Рішення № 81396854, 24.04.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/794/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження з урахуванням правил для розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанов,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1М.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Деснянського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (далі - Деснянський відділу ДВС ГТУЮ у Чернігівській області) про скасування постанов Деснянського відділу ДВС ГТУЮ у Чернігівській області від 06.09.2018 ВП №57161723 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 7445,00 грн.; від 10.09.2018 ВП №57175380 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого збору у сумі 292,24 грн.; від 04.01.2019 ВП №57161723 про об’єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що оскаржувані постанови підлягають скасуванню з підстав, що примусове виконання рішення суду не відбулось, оскільки останній неодноразово намагався виконати рішення суду добровільно, але стягувач цьому всіляко перешкоджав, про що позивач неодноразово повідомляв державного виконавця, а також письмово начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби м. Чернігова ОСОБА_2 і 26.06.2018 просив закрити виконавче провадження, зазначивши підстави та надавши докази.

Ухвалою суду від 05.04.2019 задоволено клопотання позивача і поновлено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та останню призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з урахуванням правил окремих категорій термінових адміністративних справ, встановлено відповідачу для подання відзиву на позов або заяви про визнання адміністративного позову 3-денний строк з дня отримання на електронну пошту останнім ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем, в установлений судом строк, подано до суду відзив на позов, в якому останній просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що оскільки постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 7445,00 грн. та про стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого збору у сумі 292,24 грн. в установлені законом строки не оскаржені і є чинними, то оскаржувані постанови, а саме: від 06.09.2018 ВП №57161723 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 7445,00 грн.; від 10.09.2018 ВП №57175380 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого збору у сумі 292,24 грн.; від 04.01.2019 ВП №57161723 про об’єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження прийняті державним виконавцем в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Ухвалою суду від 24.04.2019, без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, позивачу повернуто заяву про збільшення позовних вимог, оскільки остання подана поза межами строку, передбаченого статтею 47 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме після закінчення підготовчого засідання.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зважає на таке.

Так, судом встановлено, що 21.06.2018 старшим державним виконавцем Деснянского відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_3, на підставі заяви Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» від 18.06.2018 №13а/1821 та виконавчого листа у справі №750/1835/18, виданого 04.06.2018 Деснянським районним судом м. Чернігова, щодо зобов’язання ОСОБА_1, протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили, передати у власність Публічному акціонерному товариству «Чернігівобленерго» зазначене у рішенні суду майно, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56639953, якою, зокрема, стягнуто з боржника виконавчий збір у сумі 7446,00 грн. (а.с.181-183).

У подальшому старшим державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_3 при примусовому виконанні виконавчого листа, що видав 04.06.2018 Деснянський районний суд м. Чернігова, винесено:

- постанову від 06.09.2018 про закінчення виконавчого провадження ВП №56639953 на підставі пункту 6 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»;

- постанову від 06.09.2018 ВП №56639953 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 7446,00 грн.;

- постанову від 06.09.2018 про відкриття виконавчого провадження ВП № 57161723 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 7446,00 грн.;

- постанову від 10.09.2018 ВП №56639953 про стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження у сумі 292,24 грн.

- постанову від 10.09.2018 про відкриття виконавчого провадження ВП №57175380 щодо стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження у сумі 292,24 грн. (а.с.163,165,168,170,177).

04.01.2019 старшим державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_4 винесено постанову про об’єднання виконавчих проваджень ВП № 57161723 та ВП №57175380 у зведене виконавче провадження ВП №58004893 (а.с.161).

Вважаючи оскаржувані постанови такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VІІІ).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 5 статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

З частини 3 статті 40 Закону №1404-VІІІ випливає, що у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев’ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Як встановлено судом вище, 06.09.2018 при винесені постанови про закінчення виконавчого провадження старшим державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_3 було винесено постанову ВП №56639953 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 7446,00 грн. (а.с.170).

При цьому позивачем не надано суду доказів на підтвердження оскарження постанови про стягнення виконавчого збору в установленому законом порядку і строки, а отже остання не скасована та є чинною.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VІІІ підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору.

Старшим державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_3 винесено постанову від 06.09.2018 про відкриття виконавчого провадження ВП № 57161723 з примусового виконання постанови від 06.09.2018 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 7446,00 грн.

Враховуючи, що постанова від 06.09.2018 ВП №56639953 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 7446,00 грн. не скасована та є чинною, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування постанови Деснянського відділу ДВС ГТУЮ у Чернігівській області від 06.09.2018 ВП №57161723 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 7446,00 грн.

Щодо позовної вимоги про скасування постанови Деснянського відділу ДВС ГТУЮ у Чернігівській області від 10.09.2018 ВП №57175380 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого збору у сумі 292,24 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (частина 2 статті 42 Закону №1404-VІІІ).

Відповідно до частини 3 статті 42 Закону №1404-VIII витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі -Інструкція №512/5).

Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції №512/5 витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6. 7, 9. 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону.

У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження, виділеною в окреме провадження.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VІІІ підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження.

10.09.2018 старшим державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_3 винесено постанову ВП №56639953 про стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження у сумі 292,24 грн. та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57175380 щодо стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження у сумі 292,24 грн. (а.с.163,165).

При цьому позивачем не надано суду доказів на підтвердження оскарження постанови про стягнення витрат виконавчого провадження в установленому законом порядку і строки, а отже остання не скасована та є чинною, у зв’язку з чим суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування постанови Деснянського відділу ДВС ГТУЮ у Чернігівській області від 10.09.2018 ВП №57175380 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого збору у сумі 292,24 грн.

Щодо позовної вимоги про скасування постанови від 04.01.2019 ВП №57161723 про об’єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону №1404-VІІІ виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Як випливає з матеріалів справи, у відповідача відносно боржника ОСОБА_1 було відкрито два виконавчих провадження: ВП № 57161723 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 7446,00 грн. та ВП № 57175380 щодо стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого збору у сумі 292,24 грн., які постановою від 04.01.2019 були об’єднані у зведене виконавче провадження ВП № 57161723 (а.с.161), у зв’язку з чим відсутні правові підстави для скасування постанови від 04.01.2019 ВП №57161723 про об’єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження.

Відповідно до положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність винесення оскаржуваних постанов.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування постанов Деснянського відділу ДВС ГТУЮ у Чернігівській області від 06.09.2018 ВП №57161723 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 7445,00 грн.; від 10.09.2018 ВП №57175380 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого збору у сумі 292,24 грн.; від 04.01.2019 ВП №57161723 про об’єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, а відтак і про відмову у задоволенні позову.

Підстави для розподілу судових витрат, у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанов – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені частиною 1 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 287, 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, через Чернігівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1, вул. Пухова, 114-А, м. Чернігів, 14030, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1.

Відповідач: Деснянський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, вул. Шевченка, 118, м. Чернігів, 14030, код ЄДРПОУ – 35029719.

Суддя В.В. Падій