Рішення № 81396678, 09.04.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/187/19

РІШЕННЯ

іменем України

09 квітня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук О.К.

за участю:секретаря судового засідання Свинобой О.В. позивача, представника позивача ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Хмельницькій області про скасування постанови від 18.12.2018 р. № 22/671,

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Хмельницькій області про скасування постанови від 18.12.2018 №22/671.

Ухвалою від 17.01.2019 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимоги, позивач вказує, що 26.11.2018 інспектором праці ОСОБА_4 та головним державним інспектором праці ОСОБА_5 відбулося відвідування кіоску з продажу кавових напоїв, що належить позивачу. У вказаному кіоску перебувала ОСОБА_6, яка була присутня з метою ознайомлення з процесом роботи, отримання інформації про характер трудових обов’язків, заходів безпеки та інших умов. Станом на 26.11.2018 трудових відносин з ОСОБА_6 не було. Цей факт підтверджується наданими письмовими поясненнями головному державному інспектору праці про те, що ОСОБА_6 перебувала у кіоску, оскільки має намір укласти трудову угоду. Зазначає, що направлення на проведення інспекційного відвідування станом на 26.11.2018 позивачу не вручалось. 27.11.2018 ОСОБА_6 прийнята на роботу відповідним наказом. За не оформлення належним чином трудового договору з ОСОБА_6 18.12.2018 відповідач виніс постанову про накладення штрафу уповноваженими особами у розмірі 111690,00 (сто одинадцять тисяч шістсот дев’яносто гривень). Вважає що письмові та усні пояснення ОСОБА_6 про проходження нею стажування у кіоску з продажу кавових напоїв без оформлення трудових відносин не відповідають ознакам допустимого доказу для встановлення факту не оформлення найманого працівника, оскільки вони отриманні інспекторами праці ОСОБА_4 та головним державним інспектором праці ОСОБА_5 26.11.2018 р, а направлення №1095/18 на проведення інспекційного відвідування видане з 27.11.2018.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що відповідно до підпункту З пункту 11 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 26.11.2018 проведене відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, що здійснює підприємницьку діяльність в кавовому кіоску за адресою: м. Хмельницький вул. Соборна, 55, під час якого інспекторами праці встановлений факт не оформлення ним трудових відносин з працівником - ОСОБА_6

Тому, начальник Управління Держпраці у Хмельницькій області прийняв наказ від 27.11.2018 року №248 про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 з питань оформлення трудових відносин. Направлення №1095/18 від 27.11.2018 на проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 вручене позивачу особисто 27.11.2018, про що свідчить його підпис 27.11.2018 року на оригіналі направлення па проведення інспекційного відвідування. В процесі інспекційного відвідування інспекторами встановлений факт використання праці найманого працівника без оформлення трудового договору. ОСОБА_6 прийнята на роботу на посаду продавця-бариста з 28.11.2018 року, що підтверджується оформленим наказом №1 від 27.11.2018. Згідно з частиною 1 статті 26 КЗпП України передбачено, що при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. Можливості роботодавця проводити стажування працівника перед прийняттям його на роботу, законодавством не передбачено. Позивач здійснив допуск працівника ОСОБА_6 22.11.2018 до роботи без укладення трудового договору, чим порушив вимоги частини 3 статті 24 КЗпП України, відповідальність за яке передбачена абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України. Вважає, що інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_3 та постанова про накладенні штрафу є правомірними. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали. На підтвердження факт оформлення трудових відносин з ОСОБА_7І з 27.11.2018 року додатково надали суду відомість на виплату готівки за 27-30 листопада 2016, квитанції від 29.03.2019 про сплату військового збору, ЄСВ на суми заробітної плати фізичних осіб та податку з доходів фізичних осіб, що сплачується, що сплачується податковим агентом, податкові розрахунки Форми 1 ДФ за листопад 2018, грудень 2018 та 4 квартал 2018 та трудову угоду від 27.11.2018 з ОСОБА_6

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив. Додатково надав суду інформацію ГУ Пенсійного фонду України від 24.01.2019 №2857/05, відповідно до якої трудові відносини з ОСОБА_6 позивач оформив 28.11.2018.

Заслухавши учасників справи і свідка, дослідивши докази, суд встановив таке.

Позивач - ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 13.05.2016.

