Рішення № 81418743, 16.04.2019, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/5832/18

Провадження № 2/211/535/19

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ткаченко С. В.

при секретарі Польчик Л.В.

за участю: представника відповідача ОСОБА_1

відсутності: позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, вказавши, що 28 липня 2017 року наказом відповідача її було прийнято на посаду головного спеціаліста відділу обліку страхувальників та доходів Криворізького відділення за переведенням з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області.

29 грудня 2017 року на підставі наказу відповідача № 595-к від 21.12.2017 р. її було звільнено з посади у зв’язку з скороченням штату та чисельності працівників Криворізького відділення Управління на підставі п. 1 статті 40 КЗпП України.

Відповідно до рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.08.2018 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20.11.2018 року, у цивільній справі № 211/323/18, зокрема:

-визнано незаконним наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області № 595-к від 21.12.2017 року про звільнення ОСОБА_2 з посади головного спеціаліста відділу обліку страхувальників та доходів Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області.

-поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді головного спеціаліста відділу обліку страхувальників та доходів Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області.

-стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за 28 робочих дня в розмірі 14 439,04 грн. без утримання податку на доходи фізичних осіб і інших обов’язкових платежів.

Відповідно до мотивувальної частини рішення суду від 29.08.2018 року:

«ОСОБА_2 було звільнено з роботи наказом № 595-к від 21 грудня 2017 року.

Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_2 №17/05 від 05.07.2018 року, середньоденна її заробітна плата складає 515,68 грн. Кількість робочих днів з моменту звільнення до винесення судового рішення складає: січень 21 день, лютий 20 днів, березень 21 день, квітень 20 днів, травень 20 день, червень 20 днів, липень 22 дні та серпень 20 днів всього 164 дні. Відтак, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 84571,52 грн. (515,68 грн. * 164 дні).

Однак оскільки позивач заявляла вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 22 200,35 грн. (згідно тексту позову за 28 робочих днів), суд вважає можливим стягнути суму заробітку саме за заявлені 28 робочих днів, що складає суму 14 439,04 грн. (515,68 грн. * 28 днів), оскільки згідно частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.»

На виконання рішення суду відповідачем було сплачено на користь позивача 14 439,04 грн. без утримання податку на доходи фізичних осіб і інших обов’язкових платежів, що відповідає 28 дням вимушеного прогулу.

Отже, на день звернення з даною позовною заявою відповідачем залишається не сплаченим 136 днів вимушеного прогулу позивача.

Зважаючи на обставини, встановлені рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.08.2018 року, розмір середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу складає суму у розмірі 70 132,48 грн. (515,68 грн. * 136 днів).

Позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 136 днів розмірі 70 132,48 грн. без утримання податку на доходи фізичних осіб і інших обов’язкових платежів. Судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 05.12.2018 р. прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_2 надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Представник Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській областіОСОБА_1 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.08.2018 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20.11.2018 року, у цивільній справі № 211/323/18 (а.с. 5-10 - копія рішення), позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, а саме:

-визнано незаконним наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області № 595-к від 21.12.2017 року про звільнення ОСОБА_2 з посади головного спеціаліста відділу обліку страхувальників та доходів Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області.

-поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді головного спеціаліста відділу обліку страхувальників та доходів Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області.

-стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за 28 робочих дня в розмірі 14 439,04 грн. без утримання податку на доходи фізичних осіб і інших обов’язкових платежів,

-стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 1 000,00 грн.,

-стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 704,80 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 446,00 грн.,

-стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Згідно з вимогами ст. 235 КЗпП України, при винесення рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш, як за один рік.

Відповідно до п. 2 Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року зі змінами, якою був затверджений Порядок обчислення середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Відповідно до п. 8 Постанови нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні, а у випадках, передбачених чинним законодавством,- на число календарних днів за цей період.

В мотивувальній частині рішення суду від 29.08.2018 року встановлено, що ОСОБА_2 було звільнено з роботи наказом № 595-к від 21 грудня 2017 року. Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_2 №17/05 від 05.07.2018 року, середньоденна її заробітна плата складає 515,68 грн. Кількість робочих днів з моменту звільнення до винесення судового рішення складає: січень 21 день, лютий 20 днів, березень 21 день, квітень 20 днів, травень 20 день, червень 20 днів, липень 22 дні та серпень 20 днів всього 164 дні. Відтак, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 84 571,52 грн. (515,68 грн. * 164 дні).

