Рішення № 81397162, 23.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/81

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 квітня 2019 року № 640/20802/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл - Ю Нет Юкрейн»

до Державної фіскальної служби в місті Києві

про недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл - Ю Нет» (надалі - позивач, ТОВ «Дабл - Ю Нет Юкрейн»), адреса: 01030, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 48а) до Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19), в якій позивач просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0604991213 від 10 вересня 2018 року за платежем 14010100 про порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного підпунктом 57.1 статті 57, пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України та на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку сплати грошового зобов'язання 256970,10 грн і зобов'язання сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 25 697,01 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно застосовано до позивача штраф у розмірі 25697,01 грн про порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та за затримку сплати грошового зобов'язання, оскільки на спеціальному (казначейському) рахунку позивача містилась сума, яка значно перевищувала суму боргу, а тому відповідач мав можливість списати в рахунок державного бюджету вказану суму.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив про обґрунтованість винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення за результатами проведеної камеральної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл - Ю Нет Юкрейн».

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач зазначив, що відповідачем у відзиві не наведено доводів, які б спростовували твердження позивача, викладені у позовній заяві.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВ «Дабл - Ю Нет Юкрейн», за результатами якої складено акт №15041/26-15-12-13-20/40363082 від 16 серпня 2018 року, яким встановлено порушення граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, передбачених пунктами 57.1 та 57.3 статті 57 Податкового кодексу України з урахуванням статті 102 Податкового кодексу України (Т.1, арк. 12-13).

За результатами розгляду заперечень позивача на висновки вказаного вище акта, Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві листом від 05 вересня 2018 року №59238/10/26-15-12-13-18 повідомило товариство з обмеженою відповідальністю «Дабл - Ю Нет Юкрейн» про залишення без змін висновків акта (Т.1, арк.15-18).

На підставі акта перевірки відповідачем 10 вересня 2018 року винесено податкове повідомлення-рішення №0604991213, яким за затримку на 18 18 17 15 12 1 0 0 0 календарних днів сплати грошового зобов'язання в розмірі 256970,10 грн зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 25 697,01 грн за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (Т.1, арк. 20).

З розрахунку штрафної санкції вбачається, що загальна сума штрафу у розмірі 25697,01 грн складається з

1) суми штрафної санкції у розмірі 3907,87 грн за порушення терміну сплати самостійно узгодженої суми грошового зобов'язання за податковою декларацією з податку на додану вартість від 19 лютого 2018 року №9024423544 J02001 на суму боргу 39078,70 грн на 18 календарних днів період 20.03.2018-03.03.2018;

2) суми штрафної санкції у розмірі 4037,37 грн за порушення терміну сплати самостійно узгодженої суми грошового зобов'язання за податковою декларацією з податку на додану вартість від 16 березня 2018 року №9046712690 J02001 на суму боргу 40373,70 грн на 18 календарних днів період 17.04.2018-31.03.2018;

3) суми штрафної санкції у розмірі 1980,60 грн за порушення терміну сплати самостійно узгодженої суми грошового зобов'язання за податковою декларацією з податку на додану вартість від 19 лютого 2018 року №9024423544 J02001 на суму боргу 19806,00 грн на 17 календарних днів період 19.03.2018-03.03.2018;

4) суми штрафної санкції у розмірі 591,60 грн за порушення терміну сплати нарахованої суми за податковим повідомленням - рішенням від 28 грудня 2017 року №0084821206 A4R201 на суму боргу 5916,00 грн на 15 календарних днів період 29.01.2018-14.01.2018;

5) суми штрафної санкції у розмірі 3703,30 грн за порушення терміну сплати нарахованої суми за податковим повідомленням - рішенням від 28 грудня 2017 року №0084821206 A4R201 на суму боргу 37033,00 грн на 12 календарних днів період 26.01.2018-14.01.2018;