26.11.2018 посадові особи Управління Держпраці в Хмельницькій області здійснили вихід за адресою м. Хмельницький, вул. Соборна, 55, (кіоск по продажу кавових напоїв) з метою інформування про найбільш ефективні способи дотримання законодавства про працю, моніторингу стану його дотримання, у тому числі щодо оформлення трудових відносин, відповідно до пункту 33 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295.

Під час відвідування посадові особи Управління Держпраці в Хмельницькій області отримали пояснення позивача, в яких він вказує, що здійснює діяльність в кіоску по продажу кавових напоїв по вул. Соборна, 55, на робочому місці з 22.11.2018 року знаходиться стажер ОСОБА_6, що працює по 1-2 години в день, має з нею усну домовленість про співпрацю та укладання трудової угоди.

26.11.2018 державні інспектори Управління Держпраці у Хмельницькій області склали службову записку, у якій запропонували начальнику Управління Держпраці у Хмельницькій області здійснити інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що надані ним пояснення містять ознаки неоформлених трудових відносин.

На підставі наказу від 27.11.2018 за №248 та направлення від 27.11.2018 №1095/18, посадові особи Управління Держпраці у Хмельницькій області в період з 27.11.2018 по 10.12.2018 здійснили інспекційне відвідування позивача з питань оформлення трудових відносин, результати якого оформлені актом інспекційного відвідування від 28.11.2018 №22-01/3772-ІВ.

В акті перевірки від 28.11.2018 №22-01/3772-ІВ посадові особи вказали на ряд порушень законодавства про працю, зокрема, частини 1 статті 21, частин 1-3 статті 24 Кодексу законів про працю України, Постанови №413, щодо укладення трудового договору з працівником, допуску працівника до роботи та своєчасного подання до ДФС повідомлення про допуск працівника до роботи.

11.12.2018 позивач подав заперечення на акт інспекційного відвідування.

Управління Держпраці в Хмельницькій області надало відповідь від 14.12.2018 №5935/18 на заперечення позивача вказавши, що наведені у листі доводи та документи, що додані до заперечень не спростовують обставини, які встановлені під час інспекційного відвідування та є такими, що додатково підтверджують вже виявлені порушення.

Розглянувши акт інспекційного відвідування від 28.11.2018 №22-01/3772-ІВ відповідач рішенням щодо розгляду справи про накладення штрафу від 06.12.2018 №594 призначив розгляд справи про накладення штрафу на позивача на 18.12.2018.

Постановою від 18.12.2018 №22/671 Управління Держпраці в Хмельницькій області на підставі статті 265 Кодексу законів про працю України наклало на позивача штраф в розмірі 111690,00 грн за порушення вимог статті 24 Кодексу законів про працю України, та Постанови №413.

Зазначену постанову від 18.12.2018 №22/671 позивач оскаржив до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі Закон №877-V).

Статтею 1 Закону №877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною 4 статті 2 Закону №877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині 4 цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин 1, 4, 6 - 8, абзацу 2 частини 10, частин 13, 14 статті 4, частин 1 - 4 статті 5, частини 3 статті 6, частин 1-4 та 6 статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини 3 статті 22 цього Закону (частина 5 статті 2 Закону №877-V).

Відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, передбачено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі - Порядок №295).

Відповідно до пункту 19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Пунктом 20 Порядку №295 визначено, що акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (пункт 27 Порядку № 295).

За змістом пункту 29 Порядку №295 заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Отже, відповідно до вимог Закону №877-V і Порядку №295 підставою для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, передбаченої статтею 265 Кодексу законів про працю України, за порушення законодавства про працю є вчинення ним порушення, факт якого встановлюється під час інспекційного відвідування або невиїзних інспектувань, та відображений у відповідному акті.

Фактичною підставою для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої статтею 265 Кодексу законів про працю України, слугував відображений в акті від 28.11.2018 №22-01/37 факт допуску ОСОБА_6 до роботи в кавовому кіоску без укладення трудового договору в період з 22.11.2018 по 27.11.2018 та без повідомлення про прийняття її на роботу.

Зазначене порушення встановлене інспекторами праці в результаті отримання пояснень від позивача, відповідно до яких ОСОБА_6І проходить стажування в кіоску з 22.11.2018, та вивчення наданих ним копій документів (заяви ОСОБА_6І від 27.11.2018 про прийняття на посаду продавця-бариста з 28.11.2018, наказу про прийом на роботу від 27.11.2018 №1 і повідомлення про прийняття працівника на роботу від 27.11.2018, відповідно до якого дата початку роботи – 28.11.2018).

Відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частинами 1 і 3 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою №413 передбачено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами.

Отримані відповідачем під час інспекційного відвідування документи вказують на те, що позивач фактично допустив ОСОБА_6 до роботи на посаді продавця-бариста до 28.11.2018 (до дати укладання трудового договору та надіслання відповідного повідомлення до територіального органу Державної фіскальної служби України). Зазначене підтверджується, письмовими поясненнями позивача від 26.11.2018, актом інспекційного відвідування від 28.11.2018, поясненнями ОСОБА_6

Здійснюючи правову оцінку висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України у зв»язку з не оформленням трудових відносин з ОСОБА_6 суд встановив, що 27.11.2018 року ОСОБА_6І подала позивачу заяву про прийняття на посаду продавця-бариста з 28.11.2018. 27.11.2018 року позивач видав наказ №1 «Про прийом на роботу», відповідно до якого на підставі поданої заяви прийняв ОСОБА_6І на вказану у заяві посаду, та надіслав до Державної податкової інспекції повідомлення про прийняття працівника на роботу від 27.11.2018, відповідно до якого дата початку роботи ОСОБА_6І – 28.11.2018).

Отже, дослідженими судом доказами підтверджується факт оформлення позивачем трудових відносин з ОСОБА_6І 28.11.2018.

Заперечуючи факт існування трудових відносин з ОСОБА_6 без оформлення трудового договору в період з 22.11.2018 по 27.11.2018 позивач та його представник пояснили, що в період з 22.11.2018 по 26.11.2018 року відбувалось стажування вказаної особи на посаді продавці-бариста, а 27.11.2018 - ОСОБА_6 допущена до роботи на підставі трудової угоди.

Згідно з частиною 1 ст. 8 Закону України "Про зайнятість населення" від 5 липня 2012 року N 5067-VI (далі - Закон N 5067-VI) професійне навчання реалізується, зокрема, шляхом стажування безпосередньо на робочих місцях на виробництві чи у сфері послуг з метою здобуття особою відповідної кваліфікації або приведення її рівня у відповідність із вимогами сучасного виробництва та сфери послуг.

Відповідно до ст. 29 зазначеного Закону студенти вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), ІНФОРМАЦІЯ_1, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час.

Запис про проходження стажування роботодавець вносить до трудової книжки.

Статтею 35 Закону N 5067-VI передбачена можливість проведення професійного навчання зареєстрованих безробітних - професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації, спрямовані на здобуття та удосконалення професійних знань, умінь та навичок, підвищення конкурентоспроможності на ринку праці, що здійснюються за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

У відповідності до частини 3 цієї статті організація професійного навчання безробітних здійснюється територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на договірних засадах із безробітними, роботодавцями, навчальними закладами в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. Роботодавці - замовники кадрів беруть участь у визначенні змісту навчання, кваліфікаційній атестації безробітних, надають робочі місця для їх виробничого навчання, виробничої практики або стажування.

За змістом абзацу 4 пункту 1.5 спільного Наказу Мінсоцполітики України та Міністерства освіти та науки України N 318/655, зареєстрованого в Мін'юсті 19 червня 2013 року за N 1029/23561, "Про затвердження Порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних" (далі - Наказ N 1029/23561), стажування - це підвищення кваліфікації безробітного з метою набуття практичних умінь і навичок для виконання професійних обов'язків за професією або на посаді, на яку претендує безробітний у роботодавця. При цьому, стажування безробітних здійснюється на замовлення роботодавців за індивідуальною програмою, що затверджується роботодавцем і погоджується територіальним органом (п. 5.1).

Згідно з пунктом 6.1 Порядку професійне навчання безробітних організовується на договірних засадах з безробітними, роботодавцями, навчальними закладами.

