КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 квітня 2019 року справа №320/403/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКО" з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 №Ю-35917-17.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок протиправних дій контролюючого органу щодо невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, у ТОВ "Ніко" утворилась штучна заборгованість зі сплати єдиного внеску, на суму якої відповідач сформував спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки).
Зокрема позивач зазначає, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.10.2015 у справі 810/1603/15 визнано безнадійною та списано заборгованість ТОВ "Ніко" з єдиного внеску, розмір якої становить 1377398,33 грн. Однак, зазначене рішення суду відповідачем ігнорується, внаслідок чого усі поточні платежі ТОВ "Ніко" направляються у рахунок погашення заборгованості, що рішенням суду визнана безнадійною.
За наведених обставин, позивач вважає, що оскаржувана вимога про сплату боргу підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Відповідач проти позову заперечив, у відзиві на позовну заяву зазначив, що за обліковими даними з інформаційної системи органу доходів і зборів платника загальна сума заборгованості, станом на 31.10.2018, становила 1979240,76 грн. На підставі цих даних ГУ ДФС у Київській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 № Ю-35917-17, відповідно до вимог чинного законодавства.
Щодо посилання позивача на невиконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 07.10.2015 № 810/1603/150 , якою зобов’язано скасувати вимогу від 10.12.2014 № Ю-35917-17 та списати заборгованість з ЄСВ по ТОВ «Ніко», ГУ ДФС у Київській області зазначило, що 15.02.2019 було списано заборгованість з ЄСВ відповідно до судового рішення від 07.10.2015. Однак недоїмка з ЄСВ станом на 25.02.2019 у повному обсязі не погашена та становить 3 623 626,34 грн., а відтак оскаржувана вимога не є відкликаною.
Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що посадові особи контролюючого органу діяли в рамках закону, будь-якої протиправної бездіяльності чи протиправних дій з боку ГУ ДФС у Київській області не вбачається, а тому підстав для задоволення адміністративного позову немає.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко" (код ЄДРПОУ 20390397) зареєстроване як юридична особа 18.08.1994 та знаходиться на податковому обліку в Вишгородській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області як платник податків.
06 листопада 2018 року Головним управлінням ДФС у Київській області було сформовано ТОВ "Ніко" вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-35917-17, якою контролюючий орган зобов’язав позивача погасити наявну у нього недоїмку з єдиного соціального внеску, розмір якої відповідно до інформаційних систем контролюючого органу становить 1 979 240,76 грн.
Не погоджуючись з обставинами прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) 06.12.2018 року №Ю-35917-17 позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із скаргою №10/1 від 10.12.2018 року.
Рішенням ДФС України від 11.01.2019 року №1411/6/99-99-11-05-02-25 скарга залишена без розгля ду з тих підстав, що :
- за обліковими інформаційної системи органу доходів і зборів станом на 31.10.2018 року сума боргу становить 1 979 240 грн. 76 коп.;
- ГУ ДФС у Київський області станом на 31.10.2018 року сформовано вимогу про сплату боргу (недо їмки) від 06.11.2018 року №Ю-35917-17 в розмірі 1 979 240 грн. 76 коп.;
- Вишгородською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не отримано роз’яснення способу та порядку ви конання судового рішення від 07.10.2015 року у справі №810/1603/15.
В обґрунтування також в рішенні зазначається, що борг (недоїмка) зі сплати по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування виник через застосування контролюючим органом приписів ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI, в частині зарахування платежів в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Тобто, сама спірна вимога прийнята виключно на підставі вимог ст. 25 Закону №2464 та даних і інформаційної системи органу доходів і зборів. Відтак, на думку ДФС України, підстави для скасування спірної вимоги відсутні.
Вважаючи, що спірна вимога є незаконною та такою підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) – це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У свою чергу недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Частиною 2 статті 25 Закону №2464-VI передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Згідно з частиною 3 статі 25 Закону №2464-VI суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до частини 4 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Аналіз наведених вимог чинного законодавства дає підстави для висновку, що підставою для направлення платникові ЄСВ вимоги про сплату боргу (недоїмки) є наявність у суб’єкта господарювання узгоджених грошових зобов’язань з єдиного внеску, не сплачених до бюджету у встановлений законом строк.
Судом встановлено, що сума боргу (недоїмки) зі сплати по єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в розмірі 1 979 240,76 грн., (оскаржувана вимога від 06.11.2018 року №Ю-35917-17) за твердженням відповідача відноситься до наступних періодів : грудень 2016 року, січень - грудень 2017 року січень -червень 2018 року.
Проте, як слідує із інтегрованої карти платника у вищевказаних періодах позивач в повному обсязі перераховував платежі до бюджету поточними нарахуваннями. Однак ці платежі спрямовувались відповідачем на погашення боргу (недоїмки, яка виникла в грудні 2014 року. Наведена обставини підтверджується та не оспорюється відповідачем у листі від 13.06.2018 року №10915/10/10-36-17-00-13.
Тобто, відповідач застосовував приписи ст. 25 Закону № 2464 в частині зарахування платежів в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Судом встановлено, що в 2014 році контролюючим органом прийнято вимогу №Ю-35917-17 від 10.12.2014 року про донарахування суми грошового зобов’язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 959 105,66 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.10.2015 у справі №810/1603/15 задоволений адміністративний позов ТОВ "Ніко" до Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 10.12.2014 №Ю-35917-17; зобов’язано Ірпінську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області виключити з картки особового рахунку ТОВ "Ніко" суму збору з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 23.10.2014 по 30.11.2014 у розмірі 1377398,33 грн.; зобов’язано Ірпінську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області визнати суму боргу з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 1377398,33 грн. безнадійною та списати її в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання податкового боргу.
Статтею 129 Конституції України (у редакції, чинній на момент набрання рішенням КОАС законної сили) передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент набрання рішенням КОАС законної сили) принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах, зокрема, є: верховенство права; обов'язковість судових рішень.
Згідно з статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Судом встановлено, що тривалий час відповідачем не виконувалась постанова Київського окружного адміністративного суду від 07.10.2015 у справі №810/1603/15, зокрема із інтегрованої карти платника слідує, що списання суми боргу в розмірі 1377398,33 грн. відбулось лише 15.02.2019.
У зв'язку з тим, що контролюючим органом своєчасно не було приведено у відповідність із судовими рішеннями у справі №810/1603/15 відомості інформаційної системи органу доходів стосовно нарахування та сплати позивачем сум збору з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, це призвело до викривлення відомостей щодо дійсного стану розрахунків позивача із бюджетом починаючи з жовтня 2014 року.
Таким чином, суд вважає, що застосування приписів статті 25 Закону 2464 в даному випадку є необгрунтованим, оскільки контролюючим органом не виконані вимоги судового рішення в частині виключення з картки особового рахунку позивача суму збору з єдиного внеску на загально обов’язкове державне соціальне страхування за період з 23.10.2014 року по 30.11.2014 року в розмірі 1 377 398,33 грн.
За таких умов, прийняття відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від від 06.11.2018 №Ю-35917-17 є неправомірним, оскільки сума боргу (недоїмки) за такою вимогою ґрунтується на спотворених відомостях інформаційної системи щодо дійсного стану розрахунків позивача з бюджетом, починаючи з жовтня 2014 року та не забезпечує достовірність таких даних.
Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 19 210,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 12.02.2019 №21. Доказів понесення інших витрат суду не надано.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
Адміністративний позов – задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 №Ю-35917-17.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко" (код ЄДРПОУ 20390397) сплачений судовий збір у розмірі 19 210 ( дев’ятнадцять тисяч двісті десять) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Терлецька О.О.
Судове рішення № 81427212, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 23.04.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 320/403/19. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: