Рішення № 81427260, 25.04.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2019 року № 320/2078/19

Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів головуючого судді Кушнової А.О., суддів Панової Г.В., Василенко Г.Ю., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Окружної виборчої комісії з виборів Президента України територіального виборчого округу № 96, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, голови окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 96 ОСОБА_2, про визнання протиправними дій та визнання порушення права на вільні вибори,

Суть спору: 23.04.2019 о 15 год. 30 хв. до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1В.) з позовом до Окружної виборчої комісії з виборів Президента України територіального виборчого округу №96 (далі – відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії голови окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 96 ОСОБА_2, які полягають у залишенні без розгляду двох скарг виборця ОСОБА_1, які подавались до комісії в день голосування 21 квітня 2019 року по виборам Президента України;

- визнати порушення права на вільні вибори по голосуванню військовослужбовцями на виборчій дільниці № 320351 у територіальному виборчому окрузі № 96.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що як суб’єкт виборчого процесу (виборець) 21 квітня 2019 року приблизно після 12 години реалізував право на участь у голосуванні по виборам Президента України на виборчій дільниці № 320351 у 96-му територіальному виборчому окрузі.

Позивач звернув увагу, що по виходу із дільниці побачив, що до приміщення дільниці строєм під командою командира надійшла група військовослужбовців. Після приходу, командир зайшов на дільницю, а військовослужбовці залишились чекати в строю. Згодом командир вийшов. Позивач наголосив, що бачив як у руках кожного із військовослужбовців з’явився паспорт, в якому знаходився білий продовгуватий аркуш паперу. Далі за командою командира військовослужбовці по двоє стали заходити у дільницю для голосування. По виходу із дільниці кожен із військовослужбовців протягом 1-2 хвилин вчиняв якісь дії у своїх мобільних телефонах.

Як відмітив позивач, повернувшись у приміщення дільничної виборчої комісії, позивач усно проінформував голову та секретаря комісії про те, що відбувається порушення законодавства, яке регламентує вибори Президента України. Проте, ніякої реакції на повідомлення не відбулося.

Позивач зазначив, що у зв’язку із зазначеним подав окремі скарги у порядку статті 91 Закону України «Про вибори Президента України» до дільничної виборчої комісії № 320351 та до окружної виборчої комісії у 96-му територіальному виборчому окрузі, поставивши перед обома комісіями вимогу за результатами розгляду констатувати порушення передбаченого ст. 6 Закону України «Про вибори Президента України» права на вільні вибори.

Як вказав позивач, правова позиція за скаргами обґрунтовувалась тим, що прихід військовослужбовців строєм виключає правовий принцип вільного волевиявлення, навіть якщо їм формально і оформлювалась відпустка. Крім того, позивач вказав, що у скаргах не виключалось те, що за голосуванням здійснювався сторонній контроль і де-факто відпустки у військовослужбовців не було.

Крім цього, позивач зазначив, що події біля дільничної виборчої комісії були зафіксовано фотозйомкою та відеозйомкою на камеру мобільного телефону з викладенням окремих фото у фейсбуці, про що відзначалось у скаргах.

Також, позивачем відмічено, що останнім було здійснено дзвінок до поліції із здійсненням усного повідомлення про кримінальні правопорушення права на вільні вибори. Після повідомлення про кримінальні правопорушення працівниками поліції позивач приблизно біля 16 години був запрошений до дільничної виборчої комісії № 320351 для відібрання письмового пояснення.

Позивач вказав, що після відібрання пояснення по виходу із дільниці вдруге побачив, що до дільниці строєм знову підійшла група військовослужбовців. Позивач звернув увагу поліцейських на цей факт, здійснив дзвінок на тел. « 102» про повторно виявлені кримінальні правопорушення та став здійснювати фото і відеофіксацію подій, що відбуваються біля дільниці. Зважаючи на факт цієї фіксації, стрій військовослужбовців розійшовся та за командою командира всі згодом пішли від дільниці. На проспекті Мазепи у м. Вишгороді військовослужбовці сіли у військовий автомобіль та з цього автомобіля по двоє продовжували ходити на дільницю.

Як наголошує позивач, за наслідками зазначених подій позивач подав повторну скаргу до окружної виборчої комісії з виборів Президента України територіального округу № 96, вимагаючи розглянути її та повторно констатувати порушення передбаченого статтею 6 ЗУ «Про вибори Президента України» права на вільні вибори.

