чи будь-якого іншого платіжного документа, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

На думку представника відповідача, обґрунтований сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару виник у зв’язку із тим, що відповідно до рахунку-фактури №1203 від 10.12.2018 продавцем автомобіля виступає ОСОБА_4, натомість у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу зазначено, що власником автомобіля є «нТзОВ Освітній інститут Пшерер», який не фігурує в жодних інших документах.

Як уже зазначалось судом, у відповідності до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, передбачені цією частиною статті.

Так, до відзиву на позовну заяву представником відповідача долучено копію повідомлення про початок консультації з митним органом, надісланого позивачу 18.01.2019 о 15:47 год та отриманого ним цього ж дня о 15:50 год. У вказаному повідомленні позивачу роз’яснено про необхідність надання оригіналів та/або копій документів, зазначених у графі 44 митної декларації (а.с.57).

Будь-яких інших письмових доказів, на підтвердження направлення позивачу вимоги про надання додаткових документів, окрім вказаного повідомлення представником відповідача суду не надано.

Так, у зв’язку із ненаданням декларантом відповіді на вищевказане повідомлення, відповідачем прийнято оскаржені рішення про коригування митної вартості та картку відмови.

Однак, на переконання суду, такі дії Івано-Франківської митниці ДФС не відповідають вимогам митного законодавства.

Відповідачем у вищевказаному повідомленні не наведено вичерпного переліку документів, що слід додатково надати позивачем, які передбачено частиною 3 статті 53 Митного кодексу. Натомість, відповідач вказав на перелік документів, що зазначений у митній декларації позивача, та які ним уже надано. Окрім цього, враховуючи встановлений Митним кодексом 10-денний строк для надання витребуваних документів та часовий проміжок між початком консультації з митним органом і прийняттям оскарженого рішення про корегування митної вартості, на думку суду, позивача позбавили реальної можливості надати будь-які додаткові документи.

Суд зазначає, що такі дії відповідача свідчать про допущення ним порушень процедури проведення консультації з декларантом, витребування додаткових документів, а відтак, рішення, прийняте за результатом вказаної консультації, не може вважатися обґрунтованим, тобто таким, що прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Стосовно підтвердження митної вартості транспортного засобу позивачем, а також розбіжностей у зазначених в документах найменуваннях власника автомобіля, суд зважає на таке.

Як слідує з копії рахунку-фактури №1203 від 10.12.2018, ОСОБА_3 перераховано на банківський рахунок продавця – ОСОБА_4, завдаток в сумі 10 000 EUR.

Вказана обставина підтверджується також копією квитанції BNP Paribas Bank Polska S.A. від 10.12.2018 CEN1812100688419 та її засвідченого перекладу (а.с.92-93).

Разом з цим, аналіз змісту тексту перекладеного рахунку-фактури свідчить про те, що позивач, 10.12.2018 після видання продавцем ОСОБА_4 рахунку-фактури №1203 на купівлю автомобіля, сплатив іншу частину вартості товару готівкою в сумі 19 411,76 EUR 11.12.2018.

Водночас, копією квитанції BNP Paribas Bank Польське АТ від 10.12.2018 №CEN1812100688419 підтверджено перерахування коштів позивачем на реквізити банківського рахунку продавця – ОСОБА_4, у розмірі 10 000 EUR (а.с.92-93).

З цього приводу, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно з якою посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Також, суд зазначає, що оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови у прийнятті митної декларації не містять жодних обґрунтувань стосовно наявних сумнівів у правильності заявленої митної вартості транспортного засобу.

В контексті вказаного, суд звертає увагу на те, що згідно правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 11.09.2012 в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладених в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що:

- декларантом (позивачем) подано усі документи згідно із переліком, передбаченим частиною 2 статті 53 МК України;

- у поданих документах наявні всі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за такий транспортний засіб.

