Рішення № 81397042, 24.04.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/210/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження за правилами письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 СПРАВИ

1. ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (далі – відповідач), у якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про оплату боргу (недоїмки) від 13 листопада 2018 року №Ф-5825-25 в сумі 20784,43 грн., видану Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернівецькій області.

2. 25.02.2019 року по справі відкрите спрощене провадження без повідомлення учасників справи.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

3. 13.11.2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернівецькій області направлено позивачу вимогу про оплату боргу (недоїмки) року № Ф-5825-25.

4. Не погоджуючись із вказаною вимогою, 14.12.2018 року позивачем подано до Державної фіскальної служби України скаргу.

5. Проте, рішенням Державної фіскальної служби України за №2052/6/99-99-11-05-02-25 від 15.01.2019 року скаргу позивача залишено без задоволення.

ІІІ АРГУМЕНТИ СТОРІН

6. Із винесеною вимогою про сплату боргу (недоїмки) року №Ф-5825-25 від 13.11.2018 року позивач не погоджується, оскільки сплачує єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування як фізична особа-підприємець. Позивач вважає, що оскільки вид її діяльності як фізичної особи-підприємця та особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність співпадають, тому не повинно здійснюватись подвійне оподаткування її діяльності.

7. Відповідач 18.03.2019 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити. Зазначав, що позивач здійснює підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець і незалежну професійну діяльність як арбітражний керуючий.

8. ОСОБА_1 сплачувала єдиний внесок лише як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, згідно пункту 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI. Водночас єдиний внесок як фізичною особою-підприємцем згідно пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI нею не сплачувався. На думку відповідача, позивач помилково вважає, що у випадку реєстрації платника як особи, що здійснює незалежну професійну діяльність та одночасно як фізичної особи-підприємця єдиний внесок сплачувався лише за одну з таких діяльностей. При цьому Закон №2464-VI чітко визначає платниками єдиного внеску і фізичних осіб-підприємців і осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а Порядок №435 вказує, що фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти. Законодавство не передбачає, що якщо особа є платником єдиного внеску відповідно до статі 4 Закону №2464-VI за кількома підставами, вона сплачує такий внесок лише за однією з таких підстав.

IV. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. Заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.

V. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

10. Згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 22.10.2004 року зареєстрована як фізична особа-підприємець. Вид діяльності: код КВЕД 66.19 - інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (основний); код КВЕД 68.32 - управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; код КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права.

11. Відповідно до свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №251 від 19.02.2013 року, виданого Міністерством юстиції України ОСОБА_1 отримала право здійснювати діяльність арбітражного керуючого без обмеження строку дії (а.с. 11).

12. Згідно довідки №1324120700024 від 01.03.2013 року форми №4-ОПП фізичну особу-підприємця, арбітражного керуючого ОСОБА_1 взято на облік платника податків (а.с. 12).

13. 13.11.2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернівецькій області сформовано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5825-25, згідно якої загальна сума боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску становить 20784,43 грн (а.с. 7).

14. Не погоджуючись із вказаною вимогою, 14.12.2018 року позивач подала до Державної фіскальної служби України скаргу.

15. Проте, рішенням №2052/6/99-99-11-05-02-25 від 15.01.2019 року Державною фіскальною службою України вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5825-25 від 13.11.2018 року залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення (а.с. 8-9).

16. Дослідженням матеріалів справи судом також встановлено, що позивач як особа, яка проводить незалежну професійну діяльність (арбітражний керуючий) сплачувала єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що підтверджується такими документами: звітністю про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік та за 2017 рік; квитанцією №69 від 20.04.2017 року; квитанцією №278 від 27.04.2018 року; квитанцією №219 від 03.07.2018 року; квитанцією №93 від 19.04.2018 року; квитанцією №199 від 17.01.2019 року та квитанцією №112 від 18.10.2018 року (а.с. 13-18).