Разом з цим, позивач стверджує, що обидві скарги позивача окружною виборчою комісією не розглянуті. Позивач відмітив, що від голови окружної виборчої комісії ОСОБА_2 надійшли відповіді на скарги позивача під вихідними номерами № 1 та № 2 від 21 квітня 2019 року, з яких вбачається, що позивачем не дотримані передбачені ст. 95 ЗУ «Про вибори Президента України» вимоги до форми і змісту скарг, а тому скарги залишені без розгляду.

Позивач, як виборець, стверджує, що порушення вимог ст. 95 ЗУ «Про вибори Президента України» позивачем не допущено, доводи про залишення скарг без розгляду є надуманими, скарги не розглянуті безпідставно.

Таким чином, позивачем обрано способи захисту, пов’язані з визнанням протиправності дій голови окружної виборчої комісії ОСОБА_2 та з визнанням встановлення порушення права на вільні вибори.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що при поданні скарги до Окружної виборчої комісії з виборів Президента України територіального виборчого округу № 96 позивачем не було дотримано вимог до форми і змісту скарги, передбачених ч. 2 ст. 95 Закону України «Про вибори Президента України», а саме: невірно зазначену назву виборчої комісії, куди подається скарга; не вказана адреса електронної пошти скаржника; відсутні відомості щодо суб’єкта оскарження; відсутні посилання на докази, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; відсутні чітко сформульовані вимоги із зазначенням суті рішення, ухвалення якого вимагається від виборчої комісії; відсутній перелік документів і матеріалів, що додаються до скарги.

Таким чином, відповідач вказав, що оскільки позивачем було подано на адресу відповідача дві скарги, які були оформлені без дотримання вимог ст. 95 Закону України «Про вибори Президента України», дії голови Окружної виборчої комісії з виборів Президента України територіального виборчого округу № 96 щодо повернення таких скарг без розгляду для усунення недоліків є правомірними та такими, що відповідають вимогам ч. 3 ст. 96 Закону України «Про вибори Президента України».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 24.04.2019 до 10:00 год.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №320/2078/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, визначеними Кодексом адміністративного судочинства України, колегією у складі трьох суддів: головуючого судді Кушнової А.О., суддів Панової Г.В. та Василенко Г.Ю., призначено підготовче судове засідання на 24 квітня 2019 року о 14:00 год. та залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, голову окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 96 ОСОБА_2 (далі – третя особа).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи №320/2078/19 по суті на 24 квітня 2019 року о 16:30 год.

У судове засідання, призначене на 24 квітня 2019 року о 16:30 год., учасники справи не з’явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.

Суд зазначає, що у відзиві на позовну заяву, який надійшов від відповідача 24.04.2019 о 12:33 год. на офіційну електронну адресу суду, відповідач просив суд розгляд справи проводити без участі відповідача та третьої особи.

Позивач про причини неявки у судове засідання, призначене на 24 квітня 2019 року о 16:30 год., суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача до суду не надходило.

Відповідно до частини дев’ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідка чи експерта, протокольною ухвалою суду від 24.04.2019 постановлено здійснювати подальший розгляд справи №320/2078/19 у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт серії СК №255090, виданий Вишгородським РВ ГУ МВС України в Київській області 11 липня 1996 року (а.с.104-106).

26 листопада 2018 р. Верховною Радою України прийнято постанову «Про призначення чергових виборів Президента України» № 2631-VIII, якою відповідно до пункту 7 частини першої статті 85, частини п’ятої статті 103 Конституції України призначено чергові вибори Президента України на неділю, 31 березня 2019 року (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2631-viii).

Постановою Центральної виборчої комісії України «Про проведення повторного голосування з чергових виборів Президента України 31 березня 2019 року» від 07 квітня 2019 року № 759 на підставі протоколу Центральної виборчої комісії від 7 квітня 2019 року про результати голосування у день чергових виборів Президента України 31 березня 2019 року та відповідно до частини п’ятої статті 11, частини третьої статті 13, частини четвертої статті 71, частини п’ятої статті 84, частин першої, другої статті 85 Закону України "Про вибори Президента України", керуючись статтями 11 – 13, пунктом 17 статті 18 Закону України "Про Центральну виборчу комісію", постановлено провести повторне голосування з чергових виборів Президента України 31 березня 2019 року, призначивши його на неділю, 21 квітня 2019 року (https://www.cvk.gov.ua/pls/acts/showcardfdac.html?id=45535&what=0).