Як висновок, доводи відповідача про заявлення декларантом недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів, а також неподання ним усіх документів, які підтверджують митну вартість товару, враховуючи недотримання відповідачем процедури контролю правильності визначення митної вартості товарів, встановленої статями 53, 54 МК України є необґрунтованими та такими, які не відповідають дійсним обставинам справи.

Таким, чином, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності орган доходів і зборів мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Відповідно до тверджень представника відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву, однією із підстав складення картки відмови та прийняття рішення про коригування митної вартості транспортного засобу слугувала невідповідність в документах стосовно власника автомобіля.

Так, згідно із рахунком-фактурою №1203 від 10.12.2018, продавцем транспортного засобу – легкового автомобіля марки Audi, модель Q7, номер кузова НОМЕР_1, об'єм двигуна 2967 см3, 2015 року випуску, пробіг - 148 000 км, що був у вжитку, зазначено Autojena ОСОБА_4.

Водночас, відповідно до копії свідоцтва про допуск до експлуатації (частина 2) (а.с.17-18), власником проданого позивачу автомобіля вказано нТзОВ Освітній інститут Пшерер.

Однак, суд звертає увагу відповідача на те, що згідно із вищевказаним рахунком-фактурою, Autojena ОСОБА_4 не виступає власником транспортного засобу, а є лише продавцем, що слідує з перекладу штампу, де зазначено «продаж транспортних засобів ОСОБА_4» (а.с.14).

Окрім цього, право користування продавцем - Autojena ОСОБА_4 свідоцтвом про допуск до експлуатації автомобіля, а відтак, і наявність повноважень для його продажу, передбачено пунктом С4с свідоцтва, яким встановлено, що власник свідоцтва про допуск до експлуатації не виступає власником транспортного засобу (а.с.18).

Враховуючи наведене, на переконання суду, посилання представника відповідача на наявність розбіжностей у поданих позивачем документах, як підставу виникнення обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної митної вартості транспортного засобу та винесення оскаржуваних картки відмови і рішення про коригування митної вартості є надуманим, безпідставним та доводів позивача не спростовує.

Як зазначалося судом, відповідач визначив митну вартість автомобіля позивача за шостим (резервним) методом (стаття 64 МК України). Обґрунтовуючи неможливість застосування кожного попереднього методу розмитнення, представником відповідача у відзиві на позовну заяву зазначено таке:

- використання методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (стаття 59 МК України) та методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (стаття 60 МК України) не здійснюється через те, що можливості знайти ідентичний, аналогічний або подібний товар немає, бо критерії, які зазначені дуже різняться;

- метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України) та метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) (стаття 63 МК України) не були використані у зв’язку із відсутністю в органу доходів і зборів інформації щодо основи для віднімання чи додавання вартості.

Проте, в обґрунтування вищезазначених доводів, представником не надано жодного письмового доказу.

Зміст відзиву на позовну заяву та письмових пояснень по справі свідчить про те, що за основу визначення митної вартості товару взято ''джерело інформації'' відомості з програмного продукту SuperSchwacke 01/2019.

Суд критично ставиться до такої інформації SuperSchwacke, за допомогою якої, як свідчить матеріали справи і оскаржуване рішення, визначено митну вартість товару у розмірі 38 700 EUR, виходячи із наступного.

Вказана інформація SuperSchwacke 01/2019, долучена представником відповідача до матеріалів справи, сформована на іноземній (німецькій) мові (а.с.98-101). Належним чином засвідченого перекладу вказаного документа на українську мову суду не надано.

Також, відповідач не обґрунтував підставність і правомірність використання у спірному випадку відомостей оціночної діяльності програмного продукту SuperSchwacke 01/2019.

Окрім цього, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу за допомогою програмного комплексу SuperSchwacke 01/2019 з врахуванням ПДВ. Однак, безпосередній переклад з німецької на українську мови витягу з програмного комплексу SuperSchwacke 01/2019 (а.с.98-101) свідчить про наявність у ньому інформації про два види вартості: "Verkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer 39 489 EUR" - "вартість продажу (Schwacke) з ПДВ 39 489 EUR" та "Еinkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer 35 800 EUR"- "вартість покупки (Schwacke) з ПДВ 35 800 EUR "(зворотній бік а.с.101). Наведені представником відповідача обґрунтування щодо застосування під час корегування митної вартості товару саме пункту «Verkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer», як такого, що встановлює саме «продажну ціну» автомобіля не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними засобами доказування.