Судом стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до заявлених позовних вимог за 28 робочих дня, тобто залишилось не сплаченими 136 днів (164 дні – 28 днів).

Зважаючи на це, розмір середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу складе 70 132,48 грн. (515,68 грн. * 136 днів).

Тому дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, на виконання вимог ч. 2 ст. 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Наданий відповідачем відзив на позовну заяву в частині відмови у задоволенні позовних вимог, суд вважає необґрунтованим, так як у відзиві відповідач посилається на те, що позивач відповідно до ст. 1 ст. 233 КЗпП України пропустила строк позовної давності, та вважає, що на дані правові відносини не може розповсюджуватись приписи ч. 2 ст. 233 КЗпП України. Також зауважує, що відповідно до ст. 257 ч. 1 п. 11 ЦПК України необхідно залишити позовні вимоги позивача без розгляду, так як при вирішенні справи у судах першої та апеляційної інстанції позивач не уточнила свої вимоги, та стягнуто було лише середній заробіток за час вимушеного прогулу лише за 28 робочих дня. Суд не погоджується з даними твердженнями, так як відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Судом стягується саме заробітна плата за час вимушеного прогулу. Тобто дане право позивача не може буде обмежено будь-яким строком. Також той факт, що рішенням від 29.08.2018 року було розглянуто позов позивача в межах заявлених позовних вимог (28 робочих дня), ніяким чином не позбавляє її права звернутись до суду за захистом своїх прав в подальшому, що позивач і зробила, подавши 30.11.2018 року позов до суду. Тому підстави для залишення позову без розгляду також відсутні.

Тому відповідь позивача на відзив відповідача в цій частині суд вважає обґрунтованим.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Право на професійну правничу допомогу гарантоване ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у Рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 та від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов’язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що при розгляді даної цивільної справи позивач користувався правничою допомогою адвоката ОСОБА_3 02.04.2018 року між адвокатом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір про надання правничої допомоги № 1801.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що за надання правової допомоги Клієнт зобов’язуєься виплатити Адвокату гонорар у розмірі сорока відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину роботи Адвокатом. Гонорар виплачується на підставі погодженого сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.

Зокрема, вказаним Актом стверджено, що адвокат на надання послуг 03.01.2019 року витратив 3,5 години свого часу, що склало 5 216,70 гривень, та 14.02.2019 року витратив 2 години свого часу, що склало 3 338,40 гривень. Загальна сума складає 8 555,10 гривень.

В підтвердження сплати Адвокату гонорару позивач надав копію квитанції від 03.01.2019 року про переказ готівки на карту адвоката ОСОБА_3, в графі «Призначення платежу» зазначено: згідно акту приймання-передачі № 1801 від. 02.04.2018. Та надав копію квитанції № 881420017 від 14.02.2019 року про переказ готівки на карту адвоката ОСОБА_3, без зазначення призначення платежу.

При визначенні суми відшкодування даних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Саме такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у Рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна та інші проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Суд вважає, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу є не співмірною із визначеними ч. 4 ст. 137 ЦПК України вимогами. Також суд не вважає належним доказом по справі надану позивачем копію квитанції № 881420017 від 14.02.2019 року про переказ готівки на карту адвоката ОСОБА_3, так як у даній квитанції не зазначено призначення платежу.

При цьому, враховуючи складність справи, яка була призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у зв’язку з малозначністю, оскільки ціна позову складала 70 132,48 грн, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає слушними доводи представника відповідача, викладені у клопотанні, про можливість зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн.

Оскільки позивач на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, на підставі ст. 141 ЦПК України, він підлягає стягненню з відповідача на користь держави у сумі 768,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 76, 81, 89, 137, 141, 263-265, 354-355 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 41323962, юридична адреса: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 93, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, бул. ЄвропейськийАДРЕСА_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу за 136 днів у сумі 70 132 (сімдесят тисяч сто тридцять дві) гривні 48 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 41323962, юридична адреса: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 93, на користь держави судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: ОСОБА_4

Повний текст судового рішення складений 25.04.2019 року.