Як вбачається з матеріалів справи, 21 квітня 2019 року ОСОБА_1 подано до Окружної виборчої комісії з виборів Президента України територіального виборчого округу № 96 скаргу (вх. №10 від 21.04.2019) у порядку статті 91 Закону України «Про вибори Президента України», в якій позивач просив констатувати порушення на виборчій дільниці №320351 у 96-му окрузі по виборам Президента України передбаченого ст. 6 Закону України «Про вибори Президента України» права на вільні вибори (а.с.85-92).

Зі змісту вищевказаної скарги встановлено, що позивач по виходу із виборчої дільниці №320351 побачив, що до даної дільниці строєм за командою командира підійшла група військовослужбовців. Стрій залишився на місці, а командир зайшов у дільницю. По його виходу із дільниці, позивач побачив, що у кожного із військовослужбовців у руках з’явились паспорти, в яких знаходились білі продовгуваті листки.

У подальшому, як зазначено позивачем у скарзі, за командою командира на дільницю почали заходити по двоє військовослужбовців. По виходу із дільниці військовослужбовці вчиняли якісь дії у своїх мобільних телефонах. Вищевказане, на думку позивача, є порушенням передбаченого ст. 6 Закону України «Про вибори Президента України» права на вільні вибори.

Як відмітив позивач у скарзі від 21.04.2019 (вх. №10 від 21.04.2019), сам прихід у шерензі під командою однозначно є порушенням правового принципу на вільне волевиявлення. На думку позивача, абсолютно не виключено, що військовослужбовці, виходячи із дільниці, звітували про голосування з огляду на вчинення ними дій у мобільних телефонах. Також позивачем зазначено, що встановлені порушення були зафіксовані позивачем шляхом здійснення фотофіксації та відеофіксації.

Позивач вказав, що про здійснене порушення позивач усно та письмово повідомив дільничну виборчу комісію №320351. Проте, ніякої реакції на повідомлення не відбулося.

Окружна виборча комісія з виборів Президента України територіального виборчого округу № 96, розглянувши скаргу виборця ОСОБА_1 від 21.04.2019, листом за вих. №1 від 21.04.2019 повідомила, що виборцем ОСОБА_1 у скарзі від 21.04.2019 не дотримано форму та зміст скарги відповідно до вимог статті 95 Закону України «Про вибори Президента України», а саме не вказано: назву виборчої комісії, до якої вона подається; адресу електронної пошти суб’єкта звернення із скаргою; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) суб'єкта оскарження, його місце проживання (поштову адресу), а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, якщо такі відомі; зазначення доказів, якими заявник скарги обґрунтовує свої вимоги; чітко сформульовані вимоги із зазначенням суті рішення, ухвалення якого вимагається від виборчої комісії; перелік документів і матеріалів, що додаються. Враховуючи вищевикладене, позивачу повідомлено, що він має право повторно подати скаргу до 22.04.2019, виправивши зазначені недоліки (а.с.14-15).

Як вбачається із копії листа за вих. №1 від 21.04.2019, наданої Окружною виборчою комісією з виборів Президента України територіального виборчого округу № 96, позивачем власноручно написано, що даний лист було отримано скаржником 21.04.2019 о 19:46 год. (а.с.93-94).

Також, з матеріалів справи вбачається, що 21 квітня 2019 року ОСОБА_1 подано до Окружної виборчої комісії з виборів Президента України територіального виборчого округу № 96 скаргу (вх. №11 від 21.04.2019) у порядку статті 91 Закону України «Про вибори Президента України», в якій позивач просив констатувати повторне порушення на виборчій дільниці №320351 ст. 6 Закону України «Про вибори Президента України» (а.с.95-100).

Зі змісту вищевказаної повторної скарги встановлено, що позивачем у порядку статті 214 Кримінального процесуального кодексу України здійснено телефонний дзвінок на тел. « 102», повідомивши до органів поліції про вчинення кримінального правопорушення. Через деякий час працівники поліції запросили позивача до дільничної виборчої комісії № 320351 для відібрання письмового пояснення. Позивач відмітив, що у той час, коли він був повторно на дільниці, до неї знову прибула строєм група військовослужбовців та почали повторно вчиняти ті ж самі дії, які зазначені позивачем у попередній скарзі (вх. №10 від 21.04.2019). Позивач звернув на зазначене увагу працівників поліції та почав здійснювати фіксацію на відео мобільного телефону. Зважаючи на факт фіксації, стрій військовослужбовців пішов з дільниці.