VІ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

17. Предметом цього позову є вимога про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області від 13 листопада 2018 року №Ф 5825-25, згідно якої позивач зобов’язаний сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску в сумі 20784,43грн.

18. Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

19. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 року (далі - ПК України).

20. Відповідно до пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

21. Згідно частини першої статті 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 року (далі – Закон №2464-VI) завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

22. Пунктом 3 частини другої статті 12 Закону України №2464-VI визначено, що Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

23. Статтею 4 Закону № 2464 визначено перелік платників єдиного соціального внеску, серед яких фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно (пункт 1 частини 1 статті 4) та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме, зокрема, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (пункт 5 частини 1 статті 4).

24. Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

25. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

26. З матеріалів справи встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець. Видом діяльності згідно коду КВЕД 69.10 є діяльність у сфері права, згідно КВЕД 66.19 інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (основний), а згідно коду КВЕД 68.32 управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту.

27. Відповідно до свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №251 від 19.02.2013 року, позивач отримав право здійснювати діяльність арбітражного керуючого без обмеження строку дії.

28. Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

29. Тобто, із викладеного можна зробити висновок, що позивач є самозайнятою особою та здійснює як підприємницьку діяльність будучи фізичною особою-підприємцем, так і незалежну професійну діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Щодо взяття на облік платників податків

30. Згідно пунктів 63.1 та 63.2 статті 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

31. Відповідно до пункту 63.5 статті 63 ПК України всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

32. Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

33. Відповідно до пункту 65.1 статті 65 ПК України взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

34. Згідно пункту 65.2 статті 65 ПК України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

35. При цьому, підпунктом 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 ПК України передбачено, що контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

36. Тобто, із аналізу вказаних норм вбачається, що даним кодексом передбачено обов'язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі. При цьому, такий обов'язок передбачено у разі коли особа здійснює підприємницьку діяльність, а також у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність. Однак, слід зазначити, що Кодексом передбачено, що контролюючий орган відмовляє у повторному взятті на облік особи, яка вже взята на облік як самозайнята особа, тобто, якщо особа взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, вона не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

37. Відповідно до положень пунктів 178.1, 178.2 статті 178 ПК України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

38. Згідно підпункту 4 пункту 6.7 розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011року № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 22.04.2014 № 462) (далі – Порядок № 1588), якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

39. Вказане вище свідчить про те, що законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України №2464-VI не передбачений.

Щодо сплати єдиного внеску.

40. Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначено Законом №2464.

41. Частиною 2 статті 6 Закону №2464 визначені обов’язки платника єдиного внеску, серед яких обов’язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1), подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4).

42. Згідно частини 3 цієї ж статті Закону №2464 обов'язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5 1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону. Тобто ці обов’язки поширюються і на позивача.

43. Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону України №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

44. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України №2464-VI застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

45. Статтею 4 Закону України №2464-VI визначено платників єдиного внеску.

56. Так, згідно пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону України №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

47. Водночас, відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України №2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

48. Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5- 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

49. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

50. Відповідно до пункту 5 статті 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

51. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

52. Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказ Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469) у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

53. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом є недоїмкою (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону №2464).

54. Згідно частини 3 статті 25 Закону №2464 суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

55. Частиною 4 цієї ж статті визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

56. Абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону №2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

57. Абзацами 3 та 4 частини восьмої статті 9 Закону України №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

58. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Щодо подачі звітності

59. Пунктом 2 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015 року (далі - Порядок № 435) визначено, що фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.

60. З огляду на зазначене вище варто зазначити, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної діяльності та отримання доходу від такої роботи.

61. Відповідно до пункту 4 розділу III Порядку №435 особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт один раз на рік до 01 травня року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік.

62. Згідно пункту 16 розділу IV Порядку 435 фізичні особи - підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти.

63. При цьому, із системного аналізу вказаної норми та положень ПК України, випливає, що дана норма застосовується у разі якщо особа, яка проводить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичної особою підприємцем і здійснює відмінні види діяльності.

64. На підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема - арбітражного керуючого, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є вже платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

65. Як вбачається із матеріалів справи, позивач здійснює діяльність як арбітражний керуючий, при цьому є фізичною особою-підприємцем.

66. Здійснюючи підприємницьку діяльність за кодами КВЕД 66.19 - інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (основний); КВЕД 68.32 - управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права, та діяльність арбітражного керуючого позивач займається одним і тим же видом підприємницької діяльності, а тому ведення подвійного обліку ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, в тому числі і сплати єдиного внеску є не правильним та суперечить принципам податкового законодавства.

Позивач має сплачувати єдиний соціальний внесок коли він, як фізична особа-підприємець, здійснює діяльність відмінну від діяльності арбітражного керуючого, що є правильним та справедливим.

67. Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки дохід позивачу приносить саме діяльність як арбітражного керуючого, а не фізичної особи-підприємця, то позивач повинен сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як арбітражний керуючий.

68. При цьому, судом встановлено, що позивачем, здійснюючи діяльність арбітражного керуючого за видом діяльності інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, діяльність у сфері права, сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що підтверджується звітністю про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік та за 2017 рік; квитанцією №69 від 20.04.2017 року; квитанцією №278 від 27.04.2018 року; квитанцією №219 від 03.07.2018 року; квитанцією №93 від 19.04.2018 року; квитанцією №199 від 17.01.2019 року та квитанцією №112 від 18.10.2018 року.

69. Отже, перебуваючи на податковому обліку, як фізична особа-підприємець позивач також повинна перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та вести єдиний податковий облік та сплату податків саме як фізична особа - підприємець за видом діяльності КВЕД 66.19 - інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (основний); КВЕД 68.32 - управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права.

70. Аналогічну правову позицію щодо застосування вищезазначених норм процесуального права викладено у постанові Верховного Суду по справі №820/1538/17 (адміністративне провадження №К/9901/38076/18) від 05.11.2018 року та постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду по справі №815/244/18 від 20.12.2018 року.

71. Частиною 5 статті 224 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

72. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13 листопада 2018 року №Ф-5825-25 в сумі 20784,43 грн., видану Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернівецькій області є протиправною, а тому підлягає скасуванню.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

73. Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

74. Відповідачем не доведено суду правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13 листопада 2018 року №Ф-5825-25.

75. Посилання контролюючого органу на наявність у позивача обов'язку окремо сплачувати єдиний соціальний внесок як фізична особа-підприємець та як самозайнята особа (особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність) не відповідає нормам чинного законодавства України, та відповідно призводить до повторної сплати єдиного внеску за одну й ту ж діяльність.

76. При цьому суд зазначає, що одним з принципів податкового законодавства України відповідно до норм статті 4, пункту 56.21 статті 56 ПК України є принцип презумпції добросовісності дій, рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання фіскальному органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено належними та допустимими доказами, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

77. Такий підхід національного законодавства також узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції. Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

78. Відповідно до частин 1, 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

79. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків належить віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

80. Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року. "Булвес"АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

81. Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

82. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" мас широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

83. Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

84. Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

85. Статтею 139 КАС України вирішено питання розподілу судових витрат. Зокрема, відповідно до її частини 1 при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

86. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією № ПН39240С1 від 21.02.2019 року (а.с.3).

87. Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 768 грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241 - 246, 250,263 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимогу про оплату боргу - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про оплату боргу (недоїмки) від 13 листопада 2018 року №Ф-5825-25 в сумі 20784 (двадцять тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн. 43 коп., видану Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернівецькій області.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 58000) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (адреса: м. Чернівці, 58022 вул. Оренбурзька 7-А, код ЄДРПОУ40329345) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн.40 коп.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 квітня 2019 року

Повне найменування сторін:

Позивач – ОСОБА_1 (58000, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1).

Відповідач – Головне управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдана, 200-а, код ЄДРПОУ 39392513).

Суддя О.В. Анісімов