Варто відзначити й те, що інформація із програмного продукту SuperSchwacke 01/2019 після даних про "вартість продажу (Schwacke) з ПДВ" і "вартість покупки (Schwacke) з ПДВ" містить запис виконаний на німецькій мові "vorbehaltlich der technischen Prufung", безпосередній переклад якого свідчить "підлягає технічній експертизі". Тобто, в будь-якому випадку, оцінка SuperSchwacke 01/2019 здійснена без безпосереднього технічного огляду (експертизи) щодо придбаного автомобіля, а відтак не може прийматися відповідачем, як абсолютне значення чи величина при коригуванні митної вартості товарів.

Таким чином, наслідком вказаних протиправних дій відповідача є безпідставне, в порушення статті 58 МК України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.

Стосовно аргументів відповідача про те, що декларант погодився із прийнятим рішенням про коригування митної вартості та з самою митною вартістю, визначеною відповідачем, суд зазначає таке.

Предметом оскарження у спірних правовідносинах є рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206010/2019/000313/2 від 18.01.2019.

Відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, що передбачено статтею 55 Конституції України.

Згідно зі змістом частин 3 і 4 статті 6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів, поряд з іншим, поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (індивідуальних актів).

Частиною 1 статті 29 МК України передбачено, що рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду також гарантовано підпунктом "б" пунктом 5 частини 2 статті 55 цього Кодексу.

Відтак, у спірних правовідносинах позивачу законом гарантовано право на оскарження до суду рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206010/2019/000313/2 від 18.01.2019.

Разом з цим, слід зазначити, що у правовідносинах, які розглядаються судом слід розрізняти окремо "право" позивача погодитися, чи не погодитися із рішенням про коригування митної вартості із відповідними правовими наслідками такого погодження, чи не погодження в частині: оплати визначеної контролюючим органом скорегованої митної вартості або надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України, від іншого, самостійного гарантованого Конституцією і законами України "права" на оскарження спірного рішення в суді незалежно від того погодився декларант із рішенням про коригування митної вартості товару, чи не погоджується із самою скорегованою митною вартістю, навіть за умови сплати обов'язкових платежів із скорегованої митної вартості товару.

Зокрема, частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, серед іншого, має містити інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини 7 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Отже, правовідносин які виникають із приписів підпунктів "а" і "б" пункту 5 частини 2, частини 7 статті 55 МК України є реалізацією декларантом права на випуск у вільний обіг товарів у разі згоди або не згоди з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів, в тому числі із застосуванням заходів надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Такі правовідносин мають місце виключно між декларантом і митним органом.

У свою чергу, частина 1 статті 29 і підпункт "б" пункту 5 частини 2 статті 55 МК України врегульовує правовідносини щодо права декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до суду, без будь яких застережень чи умов, в тому числі за умови сплати митних платежів згідно із митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, та/або за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.

Не можуть бути враховані судом і аргументи представника відповідача про погодження із оскаржуваним рішенням у зв'язку із оформлення нової митної декларації №UA206010/2019/401877 із визначеною відповідачем вартістю транспортного засобу в розмірі 38 700 EUR.

Відповідно до глави 2 розділу ІІ "Заповнення граф митної декларації" Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2012 (надалі, також - Порядок №651), графа 43 "Метод визначення вартості" заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів.

У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався.

У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.

Як свідчить лівий підрозділ графи 43 нової митної декларації №UA206010/2019/401877, поданої позивачем 21.01.2019, проставлено 6 метод визначення митної вартості, при цьому, правий підрозділ графи 43 вказаної декларації залишено не заповненим (а.с.58).