6) суми штрафної санкції у розмірі 5587,80 грн за порушення терміну сплати самостійно узгодженої суми грошового зобов'язання за податковою декларацією з податку на додану вартість від 22 січня 2018 року №9296741317 J02001 на суму боргу 55878,00 грн на 1 календарний день період 31.01.2018-31.01.2018;

7) суми штрафної санкції у розмірі 3,00 грн за порушення терміну сплати нарахованої суми за податковим повідомленням - рішенням від 12 лютого 2018 року №0093461206 A4N201 на суму боргу 30,00 грн на 0 календарних днів період 26.02.2018-26.02.2018;

8) суми штрафної санкції у розмірі 1751,47 грн за порушення терміну сплати нарахованої суми за податковим повідомленням - рішенням від 12 лютого 2018 року №0093461206 A4N201 на суму 17514,70 грн на 0 календарних днів період 26.02.2018-26.02.2018;

9) суми штрафної санкції у розмірі 4131,00 грн за порушення терміну сплати нарахованої суми за податковим повідомленням - рішенням від 12 лютого 2018 року №0093461206 A4N201 на суму 41340,00 грн на 0 календарних днів період 26.02.2018-26.02.2018 (Т.1, арк. 21).

Внаслідок оскарження прийнятого відповідачем податкового повідомлення - рішення від 10 вересня 2018 року №0604991213 в адміністративному порядку, рішенням Державної фіскальної служби України від 21 листопада 2018 року №37763/6/99-99-11-03-01-25 його залишено без змін (Т.1, арк. 23-24).

Також, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що платіжними дорученнями №1705 від 04 грудня 2017 року, №1716 від 07 грудня 2017 року, №1761 від 14 грудня 2017 року, №1883 від 26 грудня 2017 року позивачем поповнено спеціальний рахунок на суми 49500,00 грн, 30000,00 грн, 35000,00 грн, 53000,00 грн відповідно (Т.1, арк. 33-36).

Згідно з наданими суду копіями платіжних доручень №1974 від 04 січня 2018 року, №1992 від 09 січня 2018 року, №2035 від 12 січня 2018 року, №2174 від 29 січня 2018 року позивачем поповнено спеціальний рахунок на суми 45000,00 грн, 49900,00 грн, 40000,00 грн, 15084,10 грн відповідно (Т.1, арк. 45-48).

Позивачем у поданій 22 січня 2018 року до контролюючого органу податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2017 року визначено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню у розмірі 55878,00 грн (Т.1, арк. 28-29).

У розрахунку коригування сум податку на додану вартість (Д1) за грудень 2017 року позивачем визначено суму податку на додану вартість та зазначено суму 30005,00 грн (Т.1, арк. 30-31).

22 січня 2018 року податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2017 року прийнята Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №9296741317 (Т.1, арк. 32).

Станом на 29 січня 2018 року на спеціальному (електронному) рахунку позивача обліковувались грошові кошти у розмірі 80790,00 грн (Т.1, арк. 27).

Позивачем у поданій 19 лютого 2018 року до контролюючого органу податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2018 року визначено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню у розмірі 149531,00 грн (Т.1, арк. 40-41).

У розрахунку коригування сум податку на додану вартість (Д1) за січень 2018 року позивачем визначено суму податку на додану вартість та зазначено суму 67648,00 грн (Т.1, арк. 42-43).

19 лютого 2018 року податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2018 року прийнята Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, реєстраційний номер №9024423544 (Т.1, арк. 44).

У поданій 16 березня 2018 року до контролюючого органу податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2018 року позивачем визначено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню у розмірі 213494,00 грн (Т.1, арк. 50-52).

16 березня 2018 року податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2018 року прийнята Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, реєстраційний номер №9046712690 (Т.1, арк. 53).

Відповідно до копій платіжних доручень №2252 від 12 лютого 2018 року, №2258 від 13 лютого 2018 року, №2315 від 15 лютого 2018 року, №2339 від 19 лютого 2018 року, №2345 від 20 лютого 2018 року, №2481 від 27 лютого 2018 року, №2488 від 28 лютого 2018 року, позивачем поповнено спеціальний рахунок на суми 40000,00 грн, 30000,00 грн, 10000,00 грн, 45000,00 грн, 44000,00 грн, 51000,00 грн, 40500,00 грн відповідно (Т.1, арк. 54-60).

Станом на 19 березня 2018 року на спеціальному (електронному) рахунку позивача обліковувались грошові кошти у розмірі 256857,10 грн (Т.1, арк. 49).

Крім того, з наданої суду копії акта Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №121/26-15-12-06-20/40363082 від 26 січня 2018 року про результати камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «Дабл - Ю Нет Юкрейн» за квітень, травень, серпень-жовтень 2017 року встановлено порушення товариством граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних (Т.1, арк. 37).

31 січня 2018 року позивачем сплачено штрафні санкції за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних за квітень, травень, серпень-жовтень 2017 року у розмірі 61102,50 грн (Т.1, арк. 39).

Проте, 12 грудня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві винесене податкове повідомлення - рішення №0093461206 на суму штрафної санкції у розмірі 61102,50 грн за порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Дабл - Ю Нет Юкрейн» граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних за квітень, травень, серпень-жовтень 2017 року на підставі акта №121/26-15-12-06-20/40363082 від 26 січня 2018 року (Т.1, арк. 38).

Вважаючи податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 10 вересня 2018 року №0604991213 щодо нарахування позивачу штрафу у сумі 25697,01 грн протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

20 серпня 2018 року позивач отримав акт Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №15041/26-15-12-13-20/40363082 від 16 серпня 2018 року, в якому зазначено, що за даними камеральної перевірки товариство порушило граничні строки сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, передбачених пунктом 57.1 та пункту статті 57 Податкового кодексу України.

З вказаними у акті висновками позивач не погодився, у зв'язку з чим оскаржив акт відповідача в адміністративному порядку.

За наслідками розгляду скарги позивача, відповідачем прийнято рішення про залишення без змін висновків до Акта.

10 вересня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві винесене податкове повідомлення - рішення №0604991213, яким визначено суму штрафної санкції у розмірі 25697,01 грн за порушення строків сплати сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість та за затримку сплати грошового зобов'язання 256970,10 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням - рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за наслідками розгляду скарги позивача Державною фіскальною службою України винесене рішення про залишення скарги без задоволення від 21 листопада 2018 року, що стало підставою для звернення позивача до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, що посадовими особами податкового органу не розглядались по суті заперечення на акт та скарга на податкове повідомлення - рішення, що є порушенням пункту 56.4 статті 56 Податкового кодексу України.

Крім того, позивач послався на те, що у розрахунку штрафної санкції, який додано до оскаржуваного податкового повідомлення - рішення зазначено, що позивачем порушено граничні терміни сплати суми боргу за податковим повідомленням рішенням №84821206 від 28 грудня 2017 року, яким зобов'язано позивача сплатити суму боргу у розмірі 37033,00 грн та 5916,00 грн на 13 та 16 календарних днів, у зв'язку з чим нараховано штраф у розмірі 3703,30 грн та 591,60 грн відповідно.

Проте, як зазначає позивач, останній сплатив суму боргу визначену податковим повідомленням - рішенням №0084821206 від 28 грудня 2017 року у розмірі 15450,00 грн, при цьому, позивач наголосив, що на казначейському рахунку в граничні терміни сплати боргу та після цього обліковувались грошові кошти у розмірі 80790,00 грн. Тому, за доводами позивача, відповідач, у випадку не сплати суми боргу, мав можливість списати в рахунок державного бюджету дану суму.

На підставі податкової накладної на додану вартість з реєстраційним номером 9296741317 товариству нараховано суму боргу в розмірі 55878,00 грн, а у розрахунку штрафних санкцій до оскаржуваного податкового повідомлення - рішення зазначено, що позивач порушив на один календарний день граничний термін сплати суми боргу, у зв'язку з чим останньому нарахована сума штрафу у розмірі 5587,80 грн.

В той же час, позивач зазначає, що в період з 04 грудня 2017 року по 26 грудня 2017 року ним здійснено поповнення спеціального (казначейського) рахунку на суми 49500,00 грн, 30000,00 грн, 35000,00 грн та 53000,00 грн, що свідчить, за доводами позивача, про те, що відповідач мав можливість списати суму боргу в рахунок державного бюджету зі спеціального рахунку.

Стосовно нарахованої суми штрафу у зв'язку з порушенням граничного терміну сплати суми за податковим повідомленням - рішенням 93461206 від 12 лютого 2018 року на один календарний день, позивач зазначив, що на підставі цього податкового повідомлення - рішення товариству нараховано суму боргу у розмірі 61102,50 грн.

Передумовою для винесення цього повідомлення - рішення був акт №121/26-15-12-06-20/40363082 від 26 січня 2018 року, у якому зазначено, що за наслідками проведеної камеральної перевірки виявлено порушення товариством граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних.

31 січня 2018 року позивачем сплачено штрафні санкції у розмірі 61102,50 грн, які визначені на підставі вказаного вище акта.

За доводами позивача, останнім виконано зобов'язання щодо сплати боргу 31 січня 2018 року, а тому позивач вважає необґрунтованим зазначення відповідачем у розрахунку штрафних санкцій до оскаржуваного податкового повідомлення - рішення зазначення дати фактичної сплати суми боргу 26 лютого 2018 року, оскільки фактично така сплата була проведена 31 січня 2018 року.

На підставі податкової накладної на додану вартість з реєстраційним номером 9024423544 товариству нараховано суму боргу в розмірі 149531,00 грн, а у розрахунку штрафних санкцій до оскаржуваного податкового повідомлення - рішення зазначено, що позивач порушив граничний термін сплати суми боргу у розмірі 19806,00 грн на 17 календарних днів та термін сплати суми боргу у розмірі 39078,70 грн на 18 календарних днів, у зв'язку з чим останньому нарахована сума штрафу у розмірі 1980,60 грн та 3907,87 грн відповідно.

В той же час, позивач зазначає, що в період з 04 січня 2018 року по 29 січня 2018 року ним здійснено поповнення спеціального (казначейського) рахунку на суми 45000,00 грн, 49900,00 грн, 40000,00 грн та 15084,00 грн, що свідчить, за доводами позивача, про те, що відповідач мав можливість списати суму боргу в рахунок державного бюджету зі спеціального рахунку.

На підставі податкової накладної на додану вартість з реєстраційним номером 9046712690 товариству нараховано суму боргу в розмірі 170432,07 грн, а у розрахунку штрафних санкцій до оскаржуваного податкового повідомлення - рішення зазначено, що позивач порушив граничний термін сплати суми боргу у розмірі 40373,70 грн на 18 календарних днів, у зв'язку з чим останньому нарахована сума штрафу у розмірі 4037,37 грн.

В той же час, позивач зазначає, що в період з 12 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 року ним здійснено поповнення спеціального (казначейського) рахунку на суми 40000,00 грн, 30000,00 грн, 10000,00 грн, 45000,00 грн, 44000,00 грн, 51000,00 грн та 40500,00 грн, що свідчить, за доводами позивача, про те, що відповідач мав можливість списати суму боргу в рахунок державного бюджету зі спеціального рахунку.

Вважаючи податкове повідомлення - рішення №0604991213 від 10 вересня 2018 року протиправним та таким, що винесено з порушенням вимог податкового законодавства, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позовну заяву представник відповідача послався на те, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість, за наслідками якої встановлено порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме, несвоєчасна сплата узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з затримкою більше 30 календарних днів на загальну суму 256970,10 грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 10 вересня 2018 року №0604991213 про застосування штрафу за порушення граничного строку сплати податку на додану вартість у розмірі 10% у сумі 25697,01 грн.

