Ухвала суду № 81409467, 21.04.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 21.04.2019

Справа № 320/3181/19

1-кс/320/2118/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

слідчого судді - Урупи І.В.

за участі:

секретаря судового засідання – Діденко Т.Ю.,

прокурора — ОСОБА_1

підозрюваного — ОСОБА_2,

захисника підозрюваного – адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі клопотання слідчого першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелі тополі ОСОБА_4, у кримінальному провадженні ЄРДР № 42019080370000027 від 21 березня 2019 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, що працює на посаді оперуповноваженого сектора кримінальної поліції Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, такого, що не має судимостей,

що підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі ОСОБА_4, погоджене заступником військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України ОСОБА_5, у кримінальному провадженні № 42019080370000027 від 21 березня 2019 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Клопотання обґрунтовано тим, що першим слідчим відділом слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованим у м. Мелітополь, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019080370000027 від 21 березня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2, з вересня 2004 року до листопада 2015 року працював в органах Міністерства внутрішніх справ та з листопада 2017 року працює в органах Національної поліції.

З 9 грудня 2016 року наказом № 429 о/с ОСОБА_2 призначено на посаду оперуповноваженого сектора кримінальної поліції Пологівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області.

Згідно ст. ст. 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе. Особи уповноважені на виконання функцій держави у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди, незважаючи на приватні інтереси, зобов’язані невідкладно вжити заходів на запобігання проявів корупції.

Відповідно до ст. ст. 1, 2, 23, 59 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України – це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки та порядку; завданням поліції є надання поліцейських послуг у сфері протидії злочинності; служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень; одним з основних повноважень поліції є вживання заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припинення виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень.

Статтею 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», правоохоронними органами є - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Згідно посадових обов’язків оперуповноважений сектора кримінальної поліції Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області зобов’язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення своєчасного виявлення і припинення злочинів та викриття причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів, здійснювати профілактику кримінальних правопорушень, виконувати письмові доручення слідчого, вказівки прокурора та ухвали слідчого судді.

Однак, ОСОБА_2, підозрюється в тому, що всупереч наведеним вимогам, з березня 2019 року, погодився на пропозицію т.в.о заступника начальника Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 щодо незаконного збагачення шляхом вимагання та одержання неправомірної вигоди для себе.

Так, з жовтня 2010 року ОСОБА_7 є директором ТОВ «ІРІДА», видами діяльності якої є оптова торгівля відходами та брухтом; неспеціалізована оптова торгівля; демонтаж (розбирання) машин і устаткування (основний); відновлення відсортованих відходів.

Згідно Ліцензії № 292838 Міністерства промислової політики України ТВО «ІРІДА» надано дозвіл у період з 12 січня 2015 року по 12 січня 2020 року на заготівлю, переробку металобрухту чорних металів (приймальний пункт) за адресами: Запорізька область, м. Пологи, вул. Ломоносова, 6 та Запорізька область, м. Пологи, вул. Радянська, 1.

Відповідно до Ліцензії № 292845 Міністерства промислової політики України ТВО «ІРІДА» надано дозвіл у період з 12 січня 2015 року по 12 січня 2020 року на заготівлю, переробку металобрухту кольорових металів (приймальний пункт) за адресами: Запорізька область, м. Пологи, вул. Ломоносова, 6.

ОСОБА_2, підозрюється в тому, що 19 березня 2019 року ОСОБА_6, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно, з корисних мотивів, за попередньою змовою групою осіб з ним, створюючи штучні умови для вимагання неправомірної вигоди від директора ТОВ «ІРІДА» ОСОБА_7, надав вказівку слідчим Пологівського відділу поліції ГУ НП в Запорізькій області провести обшуки та створити штучні перешкоди в роботі підприємства вилучивши та опечатавши майно ТОВ «ІРІДА» на двох майданчиках з прийому кольорових та чорних металів ТОВ «ІРІДА» за адресами: Запорізька область, м. Пологи, вул. Ломоносова, 6 та Запорізька область, м. Пологи, вул. Радянська, 1, тобто блокувати здійснення законної підприємницької діяльності. У подальшому, 20 березня 2019 року приблизно о 15 годині ОСОБА_6, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно, з корисливих мотивів, висунув директору ТОВ «ІРІДА» ОСОБА_7 вимогу про передачу неправомірної вигоди для нього у сумі 44 000 гривень та у подальшому щомісячно надавати неправомірну вигоду для нього у сумі 10 000 гривень, за невчинення дій направлених на блокування здійснення законної підприємницької діяльності ТОВ «ІРІДА» на двох майданчиках з прийому кольорових та чорних металів за адресами: Запорізька область, м. Пологи, вул. Ломоносова, 6 та Запорізька область, м. Пологи, вул. Радянська, 1, зазначивши, що 24 000 гривень необхідно передати за попередні чотири місяці роботи з грудня 2018 року до березня 2019 року, 10 000 гривень за повернення вилученого 19 березня 2019 року майна у ТОВ «ІРІДА» та 10 000 гривень за невчинення дій направлених на блокування здійснення законної підприємницької діяльності ТОВ «ІРІДА» на двох майданчиках з прийому кольорових та чорних металів за адресами: Запорізька область, м. Пологи, вул. Ломоносова, 6 та Запорізька область, м. Пологи, вул. Радянська, 1 в квітня 2019 року.

21 березня 2019 року ОСОБА_6, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно, з корисних мотивів, за попередньою змовою групою осіб з ним, засобами зв’язку повідомив ОСОБА_7 змінені умови надання неправомірної вигоди для них, а саме надати неправомірну вигоду у сумі 24 000 гривень за попередні чотири місяці роботи ТОВ «ІРІДА» з грудня 2018 року до березня 2019 року та 8 000 гривень щомісячно за невчинення дій направлених на блокування здійснення законної підприємницької діяльності ТОВ «ІРІДА» на двох майданчиках з прийому кольорових та чорних металів за адресами: Запорізька область, м. Пологи, вул. Ломоносова, 6 та Запорізька область, м. Пологи, вул. Радянська, 1.

У подальшому, 23 березня 2019 року приблизно о 10 годині 20 хвилин ОСОБА_6, перебуваючи біля буд. 6 по вул. Чумаченко у м. Запоріжжя, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно, з корисних мотивів, за попередньою змовою групою осіб з ним, одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду для себе у сумі 8 000 гривень за невчинення дій направлених на блокування здійснення законної підприємницької діяльності ТОВ «ІРІДА» на двох майданчиках з прийому кольорових та чорних металів за адресами: Запорізька область, м. Пологи, вул. Ломоносова, 6 та Запорізька область, м. Пологи, вул. Радянська, 1 в квітня 2019 року. 6 квітня 2019 року приблизно о 10 годині 30 хвилин ОСОБА_7, перебуваючи за адресою: м. Запоріжжя, вул. Миру, 14, здійснив перерахування через термінал № 42826 ТОВ «ФК «Контрактовий дім» грошових коштів у сумі 24 000 гривень на раніше наданий ОСОБА_6 розрахунковий рахунок № 26006060267404, відкритий на ФОП ОСОБА_8, а ОСОБА_6, будучислужбовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно, з корисних мотивів, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2, одержав зазначену неправомірну вигоду у сумі 24 000 гривень, за безперешкодне здійснення підприємницької діяльності за чотири місяці роботи ТОВ «ІРІДА» з грудня 2018 року до березня 2019 року. 19 квітня 2019 року приблизно о 13 годині 15 хвилин ОСОБА_7 на вимогу ОСОБА_2, перебуваючи за адресою: м. Запоріжжя, проспект Соборний, 17, надав ОСОБА_9 неправомірну вигоду для ОСОБА_6 та ОСОБА_2 у сумі 8 000 гривень за невчинення дій направлених на блокування здійснення законної підприємницької діяльності ТОВ «ІРІДА» на двох майданчиках з прийому кольорових та чорних металів за адресами: Запорізька область, м. Пологи, вул. Ломоносова, 6 та Запорізька область, м. Пологи, вул. Радянська, 1 в травні 2019 року, а ОСОБА_9, не будучи обізнаним про злочинні дії ОСОБА_6 та ОСОБА_2 отримав вказані грошові кошти у сумі 8 000 гривень.

В цей же день, після одержання зазначеної неправомірної вигоди, злочинні дії ОСОБА_6 та ОСОБА_2 припинені правоохоронними органами.

Таким чином, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

20.04.2019 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, повідомлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Слідчий обґрунтованість підозри відносно ОСОБА_2 підтверджує наступними доказами:

- заявою про скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_7;

- протоколами допиту свідка ОСОБА_7 21.03.2019, 06.04.2019, 17.04.2019 та 20.04.2019;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 20.04.2019;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 19.04.2019;

- протоколом вручення коштів заявнику від 23.03.2019;

- протоколом вручення коштів заявнику від 05.04.2019;

- протоколом вручення коштів заявнику від 19.03.2019;

- протоколом затримання ОСОБА_6 від 19.04.2019;

- протоколом затримання ОСОБА_2 від 19.04.2019;

- протоколом огляду квитанції від 06.04.2019;

- протоколами обшуку від 19.04.2019;

- протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.04.2019;

- протокол проведення слідчого експерименту від 19.04.2019;

- іншими матеріалами провадження у їх сукупності.

Таким чином, слідчий вважає, що ОСОБА_2обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання лише у вигляді реального позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Аналізуючи поведінку підозрюваного та матеріали кримінального провадження сторона обвинувачення приходить до наступних висновків:

ОСОБА_2, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і наступного покарання у вигляді від 5 до 10 років реального позбавлення волі, з урахуванням того, що відповідно до статті 75 КК України звільнення від відбування покарання не можливе при засудженні особи за корупційний злочин, а також з урахування того, що ОСОБА_2може умисно ухилятися від явки в органи досудового слідства, слідчого судді або переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі, а тому є наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, – переховування від органів досудового розслідування та суду.

Підозрюваний ОСОБА_2, перебуваючи на волі, використовуючи своє становище, може знищити або вжити заходів до знищення або переховування документів, щодо виконання доручень слідчого у кримінальних провадженнях за фактом незаконного обігу металобрухту, речей та інших доказів по кримінальному провадженню, які можуть бути використані як докази його вини. На цей час, органом досудового розслідування не проведено всіх запланованих обшуків в рамках даного кримінального провадження. Крім того, на даний час встановлюються інші факти вчинення ОСОБА_2 аналогічних злочинів, у зв’язку з чим існує реальна загроза знищення документів, у тому числі матеріалів кримінальних проваджень, які перебувають в провадженні Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області, матеріалів отриманих під час проведення оперативно розшукових заходів співробітниками Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області, а також інших речей предметів та цінностей, які можуть бути використанні як докази у вказаному кримінальному провадженні.

Вказана обставина свідчить про наявність ризику, передбаченого п.п.2 ч.1 ст.177 КПК України, – знищення, переховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

ОСОБА_2перебуваючи на волі може впливати на свідків, деякі з яких до теперішнього часу ще недопитані. Крім того, в ході проведення досудового розслідування планується призначення ряду експертиз, проведення яких буде доручатися експертам Запорізького НДЕКЦ МВС України, що дає підстави вважати, що ОСОБА_2 може чинити тиск на експертів у цьому ж кримінальному провадженні. Також, ОСОБА_2перебуваючи на волі може шляхом умовлянь впливати на іншого підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні.

Вказана обставина свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, – незаконний вплив на свідків, експертів, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні.

З урахуванням вищевикладеного стороною обвинувачення встановлено достатньо підстав вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_2зможе незаконними засобами впливати на свідків, у тому числі своїх колег - працівників Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області, а саме вмовляти їх надавати неправдивих показів на його користь, що перешкодить встановленню істини під час досудового та судового слідства.

Таким чином, органом досудового слідства, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, встановлено наявність обґрунтованих ризиків передбачених п.п.1-4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного, експертів, у цьому ж кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

З урахуванням викладеного, з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження слідчий вважає, що найбільш доцільним застосувати запобіжний захід підозрюваному ОСОБА_2у вигляді тримання під вартою.

Більш м’який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням підозрюваного ОСОБА_2під вартою не зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, у зв’язку з тим, що лише повна ізоляція від суспільства підозрюваного забезпечить запобігання спробам ОСОБА_2 перешкоджати досудовому розслідуванню, а також гарантувати виконання останнім покладених на нього процесуальних обов’язків.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі якщо жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

У відповідності до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Разом з цим, частиною 3 зазначеної статті визначено, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених, цим Кодексом, перелік обов’язків, визначених ст.194 КПК України та наслідки їх невиконання.

Згідно ч.ч. 4, 5 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи підозрюваної, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від 20 до 80 розмірів мінімальної заробітної плати. У виключних випадках якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 розмірів мінімальної заробітної плати.

Таким чином, при обранні альтернативного запобіжного заходу у виді застави, з урахуванням обставин, вчиненого ОСОБА_2злочину та майнового стану останнього, слідчий вважає за можливе та доцільне визначити розмір застави, який буде дорівнювати 500 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 960 500 грн оскільки в даному випадку застава у меншому розмірі не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків та запобігати ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.

У зв’язку з наведеним, з метою забезпечення об’єктивності, всебічності розслідування у найкоротший термін слідчий вважає, що є доцільним застосувати до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання особи під вартою строком на 60 днів, з можливістю внесення застави у розмірі не менше 500 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 960 500 грн та у разі внесення застави покласти на ОСОБА_2обв’язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України: носити електронний засіб контролю, не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, та місця роботи; утриматися від спілкування зі свідками та іншим підозрюваним у даному кримінальному провадженні; прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою.

На підставі ст. 107 КПК України здійснюється фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів. Відповідно до вимог ст. 108 КПК України ведеться журнал судового засідання.

Підозрюваний ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував посилаючись на відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України просив враховуючи те що він має зареєстроване місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, та те, що на утриманні має малолітню дитину. Свою причетність до скоєння злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України не визнав, при цьому пояснив, що за дорученням слідчого, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження щодо здійснення підприємницької діяльності ТОВ «ІРІДА» на двох майданчиках з прийому кольорових та чорних металів в службовому кабінеті допитував директора ТОВ «ІРІДА» ОСОБА_7, який запропонував йому продати його телефон. Він погодився, оскільки придбав його в подарунок дружині на день народження у свого знайомого, але та відмовилася їм користуватися, так як він їй не сподобався. Він віддав ОСОБА_7 телефон, а кошти в розмірі 8000 грн. останній пообіцяв віддати потім, оскільки такої суми у нього з собою не було.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на те, що причетність ОСОБА_2 до вказаного злочину не обґрунтована та не підтверджується доказами, а також на відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Просив застосувати до ОСОБА_2 запобіжний заходу у вигляді особистого зобов’язання.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що він є начальником слідчого відділу Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області, та до його службового кабінету зайшов слідчий в провадженні якого перебуває кримінальне провадження щодо здійснення підприємницької діяльності ТОВ «ІРІДА» на двох майданчиках з прийому кольорових та чорних металів та повідомив, що йому потрібно їхати на слідчу дію, а також необхідно допитати директора ТОВ «ІРІДА» ОСОБА_7, який приїхав до відділу поліції та передати йому документи. Він рекомендував йому надати доручення на допит. В його кабінеті слідчий представив ОСОБА_7 ОСОБА_2, який пішов виконувати доручення слідчого. При цьому він чув, як ОСОБА_7 звернувся до ОСОБА_2 та сказав, щоб той продав йому наявний при ньому телефон. Він розцінив це як жарт.

Свідок ОСОБА_12в судовому засіданні пояснила, що чоловік придбав для неї телефон, який знаходився в коробці. Телефон їй не подобався, вона сказала, що не буде ним користуватися, тому зачинила коробку і більше її не відкривала. Коробка з телефону знаходиться у неї.

Прокурор просив задовольнити клопотання та обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на обґрунтованість підозри та доведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши учасників процесу, допитавши свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як слідує із наданих суду матеріалів кримінального провадження ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у скоєнні вищезазначеного злочину.

Відповідно до ст. 178 КПК України слідчий суддя враховує: вагомість наявних доказів про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_2, дані про особу, на які посилався слідчий в клопотанні, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, а також конкретні обставини кримінального правопорушення.

З наданих слідчому судді матеріалів вбачаться, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, що підтверджується наступними доказами: заявою про скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_7; протоколами допиту свідка ОСОБА_7 21.03.2019, 06.04.2019, 17.04.2019 та 20.04.2019; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 20.04.2019; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 19.04.2019; протоколом вручення коштів заявнику від 23.03.2019; протоколом вручення коштів заявнику від 05.04.2019; протоколом вручення коштів заявнику від 19.03.2019; протоколом затримання ОСОБА_6 від 19.04.2019; протоколом затримання ОСОБА_2 від 19.04.2019; протоколом огляду квитанції від 06.04.2019; протоколами обшуку від 19.04.2019; протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.04.2019; протокол проведення слідчого експерименту від 19.04.2019.

Пояснення свідківОСОБА_11 та ОСОБА_12 надані в судовому засіданні не спростовують обґрунтованість пред’явленої підозри ОСОБА_2

ОСОБА_2, будучи особою, яка підозрюється у вчиненні корупційного злочину, усвідомлюючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення в якому він підозрюється та покарання передбачене Кримінальним кодексом України за його скоєння у вигляді позбавлення волі строком до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, з урахуванням того, що відповідно до ст. 75 КК України, звільнення від відбування покарання не можливе при засудженні особи за корупційний злочин, може умисно ухилятися від явки в органи досудового слідства, слідчого судді або переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим перешкоджати встановленню істини по справі.

Підозрюваний ОСОБА_2, перебуваючи на волі, використовуючи своє становище, може знищити або вжити заходів до знищення або переховування документів, щодо виконання доручень слідчого у кримінальних провадженнях за фактом незаконного обігу металобрухту, речей та інших доказів по кримінальному провадженню, які можуть бути використані як докази його причетності до скоєння злочину. На цей час, органом досудового розслідування не проведено всіх запланованих обшуків в рамках даного кримінального провадження.

ОСОБА_2 перебуваючи на волі може впливати на свідків та шляхом умовлянь може впливати на іншого підозрюваного у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, вважаю, що існують наступні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_2може:

– переховування від органів досудового розслідування та суду;

– знищити, переховувати або спотворити будь-які речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

– незаконний вплив на свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні.

Вказані обставини у сукупності дають підстави вважати, що ОСОБА_2 усвідомлюючи ступінь тяжкості злочину за яким він підозрюється та невідворотності покарання за його вчинення, з метою ухилення від кримінального покарання може без перешкод залишити своє місце проживання та переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищіти, переховувати або спотворити будь-які з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, що свідчить про наявність існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а томузастосування до нього більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартоюбуде недостатнім.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Оскільки встановлені ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, відносно підозрюваного на даний час існують слідчий суддя вважає, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного.

Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Так, ОСОБА_2підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, який у відповідності до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжкого злочину, наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України встановлено в судовому засіданні, та враховані всі данні про особу підозрюваного, а тому вважаю, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним процесуальних обов’язків.

Отже, застосування тримання під вартою, незважаючи на презумпцію невинуватості, з урахуванням серйозності висунутої підозри, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на даному етапі є адекватним превентивним заходом, а тому відносно ОСОБА_2 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 4, 5 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи підозрюваної, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 або 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні від 12 березня 2009 року в справі «ОСОБА_13 проти Росії» № 152117/07 Європейський суд вказав, що «… сума застави повинна оцінуватися головним чином по відношенню заінтересованої особи, його активів… іншими словами, ступенем впевненості, яка можлива в тому, що перспектива втрати забезпечення у випадку його неявки в суд послужить достатнім фактором, виключаючи з його сторони будь-яке бажання зникнути».

Таку ж позицію Європейський суд послідовно займав і по багатьох інших справах, а саме Мангру проти Іспанії, Ноймайстер проти Австрії.

Враховуючи майновий стан підозрюваного, тяжкість інкримінованого діяння, з урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 115 260 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та зумовити його належну процесуальну поведінку.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Щодо посилання слідчого на доцільність визначення розміру застави, при обранні альтернативного запобіжного заходу, що дорівнює 500 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 960 500 грн то слідчим суддею не встановлено, що має місце той самий виключний випадок коли застава у зазначених в пункті 2 ч. 5 ст. 182 КПК України межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, покладених на неї обов'язків та є необхідність у призначенні її розміру в сумі, що перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Щодо вимоги слідчого покладання на ОСОБА_2, у разі внесення застави, такого обв’язку, передбаченого ч.5 ст.194 КПК України, як носити електронний засіб контролю, то ці вимоги не підлягають задоволенню. При цьому суд керується положеннями ч. 4 ст. 195 КПК України, згідно якими не допускається застосування електронних засобів контролю, які суттєво порушують нормальний уклад життя особи, спричиняють значні незручності у їх носінні або можуть становити небезпеку для життя та здоров’я особи, яка їх використовує.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183,192, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі ОСОБА_4, у кримінальному провадженні ЄРДР № 42019080370000027 від 21 березня 2019 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів в Запорізькому СІЗО.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання, а саме з 13 години58 хвилин 19 квітня 2019 року до 13 години58 хвилин 17 червня 2019 року.

Строк дії ухвали визначити тривалістю до 13 години58 хвилин 17 червня 2019 року.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, обов'язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 115 260 грн. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок № рахунку 37319085001205 відкритий ГУДКУ в Запорізькій області, МФО 820172 отримувач платежу ТУ ДСА в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 26316700, призначення: обов'язково зазначати інформацію про ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу, ПІБ підозрюваного.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_2 наступні обов'язки:

-не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, та місця роботи;

-утриматися від спілкування зі свідками та іншим підозрюваним у даному кримінальному провадженні;

-прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою.

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 13 години58 хвилин 17 червня 2019 року.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_2 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_2 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її оголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Слідчий суддя: