Рішення № 81426738, 16.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2019 р. Справа№200/4120/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стойки В.В.,

при секретарі Дідевич І.О.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до Управління Державної казначейської служби України у м.Маріуполі Донецької області, третьої особи яка не заявляє позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що наказом господарського суду Донецької області від 18 лютого 2018 року у справі № 905/2195/18 стягнуто з Управління соціального захисту населення Маріупольської міської ради на користь позивача інфляцію у розмірі 17727 та 3% річних в сумі 7368,09 грн. та судовий збір у сумі 1762 грн. При цьому, відповідачем неправомірно повернуто без виконання виконавчий документ, керуючись тим, що у боржника не відкрито рахунків в органах казначейства. Вважає такі дії відповідача протиправними з огляду на державні гарантії щодо належного та своєчасного виконання рішень судів та просив визнати протиправними дії Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області щодо невиконання наказу господарського суду Донецької області про примусове виконання рішення суду від 21 січня 2018 року, виданого на підставі рішення господарського суду Донецької області у справі № 905/2195/18, а також зобов’язати відповідача виконати наказ № 905/2195/18 від 18.02.2018 року, виданий господарським судом Донецької області.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволені позову. В обґрунтування заперечень вказує, що боржник - Управління соціального захисту населення Маріупольської міської ради не має відкритих рахунків в органах казначейства та не здійснив перереєстрацію з тимчасово непідконтрольної владі України території.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.03.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до Управління державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області, третя особа - Управління соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 16.04.2019 року.

Представник у судовому засіданні просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи, належним чином повідомлені про дату, час та місце підготовчого засідання, до суду не з’явились.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 21560766, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статутом підприємства та положенням.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Донецької області від 21.01.2019 року по справі № 905/2195/18 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до Управління соціального захисту населення Маріупольської міської ради, про стягнення інфляції та 3% річних задоволені повністю. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Маріупольської міської ради на користь позивача інфляцію у розмірі 17727 та 3% річних в сумі 7368,09 грн. та судовий збір у сумі 1762 грн.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, вказане судове рішення набрало законної сили 12.02.2019 року та 18 лютого 2019 року у справі виданий наказ про примусове виконання зазначеного рішення.

22 лютого 2018 року позивач звернувся до Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області із заявою про виконання рішення господарського суду Донецької області у справі № 905/2195/18 від 21 січня 2019 року, в якій просив безспірно списати з боржника суму інфляції у розмірі 17727 та 3% річних в сумі 7368,09 грн. та судовий збір у сумі 1762 грн.

01 березня 2018 року за номером 04-25/538 від Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області на адресу позивача надано відповідь, відповідно до якої наказ господарського суду Донецької області у справі № 905/2195/18 від 18 лютого 2019 року повернуто без виконання на підставі підпункту 2 пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників». У вказаній відповіді зазначено, що боржник не має відкритих рахунків.

Не погодившись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 326 Господарсько-процесуального кодексу України (далі-ГПК України) визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону України "Про виконавче провадження").

У випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання (стаття 6 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року N 215 (далі - Положення), Держказначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно з пунктом 3 Положення основними завданнями Держказначейства є: 1) реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів; 2) внесення на розгляд міністра фінансів України пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах.

Пунктом 9 Положення передбачено, що Держказначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» (далі – Порядок № 845) цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Пунктом 3 Порядку № 845 визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно із приписами підпункту 3 пункту 9 Порядку № 845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли, зокрема, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

За положеннями зазначеного Порядку безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, а в разі їх відсутності територіальний орган Держказначейства надсилає боржнику вимогу, якою зобов'язує здійснити дії, спрямовані на виконання рішення суду та пошук відкритих асигнувань. У такому випадку орган Держказначейства може заборонити боржнику здійснювати інші видатки, окрім захищених статей, передбачених Бюджетним кодексом України.

Аналіз наведеного законодавства в сукупності дає підстави для висновку про те, що Держказначейство не є ані органом примусового виконання судових рішень, ані учасником, зокрема, стороною виконавчого провадження, і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", а є встановленою Порядком особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі – Закон № 4901) цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Статтею 2 Закону № 4901 визначено, що Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:

державний орган;

державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство);

юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Частиною другою вказаної статті визначено, що дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Стаття 3 зазначеного Закону встановлює, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

В свою чергу, установа — це орган державної влади, місцевого самоврядування, організації, підприємства тощо, що виконує певні функції в галузі державного, адміністративного, громадського, або іншого управління.

Суд звертає увагу, що Управління соціального захисту населення Маріупольської міської ради є установою.

Отже, в даному випадку, Управління соціального захисту населення Маріупольської міської ради, в розумінні частини 1 статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" є органом, за яким Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна.

Згідно Розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" набирає чинності з 01 січня 2013 року.

Таким чином, з 01 січня 2013 року виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Рішення господарського суду Донецької області у справі № 905/2195/18 від 21 січня 2019 року набрало законної сили 12 лютого 2019 року.

Водночас, підпунктом 1 пункту 9 Розділу VI Бюджетного Кодексу України установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету: рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Відповідно до приписів пункту 47 Порядку № 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:

1) органом Казначейства:

документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником;

інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;

2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

Пунктом 48 вказаного Порядку визначено, що для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.

У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Строки перерахування коштів перериваються на період усунення обставин, визначених у пунктах 11, 13 та 49 цього Порядку.

У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі.

При цьому посилання відповідача на відсутність відповідних рахунків для виплат за виданим виконавчим листом, також не можуть прийматися до уваги, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").

Доказів, які б спростовували доводи позивача щодо наявної невідповідності комплексу дій, здійснених відповідачем, із передбаченим Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" і Порядком N 845, суду не надано.

З урахуванням викладеного відповідач не довів правомірність власних дій в порядку частини 2 статті 77 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області щодо невиконання наказу господарського суду Донецької області № 905/2195/18 від 18 лютого 2018 року.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задовленню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до Управління Державної казначейської служби України у м.Маріуполі Донецької області, третьої особи яка не заявляє позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати незаконним и та протиправними дії Управління Державної казначейської служби України у м.Маріуполі Донецької області щодо повернення без виконанню наказу господарського суду Донецької області від 18.02.2019 року у справі № 905/2195/18.

Зобов’язати Управління Державної казначейської служби України у м.Маріуполі Донецької області здійснити дії направлені на виконання наказу господарського суду Донецької області від 18.02.2019 року по справі № 905/2195/18.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної казначейської служби України у м.Маріуполі Донецької області (ЄДРПОУ 37989721; Донецька область, м.Маріуполь, пр.Миру, 68; 87555) на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” ( ЄДРПОУ 2156066, м.Київ, 010601, бул.ОСОБА_2, 18) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн. (одна тисяча дев’ятсот двадцять одна гривня).

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16 квітня 2019 року.

Повний текст рішення складено 23 квітня 2019 року.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Стойка В.В.