Вважаючи, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято у порядок та спосіб, визначені законодавством, представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, представник позивача подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідачем не наведено доводів, які б підтверджували або скасовували твердження позивача ,викладені у позовній заяві, а також послався на аналогічні обставини, які зазначені у позовній заяві.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

ВИСНОВКИ ЩОДО НАЯВНОСТІ/ВІДСУТНОСТІ ПОРУШЕНЬ

З огляду на викладене, податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 10 вересня 2018 року №0604991213 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

НОРМИ ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) передбачено, що погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Під податковим боргом слід розуміти суму узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

У відповідності до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

У відповідності до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 126.1 статті 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У зв'язку зі змінами, внесеними до ПК України, Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, в Україні була запроваджена система електронного адміністрування податку на додану вартість до 01 липня 2015 року у тестовому режимі, із зазначеної дати - на постійній основі.

Відповідно до підпункту 200-1.1 статті 201-1 ПК України Система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:

суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;

суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України;

суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до підпункту 200-1.2 статті 200-1 ПК України платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків, крім випадку, передбаченого абзацом другим пункту 87.1 статті 87 цього Кодексу.

Пунктом 40 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України передбачено, що штрафні санкції та пеня, передбачені цим Кодексом, за порушення строків, установлених цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, не застосовуються за умови наявності у такі строки коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у сумах, достатніх для сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість до бюджету або на спеціальні рахунки платників - сільськогосподарських підприємств, що обрали спеціальний режим відповідно до статті 209 цього Кодексу.

У разі нарахування протягом перехідного періоду системи електронного адміністрування податку на додану вартість зазначених штрафних санкцій такі штрафні санкції підлягають списанню контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку на додану вартість протягом 14 робочих днів.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України, а саме постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року №1177 (надалі - Порядок №569).

Платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Згідно пункту 2 Порядку №569 рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку. Електронний рахунок відкривається платнику податку Казначейством автоматично на безоплатній основі.

У відповідності до пункту 20 Порядку №569 для перерахування до бюджету сум узгоджених податкових зобов'язань відповідно до поданої податкової декларації з податку ДФС не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім'я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.

На підставі такого реєстру Казначейство не пізніше останнього дня строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету з електронних рахунків платника податку.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

16 серпня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету позивача, за результатами якої складено акт №15041/26-15-12-13-20/40363082, яким встановлено порушення товариством граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, передбачених пунктом 57.1 та пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України з урахуванням статті 102 Податкового кодексу України.

На підставі висновків проведеної камеральної перевірки 10 вересня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві винесено податкове повідомлення - рішення №0604991213, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у сумі 25697,01 грн.

Як вже зазначалось судом, з розрахунку штрафної санкції вбачається, що податковим органом нараховано:

1) суми штрафної санкції у розмірі 3907,87 грн за порушення терміну сплати самостійно узгодженої суми грошового зобов'язання за податковою декларацією з податку на додану вартість від 19 лютого 2018 року №9024423544 J02001 на суму боргу 39078,70 грн на 18 календарних днів період 20.03.2018-03.03.2018;

2) суми штрафної санкції у розмірі 4037,37 грн за порушення терміну сплати самостійно узгодженої суми грошового зобов'язання за податковою декларацією з податку на додану вартість від 16 березня 2018 року №9046712690 J02001 на суму боргу 40373,70 грн на 18 календарних днів період 17.04.2018-31.03.2018;

3) суми штрафної санкції у розмірі 1980,60 грн за порушення терміну сплати самостійно узгодженої суми грошового зобов'язання за податковою декларацією з податку на додану вартість від 19 лютого 2018 року №9024423544 J02001 на суму боргу 19806,00 грн на 17 календарних днів період 19.03.2018-03.03.2018;

4) суми штрафної санкції у розмірі 5587,80 грн за порушення терміну сплати самостійно узгодженої суми грошового зобов'язання за податковою декларацією з податку на додану вартість від 22 січня 2018 року №9296741317 J02001 на суму боргу 55878,00 грн на 1 календарний день період 31.01.2018-31.01.2018;

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується наявність на спеціальному рахунку позивача у системі електронного адміністрування грошових коштів станом на граничні терміни сплати узгоджених сум грошового зобов'язання необхідної суми для сплати таких податків, будь-яких доказів, які б спростовували вказаний факт, відповідачем суду не надано, як і не надано доказів виконання пункту 20 Порядку №569 в частині надіслання Казначейству реєстру платників податку для перерахування суми податку до бюджету з електронних рахунків платника податку.

Щодо нарахованих сум штрафної санкції

1) у розмірі 591,60 грн за порушення терміну сплати нарахованої суми за податковим повідомленням - рішенням від 28 грудня 2017 року №0084821206 A4R201 на суму боргу 5916,00 грн на 15 календарних днів період 29.01.2018-14.01.2018;

2) у розмірі 3703,30 грн за порушення терміну сплати нарахованої суми за податковим повідомленням - рішенням від 28 грудня 2017 року №0084821206 A4R201 на суму боргу 37033,00 грн на 12 календарних днів період 26.01.2018-14.01.2018, суд зазначає, що в даному випадку, суд відхиляє доводи позивача щодо сплати останнім суми боргу за податковим повідомленням - рішенням №0084821206 у повному обсязі, оскільки судом встановлено, що сума боргу нарахована у розмірі 37033,00 грн та 5916,00 грн, в той час, коли позивачем надано докази про сплату грошової суми у розмірі 15450 грн, що позбавляє суд можливості дійти висновку про належне виконання своїх зобов'язань позивача в частині сплати боргу встановленого податковим органом.

Проте, матеріалами справи підтверджується наявність на спеціальному рахунку позивача у системі електронного адміністрування грошових коштів станом на граничні терміни сплати суми боргу за вказаним податковим повідомленням - рішенням необхідної суми для сплати такого податку, але доказів, які б спростовували вказаний факт, відповідачем суду не надано, як і не надано доказів виконання пункту 20 Порядку №569 в частині надіслання Казначейству реєстру платників податку для перерахування суми податку до бюджету з електронних рахунків платника податку.

Стосовно нарахованих сум штрафної санкції у розмірі 3,00 грн за порушення терміну сплати нарахованої суми за податковим повідомленням - рішенням від 12 лютого 2018 року №0093461206 A4N201 на суму боргу 30,00 грн на 0 календарних днів період 26.02.2018-26.02.2018, у розмірі 1751,47 грн за порушення терміну сплати нарахованої суми за податковим повідомленням - рішенням від 12 лютого 2018 року №0093461206 A4N201 на суму 17514,70 грн на 0 календарних днів період 26.02.2018-26.02.2018 та у розмірі 4131,00 грн за порушення терміну сплати нарахованої суми за податковим повідомленням - рішенням від 12 лютого 2018 року №0093461206 A4N201 на суму 41340,00 грн на 0 календарних днів період 26.02.2018-26.02.2018, суд встановив, що сума нарахованих штрафних санкцій за податковим повідомленням - рішенням №0093461206 від 12 лютого 2018 року у розмірі 61102,50 грн була сплачена позивачем ще 31 січня 2018 року, що підтверджено наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 2197 від 31 січня 2018 року та не спростовано відповідачем.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 1762,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл - Ю Нет Юкрейн» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Киві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 10 вересня 2018 року № 0604991213.

4. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл - Ю Нет Юкрейн» (01030, місто Київ, 15 вулиця Богдана Хмельницького, будинок 48а, код ЄДРПОУ 40363082) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова