Ухвала суду № 81396951, 22.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

22 квітня 2019 року м. Київ № 640/6533/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Пащенко К.С., ознайомившись з позовною заявою

ОСОБА_1

до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації

про визнання протиправними дій та рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації (адреса: 02000, м. Київ, вул. Маяковського, 29, ідентифікаційний код 37415088), в якому просить суд (відповідно тексту позову):

визнати неправомірними дії ДРДА Києва щодо призначення ОСОБА_2 начальником УОЗ ДРДА з порушенням умов конкурсу та як особи, не маючої відповідної спеціалізації за фахом ДРДА Києва розпорядженням 498-к від 04.09.2015 ОСОБА_2 начальником районного управління охорони здоров'я Деснянського району м. Києва Деснянською районною адміністрацією;

визнати недійсним призначення/з порушенням умов конкурсу та як особи не маючої відповідної спеціалізації за фахом/ ДРДА Києва розпорядженням 498-к від 04.09.2015 начальником районного управління охорони здоров'я Деснянського району міста Києва Деснянською районною державною адміністрацією, враховуючи, що ОСОБА_2 незаконно отримавши посаду керівника незаконно отримувала крім пенсії ще і заробітну плату не маючи навіть відповідної спеціалізації за фахом та доплати та премії та навіть десятки тисяч гривень матеріальної допомоги за місяць;

розірвати трудовий договір між ОСОБА_2 та Деснянською районною державною адміністрацією м. Києва;

зобов'язати Деснянську районну державну адміністрацію м. Києва розторгнути, розірвати, анулювати діючий договір з начальником районного управління здоров'я Деснянської районної державної адміністрації м. Києва;

зобов'язати Деснянську районну державну адміністрацію м. Києва визнати недійсним, анулювати розпорядження начальником районного управління здоров'я Деснянської районної державної адміністрації ОСОБА_2;

стягнути моральну шкоду на користь сина у розмірі 901368,00 грн. з Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації.

Відповідно до вимог ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161, 172 цього Кодексу.

Так, перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив, що позивач оскаржує дії ДРДА м. Києва щодо призначення ОСОБА_2 начальником УОЗ ДРДА, розпорядженням № 498-к від 04.09.2015.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звернулася в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3.

Згідно п. 9 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень у позовній заяві вказується - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Однак, з аналізу позовної заяви не вбачається, яким чином позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації та зобов'язання вчинити дії стосуються прав, свобод, інтересів або обов'язків неповнолітнього сина позивачки - ОСОБА_3.

При цьому, суд зазначає, що порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати індивідуально виражені права чи інтереси особи, про порушення чиїх прав йдеться.

Таким чином, позивачу ОСОБА_1 слід обґрунтувати порушене право неповнолітнього сина ОСОБА_3 оскаржуваними діями суб'єкта владних повноважень.

Також суд зазначає, статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує дії ДРДА м. Києва щодо призначення ОСОБА_2 начальником УОЗ ДРДА, розпорядженням, яке датоване 04.09.2015, в той час як до суду звертається лише 15.04.2019 при цьому доказів, з яких вбачається поважність причин пропуску строку на звернення позивачем суду надано не було.

Згідно із ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Тому, при визначенні початку перебігу процесуального строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Водночас, як зазначив Європейський суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа "Каменівська проти України"), "право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду ..., не є абсолютним, воно може бути обмеженим ... Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...".

Отже, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежено, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

З урахуванням викладеного, суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду, суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи.

Таким чином, позивачеві слід надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

До позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 161 КАС України).

Письмові докази, які подаються до суду мають бути оформлені відповідно до вимог ст. 94 КАС України, зокрема, вони подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, а якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством, зокрема, учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Як видно з доданих до позовної заяви додатків, позивачем не завірено належним чином копій додатків.

Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

З тексту позовної заяви вбачається п'ять позовних вимог немайнового характеру.

Так, частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2019 рік" установлено у 2019 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для працездатних осіб з 1 січня 2019 року - 1921 грн.

З урахуванням розміру заявлених вимог та наведених положень законодавства, сума судового збору за звернення до суду з вказаним адміністративним позовом становить 3842,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Вказані судом недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:

1) письмових пояснень з приводу порушених прав, свобод та законних інтересів неповнолітнього сина ОСОБА_3 оскаржуваними діями суб'єкта владних повноважень;

2) заяви про поновлення строку на звернення до адміністративного суду з позовом з обґрунтуванням поважності причин його пропущення;

3) належним чином завірених копій позовної заяви з додатками для суду та інших учасників у справі;

4) оригіналу платіжного документа про сплату судового збору або заяву про звільнення від сплати судового збору з зазначенням підстав, передбаченими Законом України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 172, 241-243, 248, КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

3. Попередити позивача, що в разі не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений строк, до позовної заяви будуть застосовані наслідки визначені п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Ухвала, відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя К.С. Пащенко