Постанова № 81411316, 23.04.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/502/19Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 308000000 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року

м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2

секретар: Попова М.В.

учасники справи:

позивачі – ОСОБА_5, ОСОБА_6,

відповідач – Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради,

третя особа – Публічне акціонерне товариство «Азот»,

особа, яка подала апеляційну скаргу – ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2019 року у складі судді Казидуб О.Г., повний текст рішення складено 28 січня 2019 року, -

в с т а н о в и в :

У травні 2018 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради, третя особа - ПАТ «Азот» про зміну договору найму житлового приміщення.

В обґрунтування позову зазначали, що з 16 листопада 2007 року ОСОБА_5 зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

7 жовтня 2017 року, відповідно до ст.ст. 64,65 ЖК України, за зазначеною адресою зареєстрована ОСОБА_6 – дружина ОСОБА_5

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відомості щодо квартири АДРЕСА_1 відсутні.

Таким чином, вищевказана квартира № 37 перебуває у комунальній власності та не була приватизована, тобто не перебуває у приватній власності. Наймодавцем зазначеного житлового приміщення є Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради, який в межах своїх повноважень здійснює управління комунальним майном (власністю) міста Черкаси та веде квартирний облік.

4 лютого 2018 року позивачі подали до Відділу супроводу оформлення майнових прав та приватизації житла Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради заяви щодо зміни договору найму по двокімнатній квартирі АДРЕСА_2 і визнання ОСОБА_6 наймачем.

22 лютого 2018 року відповідач своїм листом відмовив позивачам у задоволенні заяви. Як підставу для відмови відповідач зазначив лист виконавчого комітету №34-2 від 16 січня 2018 року та послався на положення статті 123 ЖК України. Тобто, відповідач помилково вважає квартиру АДРЕСА_1 службовим жилим приміщенням.

Проте, за нормами діючого законодавства України ознаками службового жилого приміщення є відповідне рішення виконавчого комітету місцевої ОСОБА_7, облік службових жилих приміщень у відповідному журналі і спеціальний ордер, виданий виконавчим комітетом місцевої ради.

Отже, відповідач не погодився на добровільну зміну договору найму житлового приміщення.

Позивачі вважають протиправними дії (відмову) відповідача стосовно незадоволення їх заяв, а свої житлові права - порушеними, оскільки листом виконавчого комітету № 34-2 від 16 січня 2018 року на який посилається відповідач, повідомлено, що дана квартира рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради не включалась до числа службових. В цьому ж листі є посилання на рішення виконавчого комітету Придніпровської районної ради в м. Черкаси № 260 від 29 липня 1978 року про надання квартири АДРЕСА_2 в/о «АЗОТ», як службової. Рішенням № 260 від 29 липня 1978 року виконавчий комітет Придніпровської районної ради м. Черкаси надав в/о «АЗОТ» 15 квартир в 4 під'їзді будинку 474 по вул. Гоголя, як службові. При цьому, відділу обліку та розподілення житлової площі дано вказівку видати ордери в/о «АЗОТ» на службові квартири згідно з даним рішенням. Проте, ордер, що був підставою для вселення позивача до квартири, не може вважатися таким, що виданий для службового користування, оскільки не відповідає формі ордера, передбаченій ОСОБА_7 Міністрів Української РСР від 4 лютого 1988 №37 «Про службові приміщення», виданий Профспілкою ВАТ «АЗОТ», а не виконавчим комітетом Придніпровської районної ради м. Черкаси; виданий для заселення в гуртожиток – АДРЕСА_3.

Доказом розуміння відповідачем протиправності своїх дій позивачі вважають лист №1772-01-10 від 30 листопада 2007 року виконавчого комітету Черкаської міської ради, адресований третій особі, в якому вказує на використання не за призначенням та з порушенням чинного житлового законодавства відповідних 15 квартир будинку № 474 по вул. Гоголя (без надання ордеру виконавчим комітетом місцевої ради).

Враховуючи вищевикладене, позивачі просили зобов'язати Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради змінити договір найму в двокімнатній квартирі АДРЕСА_4 та визнати наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення ОСОБА_6 замість попереднього наймача.

Стягнути з відповідача на користь позивачів судовий збір по 704,80 грн.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що квартира АДРЕСА_5 має статус службової, позивачі не довели належними та допустимими доказами, що ця квартира не є службовим житловим приміщенням, а, відтак, ОСОБА_6 не має права на визнання її наймачем.

У лютому 2019 року ОСОБА_5, подав на вказане рішення апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити. Судові витрати стягнути з відповідача.

Апеляційна скарга мотивована, тим, що суд не звернув уваги та не надав належної оцінки рішенню виконавчого комітету Придніпровської районної ради народних депутатів м. Черкаси № 260, відповідно до якого Відділу обліку та розподілення житлової площі було надано вказівку – видати ордери в/о «Азот» на службові квартири. Вказує, що лиш наявність рішення № 260 без належного обліку у відповідному журналі не визначає спірну квартиру, як службову. Також, зазначає, що судом першої інстанції при винесенні рішення не взято до уваги лист виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1772-01-10 від 30 листопада 2007 року, в якому вказується на використання не за призначенням та з порушенням чинного житлового законодавства відповідних 15 квартир в будинку № 474 по вул. Гоголя в м.Черкаси, тобто без надання ордеру виконавчим комітетом місцевої ради.

Стосовно відсутності договору найму житлового приміщення, вказує, що на час заселення ОСОБА_5, діюче житлове законодавство України не містило як такої типової форми договору найму житлового приміщення. А тому, відсутність у спірної квартири статусу службової, та проживання в ній ОСОБА_5 протягом 12 років, дотримання усіх вимог житлового законодавства та обов’язків наймача житлового приміщення є підтвердженням наявності договору найму жилого приміщенням з відповідачем.

Також, вказує, що суд першої інстанції невірно послався на норму статті 124 ЖК України, оскільки ОСОБА_5 був звільнений з ПАТ «Азот» за згодою сторін, на підставі п.1 статті 36 КЗпП України.

14 березня 2019 року ПАТ «Азот» подало відзив на апеляційну скаргу в якому, посилаючись на те, що судом першої інстанції, при ухваленні рішення, були вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, просив апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2019 року - без змін.

Вказував, що на момент вселення ОСОБА_5 в спірну квартиру належним наймодавцем був ПАТ «Азот». Договір найму житлового приміщення, в який просять позивачі внести зміни, взагалі не укладався. Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_6 наймачем спірної квартири, оскільки остання не перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Азот». Доводи якими ОСОБА_5 обгрунтовує свою правову позицію в апеляційній скарзі є аналогічними тим доводам, які були вже викладені в позовні заяві.

Також, 1 квітня 2019 року представником Департаменту та розвитку Черкаської міської ради – ОСОБА_8 подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_5

Вказує, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення, оскільки на момент вселення ОСОБА_5 в спірну квартиру, належним наймодавцем був ПАТ «Азот», між сторонами договір найму не укладався, а тому не надано до суду доказів до якого саме договору найму необхідно внести зімни. Також, доводи позивачів про те, що спірна квартира не є службовим житловим приміщенням не знайшли свого підтвердження. Не надано доказів про перебування позивачів на обліку потребуючих поліпшення житлових умов та внесення їх до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Заслухавши учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає зазначеним вище вимогам.

Судом встановлено, що з 22 листопада 2004 року ОСОБА_5 був прийнятий на роботу на ВАТ «Азот» на посаду заступника начальника юридичного відділу.

Згідно наказу № 660 –ВК від 4 липня 2017 року про припинення трудового договору ОСОБА_5 був звільнений з 7 липня 2017 року на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України, за згодою сторін (а.с.61).

Відповідно до поквартирної карточки ОСОБА_5 зареєстрований з 16 листопада 2007 року, як наймач в квартирі АДРЕСА_1, а ОСОБА_6 (дружина) з 7 жовтня 2017 року (а.с.8).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Придніпровської районної ради народних депутатів м. Черкаси № 260 від 29 липня 1978 року про надання службових квартир в/о «Азот» в 50 квартирному житловому будинку СУ 30 по вул. Гоголя 474, було вирішено надати в/о «Азот» 15 квартир в 4 під’їзді будинку № 474 по вул. Гоголя, як службові.

З них: однокімнатні квартири № 38, 41, 44, 47, 50 жилою площею 19,97 кв. м.; двокімнатні квартири № 37, 40, 43, 46, 49 жилою площею 28,31 кв. м.; трьохкімнатні квартири № 36, 39, 42, 45, 48 жилою площею 37,34 кв. м.

Відділу по обліку та розподіленню жилої площі видати ордери в/о «Азот» на службові квартири згідно даного рішення.

Відповідно до листа від 4 жовтня 2006 року ОСОБА_5 звернувся до генерального директора ВАТ «Азот» з проханням виділити йому житло в готелі іноземних спеціалістів – АДРЕСА_3 у зв’язку з сімейними обставинами, що склалися (а.с. 13а).

ПАТ «Азот» було видано на ім’я ОСОБА_5 ордер № 803/015 від 13 листопада 2007 року на право заселення кімнати № 37 в гуртожитку по вул. Гоголя, 474. Відомості про склад сім'ї відсутні (а.с.13).

На заяви ОСОБА_5, ОСОБА_6 від 4 лютого 2018 року Департамент економіки та розвитку листом № 22 від 22 лютого 2018 року повідомив , що зміна договору найму жилого приміщення відбувається відповідно до статей 103-106 ЖКУ України. Враховуючи лист виконавчого комітету від 16 січня 2018 року № 34-2 та відповідно достатті 123 ЖК України про порядок користування службовими жилими приміщеннями до користування службовими жилими приміщеннями застосовуються Правила про договір найму жилого приміщення, крім правил, передбачених ст. ст. 103-106 цього Кодексу, що виключає можливість задовольнити прохання до діючого законодавства (а.с.10).

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 117655810 від 20 березня 2018 року, відомості про право власності на квартиру АДРЕСА_6 відсутні (а.с.9).

Як вбачається з листа виконавчого комітету Черкаської міської ради від 16 січня 2018 року № 34-2 адресованого ОСОБА_5 на звернення останнього щодо надання інформації по службовій квартирі АДРЕСА_2 вбачається, що дана квартира рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради до числа службових не включалась. Однак, звернуто увагу на те, що рішенням виконавчого комітету Придніпровської районної ради м. Черкаси № 260 від 29 липня 1978 року вищезазначена квартира була надана в/о «Азот», як службова (а.с.11).

Нормативно-правовими актами, які визначають правовий статус службового житла, є:

Житловий кодекс УРСР та Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затверджене постановою ОСОБА_7 Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 року № 37.

Законодавство не містить чіткого визначення поняття “службове житлове приміщення”. При цьому, із аналізу положень вказаних вище нормативно-правових актів вбачається, що службове житлове приміщення – це таке житлове приміщення, що перебуває у державній, комунальній, а в окремих випадках і в приватній власності (але крім житлових приміщень, що перебувають у приватній власності фізичних осіб), яке у зв’язку з характером трудових відносин призначене для більш близького проживання працівників.

Відповідно до статті 118 ЖК УРСР, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ОСОБА_7 народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Розглядаючи даний спір, є необхідність у визначенні чи відноситься спірна квартира до числа службових.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірна квартира є службовим приміщенням, однак колегія суддів не може погодитися з даним висновком суду, виходячи із наступного.

Стаття 118 ЖК УРСР передбачає, що жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ОСОБА_7 народних депутатів.

Однак, як вбачається з матеріалів справи таке рішення , а саме про включення квартири АДРЕСА_1 до числа службових відповідним виконавчим комітетом не приймалося та в матеріалах справи відсутнє.

В свою чергу, рішенням виконавчого комітету Придніпровської районної ради народних депутатів м. Черкаси № 260 від 29 липня 1978 року було вирішено надати в/о «Азот» 15 квартир в 4 під’їзді будинку № 474 по вул. Гоголя, як службові.

Однак, вищевказане рішення не є тим рішенням виконавчого комітету, у розумінні ст.118 ЖК УРСР, про віднесення квартири АДРЕСА_1 до службової.

Також дані обставини вбачаються із листа виконавчого комітету Черкаської міської ради від 16 січня 2018 року № 34-2, адресованого ОСОБА_5 на звернення останнього щодо надання інформації по службовій квартирі АДРЕСА_2 в якому вказано, що дана квартира рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради до числа службових не включалась (а.с.11).

Відповідно до статті 121 ЖК УРСР порядок надання службових жилих приміщень установлюється законодавством Союзу РСР, цим кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.

Відповідно до статті 122 ЖК УРСР, на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ОСОБА_7 народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане жиле приміщення.

Відповідно до Положення про порядок надання службових жилих приміщень та користування ними в УРСР, затвердженого постановою ОСОБА_7 Міністрів УРСР №37 від 4 лютого 1988 року, на підставі спеціального ордеру між наймодавцем (житлово-експлуатаційною організацією, а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім’я якого виданий ордер, укладається договір найму службового жилого приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Азот» було видано на ім’я ОСОБА_5 ордер № 803/015 від 13 листопада 2007 року на право заселення до кімнати № 37 в гуртожитку по вул. Гоголя, 474. Відомості про склад сім'ї відсутні (а.с.13).

Даний ордер не є спеціальним ордером на вселення до службового житла у розумінні ст.122 ЖК УРСР.

Порядок про надання спірного житлового приміщення (квартири), вселення позивачів до нього та підстави користування цим житлом сторонами не оскаржуються.

Враховуючи, що рішення виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ОСОБА_7 народних депутатів про включення жилого приміщення, а саме: квартири АДРЕСА_1 до числа службових не приймалося, а спеціальний ордер на підставі даного рішення, відповідним виконавчим комітетом не видавався, то дані обставини свідчать про те, що спірна квартира не має статусу службової.

Апеляційним судом оглядалась інвентарна справа по будинку №474 по вул. Гоголя м.Черкаси в якій відсутні відомості, що квартира № 37 має статус службової. Також відсутні відомості, що даний будинок є готелем або гуртожитком.

Встановлені обставини свідчать про те, що квартира АДРЕСА_1 є комунальною власністю м.Черкаси.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення про Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради, затвердженим рішенням Черкаської міської ради від 11.09.2011р. № 4-3, (зі змінами) (далі – Положення), Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради є виконавчим органом Черкаської міської ради, підконтрольний та підзвітний Черкаській міській раді, підпорядкований її виконавчому комітету та міському голові м. Черкаси.

Департамент утворений та діє на підставі рішення Черкаської міської ради, яким затверджено це Положення про департамент. Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради є правонаступником управління власністю міста виконавчого комітету Черкаської міської ради.

Відповідно до абзацу 32 пункту 2.1 Положення одним із основних напрямків діяльності департаменту та його повноважень є здійснення зміни договорів найму неприватизованих жилих приміщень у будинках (гуртожитках) комунальної форми власності, переданих на баланс ОСББ та інших недержавних (не комунальних) підприємств, установ, організацій.

Враховуючи, що квартира АДРЕСА_1 відноситься до комунальної власності, є неприватизована та перебуває на балансі ОСББ, що підтверджується договором про участь в утриманні будинку та прибудинкової території від 1 січня 2017 року, який укладений між ОСББ «Гоголя 474» та ОСОБА_5, - колегія суддів прийшла до висновку, що належним органом для зміни договору найму неприватизованої квартири, в даному випадку, є відповідач - Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради.

Статтею 61 ЖК УРСР визначено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається на підставі ордера у письмовій формі між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Відповідно до статті 64 ЖК УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

Статтею 65 ЖК УРСР передбачено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Статтею 106 ЖК УРСР передбачено, що повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача.

Питання про те, хто належить до членів сім'ї власника (наймача) жилого приміщення, регулюється частиною другою статті 64 ЖК УРСР. До категорії членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Таким чином, визначаючи коло членів сім'ї наймача, вказана норма житлового законодавства України поділяє їх на дві групи: одні з них «належать» до членів сім'ї наймача, інші - «можуть бути визнані» такими.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 є дружиною ОСОБА_5, що підтверджується відміткою в паспорті громадянина України про реєстрацію шлюбу 22 вересня 1990 року. Докази про те, що шлюб розірваний в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до поквартирної карточки ОСОБА_5 зареєстрований з 16 листопада 2007 року, як наймач в квартирі АДРЕСА_1.

Відповідно до поквартирної карточки ОСОБА_6 була зареєстрована з 7 жовтня 2017 року в квартирі АДРЕСА_1 та постійно в ній мешкала та мешкає дотепер (а.с.8).

Реєстрація ОСОБА_6 у спірній квартирі свідчить про те, що вона вселилася у квартиру АДРЕСА_1 зі згоди інших мешканців, зокрема, наймача ОСОБА_5

Враховуючи вищевказані обставини справи, колегія суддів прийшла до висновку, що порушене право позивачів, за захистом якого було спрямоване звернення до суду, підлягає захисту в судовому порядку, тому позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6 підлягають до задоволення.

Вищенаведені обставини справи дають підстави для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права, що у відповідності до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення і прийняття нової постанови про задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір та інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог., а тому понесені ОСОБА_9 704,80 грн. та ОСОБА_6 704,80 грн. судові витрати на оплату судового збору при зверненні з позовом підлягають стягненню з Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради. Також, підлягають стягненню з Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради судові витрати понесені ОСОБА_5 при поданні апеляційної скарги в розмірі 1057,20 грн.

Керуючись статтями 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2019 року у даній справі скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити.

Визнати ОСОБА_6 наймачем квартири АДРЕСА_7 за раніше укладеним договором найму житлового приміщення.

Зобов'язати Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради змінити договір найму квартири АДРЕСА_1, змінивши ОСОБА_10, як попереднього наймача на ОСОБА_6.

Стягнути з Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради на користь ОСОБА_10 судові витрати в сумі 1761 грн. 40 коп.

Стягнути з Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради на користь ОСОБА_6 судові втрати в сумі 704 грн.80 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 25 квітня 2019 року.

Судді: Н.І.Гончар

ОСОБА_4

ОСОБА_2