Розглянувши скаргу виборця ОСОБА_1 від 21.04.2019 за вх. №11, Окружна виборча комісія з виборів Президента України територіального виборчого округу № 96 листом за вих. №2 від 21.04.2019 повідомила, що виборцем ОСОБА_1 у скарзі від 21.04.2019 не дотримано форму та зміст скарги відповідно до вимог статті 95 Закону України «Про вибори Президента України», а саме не вказано: назву виборчої комісії, до якої вона подається; адресу електронної пошти суб’єкта звернення із скаргою; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) суб'єкта оскарження, його місце проживання (поштову адресу), а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, якщо такі відомі; зазначення доказів, якими заявник скарги обґрунтовує свої вимоги; чітко сформульовані вимоги із зазначенням суті рішення, ухвалення якого вимагається від виборчої комісії; перелік документів і матеріалів, що додаються. Враховуючи вищевикладене, позивачу повідомлено, що він має право повторно подати скаргу до 22.04.2019, виправивши зазначені недоліки (а.с.23-24).

Як вбачається із копії листа за вих. №2 від 21.04.2019, наданої Окружною виборчою комісією з виборів Президента України територіального виборчого округу № 96, позивачем власноручно написано, що копію даної відповіді було отримано та позивач вважає її незаконною, оскільки скарга позивача розглядалась одноособово головою ОВК ОСОБА_2 та не була допущена, як і попередня скарга позивача, до колегіального розгляду комісії (а.с.101-102).

Не погоджуючись з діями голови окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 96 ОСОБА_2, які полягали у залишенні без розгляду двох скарг виборця ОСОБА_1, які подавались до комісії в день голосування 21 квітня 2019 року по виборам Президента України, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання їх протиправними та визнання порушення права на вільні вибори по голосуванню військовослужбовцями, з приводу чого колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини шостої статті 103 Конституції України порядок проведення виборів Президента України встановлюється законом.

Пунктом 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Так, під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.

Пунктом 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень у позовній заяві зазначається обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Відповідно до статті 91 Закону України «Про вибори Президента України» від 05.03.1999 № 474-XIV (далі – Закон № 474-XIV) суб'єктом звернення із скаргою до виборчої комісії у випадках, передбачених цим Законом, може бути кандидат на пост Президента України, партія - суб’єкт виборчого процесу, в особі її керівника чи іншої особи, уповноваженої рішенням центрального керівного органу партії, офіційний спостерігач - суб’єкт виборчого процесу, а також виборець, виборчі права або охоронювані законом інтереси якого щодо участі у виборчому процесі порушено рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта оскарження. Від імені кандидата на пост Президента України суб’єктом звернення із скаргою може бути також його уповноважений представник у Центральній виборчій комісії, довірена особа у відповідному виборчому окрузі.

Згідно з частиною 6 статті 277 Кодексу адміністративного судочинства України рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, у тому числі рішення Центральної виборчої комісії із встановлення результатів виборів, можуть бути оскаржені у порядку, передбаченому статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 273 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій мають суб’єкти відповідного виборчого процесу (крім виборчої комісії), а також ініціативна група референдуму, інші суб’єкти ініціювання референдуму.

Так, статтею 12 Закону № 474-XIV визначено, що суб'єктами виборчого процесу є: 1) виборець; 2) виборча комісія, утворена відповідно до цього Закону та Закону України "Про Центральну виборчу комісію"; 3) кандидат на пост Президента України, зареєстрований у порядку, встановленому цим Законом; 4) партія, яка висунула кандидата на пост Президента України; 5) офіційний спостерігач від партії - суб’єкта виборчого процесу, від кандидата на пост Президента України, від громадської організації, який зареєстрований у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 273 Кодексу адміністративного судочинства України виборець, учасник всеукраїнського референдуму (громадянин України, який має право голосу у відповідних виборах або референдумі) може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність виборчої комісії, комісії з референдуму, членів цих комісій, якщо такі рішення, дія чи бездіяльність безпосередньо порушують його виборчі права або інтереси щодо участі у виборчому процесі чи процесі референдуму.

Виходячи із аналізу статті 91 Закону № 474-XIV та статті 273 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла до висновку, що до виборчої комісії має право звернутись виборець, виборчі права або охоронювані законом інтереси якого щодо участі у виборчому процесі порушено рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта оскарження. При цьому, суб'єкт виборчого процесу повинен зазначити чим саме виборча комісія порушила його виборчі права або інтереси щодо участі у виборчому процесі.

