Ухвала суду № 81413772, 18.04.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/1334/14-ц

Провадження №: 6/752/299/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2019 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва подання приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Павлюка Назара Васильовича про звернення стягнення на майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку, -

в с т а н о в и в:

18.02.2019 року приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Павлюк Н.В. звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку.

В своєму поданні приватний виконавець посилався на те, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження № 56291691 з примусового виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в розмірі 50 737,81 доларів США.

Приватний виконавець вказав, що боржником добровільно судове рішення не виконується, в ході виконавчого провадження вжито всіх можливих заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання судового рішення, проте, останні не є достатніми для його повного виконання.

Зауважив, що в ході виконавчого провадження за документами, поданими стягувачем, було встановлено, що фактично боржник ОСОБА_2 у встановленому законом порядку прийняв спадщину, до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_1 але відповідне свідоцтво не отримав та право власності не зареєстрував у встановленому законом порядку.

Тому, просив суд звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості по виконавчому провадженню № 56291691 з примусового виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в розмірі 50 737,81 доларів США.

В судове засідання приватний виконавець не з'явився, про час та місце розгляду подання повідомлявся належним чином, в зв»язку з чим суд на підставі ч.11 ст. 440 ЦПК України вважає за можливе розглянути подання у його відсутність.

Суд, дослідивши матеріали, приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів подання, Голосіївським районним судом м. Києва 14.12.2017 року видано виконавчий лист № 752/1334/14-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в розмірі 50 737,81 доларів США.

27.04.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Павлюком Н.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56291691 з примусового виконання виконавчого листа № 752/1334/14-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в розмірі 50 737,81 доларів США.

Того ж дня винесена приватним виконавцем постанова про арешт майна боржника, котрою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно останнього.

02.05.2018 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та скеровано її до виконання банкам.

Згідно відповіді ПАТ «КБ «Глобус» від 10.05.2018 року на рахунках боржника були наявні грошові кошти в загальному розмірі 192 361,21 грн., котрі, як вбачається з матеріалів подання, приватним виконавцем були примусово списані та розподілені: перераховано стягувачу в установленому законом порядку в рахунок часткового погашення заборгованості за виконавчим документом.

Згідно відповіді ПАТ АБ «Південний» від 14.05.2018 року на рахунках боржника були наявні грошові кошти в загальному розмірі 14 369,47 грн., котрі, як вбачається з матеріалів подання, приватним виконавцем були примусово списані та розподілені: перераховано стягувачу в установленому законом порядку в рахунок часткового погашення заборгованості за виконавчим документом.

Згідно відповіді РСЦМВС в м. Києві від 25.05.2018 року за боржником ОСОБА_2 зареєстрований транспортний засіб, котрий за постановою приватного виконавця перебуває у розшуку.

Відповідно до відповідей ПАТ «Мегабанк» від 23.04.2018 року, АТ «Таскомбанк» від 24.04.2018 року, ПАТ «Альфа Банк» від 24.04.2018 року, ПАТ «Ощадбанк», ПАТ «Банк Восток» від 13.08.2018 року, ПАТ «Універсал Банк» від 07.08.2018 року, АТ «Таскомбанк» від 06.08.2018 року, ПАТ «Сбербанк» від 07.08.2018 року, ПАТ «КБ «Приватбанк», ПАТ «А-Банк», ПАТ «Укрсиббанк», АТ «Укрсоцбанк» від 10.08.2018 року, АТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «Універсал Банк» від 07.08.2018 року, ПАТ «АКПІБ» у боржника відсутні рахунки та кошти на рахунках.

Постановою приватного виконавця від 30.05.2018 року описано та накладено арешт на майно боржника: 1/4 частину квартири № 5 на вул. Саксаганського, буд. 101 у м. Києві.

В процесі примусового виконання судового рішення ФОП ОСОБА_6 здійснено оцінку нерухомості та визначено вартість 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 що належить ОСОБА_2, в розмірі 433 528,00 грн.

26.07.2018 року філії «Сетам» в Київській області передано на реалізацію майно боржника за ціною, визначеною на підставі звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки, складеного 04.07.2018 року ФОП ОСОБА_6

Відповідно до протоколу проведення електронних торгів ДП «Сетам» № 361441 від 09.10.2018 року треті торги не відбулись у зв'язку із відсутністю допущених учасників за стартовою ціною 303 469,60 грн.

Згідно акту приватного виконавця від 11.10.2018 року у зв'язку з нереалізацією майна на третіх торгах та, враховуючи заяву стягувача від 10.10.2018 року, нереалізоване майно передано стягувачу в рахунок часткового погашення заборгованості за виконавчим документом.

Залишок заборгованості боржника, котрий підлягає стягненню, становить 820 839,98 грн.

Судом встановлено, що боржником ОСОБА_2 судове рішення добровільно не виконано.

Відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень згідно зі ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Частиною 10 ст. 440 ЦПК України передбачено, що питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів спадкової справи № 480/2014, заведеної 10.07.2014 року Другою Київською державною нотаріальною конторою до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, останній на праві власності належала квартира АДРЕСА_1

За життя ОСОБА_7 було складено заповіт від 07.02.2001 року за реєстровим № 238, згідно якого остання все майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складало, та все те, на що вона матиме право за законом, заповіла сину - ОСОБА_2

Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 01.09.2002 року ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 відкрилась спадщина, до складу котрої увійшла квартира АДРЕСА_1

10.07.2014 року за вхідним № 1394 ОСОБА_2 звернувся до Другої Київської державної нотаріальної контори з заявою про те, що після смерті ОСОБА_7 спадщину, визначену в заповіті, він прийняв, так як фактично вступив в управління спадковим майном відповідно до ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року, яка діяла на момент смерті ОСОБА_7

Також вказав, інших спадкоємців та чоловіка, котрий пережив померлу, немає.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів подання, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 не видавалось.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Частинами 1 та 3 ст. 1268 ЦК України, ч. 1 ст. 1269 ЦК України, ч. 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Встановлено, що ОСОБА_2 у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7, але свідоцтво про право на спадщину за заповітом не отримав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Отже, ОСОБА_2 спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1, належить з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст. 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак, відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути перешкодою для проведення виконавчих дій щодо виконання рішення суду.

При цьому боржник, достовірно знаючи про наявність судового рішення та відкритого виконавчого провадження, від виконання рішення суду про стягнення коштів ухиляється.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, суд дійшов висновку про те, що подання приватного виконавця про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 440 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

подання приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Павлюка Назара Васильовича про звернення стягнення на майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку - задовольнити.

Надати приватному виконавцю виконавчого округу міста Київ Павлюку Назару Васильовичу дозвіл на звернення стягнення не нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, що належить боржнику ОСОБА_2, а саме: квартиру АДРЕСА_1

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.С. Хоменко