Вирок № 81422806, 25.04.2019, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа №628/797/17

Провадження №1-кп/628/25/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року Куп’янський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого – судді Цендри Н.В.

за участю секретаря Кравцової В.М.

прокурора Яциченко Д.О.,

захисника ОСОБА_1,

представника потерпілих – адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Куп’янську, Харківської області кримінальне провадження № 42015220000000487 з обвинувальним актом відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, військовозобов’язаного, працюючого на теперішній час на посаді провідного спеціаліста командування у ОСОБА_4 об’єднаному міському військовому комісаріаті Харківської області, розлученого, який має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично мешкає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 189 КК України, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3, обіймаючи посаду начальника СБНОН ОСОБА_4 ГУМВС України в Харківській області, являючись працівником правоохоронного органу, будучи службовою особою, яка постійно здійснює функції представника влади, скоїв злочин проти власності при наступних обставинах.

12.06.2015 ОСОБА_3, в період часу з 15:40 год. до 16:55 год., більш точний час, як в ході досудового розслідування так і судового розгляду не встановлений, перебуваючи в приміщенні кабінету № 409 адміністративної будівлі ОСОБА_4 ГУМВС України в Харківській області, розташованої за адресою: Харківська область, Куп’янський район, вул. Харківська, 14, діючи умисно та протиправно з метою незаконного заволодіння грошовими коштами, переслідуючи корисливу мету та використовуючи своє службове становище, нібито з метою проведення допиту, викликав до ОСОБА_4 ГУМВС України в Харківській області неповнолітнього ОСОБА_6 та його матір ОСОБА_7 після чого провів бесіду із ОСОБА_6 з обставин, при яких останній нібито вчинив кримінальне правопорушення - вживання наркотичних засобів.

При цьому, ОСОБА_3, з метою реалізації злочинного умислу, направленого, на незаконне заволодіння грошовими коштами, почав кричати на неповнолітнього ОСОБА_6 та його матір ОСОБА_7, висловлюючи на адресу останніх погрози про те, що він, як начальник СБНОН, разом зі своїми підлеглими співробітниками МВ вживатиме усіх заходів, направлених на те, щоб зганьбити репутацію їх родини шляхом розповсюдження відомостей щодо вживання неповнолітнім ОСОБА_6 наркотичних засобів, а також щодо притягнення неповнолітнього ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вживання наркотичних засобів, тобто висловив погрозу розголошення відомостей, які ОСОБА_6 та його близькі родичі бажали зберегти в таємниці, а також погрозу обмеження конституційних прав і свобод ОСОБА_6 а саме: на свободу та особисту недоторканість, свободу пересування, недопущення втручання у особисте життя.

Таким чином ОСОБА_3 створив умови, при яких неповнолітній ОСОБА_6 та його матір ОСОБА_7, не будучи обізнаними в кримінальному процесуальному та кримінальному законодавстві України, реально сприйняли погрози ОСОБА_3 щодо притягнення до кримінальної відповідальності неповнолітнього ОСОБА_6 за вживання наркотичних засобів, а також розповсюдження серед мешканців міста ОСОБА_4 відомостей, щодо вживання неповнолітнім ОСОБА_6 наркотичних засобів, які вони бажали зберегти у таємниці.

Після чого, з метою завершення свого злочинного умислу, направленого на протиправне заволодіння грошовими коштами неповнолітнього ОСОБА_6 та його матері ОСОБА_7, ОСОБА_3 висловив їм вимогу передати йому 15 000 грн. за не вчинення з його боку вищевказаних дій стосовно неповнолітнього ОСОБА_6

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину не визнав, повідомив, що він діяв в рамках діючого кримінально-процесуального законодавства, та пояснив, що станом на червень 2015 року він працював начальником відділу по боротьбі з незаконним обігом наркотиків ОСОБА_4 відділу міліції по обслуговуванню ОСОБА_4, Шевченківського та Дворічанського районів. 09 червня 2015 року він прийшов на робоче місце у відділення ОСОБА_4 відділу міліції, де оперативний черговий повідомив про те, що до журналу єдиного обліку, внесине повідомленням з лікарні про те, що до прийомного відділення лікарні було доставлено неповнолітнього наче з наркотичним отруєнням. Після оперативної наради він зайшов до чергової частини та отримав матеріал який був зібраний слідчо-оперативною групою в якому знаходилося начебто пару пояснень і картка первинного обліку звернення працівника медичного закладу. Він підписався у журналі, поставив дату, час, взяв матеріал, дослідив його, буквально хвилин 15-20 в кабінеті, а потім поставив задачу оперуповноваженим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відпрацювати матеріал, виїхати до ОСОБА_4 лікарні, якщо є батьки то запропонувати їм написати заяву з приводу притягнення осіб, які змусили або незаконно дали наркотичну речовину канабіс.

Через деякий час, хтось із його підлеглих зателефонував йому і доклав ситуацію, що в лікарні дійсно був госпіталізований неповнолітній ОСОБА_6 через отруєння. Матері ОСОБА_10, яка була присутня у лікарні було запропоновано написати заяву і мати погодилася. Його підлеглі всіх опитали і привезли матеріали щоб він показав їх начальнику міліції ОСОБА_11, який може вирішити питання, щодо внесення їх до ЄРДР чи ні.

Начальник міліції ОСОБА_11 прийняв рішення щодо внесення в ЄРДР по двом статтям по ст. 309 КК України та ст. 315 КК України, після чого слідча ОСОБА_12 внесла дані матеріали в ЄРДР і перебуваючи в складі слідчо-оперативної групи виїхала до села Благодатівка. Крім того, ОСОБА_11, так як вони супроводжували даний матеріал, поставив їм задачу, поїхати разом зі слідчо-оперативною групою до Благодатівки, що вони і зробили. По приїзду до Благодатівки з будинку вийшла мати ОСОБА_10 та почала кричати на них та запитувати чому вони приїхали та проганяла їх, сказала «навіщо ви соромите нашу родину». Слідчий пояснила що вони проводять слідчо-оперативно дії по її заяві. Після чого ОСОБА_6 показав в Благодатівці місце, де він вживав наркотик, було вилучено предмет кустарного виготовлення, а саме: полімерну пляшку, можливо щось ще точно не пам’ятає. Після цього ОСОБА_6 повідомив що може показати місце, де хлопці, які йому дали в сусідньому селі наркотичну речовину, вирвали її. Слідчий разом з обвинуваченим виїхали в район с. Старовірівки Шевченківського району на те місце куди вказав неповнолітній.

Потім він (ОСОБА_3С.) зателефонував до чергової частини Шевченківського райвідділу міліції зі свого мобільного телефону та повідомив про те, що на їхній території виявили наркотичну речовину та попросив викликати слідчо-оперативно групу, оскільки за територіальністю це їхня територія обслуговування. Приїхала слідчо-оперативна група Шевченківського райвідділу міліції, слідчим було вилучено декілька кущів коноплі, та вони поїхали.

Далі його підлеглі займалися виконанням окремих доручень в порядку статті 40 КПК України, у тому числі по матеріалам, що стосуються ОСОБА_6. Вони мали встановити свідків, очевидців та ін. Приблизно 12 червня 2015 року, він перебував у добовому наряді, був помічником відповідального по ОСОБА_4 райвідділу міліції. Перебуваючи в наряді він поїхав на виклик до наркозалежної дівчини, яка намагалася вчинити самогубство в смт. Куп'янськ-Вузловий. Йому зателефонували колеги та доповіли, що встановили хлопчика з сусіднього села ОСОБА_6, який є однокласником ОСОБА_6 на прізвище ОСОБА_13, якого в присутності батьків опитали, та спитали що робити далі, оскільки строки доручення спливали, а ще потрібно було вирішити ряд питань, в тому числі і забезпечити явку ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до слідчого Куп’янського СВ Чупахіної. Він сказав підлеглим, щоб вони займалися виконання доручення по пунктам, що в них ще не виконано, на що вони сказали, що потрібно заїхати до Благодатівки, так як там мобільний зв'язок відсутній, і повідомити їм, що необхідно з’явитися до відділку міліції. Він (ОСОБА_3) дав на це згоду.

По приїзду до ОСОБА_4 відділу міліції у черговій частині йому відзвітували по виконаним матеріалам, він піднявся до себе в кабінет, де до нього зайшли підлеглі ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_8, з ними були ОСОБА_7 і ОСОБА_6. Підлеглі доповіли, що вони виконали доручення, запросили людей, які самостійно приїхали, записані були до журналу. Потім він запропонував присісти у своєму кабінеті ОСОБА_7, а ОСОБА_6 стояв поруч. Він уточнив у ОСОБА_6, як все було насправді, нащо ОСОБА_6 відповів, що все було так, як він розповідав раніше. Однак під час розмови ОСОБА_6 зізнався, що йому ніхто не давав наркотики, а він сам вживав наркотик разом зі ОСОБА_13. Почувши це мати ОСОБА_10 запитала: «ОСОБА_6 це правда? Було так насправді?» і почала плакати. Після цих слів ОСОБА_6 почав сваритися і нецензурно лаятися на ОСОБА_13, начебто останній його зрадив і розповів правду співробітникам міліції. Після чого мама ОСОБА_6 замахнулася рукою та хотіла вдарити ОСОБА_6 по обличчю, тому він (ОСОБА_3С.) зробив їй зауваження, сказав, що вихованням вони будуть займатися вдома. Після назрівання конфлікту він дав команду підлеглому ОСОБА_8, вивести з кабінету неповнолітнього ОСОБА_6. Після чого він дав чистий аркуш паперу матері ОСОБА_7 і запропонував написати заяву, що вона не має претензій, оскільки не було тих подій, з якими вона зверталася раніше, про те, що начебто її дитину змусили, умовляли, дали наркотик, а дитина насправді сама зірвала і вжила самостійно наркотики, ніхто його не примушував. Вона відповіла що їй необхідно порадитися із чоловіком, він не заперечував з цього приводу. Потім ОСОБА_9, ОСОБА_14 і ОСОБА_7 вийшли з його кабінету, буквально через декілька хвилин вийшов і він, оскільки він перебував в наряді, то повинен був здійснювати свою діяльність. Коли виходив з кабінету, бачив що ОСОБА_7 заплакана, комусь телефонує і про щось розмовляє.

В понеділок 15 червня, перебуваючи на робочому місці, ближче до обіду він почув крики на поверсі у райвідділку міліції, чоловічий крик та голос підлеглого ОСОБА_9. Вийшовши в коридор, побачив чоловіка раніше йому невідомого, який кричав, ображав його співробітника ОСОБА_9. Пізніше він дізнався, що причиною було те, що ОСОБА_6 втік з дому і начебто в цьому винні його підлеглі. Чоловіку запропонували написати заяву, з ним спілкувалися працівники відділу у справах неповнолітніх і Стєганцева приймала заяву. В заяві він вказав що просить начальника міліції допомогти в пошуках ОСОБА_6, який пішов 12 червня з дому. Після цього на початку липня ОСОБА_3 змінювався після добового наряду і якраз рано вранці якийсь невідомий громадянин у посадці знайшов тіло ОСОБА_10, який нажаль повісився. Виїхала слідчо-оперативна група, а через деякий час приїхала інспектор по особовому складу Харківської області, опитали працівників поліції, зібрали документи та матеріали після чого надійшов наказ про його звільнення, який він до сьогоднішнього дня вважає незаконним. Крім того повідомив, що педагог до райвідділку не викликався, оскільки міліція співпрацює зі службою, бо вони проводять рейди та лекції з неповнолітніми, тому у них тісні, робочі взаємовідносини, та враховуючи їх місцезнаходження служби, яка знаходить в двух хвилинах ходьби від міліції, тому у них не було ніякої проблеми забезпечити явку педагога коли б прийшла слідча.

Однак, незважаючи на не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3, його вина у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами:

- поясненнями у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_7, яка повідомила, що 08.06.2015 року приблизно об 22-00 або 22-30 її син ОСОБА_10 прийшов додому та ліг спати, а десь о 00-30 проснувся та почав скаржитися на поганий стан здоров’я, потім розповів, що він приймав наркотичні засоби, після чого вони поїхали до лікарні. На ранок вона вимушена була поїхати додому, а з сином попросила залишитися племінниці - ОСОБА_15. Коли вона була вдома їй зателефонувала племінниця та сказала, що до ОСОБА_6 в лікарню прийшли працівники поліції та чекають на неї. Приблизно об 11-00 годині вона приїхала до лікарні, де на неї чекав її син ОСОБА_10, ОСОБА_15 та працівник поліції ОСОБА_9. В той час ОСОБА_6 скаржився на поганий стан здоров’я, в нього боліла голова та живіт у зв’язку з чим вона попросила працівника поліції відкласти допит на іншу дату та залишити її сина в спокої. Однак працівник поліції заборонив їм їхати додому та сказав доки він не допитає ОСОБА_6 він їх нікуди не відпустить. Після цього, ОСОБА_9 почав допитувати ОСОБА_6 і відразу йому повідомив, що якщо він сам вживав наркотичний засіб, то його поставлять на облік і в нього більше не буде майбутнього та він не зможе поступити у жодний з ВНЗ, а якщо він скаже, що його хтось змусив вживати наркотичні засоби, то ОСОБА_6 нічого не буде і він зможе далі нормально жити. Потерпіла зазначила, що її син збирався поступати до медичного інституту та дуже сильно перелякався за своє майбутнє, тому спочатку говорив ОСОБА_9, що він сам вживав наркотики, але згодом змінив свою позицію та почав говорити, що наркотики йому дав невідомий чоловік на ім’я ОСОБА_8. В момент допиту до палати заходила ОСОБА_16 у якої вона запитала, чи мають вони право не давати пояснення та поїхати додому, на що ОСОБА_16 сказала, що вони такого права не мають та зобов’язані відповідати на всі запитання. У лікарні жодного процесуального документу працівники поліції не заповнювали та їхніх прав їм не роз’яснювали. Після того, як вони вийшли з лікарні до них під’їхав автомобіль «Жигулі» у якому знаходився ОСОБА_9 та ОСОБА_14, останні запросили їх сісти у машину та змусили написати заяву у поліцію з проханням притягнути до відповідальності невідомого ОСОБА_8, який дав наркотики ОСОБА_6, сказали, що без заяви вони їх нікуди не відпустять. Тому вона написала під диктовку заяву до поліції, а від ОСОБА_6 відібрали пояснення, після чого працівники поліції поїхали і сказали їй щоб вони нікуди не пропадали та були на зв’язку. Згодом до них приїхали на двох машинах працівники поліції, слідча ОСОБА_12 та один понятий, який крім того був напідпитку. Працівники поліції на прізвища: ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_3 забрали ОСОБА_6 і поїхали в поле на яке вказав ОСОБА_6, де фотографували рослини коноплі. ОСОБА_10 завжди говорив, що йому недобре але його не відпускали додому. Їздили по місцях на які вказував ОСОБА_6 в с. Нечволодівка, с. Благодатівка та с. Староверівка. Після огляду поля на якому росла конопля та допиту ОСОБА_6 та її, їх висадили на трасі біля с. Благодатівка Куп'янського району, звідки їх забрав чоловік ОСОБА_17 ОСОБА_18 сказав їй що він дає слово, що більше так не буде робити і що це для нього був урок. Після цих подій ОСОБА_9 і ОСОБА_8 разів два ще приїжджали до них. 12-го червня 2015 року вона йшла додому, та біля свого двору побачила машину в якій знаходилися ОСОБА_9 та ОСОБА_14, вони викликали ОСОБА_18 та хотіли його знову допитати, однак ОСОБА_18 сказав їм, що йому нічого більше доповнити, тому вони поїхали, а о 15-00 годині приїхали знову та сказали, що вона та ОСОБА_18 повинні терміново приїхати до їхнього начальника, підписати документи, які терміново потрібно везти до Харкова. Крім того, ОСОБА_9 і ОСОБА_8 зазначили, що якщо вони не поїдуть то ОСОБА_18 буде дуже погано. Коли вони приїхали, до них вийшов ОСОБА_9 та провів їх до кабінету в якому знаходився ОСОБА_8 та ще хтось з працівників поліції, який не представився. В кабінеті їх попросили почекати доки не приїде ОСОБА_3. Потім приїхав ОСОБА_3, і повів їх до свого кабінету, разом з ними до кабінету ОСОБА_3 зайшли ОСОБА_8 та ОСОБА_9, закрили двері та почали на піднесених тонах розповідати, що ОСОБА_18 всіх обманув, не було ніякого ОСОБА_8, а насправді ОСОБА_18 зі своїм другом Святошовим нарвали коноплі з якої приготували наркотичний напій «молочко» та вживали його, але ОСОБА_18 не розповідав про це, бо не хотів придати друга. Почався сильний тиск та крик з боку працівників поліції. ОСОБА_9 почав кричати на ОСОБА_18, говорити, що він «протягне» останнього по всім облікам, які тільки є і після цього в нього вже не буде майбутнього, а вона (ОСОБА_7О.) сяде до в’язниці за дачу неправдивих показів, а саме за заяву, яку вона написала на невідомого «Антона». Коли ОСОБА_9 почав дуже сильно кричати ОСОБА_3 виштовхав його з кабінету. Під час цього тиску її син кусав пальці та вони дуже сильно злякалися. Для того, щоб їх залишили у спокої та закрили справу, ОСОБА_3 запропонував їй швидко принести 15 тисяч гривень. Вона сказала ОСОБА_3, що в неї є тільки одна тисяча гривень, однак ОСОБА_3 відповів їй, що він не такий бідний, щоб за одну тисячу щось робить. Вона попросила ОСОБА_3 надати час, щоб знайти гроші, однак останній відмовив їй. Тоді вона з телефону сина зателефонувала чоловікові з кабінету ОСОБА_3, так як до коридору її не випустили. У телефонній розмові попросила чоловіка знайти 15 тисяч гривень, щоб закрити справу. Чоловік згодом передзвонив та сказав, що вранці він знайде гроші та привезе їх ОСОБА_3. ОСОБА_3 погодився на це та відпустив їх з ОСОБА_18 додому. Коли вони їхали додому разом з сином, він по дорозі розмірковував та заспокоював її, говорив, що продасть телефон, комп’ютер та мопед і зможе зібрати 15 тисяч гривень, щоб повернути їм. Вона сказала ОСОБА_18, що нічого продавати не потрібно, знайдуть гроші та віддадуть самостійно. По приїзду додому батько ОСОБА_10 привіз сіно та сказав сину стелити дошки на які будуть вигружати сіно. ОСОБА_10 пішов стелити сіно, а вона пішла ставити чайник на вогонь. Поставивши чайник вийшла на двір, однак ОСОБА_18 вже там не було. Потім всім селом шукали ОСОБА_18, дзвонили до поліції. Крім того вказала, що її ніхто не викликав до слідчої ОСОБА_12. Охарактеризувала свого сина, як охайного, ввічливого, вихованого та спокійного хлопця, який гарно навчався, був президентом в школі, та який ніколи не потрапляв у скрутне положення, ніколи не вживав наркотики. Батько ОСОБА_10 був у нього в авторитеті, він його любив, завжди з ним спілкувалися, допомагав батькові по господарству. Також зазначила, що вона разом з чоловіком готові були заплатити гроші тому що переживали за майбутнє свого сина.

- поясненнями у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_17, який повідомив, що в ніч з 08 червня 2015 року на 09 червня 2015 року він привіз свою дружину та сина ОСОБА_10, у якого було наркотичне отруєння, до прийомного відділення лікарні та залишив їх там, а сам поїхав додому. Після огляду ОСОБА_18, лікар нарколог сказала, що немає нічого страшного, це не систематичне вживання наркотиків, а одноразове та немає чому перейматися. Коли до лікарні приїхав працівник поліції він просив ОСОБА_18 та дружину поїхати звідти але дружина повідомила йому, що їх не відпускають та змушують давати покази.

Після того, як ОСОБА_18 та його дружина ОСОБА_7 приїхали додому за ними приїхали працівники поліції та влаштували якусь виставу, приїхали аж на трьох автомобілях, забрали сина і дружину та повезли їх на те місце де ОСОБА_18 вживав наркотики. Приблизно 12.06.2015 року працівники поліції приїхали додому та розмовляли з його сином на самоті, потім вони приїхали та розмовляли з ОСОБА_18 та дружиною, вмовляли їх їхати з ними, казали, що якщо вони не поїдуть то ОСОБА_18 буде тільки гірше. Потерпілий зазначив, що того дня він був на сінокосі, тому не міг приїхати до них, по телефону просив свою дружину та сина не їхати до райвідділку поліції, але працівники поліції вмовили їх та завірили, що якщо вони не поїдуть то ОСОБА_18 буде «непереливки». Через деякий час дружина подзвонила з поліції та сказала, що на неї з сином тиснули та погрожували, що її посадять до в’язниці, а син ніде не зможе поступити навчатися і взагалі у сина не буде майбутнього, вимагали 15 тисяч гривень щоб закрити справу, як потім розповіла дружина – гроші вимагав ОСОБА_3. Він по телефону сказав дружині щоб вона не переживала, якщо потрібні гроші то він їх знайде. На сінокосі він (ОСОБА_17М.) поговорив зі своїм другом ОСОБА_19, який пообіцяв йому допомогти з грошима. ОСОБА_18 розвантажували машину з тюками сіна. ОСОБА_10 допомагав розіслати підставку під сіно. Після вигрузки зайшов на хвильку в будинок, а коли вийшов, ОСОБА_18 вже не було вдома. Почали шукати ОСОБА_18, шукали по селу але не знайшли, подзвонили в поліцію, та повідомили, що після спілкування сина з їхніми працівниками він пропав. Поліція одразу не почала шукати та відмовила їм у наданні кінологів для пошуку сина, а приїхали лише на п’ятий день та сказали, що собака бере слід лише на 10-у годину після події, через п’ять днів собака не змогла взяти слід. Також потерпілий зазначив, що на той час він не розумів, що йде на неправомірні дії, був готовий на все, щоб припинили тиск на його родину, оскільки переймався за здоров’я та моральний стан своєї родини, хотів, щоб у сина було гарне майбутнє, тому намагався знайти гроші та віддати їх ОСОБА_3. Заяву до поліції написав лише через три дні після пропажі сина, бо думав, що син живий та скоро його знайдуть. У своїй заяві до поліції зазначив, що після того, як працівники поліції вимагали 15 тисяч гривень з дружини, то пропав його син ОСОБА_10. Після написання заяви була розмова з ОСОБА_3 у якій останній сказав, що він не зможе йому нічого зробити та в нього в поліції все прикрито і він ніколи не доведе того факту, що він (ОСОБА_3) вимагав гроші у його дружини. Крім того розповів, що коли він приїхав з сінокосу додому, то у дружини була істерика, вона була в сльозах та розповіла, що з боку працівників поліції був сильний тиск. Охарактеризував сина, як дуже ввічливого, доброзичливого хлопця, якому ні в чому не відмовляли, все що хотів він мав, був спортсменом, мав гарне тіло, завжди займався спортом, допомагав по господарству, а також та допомагав односельчанам.

-поясненнями у судовому засіданні свідка ОСОБА_19, який повідомив, що в червні місяці 2015 року ОСОБА_17 попросив його допомогти перевезти сіно. Під час збирання сіна ОСОБА_17 двічі хтось зателефонував, він запитав, що там трапилося і ОСОБА_17 розповів, що його дружину разом із сином забрали до поліції за те, що ОСОБА_18 вживав наркотики. Поліція начебто погрожувала його дружині та сину, що їх посадять, якщо вони не заплатять 15 тисяч гривень. ОСОБА_17 вже почав розмірковувати чи продавати корову, але він (ОСОБА_19М.) сказав, що допоможе грошима, разом з тим застеріг його, що не потрібно віддавати гроші поліції бо їх дурять. Після чого ОСОБА_17 подзвонив дружині, щоб вона йшла з відділу поліції і нікому нічого не давала. Потім ОСОБА_17 подзвонив сину ОСОБА_10 та говорив, щоб той брав маму за руку та йшов звідти. Коли він (ОСОБА_19М.) та інші приїхали з сінокосу до дому до ОСОБА_17, то останній сказав ОСОБА_18 щоб той розстелив дошки під сіно. ОСОБА_10 розстелив дошки на які розвантажили сіно, після цього ОСОБА_18 пропав.

-поясненнями у судовому засіданні свідка ОСОБА_20, який повідомив, що у червня 2015 року він був на сінокосі разом з ОСОБА_19, ОСОБА_17 та ще одним молодим хлопчиком, де грузили сіно. В той день ОСОБА_17 хтось подзвонив по телефону під час сінокосу, після чого він відходив в сторону з ОСОБА_19 і про щось говорили. Потім ОСОБА_20 пояснили, що ОСОБА_17 у ОСОБА_19 просив в борг 15 тис. грн., для того щоб віддати їх працівнику поліції, який погрожує його дружині кримінальною відповідальністю, а також для того, що сина ОСОБА_17 не притягли до кримінальної відповідальності за вживання наркотиків. Свідок також зазначив, що коли вони приїхали додому розвантажувати сіно, ОСОБА_17 попросив ОСОБА_18 допомогти, він розкидав дошки на місці вигрузки сіна. При цьому ОСОБА_18 був засмучений, з батьком розмовляли нормально, спокійним тоном. Після розвантаження сіна помітили, що ОСОБА_18 десь пропав. Він (ОСОБА_20А.) запитав у дружини ОСОБА_17 де дівся ОСОБА_18, на що вона також сказала, що не бачила де він пішов. Після пропажі ОСОБА_18 всі почали шукати його по селу, однак не змогли знайти.

-поясненнями у судовому засіданні свідка ОСОБА_15, яка повідомила, що є племінницею потерпілих, 09.06.2015 року ОСОБА_7 попросила її приїхати до лікарні та побути поруч з сином, який попав до лікарні з наркотичним отруєнням, доки вона з’їздить додому. Вона (ОСОБА_15В.) приїхала о 9-30 до лікарні, там вже був працівник поліції, який представився як ОСОБА_9. Він наказував ОСОБА_18 признатися. Вона попросила щоб ОСОБА_18 без батьків не допитували, однак він все одно запитував ОСОБА_18 і щось записував. Потім до лікарні повернулася ОСОБА_7 Працівник поліції щось запитував у ОСОБА_18 і ОСОБА_7, і також зробив записи. В лікарні з працівників поліції перебував лише ОСОБА_9. Коли вони вийшли на вулицю вона побачила в автомобілі ще одного працівника поліції на ім’я ОСОБА_14. Пізніше ОСОБА_7 поїхала додому, а ОСОБА_18 залишився у ОСОБА_15 так як вона недалеко живе біля лікарні. Працівники поліції сказали їм, що в них є одна година і вони за цей час зможуть попити чаю та щось поїсти, потім поліцейські їх знову викличуть. Через деякий час, пройшло менше години, за ними приїхали працівники поліції та повезли їх в с. Благодатівка або с. Старовірівка вона точно не розбирається у назвах населених пунктів, але пам’ятає, що їх возили десь 3 години. Свідок також зазначила, що весь час ОСОБА_18 було погано і вони просили щоб їх відпустили додому але їх не відпускали, на ОСОБА_18 постійно був тиск, працівник поліції на ім’я ОСОБА_9 весь час йому говорив, що він йому не вірить. Крім того вказала, що про факт вимагання грошей їй стало відомо від ОСОБА_7, яка їй розповіла, що працівники поліції вимагали гроші за закриття кримінального провадження.

-поясненнями у судовому засіданні свідка ОСОБА_21, яка повідомила, що в той час вона працювала в поліції уповноваженою по справах дітей, до поліції поступила інформація про реєстрацію у лікарні неповнолітнього з наркотичним отруєнням. Свідок зазначила, що на практиці, склалося так, що коли особу реєструють в лікарні з наркотичним отруєнням, співробітник поліції повинен прийти до пацієнта та поспілкуватися з ним, з’ясувати чи особа самостійно вживала наркотичні засоби, чи хтось втягнув неповнолітнього до вживання наркотичних засобів. Вона запитала у медсестри чи можна за станом здоров’я спілкуватися з дитиною, на що медсестра дозволила їй поспілкуватися з ОСОБА_18. Коли вона прийшла до відділення лікарні, там вже був працівник поліції ОСОБА_9, неповнолітній ОСОБА_18 та його мати ОСОБА_7 Так як у лікарні вже працював співробітник відділу поліції ОБНОН, то вона залишила ОСОБА_7 свій номер телефону для того, щоб якщо з’являться якісь питання вона могла зателефонувати їй. Крім того у телефонній розмові її керівник повідомив, що цією справою займається відділ поліції ОБНОН. ОСОБА_10 запитала у неї чи поставлять її сина на облік, на що вона відповідала, що зможе повідомити їй про це лише після того, як перевірять усі обставини справи. Після цього вона пішла до відділення поліції, загалом вона перебувала поруч з ОСОБА_7 та її сином декілька хвилин та особисто не спілкувалася з ОСОБА_18. Коли вона (ОСОБА_21М.) прийшла до відділення поліції, то відразу доповіла про цей випадок своєму начальнику ОСОБА_22. Після цього вона один раз бачила ОСОБА_7 та її сина ОСОБА_10 у райвідділку, але не спілкувалися. Вже після того як хлопчик пропав, вона спілкувалася з ОСОБА_7, їздила в село декілька днів підряд розшукували дитину, досліджувала соціальні сіті де був зареєстрований ОСОБА_22 та вживала всі необхідні заходи для пошуку дитини. Також свідок зазначила, що про вимагання грошей дізналася лише після того, як ОСОБА_17 написав заяву до поліції.

-поясненнями у судовому засіданні свідка ОСОБА_23, яка повідомила, що обвинуваченого знає так як раніше працювала з ним в ОСОБА_4 відділі поліції, потерпілих пам’ятає, оскільки вони зверталися до поліції з приводу того що пропав їх син. Вони 2-3 дні шукали дитину своїми силами, а потім звернулися до поліції. Батьки ОСОБА_17 приходили до неї та повідомили, що можливо однією з причин того, що їх син пішов з дому стало те, що на них тиснули працівники поліції та вимагали гроші, це повідомила мати ОСОБА_10. Також свідок зазначила, що їй відомо, що син ОСОБА_7 потрапив до лікарні з наркотичним отруєнням, ОСОБА_22 казав, що сам вдома вживав наркотики. Потім їй повідомили, що з ОСОБА_22 працюють працівники ОБНОНу. До її обов’язків входило розслідування злочинів де приймають участь неповнолітні, однак матеріали справи заведені у відділенні поліції відносно заяви ОСОБА_7 не були їй розписані та до неї навіть не потрапили первинні матеріали, керівництво вирішило розподілити дані матеріали на працівників ОБНОНу. Вона для себе перевірила стан дитини та зателефонувала ОСОБА_7, в телефонному режимі дізналася, що дитині стало краще. Також свідок зазначила, що батько ОСОБА_10 дуже ним пишався, а коли стався випадок з вживанням наркотиків, то дуже засмутився. Вона зробила висновок про те, що батько ОСОБА_10, голова родини і батько тримав сина під своїм контролем. Крім того повідомила, що директор школи говорив, що ОСОБА_22 відмінник, приклад для всіх учнів, гарний хлопчик.

-поясненнями у судовому засіданні свідка ОСОБА_8, який повідомив, що у 2015 році він працював оперуповноваженим в підрозділі ОБНОН ОСОБА_4 відділу поліції, на той час у його відділі працювало 5 чоловік, а саме: ОСОБА_8, ОСОБА_3, Обухова, ОСОБА_9 та він. Справою неповнолітнього ОСОБА_6 він не займався, з потерпілими також не спілкувався. Пам’ятає лише те, що слідчим по справі була ОСОБА_12, якої на даний час вже не має в живих. Також зазначив, що на нього не розписували доручень по даній справі. Потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_17 він бачив декілька разів в коридорі відділення поліції. Зазначив, що за час його роботи в підрозділі ОБНОН скарг на ОСОБА_3 не надходило, про випадки вимагання грошей він нічого не чув.

-поясненнями у судовому засіданні свідка ОСОБА_14, який повідомив, що з 2014 року він працював в секторі ОБНОН, де працювали також ОСОБА_8, ОСОБА_9, а начальником сектору був ОСОБА_3. Влітку 2015 р. поступило повідомлення по телефонній лінії «102» про те, що до лікарні потрапила неповнолітня дитина з ознаками наркотичного отруєння, тому до лікарні поїхав працівник ОБНОН ОСОБА_9, а через деякий час поїхав і він. В лікарні мати неповнолітнього ОСОБА_6 пояснила, що її сина змусили прийняти наркотики, у зв’язку з чим мати неповнолітнього ОСОБА_7 написала заяву про притягнення винних до відповідальності, які втягнули її сина до вживання наркотиків. Заява про факт вчинення правопорушення від потерпілої ОСОБА_7 була прийнята біля лікарні, також була опитана ОСОБА_7 та її неповнолітній син у присутності матері. ОСОБА_10 розповів, де він вживав наркотики, повідомив, що наркотики йому дали 3 або 4 чоловіки років по 20, які курили коноплю через саморобний пристрій для вживання наркотиків «бульбулятор». На підставі даної заяви було відкрито кримінальне провадження за ст. 315 ч.2 КК України. Слідство проводила слідча ОСОБА_12. Поступило доручення на встановлення винних осіб, які втягнули неповнолітнього до вживання наркотиків. Сектор ОБНОН працював по дорученнях від слідчого, проводили перевірку, спілкувалися з матір’ю. Огляд місця події проводили в тих місцях де вказував неповнолітній ОСОБА_6. Під час огляду були присутні – мама ОСОБА_6, поняті та слідчі. ОСОБА_10 добровільно вказав місце вживання наркотичних засобів, зазначив кількість вживаного. Крім того свідок зазначив, що один чи два рази він з ОСОБА_9 приїжджали додому до потерпілих на службовому транспорті. Після того як був встановлений свідок по справі, він отримав вказівку ОСОБА_3, запросити ОСОБА_7 та її сина ОСОБА_10 у райвідділ поліції до ювенального слідчого. На четвертому поверху відділку поліції вони перебували в кабінеті начальника ОСОБА_3. В кабінеті, крім нього, перебували ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_8, неповнолітній ОСОБА_6 та його мати. В кабінеті ОСОБА_3 вони не проводили ніяких слідчих дій, а лише повідомили ОСОБА_7 та її сина про те, що є свідок який зазначив, що вони вдвох з ОСОБА_6 нарвали коноплі та самостійно вживали її, не було ніяких осіб, які втягували ОСОБА_6 до вживання наркотиків. Після того, як вони це повідомили ОСОБА_7 в неї почалася істерика, почала плакати через те, що син її обманув, вона дала йому «підзатильник», кричала на нього. Більше ніякого спілкування не було. Слідчі дії не проводилися. Після цього ОСОБА_7 та її син сказали, що вони збираються та їдуть додому. Також свідок зазначив, що був такий момент, коли ОСОБА_3 залишився сам у кабінеті з потерпілою та її сином, тоді всі повиходили на короткий час менше однієї хвилини. Повідомити про вимагання грошей нічого не може, оскільки не чув, щоб ОСОБА_3 вимагав у ОСОБА_7 гроші. Зазначив, що заяву до поліції про факт вчинення правопорушення він не змушував нікого писати, коли вони спілкувалися у кабінеті ОСОБА_3, то кабінет ніхто не зачиняв.

-поясненнями у судовому засіданні свідка ОСОБА_9, який повідомив, що у 2015 році він отримав матеріали для опрацювання на підставі яких поїхав разом з ОСОБА_8 до прийомного відділення лікарні, де опитали неповнолітнього ОСОБА_6 в присутності матері. ОСОБА_10 пояснив їм що він вживав наркотики разом з якимись невідомими йому людьми, яких було 3 або 4 чоловіка. В момент допиту до палати заходила лікар-нарколог, яка сказала, що всі хто потрапляє з наркотичним отруєнням їх ставлять на пів року на облік. Також нарколог сказала, що вживання наркотиків ніяким чином не буде впливати на вступ до ВНЗ. Крім того, ОСОБА_6 сказав, що зможе впізнати по фото людей які його змусили вживати наркотики. Після допиту неповнолітнього, запропонували потерпілій ОСОБА_7, біля лікарні написати заяву, бо вбачали в розповіді ОСОБА_6 наявність складу злочину, тому ОСОБА_7 написала заяву про притягнення винних осіб до відповідальності за втягнення її сина до вживання наркотиків. Потім вони поїхали на місце пригоди куди вказав ОСОБА_6. Після огляду місця пригоди вони встановили свідка ОСОБА_13, який розповів, що він вживав наркотики разом з ОСОБА_6. Також свідок зазначив, що один раз з іншими працівниками поліції приїздив до дому ОСОБА_7, щоб уточнити деякі покази, а другий раз приїздив з іншими працівниками відділу ОБНОН, щоб запросити до райвідділку поліції потерпілу ОСОБА_7 та ОСОБА_6. Крім того зазначив, другий раз їздив на підставі доручення слідчого та доручення їхнього начальника, який в телефонній розмові доручив забезпечити явку ОСОБА_7 та ОСОБА_6 до райвідділу. Також вказав, що якщо було розпорядження начальника то слідчий мав бути на місці та чекати на ОСОБА_7 і ОСОБА_6. В кабінеті ОСОБА_3 показав ОСОБА_7 та ОСОБА_6 пояснення свідка ОСОБА_13, роз’яснив ситуацію, після чого потерпіла почала істерику, кричала, махала руками, сказала, що вона не буде нічого говорити та пішла з сином додому. Разом з ним у кабінеті були присутні ОСОБА_3, ОСОБА_14 та ОСОБА_8. Свідок зазначив, що не пам’ятає щоб ОСОБА_7 залишалася на одинці з ОСОБА_3 в його кабінеті, а також він не чув щоб ОСОБА_3 вимагав гроші з потерпілої та її сина.

- поясненнями у судовому засіданні свідка ОСОБА_13, який повідомив, що 08.06.2015 року ввечері десь о 22-00 вони в телефонній розмові з ОСОБА_6, домовилися поїхати нарвати коноплі. Зранку 09.06.2015 року приблизно о 10-00 годині ОСОБА_6 заїхав за ним. Він вдома взяв мішок та ніж, та на мопеді поїхали за коноплею. Свідок зазначив, що місце де росте конопля в селі всім відомо. Після того, як вони нарвали, десь пів кілограму коноплі, поїхали до додому в село. По приїзду в с. Нечволодівка він в посадці сховав мішок з коноплею, попрощався з ОСОБА_6, та домовилися ввечері зустрітися щоб зварити молочко з коноплі, про те, як приготовити наркотик дізналися з інтернету. У вечері він в посадці приготував наркотичний напій з додаванням молока, вийшло приблизно один літр. Вживали наркотичний напій вдвох з ОСОБА_6, випили по чашці, залишок, приблизно півлітра, забрав з собою ОСОБА_6, сказав, що буде сам вживати. Потім вони попрощалися. Приблизно о 21-00 або о 21-30 вечора, він подзвонив ОСОБА_6, і дізнався, що ОСОБА_6 стояв десь біля башні, і в нього галюцинації, начебто метелики літають перед очима. Через день до нього (ОСОБА_13М.) приїхали працівники поліції та розповіли про те, що ОСОБА_6 було погано та він потрапив до лікарні. Він (ОСОБА_13М.) все розповів працівникам поліції та в нього відібрали письмові пояснення. Після даного випадку він більше з ОСОБА_6 не бачився, тільки декілька разів написали друг другу смс, в яких писали про те, що не потрібно нікому розповідати про те що сталося. Також зазначив, що працівники поліції з ним розмовляли коректно та не тиснули на нього, про вимагання грошей дізнався з газети «Наш город».

-поясненнями у судовому засіданні свідка ОСОБА_11, який повідомив, що з 01.05.2015 він працює начальником ОСОБА_24 ГУНП в Харківській області. Обвинувачений ОСОБА_3 був його підлеглим коли працював у ОСОБА_24 ГУНП в Харківській області. З потерпілими спілкувався у своєму службовому кабінеті, вже після того як знайшли їх сина мертвим. Спочатку приходив батько ОСОБА_17, а потім приходили і батько і мати по причині суїцида їх сина, тоді вони розповіли, що ОСОБА_3 вимагав у них грошові кошти. Батьки говорили, що в них вимагали кошти декілька працівників поліції, серед яких також звучало і прізвище ОСОБА_3. Розслідування відносно ОСОБА_3 проводилося інспекцією по особовому складу. За результатами проведеного розслідування було винесено наказ про звільнення ОСОБА_3. Про вимагання коштів йому (ОСОБА_11М.) відомо лише зі слів потерпілих. Він задавав питання своїм підлеглим стосовно вимагання коштів, на що отримав категоричну відмову, працівники поліції заперечували та розповідали іншу ситуацію, яка там відбулася. Також свідок зазначив, що йому не відомі інші факти про можливе вимагання обвинуваченим ОСОБА_3 грошей. Охарактеризував обвинуваченого ОСОБА_3, як особу, яка сумлінно ставилася до виконання посадових обов’язків, та не вчиняла порушення дисципліни.

-поясненнями у судовому засіданні свідка ОСОБА_25, який повідомив, що обвинувачений, раніше працював в відділі ОБНОН, а він (ОСОБА_25) в той час працював оперативним черговим. Зазначив, що в обов’язки оперативного чергового входить реєстрація повідомлень, обов’язок посилати оперативну групу на місце пригоди, перевіряти якість збору матеріалу, повідомляти вищестоящого керівника про результати опрацьованих повідомлень та заяв. Стосовно кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 більше нічого не зміг повідомити. Охарактеризував ОСОБА_3, як особу, яка відповідально виконувала свої посадові обов’язки, грамотну людина, професіонала.

-поясненнями у судовому засіданні свідка ОСОБА_26, яка повідомила, що в її обов’язки, як працівника поліції в червні 2015 року входило пропускати осіб, які заходили до ОСОБА_24 Вона всіх записувала в книгу обліку осіб які заходять до ОСОБА_24 відділу поліції. Свідок зазначила, що з обвинуваченим ОСОБА_3 спільно ніколи не працювала, нічого поганого про нього не чула та на роботі вони не перетиналися. Більше ніяких відомостей по даній справ свідок не змогла повідомити суду.

-поясненнями у судовому засіданні свідка ОСОБА_27, яка повідомила, що потерпілих зовсім не знає, а обвинуваченого знає, як колишнього працівника ОСОБА_24 12.06.2015 року вона входила до складу слідчо-оперативної групи на посаді старшого слідчого, ОСОБА_3 був молодший відповідальний по райвідділку, крім того в групу входили Гладкий та Гуськов. Вони разом, в обідній час, виїжджали на виклик поліції за адресою, де була спроба суїциду в смт. Куп'янськ-Вузловий. На виклику знаходились тривалий час так як особа, яка хотіла здійснити суїцид довго не відчиняла двері. Потім вона поїхала на крадіжку в якесь село. Свідок зазначила, що пам’ятає вказаний випадок через незаурядність ситуації, оскільки вона добре знала дівчину наркоманку, яка хотіла здійснити суїцид, тому добре пам’ятає цей день. Про випадки вимагання ОСОБА_3 грошей нічого не чула.

Вина обвинуваченого доводиться також письмовими доказами, що містяться в матеріалах кримінального провадження.

Карткою первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону, згідно якої 09.06.2015 о 02:20 хв. до чергової частини Куп’янського MB ГУМВС України в Харківській області надійшло повідомлення медсестри Орлової приймального відділення ОСОБА_24 міської лікарні, проте що 09.06.2015 до приймального відділення було доставлено ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 із діагнозом гостре отруєння після вживання наркотичного засобу шляхом куріння - канабісу. (т. 1 а.кр.пр. 239).

Витягом з кримінального провадження № 12015220370001396, внесеного в ЄРДР 10.06.2015 р., правова кваліфікація ст. 309 ч.1 КК України. Фабула : 09.06.2015 р. о 02:20 год. до чергової частини ОСОБА_4 ГУМВСУ в Харківській області надійшло повідомлення медсестри приймального відділення КМЛ про те, що 09.06.2015 р. до приймального відділення КМЛ було доставлено ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7 з діагнозом : гостре отруєння після вживання наркотичного засобу шляхом куріння – канабісу, який пояснив, що 09.06.2015 в с. Благодатівка, Куп’янського району, невідомий, шляхом вмовляння, схилив його до вживання наркотичного засобу канабісу, який зберігав при собі без мети збуту. (т. 1 а.кр.пр. 235) Згідно резолюції ОСОБА_28 від 13.06.2015 р. – «ОСОБА_12 прийміть до провадження, проведіть розслідування».

Дорученням слідчому Кузьміну О.І. за підписом начальника СВ Куп’янського MB ОСОБА_29 від 10.06.2015 про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015220370001396. (т.1 а.кр.пр. 236)

Повідомленням про початок проведення досудового розслідування від 10.06.2015 (т. 1 а.кр.пр. 237).

Заявою ОСОБА_7 від 09.06.2015, в якій вона просить притягнути до кримінальної відповідальності молодого чоловіка на ім’я ОСОБА_27, який схилив її сина вжити наркотичну речовину канабісу шляхом куріння, від чого її син ОСОБА_6 був доставлений до ОСОБА_4 міської лікарні з отруєнням. (т. 2 а.кр.пр. 62)

Витягом з ЄРДР, згідно якого встановлено, що 10.06.2015 до ЄРДР за № 12015220370001398 внесено відомості за фактом того, що до чергової частини ОСОБА_4 ГУМВС України в Харківській області надійшла заява ОСОБА_7 проте, що 09.06.2015 у с. Благодатівка Куп’янського району невідома особа схилила її сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, до вживання наркотичного засобу - канабісу, шляхом паління. Попередня правова кваліфікація ч. 2 ст. 315 КК України (т. 2 а.кр.пр. 58)

Дорученням слідчому Чупахіній Н.В. за підписом начальника СВ ОСОБА_4 ОСОБА_29 від 10.06.2015 про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні без позначення його номеру за ч. 2 ст. 315 КК України (т. 2 а.кр.пр. 60)

Протоколом огляду місця події від 09.06.2015, час проведення 16:00-16:40, згідно якого в с. Благодатівка, Куп’янського району, ОСОБА_6 в присутності його матері ОСОБА_7, понятих, показав місце знаходження пристрою для паління. Під час огляду виявлено та вилучено чотири фрагменти пластикових пляшок. (т. 2 а.кр.пр. 64-67)

Протоколом огляду місця події від 09.06.2015, час проведення 17:00-17:30, згідно якого в с. Староверовка, Куп’янського району, ОСОБА_6 в присутності його матері ОСОБА_7, понятих, показав на рослини схожі на рослини коноплі. (т. 2 а.кр.пр. 68-71).

Дорученням слідчого Чупахіної Н.В. у порядку ст. 40 КПК України на адресу начальника Куп’янського MB ОСОБА_11 На даному дорученні мається резолюція ОСОБА_3 «прошу організувати виконання». Згідно даного доручення, ОСОБА_12 просила:

1)Доручити співробітникам СБНОН ОСОБА_4 ГУМВСУ проведення наступних

слідчих дій:

Встановити чоловіка на ім’я ОСОБА_27, забезпечити його явку до СВ ОСОБА_4 та зібрати дані, характеризуючи його особу (копія Ф.1 чи паспорта, довідки від лікаря нарколога та психіатра, характеристика за місцем проживання, вимогу про судимості, в разі наявності судимостей направити запити до суду з метою витребування відповідних вироків, копію ідентифікаційного коду);

Допитати в якості свідків осіб, які були присутніми при вилученні наркотичних засобів;

Встановити свідків вказаної події.

Забезпечити явку до СВ ОСОБА_4 ОСОБА_7, ОСОБА_6Г, та педагога. (т. 2 а.кр.пр. 87)

Рапортом оперуповноваженого СБНОН ОСОБА_30 на ім’я начальника Куп’янського MB ОСОБА_11 в якому зазначено, що в нього на виконанні знаходиться доручення слідчого СВ ОСОБА_4 ОСОБА_12, однак йому не вдалось встановити особу на ім’я ОСОБА_27, так як дана особа була вигадана ОСОБА_6 (т.2 а.кр.пр. 91)

Копією книги відвідувачів Куп’янського MB за 12.06.2015р., згідно якої ОСОБА_7 та ОСОБА_6 о 15:40 год. розписалися в даній книзі про те, що вони прибули до ОВС. О 16:55 год. ОСОБА_7 та ОСОБА_6 розписалися про те, що вони залишили ОВС. (т.2 а.кр.пр. 94-95, т. 5 а.кр.пр. 229-230)

Протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.07.2015 р., згідно якого, свідок ОСОБА_31 у присутності понятих, заявила, що впізнає осіб зображених на фотографіях під номером 16 та 47, як співробітників СБНОН ОСОБА_22 ГУМВС України, які підходили до неї та ОСОБА_17 у приміщенні ОСОБА_22 та виправдовувалися перед ОСОБА_17, за те, що застосовували психологічне насильство до ОСОБА_32 та ОСОБА_33 На фотографії № 16 зображений ОСОБА_9, на фотографії № 47 зображений ОСОБА_3 (т. 1 а.кр.пр. 111-126).

Висновком службового розслідування за фактом можливої причетності працівників міліції Куп’янського MB ГУМВС України в Харківській області до самогубства неповнолітнього ОСОБА_6, від 07.08.2015 р., згідно якого під час проведення службового розслідування була опитана ОСОБА_12, яка пояснила, що у неї знаходилось кримінальне провадження зареєстровано в ЄРДР 10.06.2015 за № 12015220370001398 зі ч. 1 ст. 315 КК України за заявою матері неповнолітнього ОСОБА_6 громадянки ОСОБА_7, в якій вона просила притягнути до відповідальності невідому їй особу на ім’я ОСОБА_27, яка схиляла її сина до вживання наркотичних засобів. В рамках зазначеного провадження нею до СБНОН ОСОБА_4 ГУМВС України в Харківській області в порядку ст. 40 КПК України було направлено доручення на проведення комплексних слідчих дій. Зазначене доручення необхідно було виконати до 15.06.2015. Зі слів співробітників СБНОН громадянка ОСОБА_7 разом зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_6 з’явились у райвідділі 12.06.2015, однак в цей день вони до неї не заходили, їх не опитувала і взагалі в приміщенні відділу не бачила.

Також в ході проведення службового розслідування був опитаний ОСОБА_3, який повідомив, що для з’ясування обставин та перепросу громадянки ОСОБА_7 ним 12.06.2015 р. було прийняте рішення викликати їх до себе у ОСОБА_4 Зазначене рішення він зі слідчим Чупахіною не узгоджував. 12.06.2015 р. приблизно о 16.00 ОСОБА_7 разом зі своїм сином ОСОБА_10 прибула до нього. Опитані в ході проведення службового розслідування ОСОБА_9 та ОСОБА_14, пояснили, що ОСОБА_3 надав наказ запросити до себе 12.06.2015 р. о 16:00 год. громадянку ОСОБА_7 разом зі своїм сином ОСОБА_6 для подальшого з’ясування обставин справи. ( т. 1 а.кр.пр. 151-158)

ОСОБА_34 про накладання дисциплінарних стягнень на окремих працівників ОСОБА_4 ГУМВС України Харківській області № 642 від 07.08.2015 р., згідно якого начальник СБНОН старший лейтенант міліції ОСОБА_3 у порушення вимог ч.2 ст.41 КПК України (співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власного ініціативою) безпідставно викликав 12.06.2015 до ОСОБА_4 неповнолітнього ОСОБА_6 та його матір ОСОБА_7, при цьому ним також порушено вимоги п.3 ч.1 ст.11 Закону України “Про міліцію” (викликати громадян і службових осіб у зв’язку з матеріалами, що знаходяться в їх провадженні), оскільки станом на 12.06.2015 у провадженні СБНОН MB ніяких матеріалів вже не перебувало, окрім доручення слідчого, але воно стосувалось встановлення можливих свідків та інших осіб, яким могли бути відомі обставини вжиття наркотичних засобів неповнолітнім ОСОБА_6. ОСОБА_34 за грубе порушення службової дисципліни, що виразилось у порушенні вимог ч. 2 ст.41 КПК України, п.3 ч. 1 ст.11 Закону України “Про міліцію» та пунктів 1.1., 2.1 розділу IV Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 № 155, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3, начальника СБНОН Куп’янського MB ГУМВС України в Харківській області, було звільнено з органів внутрішніх справ. (т. 1 а.кр.пр. 159-162).

Протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.08.2015 р., згідно якого, свідок ОСОБА_15 у присутності понятих, заявила, що впізнає осіб зображених на фотографіях під номером 2 та 16, як співробітників ОСОБА_22 ГУМВС України на ім’я ОСОБА_14 та ОСОБА_9 (відповідно), які 09.06.2015 р. усно опитували ОСОБА_6 щодо обставин виготовлення та вжиття останнім наркотичних засобів. На фотографії № 2 зображений ОСОБА_14, на фотографії № 16 зображений ОСОБА_9 (т. 2 а.кр.пр. 123-137).

Висновком судово-психіатричного експерта № 983 від 16.11.2015 р., згідно якого вивчення та аналіз відомостей про неповнолітнього ОСОБА_6, які були надані з матеріалів кримінального провадження, проведення судово-експертної діагностики по даним відомостям вказує, що ОСОБА_6 ріс та виховувався в благополучній обстановці, успішно навчався в школі, мав розвинену пам'ять і творче мислення, в характеристиці представлений дисциплінованим, старанним, працьовитим, активним, стриманим, скромним, врівноваженим, розважливим, самостійним, був лідером учнівського самоврядування.

Будь-яких хворобливих особливостей в його поведінці та в його способі життя до останнього дня, коли його бачили, не описано, в тому числі і в період з 08.06.15 року, проявів та симптомів наркозалежності також ніким не відзначено. За представленими даними неповнолітній ОСОБА_6 за життя, в тому числі і в червні 2015 року, ознак психозу, слабоумства та інших хворобливих психічних розладів не виявляв. (т. 2 а.кр.пр. 194-196)

Висновком посмертної судово-психологічної експертизи № 11971, складеного 31.01.2017 р., згідно якого неповнолітньому ОСОБА_6 при житті були притаманні наступні індивідуально-психологічні і вікові особливості: нормативний рівень інтелектуального розвитку, функціонування пам’яті, уваги, мислення, сприйняття у межах вікової норми, адаптованість до свого соціального оточення, достатньо розвинутий вольовий контроль, прагнення до виконання соціальних норм і правил, акуратність, потайливість, підвищене почуття відповідальності, потреба відповідати установкам оточуючих (учителів, батьків, друзів,), неконфліктність, допитливість, розвинена мотивація до навчання, прагнення до самоствердження, самоактуалізації, самостійності, соціальна активність, досить широке коло інтересів, активність, ініціативність, прагнення до лідерства, старанність, самокритичність, опора на накопичений досвід, товариськість, комунікабельність, чутливість і вразливість, високий рівень життєлюбства, деяка безпечність, сприйняти звичних життєвих труднощів, як таких, які легко можно здолати, впевненість у своєму майбутньому, працелюбство, чесність, порядність, тактовність по відношенню до оточуючих, юнацький максималізм, ідеалістичне сприйняття світу, почуття власної гідності, глибоке переживання невдач, емоційність. Провідними потребами і цінностями ОСОБА_6 були - збереження теплих відносин у родині, із рідними, підтримка високої думки про себе в очах значимого оточення, потреба в самоствердженні, самоактуалізації, в подальшому (після закінчення школи) навчанні і отриманні вищої освіти.

В межах наданого на дослідження матеріалу і встановлених та зазначених в постанові від 27.11.2015 про призначення посмертної судово- психологічної експертизи слідчим обставин, емоційний стан, в якому знаходився неповнолітній ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, у період, що передував його самогубству, ймовірно, уявляв собою стан нестерпного душевного болю (стан психалгії) із психологічним запереченням власної особистості, що виник у нього внаслідок дії потужного психологічного стресу непереборної сили, який дав поштовх до прийняття рішення вчинити самогубство.

Безпосередньою причиною реалізації суїцидального акту, ймовірно, стала для неповнолітнього ОСОБА_6 ситуація, що розслідується по справі. ( т. 5 а.кр.пр. 41-51)

Роздруківкою телефоних дзвінків між ОСОБА_7 та ОСОБА_17, згідно якої ОСОБА_7 12.06.2015 р. у період часу з 16:26 год. до 16:56 год., перебуваючи в Куп’янському MB, одинадцять разів дзвонила своєму чоловікові ОСОБА_17 (т. 8 а.кр.пр. 9)

Постановою про закриття кримінального провадження від 31 липня 2015 року, згідно якої кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220370001396 від 10.06.2015 р., було закрите, у зв’язку з тим, що була встановлена відсутність у діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 ч. 1 КК України. (т. 3 а.кр.пр. 19-20).

Постановою про закриття кримінального провадження від 13 серпня 2015 року, згідно якої кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220370001398 від 10.06.2015 р., було закрите, у зв’язку з тим, що була встановлена відсутність у діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 315 ч. 2 КК України. (т. 3 а.кр.пр. 93-94).

Судом встановлено, що відсутні будь-які законні підстави не довіряти показанням потерпілих та вказаних свідків, оскільки вони логічні, послідовні, повністю відповідають іншим матеріалам кримінального провадження та у сукупності дають повну картину скоєного кримінального правопорушення.

На підставі ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Даючи оцінку наведеним вище доказам у їх сукупності, суд визнає їх достовірними, оскільки вони відповідають фактичним обставинам у справі, узгоджуються між собою, взаємодоповнюючи один одного, здобуті на досудовому розслідуванні з дотриманням порядку, встановленого кримінально-процесуальним законодавством і сумнівів в їх достовірності не викликають.

Стосовно протоколів про наслідки проведення негласної слідчої (розшукової) дії : зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 23 вересня 2015 року, (т. 3 а.кр.пр. 108-115), та відомостей, які містяться на дисках DVD-R реєстраційні номера 177, 178, 179 (т. 3 а.кр.пр. 111-113), то для оцінки допустимості вказаних доказів, отриманих в ході здійснення негласних слідчих (розшукових) дій, суд враховує, рішення ЄСПЛ у справі «Мирилашвілі проти Росії», в якому Суд висловив абсолютно чітку позицію, відповідно до якої у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх. Рішення про відмову у розкритті матеріалів, пов'язаних з операцією щодо прослуховування телефонних розмов, результатами якого було обґрунтовано обвинувальний вирок національного суду, не супроводжувалось адекватними процесуальними гарантіями і, крім цього, не було достатньо обґрунтованим (п. 200-203; 206-208, 209).

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. у визначенні кримінального обвинувачення кожному гарантовано право на справедливий розгляд справи щодо нього незалежним і безстороннім судом із застосування презумпції невинуватості. Аналогічні гарантії містить і Міжнародний пакт про громадянські та політичні права 1966 p., ратифікований Указом Президії Верховної ОСОБА_22 Української PCP від 19 жовтня 1973 р. №2148-УШ.

Водночас у ч. 3 ст. 62 Конституції закріплено основний принцип допустимості доказів, який полягає у тому, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. П. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" зазначає, що "докази мають визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами ".

Крім того відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_22 України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

В силу ч. 2 ст. 87 КПК України, суд зобов’язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Крім того ОСОБА_24 палата ВС в обгрунтування висновку у своїй постанові від 16 січня 2019 р. по справі № 751/7557/15-к вказала наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання.

Таким чином, законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися із доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду.

Для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Обов'язковим елементом порядку отримання доказів в результаті НСРД є попередній дозвіл уповноважених суб'єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення. Сторона захисту вправі мати інформацію про всі елементи процесуального порядку отримання стороною обвинувачення доказів, які остання має намір використати проти неї в суді. Інакше від самого початку судового розгляду сторона захисту перебуватиме зі стороною обвинувачення в нерівних умовах.

Згідно п. 4.1. Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, протокол про хід і результати проведеної негласної слідчої (розшукової) дії (або її етапів) складається слідчим, якщо вона проводиться за його безпосередньої участі, в інших випадках - уповноваженим працівником оперативного підрозділу, і повинен відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження.

В силу ч. 1 ст. 252 КПК України фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Тобто в протоколі про проведення негласних слідчих розшукових дій повинно бути зафіксовано хід і результати проведеної негласної слідчої (розшукової) дії

З протоколів про наслідки проведення негласної слідчої (розшукової) дії : зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 23 вересня 2015 року, вбачається, що в них відсутня фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій, тільки зазначено, що матеріали викладено в електронному вигляді та вони зберігаються на диску, у зв’язку з чим суд вважає, що вказані протоколи складені з порушенням вимог КПК України.

Крім того, ухвали слідчого судді апеляційного суду Харківської області від 22.07.2015 р., якими були надані дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_14, були надані прокурором тільки в судовому засіданні 15.04.2019 р., тобто до цього часу ні сторона захисту, ні обвинувачений з вказаними ухвалами ознайомлені не були.

Таким чином, на підставі викладеного, аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до переконання, що докази, отримані внаслідок проведення негласних слідчих розшукових дій є очевидно недопустимими, у зв’язку з чим суд не поклав в основу обвинувального вироку протоколи про наслідки проведення негласної слідчої (розшукової) дії : зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 23 вересня 2015 року, (т. 3 а.кр.пр. 108-115), та відомості, які містяться на дисках DVD-R реєстраційні номера 177, 178, 179 (т. 3 а.кр.пр. 111-113).

Доводи обвинуваченого викладені в дебатах, відносно того, що докази, які містяться в кримінальному провадженні по його обвинуваченню, зібрані з порушенням вимог КПК України, суд розцінює як спосіб захисту, оскільки, як зазначено вище кожний з доказів визнається і оцінюється судом як належний та допустимий, а всі вони у сукупності, достатніми та взаємопов'язаними для прийняття процесуального рішення. Тобто під час оцінки доказів, які містяться в матеріалах кримінального провадження, судом не було встановлено істотних порушень вимог КПК України при їх збиранні, які б могли вплинути на прийняття судом законного, справедливого та обгрунтованого судового рішення.

Відносно доводів обвинуваченого про те, що ОСОБА_17 не набув статусу потерпілого, то вони спростовуються ухвалою Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 18.05.2017 р., якою ОСОБА_17 був залучений до кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 як потерпілий . (т.7 а.кр.пр. 62-63).

Стосовно доводів обвинуваченого, які він давав в ході судового розгляду про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 тривалий час сиділи у райвіділку в коридорі, тому він їх запросив в свій кабінет, щоб з ними поговорити, то суд відноситься до них критично та розцінює, як спосіб захисту, оскільки вони спростовуються показами потерпілої ОСОБА_7, яка зазначила, що 12.06.2015 р. о 15-00 годині приїхали знову та сказали, що вона та ОСОБА_22 повинні терміново приїхати до їхнього начальника, підписати документи, які терміново потрібно везти до Харкова. Крім того, ОСОБА_9 і ОСОБА_27 зазначили, що якщо вони не поїдуть то ОСОБА_6 буде дуже погано. Коли вони приїхали, до них вийшов ОСОБА_9 та провів їх до кабінету в якому знаходився ОСОБА_27 та ще хтось з працівників поліції, який не представився. В кабінеті їх попросили почекати доки не приїде ОСОБА_3. Потім приїхав ОСОБА_3, і повів їх до свого кабінету. Крім того дані доводи спростовуються також показами самого обвинуваченого, які він давав під час його допиту, а саме про те, що « він піднявся до себе в кабінет, де до нього зайшли підлеглі ОСОБА_27, ОСОБА_9 і ОСОБА_30, з ними були ОСОБА_7 і ОСОБА_6. Підлеглі доповіли, що вони виконали доручення, запросили людей, які самостійно приїхали, записані були до журналу. Потім він запропонував присісти у своєму кабінеті ОСОБА_7, а ОСОБА_6 стояв поруч.»

А також висновком службового розслідування за фактом можливої причетності працівників міліції Куп’янського MB ГУМВС України в Харківській області до самогубства неповнолітнього ОСОБА_6, від 07.08.2015 р., згідно якого, під час проведення службового розслідування була опитана ОСОБА_12, яка пояснила, що 12.06.2015 ОСОБА_7 та ОСОБА_6 до неї не заходили, і взагалі в приміщенні відділу вона їх не бачила, тобто це підтверджує те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 були викликані саме до ОСОБА_3 та зразу їх провели в кабінет і не перебували тривалий час в коридорі ОСОБА_22

Висновок суду про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 викликалися саме до ОСОБА_3 Д,С. підтверджується висновком службового розслідування за фактом можливої причетності працівників міліції Куп’янського MB ГУМВС України в Харківській області до самогубства неповнолітнього ОСОБА_6, від 07.08.2015 р., згідно якого, під час проведення службового розслідування був опитаний ОСОБА_3, який повідомив, що для з’ясування обставин та перепросу громадянки ОСОБА_7 ним 12.06.2015 р. було прийняте рішення викликати їх до себе у ОСОБА_4 Зазначене рішення він зі слідчим Чупахіною не узгоджував. 12.06.2015 р. приблизно о 16.00 ОСОБА_7 разом зі своїм сином ОСОБА_10 прибула до нього. Тобто з викладеного вбачається, що під час судового розгляду ОСОБА_3 змінив свої покази, у зв’язку з чим суд критично до них ставиться та розцінює їх як намагання обвинуваченого уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

Крім того в постановах про закриття кримінальних проваджень від 31.07.2015 року та 13.08.2015 р., ( т. 3 а.кр.пр. 19-20, 93-94), було встановлено, що 12.06.2015 р. ОСОБА_6 разом з матір’ю був викликаний в СБНОН ОСОБА_4 ГУМВСУ для проведення опитування, за фактом вживання ним наркотичних засобів. Тобто в ході досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_6 з матір’ю викликався саме в СБНОН ОСОБА_4 ГУМВСУ, а не до слідчої ОСОБА_12

Відносно показів свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_9, про те, що вони запросили ОСОБА_7 та її сина ОСОБА_10 до ювенального слідчого у райвідділ поліції, то суд до них відноситься критично, оскільки вони спростовуються висновком службового розслідування за фактом можливої причетності працівників міліції Куп’янського MB ГУМВС України в Харківській області до самогубства неповнолітнього ОСОБА_6, від 07.08.2015 р., згідно якого, під час проведення службового розслідування були опитані ОСОБА_9 та ОСОБА_14, які пояснили, що ОСОБА_3 надав наказ запросити до себе 12.06.2015 р. о 16:00 год. громадянку ОСОБА_7 разом зі своїм сином ОСОБА_6 для подальшого з’ясування обставин справи. А також спростовуються показами потерпілої, яка повідомила, що 12-го червня 2015 року о 15-00 годині приїхали знову ОСОБА_9 та ОСОБА_14, та сказали, що вона та ОСОБА_22 повинні терміново приїхати до їхнього начальника, підписати документи, які терміново потрібно везти до Харкова. Коли вони приїхали, до них вийшов ОСОБА_9 та провів їх до кабінету в якому знаходився ОСОБА_27 та ще хтось з працівників поліції, який не представився. В кабінеті їх попросили почекати доки не приїде ОСОБА_3.

Що стосується показів свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_9, про те, що вони не чули, щоб ОСОБА_3 вимагав у ОСОБА_7 гроші, то суд критично відноситься до них, оскільки, як повідомила у судовому засіданні потерпіла, разом з нею та сином до кабінету ОСОБА_3 зайшли ОСОБА_27 та ОСОБА_9, закрили двері та почали на піднесених тонах розповідати, що ОСОБА_6 всіх обманув, не було ніякого ОСОБА_27, а насправді ОСОБА_6 зі своїм другом Святошовим нарвали коноплі з якої приготували наркотичний напій «молочко» та вживали його, але ОСОБА_6 не розповідав про це, бо не хотів придати друга. Почався сильний тиск та крик з боку працівників поліції. Тому суд вважає, що свідки ОСОБА_14 і ОСОБА_9 у власних інтересах та з метою уникнути відповідальності можуть давати показання в інтересах обвинуваченого.

Стосовно посилань обвинуваченого про те, що він діяв в рамках діючого кримінально-процесуального законодавства та виконував доручення слідчої ОСОБА_12, коли викликав ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у ОСОБА_4, то суд критично до них ставить та розцінює, як спосіб захисту, оскільки як вбачається з доручення слідчої ОСОБА_12 у порядку ст. 40 КПК України вона просила доручити співробітникам СБНОН ОСОБА_4 ГУМВСУ проведення наступних слідчих дій зокрема : Забезпечити явку до СВ ОСОБА_4 ОСОБА_7, ОСОБА_6 та педагога. Однак, як було встановлено в судовому засіданні педагог не викликався і в ОСОБА_4 12.06.2015 р. не приходив. Тобто на думку суду в порушення вимог КПК України, викликаючи до себе ОСОБА_7 та ОСОБА_6, ОСОБА_3 навмисно не забезпечив явку педагога у райвідділ, оскільки йому необхідно було поспілкуватися з ними без свідків.

Що стосується доводів ОСОБА_3 про те, що служба у справах неповнолітніх дітей знаходиться рядом з райвіділком і вони в любий час могли викликати педагога, то суд відноситься до них критично, та розцінює, як спосіб захисту, оскільки згідно доручення, педагог повинен був бути викликаний одночасно з неповнолітнім.

Стосовно доводів представника потерпілих про необхідність визнання судом відповідно до ст. 67 КК України такої обтяжуючої обставини, як спричинення тяжких наслідків, завданих злочином, то судом встановлено наступне.

В силу ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Як вбачається з обвинувального акту, обвинуваченому ОСОБА_3 не вмінялась така обтяжуюча обставина, як спричинення тяжких наслідків. Натомість зазначено, що обставини, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання підозрюваного ОСОБА_3 під час досудового розслідування не встановлені.

Крім того, згідно диспозиції ст. 189 КК України відповідальність за ч. 2 настає, якщо вимагання, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з пошкодженням чи знищенням майна, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому. Однак як вбачається з обвинувального акту дії ОСОБА_3 кваліфікуються, як вимагання, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою обмеження прав, свобод або законних інтересів потерпілого, розголошення відомостей, які потерпілий та його близькі родичі бажають зберегти у таємниці, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища. Тобто, така кваліфікуюча ознака, як завдання значної шкоди потерпілому, обвинуваченому ОСОБА_3 не інкримінується. Більш того в пред’явленому ОСОБА_3 обвинуваченні взагалі не йде мова про те, що його дії завдали значної шкоди потерпілому.

На підставі викладеного, враховуючи, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд не визнає в діях обвинуваченого ОСОБА_3 такої обтяжуючої обставини, як спричинення тяжких наслідків, завданих злочином.

Доводи обвинуваченого про те, що ОСОБА_17, батько неповнолітнього ОСОБА_6, сувора людина, який бив сина, у зв’язку з чим неповнолітній боявся батька, а тому міг покінчити з собою є безпідставними та спростовуються висновком судово-психіатричного експерта № 983 від 16.11.2015 р., згідно якого вивчення та аналіз відомостей про неповнолітнього ОСОБА_6, які були надані з матеріалів кримінального провадження, проведення судово-експертної діагностики по даним відомостям вказує, що ОСОБА_6 ріс та виховувався в благополучній обстановці.

Натомість у висновку посмертної судово-психологічної експертизи № 11971, складеного 31.01.2017 р., зазначено, що емоційний стан, в якому знаходився неповнолітній ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, у період, що передував його самогубству, ймовірно, уявляв собою стан нестерпного душевного болю (стан психалгії) із психологічним запереченням власної особистості, що виник у нього внаслідок дії потужного психологічного стресу непереборної сили, який дав поштовх до прийняття рішення вчинити самогубство. Безпосередньою причиною реалізації суїцидального акту, ймовірно, стала для неповнолітнього ОСОБА_6 ситуація, що розслідується по справі. ( т. 5 а.кр.пр. 41-51)

Згідно п. 8 Постанови ВСУ № 10 від 06.11.2009 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності» вимагання полягає у незаконній вимозі передати чуже майно чи право на майно або вчинити будь-які дії майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмежити права, свободи або законні інтереси цих осіб, пошкодити чи знищити їхнє майно або майно, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголосити відомості, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.

Вимагання є закінченим злочином з моменту пред'явлення вимоги, поєднаної з вказаними погрозами, насильством, пошкодженням чи знищенням майна незалежно від досягнення поставленої винною особою мети.

З об'єктивної сторони вимагання характеризується двома взаємопов'язаними діями: 1) пред'явленням майнової вимоги; 2) погрозою застосування насильства, знищення або пошкодження майна, заподіяння іншої шкоди.

Вимога як ознака вимагання означає викладену в рішучій формі пропозицію винного до потерпілого (власника, особи, у віданні чи під охороною яких перебуває майно) про передачу майна, права на майно або вчинення останнім інших дій майнового характеру.

Погроза при вимаганні повинна бути дійсною і реальною. При визначенні дійсності і реальності погрози необхідно виходити з суб'єктивного ставлення до неї винного і суб'єктивного сприйняття її потерпілим.

Суб'єктивна сторона вимагання характеризується прямим умислом. Вимагання - це корисливий злочин. При його вчиненні винний має за мету незаконно одержати чуже майно, право на нього або добитися вчинення потерпілим інших дій майнового характеру.

Факт того, що потерпіла реально сприйняла погрози ОСОБА_3 підтверджується роздруківкою телефонних дзвінків між ОСОБА_7 та ОСОБА_17, згідно якої ОСОБА_7 12.06.2015 р. у період часу з 16:26 год. до 16:56 год., перебуваючи в Куп’янському MB ( що підтверджується копією книги відвідувачів Куп’янського MB (оригінал, якої був оглянутий у судовому засіданні (т.2 а.кр.пр. 94-95, т. 5 а.кр.пр. 229-230), а судом було встановлено перебуваючи саме в кабінеті ОСОБА_3С.), одинадцять разів дзвонила своєму чоловікові ОСОБА_17 (т. 8 а.к.рпр. 9) Це також підтверджується показами свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20, які були разом з ОСОБА_17 на синокосі, та пояснили, що після цих дзвінків ОСОБА_17 просив позичити йому кошти для того щоб віддати їх працівнику поліції, який погрожує його дружині кримінальною відповідальністю, а також для того, що сина ОСОБА_17 не притягли до кримінальної відповідальності за вживання наркотиків .

Крім того, злочин в якому обвинувачується ОСОБА_3 є закінченим з моменту пред’явлення ОСОБА_7 та її сину вимоги передати йому 15 000 грн. з погрозою, в разі не надання вказаної суми, притягнути до кримінальної відповідальності неповнолітнього ОСОБА_6 за вживання наркотичних засобів, а також розповсюдити серед мешканців міста ОСОБА_4 відомості, щодо вживання неповнолітнім ОСОБА_6 наркотичних засобів, які потерпіла та її син бажали зберегти у таємниці.

З огляду на сукупність зібраних доказів, судом встановлено, що ОСОБА_3, обіймаючи посаду начальника СБНОН ОСОБА_4 ГУМВС України в Харківській області, являючись працівником правоохоронного органу, будучи службовою особою, яка постійно здійснює функції представника влади, діючи умисно та протиправно з метою незаконного заволодіння грошовими коштами, переслідуючи корисливу мету та використовуючи своє службове становище, викликав до ОСОБА_4 ГУМВС України в Харківській області неповнолітнього ОСОБА_6 та його матір ОСОБА_7 після чого провів бесіду із ОСОБА_35 з обставин, при яких останній нібито вчинив кримінальне правопорушення - вживання наркотичних засобів. Створив умови, при яких неповнолітній ОСОБА_6 та його матір ОСОБА_7, реально сприйняли погрози ОСОБА_3 щодо притягнення до кримінальної відповідальності неповнолітнього ОСОБА_6 за вживання наркотичних засобів, а також розповсюдження серед мешканців міста ОСОБА_4 відомостей, щодо вживання неповнолітнім ОСОБА_6 наркотичних засобів, які вони бажали зберегти у таємниці. Після чого, ОСОБА_3 висловив їм вимогу передати йому 15 000 грн. за не вчинення з його боку вищевказаних дій стосовно неповнолітнього ОСОБА_6

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3, суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінюючи указані вище докази в їх сукупності суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст.189 КК України встановлена згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом» (ст.17 КПК України) та не вбачає підстав для його виправдання.

Таким чином, дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.2 ст.189 КК України - вимагання, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою обмеження прав, свобод або законних інтересів потерпілого, розголошення відомостей, які потерпілий та його близькі родичі бажають зберегти у таємниці, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища.

При вивченні особи обвинуваченого встановлено, що він є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлучений, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, на теперішній час працює на посаді провідного спеціаліста командування у ОСОБА_4 об’єднаному міському військовому комісаріаті Харківської області, на момент вчинення кримінального правопорушення займав посаду начальника СБНОН ОСОБА_4 ГУМВС України в Харківській області, звільнений 01.09.2015 р., за місцем колишньої роботи характеризується задовільно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не знаходиться, раніше не судимий.

При призначенні та визначенні виду покарання для обвинуваченого ОСОБА_3, суд враховує те, що він вчинив тяжкий злочин, передбачений ч. 4 ст. 12 КК України.

Згідно ст. 66 КК України, обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 Д,С., судом не встановлені.

Відповідно до ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлені.

З урахуванням викладеного, тяжкості скоєного кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, який свою вину не визнав, у вчиненому не розкаявся, враховуючи думку потерпілих, які наполягали суворо покарати обвинуваченого наполягаючи на тому, що їх син покінчив з життям у зв’язку зі злочинними діями обвинуваченого, беручи до уваги вимоги ст. 337 КПК України, згідно якої судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а тому суд не має право враховувати тяжкі наслідки, які не були інкриміновані обвинуваченому, оскільки це призведе до порушення права на захист обвинуваченого, додержуючись принципу законності, індивідуалізації,справедливості та обґрунтованості покарання, а також враховуючи, що згідно ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування призначеного покарання, застосувавши ст. 75 КК України, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки, передбачені ст. 76 КК України, та вважає дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстави для застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України, у суду відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та /або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред"явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Ч.1 ст. 129 КПК України, передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Так по кримінальному провадженню потерпілою ОСОБА_7 заявлений цивільний позов про стягнення моральної шкоди в розмірі 500 000 грн..

Заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її заподіяла, за наявності її вини.

Стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди, визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, оскільки вина є підставою для відшкодування, інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні відшкодування, враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 р. при вирішенні питанні про відшкодування моральної шкоди також враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, застосувавши до потерпілої та її сина психологічний тиск, який мав на потерпілу значний негативний емоційний вплив, внаслідок чого потерпіла зазнала значних душевних страждань, тому суд вважає, що діями обвинуваченого була заподіяна моральна шкода ОСОБА_7 Разом з тим з позовної заяви вбачається, що потерпіла обгрунтовує моральну шкоду також тим, що злочинні дії обвинуваченого призвели до загибелі її сина і на думку суду смерть дитини для матері це непоправне горе, що призводить до довічних негативних наслідків злочинних дій обвинуваченого, які залишаються назавжди й істотно змінюють спосіб її життя. Однак, як зазначено вище, суд не може виходити за межі пред’явленого обвинувачення, тому не враховує такі тяжкі наслідки при оцінці розміру моральної шкоди, у зв’язку з чим враховуючи майновий стан обвинуваченого, виходячи із засад розумності, виваженості, та справедливості, оцінює спричинену потерпілій моральну шкоду в 50 000 гривень, оскільки розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її збагачення.

Відповідно до вимог ст.124 КПК України із обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно стягнути процесуальні витрати, які пов'язані з проведенням у кримінальному провадженні за № 420152200000000487 експертизи в сумі 21 184,00 гривен.

Речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

Керуючись ст.ст. 370, 371, 374, 376 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п’яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком в 3 роки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:

- періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючого на посаді провідного спеціаліста командування у ОСОБА_4 об’єднаному міському військовому комісаріаті Харківської області, фактично мешкає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, на користь потерпілої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9, яка фактично мешкає за адресою: Харківська область, Куп’янський район, с. Благодатівка, вул. Молодіжна, буд. 21, у відшкодування моральної шкоди – 50 000 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта по кримінальним провадженням №420152200000000487 за проведення посмертної судово-психологічної експертизи № 11971 від 31.10.2017 р. в сумі 21 184,00 грн.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Куп’янський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Куп’янського міськрайонного

суду Харківської області ОСОБА_36