У даному випадку позивачем заявлено вимоги щодо визнання протиправними дій голови окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 96 ОСОБА_2, які полягають у залишенні без розгляду двох скарг виборця ОСОБА_1, які подавались до комісії в день голосування 21 квітня 2019 року по виборам Президента України та визнання порушення права на вільні вибори по голосуванню військовослужбовцями на виборчій дільниці № 320351 у територіальному виборчому окрузі № 96.

В якості підстави позову позивач зазначає, що став свідком порушень виборчих прав військовослужбовців, яким всупереч гарантіям, закріпленим у Законі України “Про вибори Президента України”, не було надано можливість вільно проголосувати.

Доводи про порушення виборчих прав військовослужбовців позивач аргументує тим, що на виборчу дільницю вони прибули організовано (строєм) та під командуванням командира, що, на переконання позивача, становить втручання у право вказаних військовослужбовців на вільне волевиявлення.

Як зазначає позивач у позовній заяві, Окружна виборча комісія з виборів Президента України територіального виборчого округу № 96 скарги позивача, в яких були викладені зазначені факти, безпідставно залишила без розгляду, у зв’язку з чим допустила протиправні дії.

Отже, зміст та підстави позову свідчать, що звертаючись до суду позивач прагне захистити виборчі права інших осіб – невизначеного кола військовослужбовців, які голосували на виборах Президента України на виборчій дільниці №320351.

При цьому, позов не містить викладу будь-яких обставин, які б свідчили, що рішенням, дією або бездіяльністю Окружної виборчої комісії з виборів Президента України територіального виборчого округу № 96 були безпосередньо порушені виборчі права особисто позивача чи його право на участь у виборчому процесі.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що позивачем у позовній заяві не обґрунтовано, чим безпосередньо порушено Окружною виборчою комісією з виборів Президента України територіального виборчого округу № 96 права позивача як виборця щодо участі у виборчому процесі.

Зміст позову не містить нормативно-правового обґрунтування вимог позивача щодо порушення діями відповідача його прав, свобод та інтересів, зокрема, не містить обґрунтування, які саме норми чинного законодавства України були порушені Окружною виборчою комісією з виборів Президента України територіального виборчого округу № 96 саме по відношенню до позивача.

Вирішуючи питання щодо відповідності поданих позивачем скарг від 21.04.2019 вимогам щодо форми та змісту скарги, передбаченим статтею статті 95 Закону України «Про вибори Президента України», суд виходить з наступного.

Так, частиною 4 статті 22 Закону № 474-XIV визначено, що окружна виборча комісія є юридичною особою. Окружна виборча комісія є комісією вищого рівня щодо усіх дільничних виборчих комісій на території відповідного територіального виборчого округу з питань виборів Президента України.

Відповідно до частини 2 статті 23 Закону № 474-XIV окружна виборча комісія утворюється Центральною виборчою комісією не пізніш як за сорок днів до дня виборів у складі голови, заступника голови, секретаря та інших членів комісії у кількості не менше дванадцяти осіб.

Згідно з пунктом 16 частини 1 статті 26 Закону № 474-XIV окружна виборча комісія щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України розглядає в межах своїх повноважень звернення, заяви і скарги щодо організації та проведення виборів у межах територіального виборчого округу, а також звернення, заяви і скарги на рішення та дії чи бездіяльність дільничних виборчих комісій та/або їх членів і приймає щодо них рішення.

Таким чином, в силу наведених законодавчих приписів Окружна виборча комісія з виборів Президента України територіального виборчого округу №96 є суб'єктом розгляду скарг позивача.

Вимоги щодо форми та змісту скарги визначені статтею 95 Закону України «Про вибори Президента України».

Так, відповідно до частини 1 статті 95 Закону № 474-XIV скарга до виборчої комісії подається у письмовій формі.

Згідно з частиною 2 статті 95 Закону № 474-XIV скарга, що подається до виборчої комісії, повинна містити: 1) назву виборчої комісії, до якої вона подається; 2) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) суб’єкта звернення із скаргою, його місце проживання (поштову адресу), а також номер засобу зв’язку, адресу електронної пошти, якщо такі є; 3) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) суб’єкта оскарження, його місце проживання (поштову адресу), а також номер засобу зв’язку, адресу електронної пошти, якщо такі відомі; 4) суть порушеного питання; 5) виклад обставин і зазначення доказів, якими заявник скарги обґрунтовує свої вимоги; 6) чітко сформульовані вимоги із зазначенням суті рішення, ухвалення якого вимагається від виборчої комісії; 7) перелік документів і матеріалів, що додаються; 8) у разі наявності зазначення зацікавлених осіб, яких суб'єкт подання скарги вважає за потрібне залучити до розгляду скарги; 9) підпис заявника скарги (представника юридичної особи - заявника) із зазначенням дати підписання.

Вимоги до форми та змісту скарги, визначені цією статтею, є вичерпними (частина 5 статті 95 Закону № 474-XIV).

Частиною 1 статті 96 Закону № 474-XIV визначено, що порядок розгляду скарг виборчими комісіями визначається цим Законом та порядком, встановленим Центральною виборчою комісією.

На виконання частини першої статті 96 Закону України "Про вибори Президента України" та з метою забезпечення однакового застосування виборчими комісіями Закону при розгляді скарг, що стосуються процесу виборів Президента України, Центральною виборчою комісією постановою від 28 березня 2014 року № 114 затверджено Порядок розгляду скарг виборчими комісіями з виборів Президента України (далі – Порядок №114).

Так, відповідно до підпункту 1.2. пункту 1 Порядку №114 під скаргою, що стосується процесу виборів Президента України, слід розуміти звернення, в якому міститься інформація щодо порушення законодавства України про вибори Президента України та вимога забезпечити реалізацію і захист виборчих прав, законних інтересів суб’єктів виборчого процесу, поновити порушені виборчі права.

Пунктом 5 Порядку №114 визначено, що скарги, що подаються до окружних і дільничних виборчих комісій, приймаються та реєструються відповідно до Порядку ведення діловодства у виборчих комісіях та комісіях з референдумів, затвердженого постановою Центральної виборчої комісії від 15 вересня 2010 року № 350 (з відповідними змінами та доповненнями).

Відповідно до підпункту 6.1. пункту 6 Порядку №114 після реєстрації скарги виборча комісія перевіряє дотримання суб'єктом звернення зі скаргою вимог Закону щодо форми та змісту скарги.

Аналогічні вимоги щодо форми та змісту скарги, визначені статтею 95 Закону України «Про вибори Президента України», передбачені також підпунктом 6.2 пункту 6 Порядку № 114.

Відповідно до частини 3 статті 96 Закону № 474-XIV скарга, оформлена без дотримання вимог статті 95 цього Закону, повертається відповідно Головою Центральної виборчої комісії або іншим членом Центральної виборчої комісії за дорученням Голови Центральної виборчої комісії чи головою або заступником голови окружної або дільничної виборчої комісії суб’єкту звернення із скаргою без розгляду не пізніш як на наступний день після дня надходження скарги, а скарга, подана напередодні дня голосування, в день голосування чи наступного дня, - невідкладно. При поверненні скарги без розгляду зазначається вичерпний перелік недоліків, які перешкоджають розгляду скарги, і вказується на можливість повторного звернення із скаргою, оформленою відповідно до вимог цього Закону, у передбачені ним строки.

Повернення скарги без розгляду суб’єкту звернення із скаргою з інших підстав ніж ті, що встановлені цим Законом, не допускається.

При повторному поданні скарги з невиправленими недоліками або з допущенням нових недоліків виборча комісія приймає рішення про залишення її без розгляду по суті.

Аналогічні вимоги щодо наслідків недотримання форми та змісту скарги передбачені підпунктом 6.7 пункту 6 Порядку № 114.

Із матеріалів справи вбачається, що 21 квітня 2019 року позивачем були подані до Окружної виборчої комісії з виборів Президента України територіального виборчого округу №96 скарги у порядку статті 91 Закону України «Про вибори Президента України», в яких просив констатувати порушення на виборчій дільниці №320351 у 96-му окрузі по виборам Президента України передбаченого ст. 6 Закону України «Про вибори Президента України» права на вільні вибори.

Листами за вих. №1 від 21.04.2019 та за вих. №2 від 21.04.2019 голова окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 96 ОСОБА_2 повернув скарги ОСОБА_1 без розгляду, посилаючись на те, що у порушення вимог статті 95 Закону України «Про вибори Президента України», у скаргах не вказано: назву виборчої комісії, до якої вона подається; адресу електронної пошти суб’єкта звернення із скаргою; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) суб'єкта оскарження, його місце проживання (поштову адресу), а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, якщо такі відомі; зазначення доказів, якими заявник скарги обґрунтовує свої вимоги; чітко сформульовані вимоги із зазначенням суті рішення, ухвалення якого вимагається від виборчої комісії; перелік документів і матеріалів, що додаються.

Так, оцінюючи наведене, суд вважає, що невірне зазначення назви виборчої комісії, до якої подається скарга, а також відсутність адреси електронної пошти суб’єкта звернення із скаргою не може бути самостійною підставою для повернення скарги без розгляду з огляду на те, що зазначені відомості можуть бути невідомі суб'єкту звернення. Крім того, у суб’єкта звернення із скаргою може бути відсутня адреса електронної пошти.

З приводу посилання відповідача щодо не зазначення позивачем чітко сформульованих вимог із зазначенням суті рішення, ухвалення якого вимагається від виборчої комісії, колегія суддів зазначає, що не погоджується із даним висновком, оскільки у скаргах позивачем чітко сформульовані його вимоги із зазначенням суті рішення, ухвалення якого вимагає позивач від Окружної виборчої комісії з виборів Президента України територіального виборчого округу №96, а саме: «Констатувати порушення на виборчій дільниці №320351 у 96-му окрузі по виборам Президента України передбаченого ст. 6 Закону України «Про вибори Президента України права на вільні вибори».

Щодо посилання відповідача про те, що позивачем не зазначено у скаргах доказів, якими заявник скарги обґрунтовує свої вимоги, колегія суддів вказує, що при дослідженні змісту скарг від 21.04.2019, поданих до Окружної виборчої комісії з виборів Президента України територіального виборчого округу №96, позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що вони підтверджуються фотозйомкою та відеозйомкою на камеру мобільного телефону позивача, з викладенням окремих фото у соціальній мережі Facebook.

Отже, з такими висновками погодитися не можна, оскільки у скаргах ОСОБА_1 наведені докази, якими, на думку позивача, обґрунтовуються його вимоги.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положень Керівних принципів щодо виборів, прийнятих Венеціанською Комісією на 51 пленарній сесії (Венеція, 5-6 липня 2002 року), європейський виборчий доробок спирається на такі п’ять принципів виборчого права: загальне та рівне виборче право, вільні та прямі вибори, таємне голосування. Крім того, вибори мають проводитися регулярно.

Так, згідно з підпунктом «а» пункту 1 розділу ІІ Керівних принципів щодо виборів демократичні вибори неможливі без дотримання прав людини, зокрема, свободи вираження поглядів та преси, свободи пересування всередині країни, свободи зібрань та об’єднання в політичних цілях, у тому числі утворення політичних партій.

Пунктом 3 розділу ІІ Керівних принципів щодо виборів визначені процедурні гарантії, якими передбачено, що суб’єктом розгляду виборчих спорів має бути виборча комісія або суд. Стосовно виборів у парламент може бути передбачена можливість оскарження до парламенту як до першої інстанції. У всякому разі слід передбачити можливість остаточного оскарження до суду.

Згідно з підпунктом «b» пункту 3.3. розділу ІІ Керівних принципів щодо виборів процедура має бути простою і позбавленою формалізму, зокрема щодо прийнятності скарг.

У той же час, суд зазначає, що відсутність у поданих позивачем 21.04.2019 скаргах прізвища, ім'я, по батькові (найменування) суб'єкта оскарження, його місця проживання (поштову адресу), а також номеру засобу зв'язку, адреси електронної пошти, якщо такі відомі, є безумовною підставою для повернення скарги без розгляду, а відтак суд не вбачає порушень в діях Окружної виборчої комісії з виборів Президента України територіального виборчого округу № 96 по залишенню скарг без розгляду у цій частині.

Крім цього, відсутність у поданих позивачем скаргах переліку документів і матеріалів, що додаються до скарги також є безумовною підставою для повернення скарги без розгляду.

Зокрема, пунктом 1 частини 1 статті 97 Закону № 474-XIV передбачено, що доказами, на підставі яких виборча комісія при розгляді скарги встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги суб'єкта звернення і заперечення зацікавлених осіб, можуть бути письмові документи і матеріали (в тому числі електронні), які містять відомості про обставини, що мають значення для розгляду скарги.

На думку колегії суддів, не зазначення у скаргах переліку документів і матеріалів, що додаються до скарги та не надання позивачем відповідних доказів до Окружної виборчої комісії з виборів Президента України територіального виборчого округу № 96, зокрема, відповідних носіїв інформації із фото та відео матеріалами, які підтверджують порушення права на вільні вибори, зафіксовані позивачем на камеру мобільного телефону, унеможливлювали розгляд комісією скарг позивача.