На переконання суду внесення саме таких відомостей в лівий і правий підрозділи графи 43 нової митної декларації є порушенням декларантом глави 2 розділу ІІ графа 43 "Метод визначення вартості" Порядку №651, так як абзацом третім вказаної графи Порядку чітко визначено - "у разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом". В даному випадку, суд встановив порушення декларантом порядку і умов заповнення усіх обов'язкових граф нової митної декларації, однак перевірка правильності, повноти та відповідності заповнених відомостей такої декларації фактичним даним (обставинам) покладено саме на відповідача.

Оскаржуване рішення про коригування митної вартості як станом на 21.01.2019, так і на час звернення до суду було чинним, відтак, на позивача або уповноважену ним особу покладався обов'язок у лівому підрозділі графи 43 проставити 1 (первинний метод), а у правому підрозділі декларації проставити 6 (скоригований метод).

Частиною 6 статті 257 МК України визначено, що умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до частин 5 і 6 статті 264 МК України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації.

Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

За змістом пункту 4.4 розділу IV Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №631 від 30.05.2012, та частини 11 статті 264 МК України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав:

1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу;

2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів;

3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Відтак, неналежне заповнення лівого і правого підрозділу графи 43 нової митної декларації №UA206010/2019/401877 від 21.01.2019 є свідченням відсутності у декларації усіх необхідних відомостей, обов'язковість вірного заповнення яких визначено коментованими нормами закону і підзаконними нормативно-правовими актами.

Разом з тим, в силу вимог частини 5 і 6 статті 264 МК України посадова особа відповідача при визначенні правильності заповнення поданої нової митної декларації зобов'язана вказати на такі недоліки декларанту, більше того у відповідності до частини 11 статті 264 МК України нова декларація не підлягала прийняттю.

Подання позивачем нової митної декларації при чинному рішенні про коригування митної вартості товару, навіть за умови, невірного заповнення одного із підрозділів графи 43 такої декларації, правильність внесення даних до яких перевіряє саме посадова особа митного органу, не може обмежити чи позбавити декларанта права на оскарження в суді відповідного рішення і ставити питання про перевірку його на предмет обґрунтованості і законності, в тому числі на відповідність вимогам частини 2 статті 55 МК України.

Свідченням існування спору між декларантом і митним органом, а відтак й факту непогодження позивача із скорегованою митною вартістю товару є його судовий розгляд, який є триваючим, з дня звернення особи до суду, та, у випадку, встановлення судом протиправності рішення про коригування митної вартості товару - безумовною підставою для скасування рішення органу контролю.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

З урахуванням усіх вищенаведених обставин та висновків суду, оскаржуване рішення про коригування заявленої митної вартості товару, в порушення пунктів 1, 2, 3 4 частини 2 статті 55 МК України, не містить:

- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

- вичерпного переліку вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206010/2019/00388 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2019/000313/2 від 18.01.2019, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому, позовні вимоги ОСОБА_3 слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати в розмірі 2967,32 грн сплаченого судового збору, відповідно до квитанцій №ПН755157 від 15.02.2019 та №0.0.13085444333568.1 від 26.03.2019 (а.с.3, 62).

Учасниками справи не подано до суду жодних доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, а тому, суд не вбачає підстав для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 295, 297, 299, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС №UA206010/2019/00388 від 18.01.2019.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206010/2019/000313/2 від 18.01.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС (ідентифікаційний код – 39640261) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер – НОМЕР_2) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2967 (дві тисячі дев’ятсот шістдесят сім) гривень 32 копійки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_3, адреса: вул. Берегова, буд. 11, м. Івано-Франківськ, 76019, ідентифікаційний номер – НОМЕР_2.

Відповідач: Івано-Франківська митниця ДФС, адреса: вул. Короля Данила, 20, м. Івано-Франківськ, 76010, код ЄДРПОУ – 39640261.

Рішення складене в повному обсязі 24 квітня 2019 р.

Суддя /підпис/ ОСОБА_5