Відповідно до приписів п. 6.5 зазначеного Порядку при забезпеченні роботодавцем професійного навчання безробітного за індивідуальним навчальним планом або шляхом стажування та його подальшого працевлаштування територіальним органом укладається договір з роботодавцем і безробітним у порядку, визначеному пунктами 6.2 - 6.4 цього розділу.

Згідно з пунктом 2.12 Порядку N 318/655 про період професійного навчання безробітного навчальним закладом вноситься запис до його трудової книжки (за наявності) або видається довідка.

Крім того, наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства освіти і науки України від 26 березня 2001 року N 127/151, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 6 квітня 2001 року за N 315/5506, затверджено Положення про професійне навчання працівників на виробництві (далі - Положення), згідно з пунктом 2.6 якого стажування проводиться за індивідуальним планом, який затверджується роботодавцем, що направляє працівника на стажування.

Згідно з пунктом 2.3 Положення первинна професійна підготовка робітників (до якої віднесено і стажування) - це професійно-технічне навчання осіб, які раніше не мали робітничої професії, що забезпечує рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної професійної діяльності. При цьому, первинна професійна підготовка робітників на виробництві здійснюється із числа осіб, які зараховані на роботу до роботодавця учнями, а згідно останнього абзацу цього пункту відповідні записи про перепідготовку, спеціалізацію, підвищення кваліфікації, стажування керівників, професіоналів та фахівців вносяться в трудову книжку працівника.

Отже, чинним законодавством передбачена можливість проведення стажування: учнів та студентів, працівників підприємства (осіб, з якими укладений трудовій договір та які виконують певні трудові функції), але в усіх випадках про проходження стажування має бути зроблений запис у трудовій книжці особи, що проходить стажування, та складені інші документи щодо проходження такого стажування, зокрема, договір, програма стажування, індивідуальний план стажування, тощо.

Під час інспекційного візиту позивач не надав інспекторам жодного із зазначених вище документів на підтвердження існування між ним та ОСОБА_6 відносин щодо стажування в період з 22.11.2018 по 26.11.2018. Не надані такі докази і під час судового розгляду справи.

Той факт, що у вказаний період ОСОБА_6 перебувала в кіоску на робочому місті декілька годин в день, а не повний робочий день, не є беззаперечним доказом стажування її на посаді продавця-бариста. За визначенням пункту 20 статті 1 Закону N 5067-VI робоче місце - місце (приміщення), на якому працівник постійно чи тимчасово перебуває в процесі трудової діяльності і яке визначене, зокрема на підставі трудового договору (контракту).

Тому, робочий час, протягом якого працівник перебуває на робочому місці, не є визначальною ознакою наявності чи відсутності трудових відносин між працівником та роботодавцем.

В процесі судового розгляду суд не отримав належних та допустимих доказів стажування ОСОБА_6 на посаді продавця-бариста в період з 22.11.2018 по 26.11.2018. Натомість, перебування ОСОБА_6 в цей період на робочому місті щоденно протягом декількох годин підтверджується позивачем та поясненнями свідка ОСОБА_6

На підтвердження працевлаштування ОСОБА_6 з 27.11.2018 позивач надав суду оригінал трудової угоди від 27.11.2019, відомість на виплату готівки за 27-30 листопада 2018 та копію Звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування за листопад 2018 року.

Разом з тим, зазначені документи не можуть слугувати неправомірності висновків відповідача щодо допуску з ОСОБА_6І з 27.11.2018 до роботи без оформлення трудових відносин, оскільки: трудова угода від 27.11.2018 ані під час інспекційного відвідування, ані під час надіслання заперечень на акт від 28.11.2018 позивачем не надавалась; у відомості про виплату готівки відсутня інформація щодо виду виплат, отриманих ОСОБА_6; у таблицях 5 (відомості про трудові відносини осіб та період проходження військової служби) і 6 (відомості про нарахування заробітної плати) зазначено, що датою початку роботи ОСОБА_6 є 28.11.2018 , а кількість відпрацьованих нею календарних робочих днів у листопаді 3.

В наданих ОСОБА_6 розписках вона вказує, що отримала від ФОП ОСОБА_3 заробітну плату за робочий день 27 листопада в повному обсязі, при цьому в заяві про прийняття на роботу від 27.11.2018 просить прийняти на посаду продавця-бариста з 28.11.2018 року, в повідомленні про прийняття працівника на роботу до ДФС дата початку роботи зазначена як 28.11.2018 року.