Отже, дії голови окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 96 ОСОБА_2, які полягають у залишенні без розгляду скарг виборця ОСОБА_1, які подавались до комісії в день голосування 21 квітня 2019 року по виборам Президента України, відповідають вимогам ч. 3 ст. 96 Закону України «Про вибори Президента України», відповідно до якої скарга, оформлена без дотримання вимог статті 95 цього Закону, повертається суб'єктові подання скарги.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у зв’язку з невідповідністю скарг ОСОБА_1 вимогам статті 95 Закону України «Про вибори Президента України» їх було правомірно повернуто скаржнику ОСОБА_1 виборчою комісією.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегією суддів не встановлено порушень відповідачем при вчиненні ним оспорюваних дій, оскільки скарги повернуті у відповідності до вимог ч.3 ст. 96 Закону України «Про вибори Президента України», а тому відсутні будь-які правові підстави для визнання таких дій протиправними.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, відповідач довів, що при наданні відповідей на скарги позивача, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормами Конституції України, Закону України «Про вибори Президента України», а тому підстав для задоволення позову судом не встановлено, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та спростовуються вимогами закону та матеріалами справи в цій частині.

Щодо позовної вимоги про визнання порушення права на вільні вибори по голосуванню військовослужбовцями на виборчій дільниці № 320351 у територіальному виборчому окрузі № 96, з приводу чого суд зазначає наступне.

У частині першій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та не чинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 278 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, установивши порушення законодавства про вибори чи референдум, визначає у рішенні спосіб захисту порушених прав та інтересів, а також порядок усунення усіх наслідків цих порушень відповідно до закону або приймає інше визначене законом рішення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав. Встановивши порушення законодавства про вибори, суд приймає рішення, резолютивна частина якого повинна містити спосіб захисту порушених прав та інтересів, що відповідає змісту спірних правовідносин, характеру порушення. Перелік типових способів захисту порушених прав визначений у пунктах 1-6 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виходячи із обставин справи та характеру спірних правовідносин суд може обрати інший спосіб захисту порушених прав, за умови, що він не суперечить закону і забезпечить ефективний захист прав позивача.

Таким чином, передумовою для застосування судом будь-яких способів захисту прав є встановлення їх порушення.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що вимога позивача про захист його прав шляхом визнання (констатації) їх порушеними у резолютивній частині рішення не відповідає юридичній категорії “спосіб захисту порушених прав”.

Отже у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.

Відповідно до частиною 9 статті 273 Кодексу адміністративного судочинства України суд приймає позовну заяву щодо рішення, дії чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму або члена відповідної комісії до розгляду незалежно від сплати судового збору. У разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Оскільки позивачем при зверненні до суду не було долучено до матеріалів справи доказів сплати судового збору, суд у порядку частини 9 статті 273 Кодексу адміністративного судочинства вирішує питання щодо стягнення судового збору при прийнятті рішення та зазначає таке.

Частиною першою статті 4 Закону України “Про судовий збір” №3674-VI від 08.07.2011 передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з абзацом 2 частини 3 статті 6 Закону України “Про судовий збір” у разі коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Положеннями статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2019 рік” від 23.11.2018 № 2629-VIII установлено у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2019 року - 1921 гривня, з 1 липня - 2007 гривень, з 1 грудня - 2102 гривні.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено дві самостійні вимоги немайнового характеру, при зверненні до суду з якими, позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 1536,80 грн. (1921,00 грн. х 0,4 х 2).

Отже, сума судового збору, яка підлягає до сплати позивачем за подання даного позову становить 1536,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 273, 277, 278 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: 07302, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1536,80 грн. (одна тисяча п’ятсот тридцять шість грн. 80 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України за реквізитами: отримувач коштів: Київський окружний адміністративний суд; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; Банк отримувача: ГУДКСУ у Київській обл. м.Київ; код банку отримувача (МФО):821018; рахунок отримувача: 31213206784001; код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Апеляційні скарги на судові рішення за наслідками розгляду справ, визначених статтями 273 - 277 КАС України, можуть бути подані у дводенний строк з дня їх проголошення, а на судові рішення, ухвалені до дня голосування, - не пізніш як за чотири години до початку голосування.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275 - 277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286 - 288 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.04.2019 р.

Головуючий суддя Кушнова А.О.

Судді Панова Г. В.

ОСОБА_3