Отже, надані позивачем докази не спростовують встановлений в результаті інспекційного відвідування позивача факт допуску ОСОБА_6 до роботи на посаді продавця-бариста без оформлення трудових відносин.

Норма частини 3 статті 24 КЗпП України передбачає заборону на фактичний допуск до роботи працівника без укладення трудового договору, матеріали справи свідчать, що незважаючи на те, що трудовий договір був укладений 27.11.2018, визначеним відповідно до розпорядження позивача початком роботи є саме 28.11.2018, тобто працівник фактично 27.11.2018 року виконував трудові обов'язки не за трудовим договором. Також, на роботу працівника без укладення договору вказують безпосередні пояснення працівника щодо виконання трудової діяльності стажером до укладення договору. ФОП ОСОБА_3 фактично допустив ОСОБА_6 до роботи без оформлення трудового договору про що сам засвідчив в письмовому поясненні.

Таким чином, суд вважає доведеним факт допуску ОСОБА_6 до роботи на посаді продавця-бариста до 28.11.2018 (до дати укладання трудового договору та надіслання відповідного повідомлення до територіального органу Державної фіскальної служби України).

Статтею 265 Кодексу законів про працю України передбачено, зокрема, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків несуть відповідальність у вигляді штрафу у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Тому, суд вважає обгрунтованими висновки відповідача щодо порушення позивачем частини 3 статті 24 КЗпП України та допуску ОСОБА_6І до роботи без оформлення трудових відносин та правомірною постанову про накладення на позивача відповідного штрафу, передбаченого статтею 265 Кодексу законів про працю України.

Суд вважає безпідставним посилання позивача на відсутність направлення на перевірку під час його відвідування 26.11.2018 в порядку пункту 33 Порядку №295, як на підставу скасування постанови від 18.12.2018 №22/671, оскільки фактичний допуск ОСОБА_6 до роботи без оформлення трудового договору був встановлений під час перевірки позивача 27.11.2018 року, направлення на яку він отримав особисто 27.11.2018, про що свідчить його підпис.

Відповідно до пункту 33 Порядку №295 інспектор праці самостійно приймає рішення про необхідність відвідування роботодавця з метою інформування його та працівників про найбільш ефективні способи дотримання законодавства про працю, моніторингу стану його дотримання, у тому числі щодо оформлення трудових відносин.

Повноваження щодо отримання пояснень та доказів посадовими особами Держпраці визначенні пунктом 11 Постанови №295, яким передбачено, що під час інспекційного відвідування інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема, ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію /відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.

Згідно з пунктом 6 Порядку №295 під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об'єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю. Документи, отримані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, що містять інформацію про порушення об'єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Відповідно до абзацу 2 пункту 8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Отже, винесення будь-яких рішень за наслідками відвідування у порядку пункту 33 Порядку №295 законодавством не передбачено. Проте отримання письмових пояснень від працівника під час відвідування відповідає вимогам Порядку №295.

Суд також враховує, що укладення в подальшому, після проведення інспекційного відвідування, між позивачем та громадянкою ОСОБА_6 трудового договору не може бути підставою для висновків про правомірність дій позивача щодо допуску останньої до роботи з 22.11.2018 року без укладеного письмового трудового договору та без повідомлення ДФС України про прийняття працівника на роботу.

Отже, прийнята відповідачем постанова про накладення штрафу за порушення вимог частин 1, 3 статті 24 КЗпП України винесена в межах повноважень, у визначений законодавством спосіб та з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення. Встановлення порушення позивача та штраф за це порушення накладений в межах санкції частини 2 статті 265 КЗпП України.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В процесі судового розгляду відповідач довів правомірність Постанови від 18.12.2018 р. № 22/671 про накладення на позивача штрафу в розмірі 111690,0 грн за порушення вимог статті 24 Кодексу законів про працю України, тому позов про визнання її протиправною та скасування не підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Хмельницькій області про скасування Постанови від 18.12.2018 р. № 22/671 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 15 квітня 2019 року

Позивач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_1,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Управління Держпраці у Хмельницькій області (вул. Камянецька, 74,Хмельницький,Хмельницька область,29013 , код ЄДРПОУ - 39793137)

Головуючий суддя ОСОБА_8