Рішення № 81396629, 17.04.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/389/19

РІШЕННЯ

іменем України

17 квітня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В.

за участю:секретаря судового засідання Голуб О.Р. представника позивача: ОСОБА_1, представника відповідача: ОСОБА_2 розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС в Хмельницькій області, в якому просить, з врахуванням заяви про зміну предмету позову:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.12.2018 №0250961303;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.12.2018 №0250971303;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.12.2018 №0252221303;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2019 №Ф-2132-51.

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.12.2018 №252211303..

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що контролюючий орган провів документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо дотримання вимог законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, про що склав ОСОБА_4 перевірки, яким зафіксовано порушення вимог наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи" від 02.10.2015 №859 та норм Податкового кодексу України.

На підставі вказаного ОСОБА_4 перевірки ГУ ДФС у Хмельницькій області склало наступні повідомлення-рішення:

1) №0250961303 від 03.12.2018 яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) у загальному розмірі 419445,71 грн. (за податковими зобов’язаннями 279630,47 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 139815,24 грн.).

2) № НОМЕР_1 від 03.12.2018 на підставі якого збільшено суму грошового зобов’язання за платежем військового збору, застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) у загальному розмірі 29128,18 грн. (за податковими зобов’язаннями 23302,54 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 5825,64 грн.).

3) № НОМЕР_2 від 03.12.2018 яким донараховано 147042,16 грн. єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, та застосовано штрафні санкції у розмірі 19863,45 грн., що у загальному розмірі становить 166905,61 грн.

ОСОБА_4, в частині заниження суми податкових зобов’язань з податку па доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, суми податкових зобов’язань військового збору та суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу позивач вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а податкові повідомлення-рішення, складені на підставі ОСОБА_4 перевірки в цій частині та податкові вимоги, є протиправним та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою від 18.02.2019 суд відкрив провадження у даній справі у порядку спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання.

На адресу суду 18.03.2019 надійшло клопотання від ГУ ДФС у Хмельницькій області про розгляд справи у порядку загального позовного провадження з метою повного та всебічного дослідження усіх обставин даної справи, надання пояснень учасниками справи.

За результатом розгляду поданого клопотання суд 19.03.2019 клопотання ГУ ДФС у Хмельницькій області від 19.03.2019 задовольнити частково: клопотання ГУ ДФС у Хмельницькій області про розгляд справи у порядку загального позовного провадження залишив без задоволення, клопотання про відкликання клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження від 18.03.2019 року задовольнив та залишив клопотання ГУ ДФС у Хмельницькій області від 18.03.2019 про розгляд справи у порядку загального позовного провадження без розгляду.

Позивач 27.03.2019 подав заяву про зміну предмету позову, згідно якої, окрім оскарження податкових повідомлень-рішень, просив визнати протиправними та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2019 №Ф-2132-51 та податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.12.2018 №252211303.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти заявленого позову заперечив, свою правову позицію виклав у відзиві на позовну заяву, згідно якого зазначив, що під час перевірки ФОП ОСОБА_3 не підтверджено зв'язок витрат із господарською діяльністю у 2016 році. Спірні податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області від 03.12.2018 №0250961303, №0250971303, №025221303 є правомірними, відповідають чинному законодавству, а обґрунтування позовної заяви та надані докази не доводять зворотного, а тому Головне управління ДФС у Хмельницькій області, просить суд у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень та податкових вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши учасників справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що адміністративний позов необхідно задовольнити з наступних підстав.

Суд встановив, що ОСОБА_3 зареєстрований, як фізична особа-підприємець Віньковецькою районною державною адміністрацією 29.03.2000, номер запису про державну реєстрацію №116 та поставлений на облік в Шепетівській ОДПІ 29.03.2000р. за № 490 як платник податків.

Позивач здійснює свою діяльність на загальній системі оподаткування у відповідності до вимог статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), та є платником податку на додану вартість. Види господарської діяльності: 45.19 - торгівля іншими автотранспортними засобами; 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.61 - оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням; 56.30 - обслуговування напоями; 52.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 45.20 - технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 49.41 - вантажний автомобільний транспорт.

Позивач є платником податку на доходи фізичних осіб в розумінні статті 162 ПК України.

Посадовими особами ГУ ДФС у Хмельницькій області на підставі статті 75, статті 77 далі - ПК України, проведено планову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_3, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, про що складено ОСОБА_4 від 05.11.2018 №1611/22-01-13- 03/НОМЕР_3 (далі - ОСОБА_4).

Згідно висновків ОСОБА_4 встановлено, що суб’єкт господарювання порушив:

- частину 1 пункту 3 розділу IV наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи" від 02.10.2015 № 859, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1298/27743, підпункту 177.2 пункту 177.4, пункту 177.10 статті 177 ПК України із змінами та доповненнями, підприємцем в періоді, що перевірявся занижено суму податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, в розмірі 279630,47 грн. в тому числі за 2016 на суму 42211,91 грн. та за 2017 на суму 237418,56 грн.

- пункту 161 підрозділу 10 "Інші перехідні положення", частини 1 пункту 3 розділу IV наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи" від 02.10.2015 № 859, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1298/27743, пункту 177.2, пункту 177.4, пункту 177.10 статті 177 ПК України із змінами та доповненнями, підприємцем в періоді, що перевірявся занижено суму податкових зобов’язань з військового збору в розмірі 23302,54 грн. в тому числі 3517,66 грн. за 2016 та 19784,88 грн. за 2017.

- пункту 4 частини 1 статті 4, пункту 1 частини 2 статті 6 та пункту 2 частини 1 статті 7, частини 5 статті 8, абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI, із змінами та доповненнями, підпункту 2 пункту 5 розділу IV Наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 07.05.2015 за № 508/26953 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями, платником занижено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, у розмірі 22%, що підлягає сплаті на суму 147042,16 грн. в тому числі: за 2016 у розмірі 51592,30 грн. та за 2017 у розмірі 95449,86 грн.

- підпункту "г" пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України №2755-VI від 02.12.2010 із змінами та доповненнями, за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 занижено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 672,00 грн. в жовтні 2017.

- пункту 286.2 статті 286 ПК України із змінами та доповненнями податкову декларацію з плати за землю (земельний податок) за 2017 подано з порушенням граничного строку подання звітності, а саме 24.04.2017 (граничний строк подання декларації - 20.02.2017).

- пункту 63.3 статті 63 ПК України із змінами і доповненнями, пункту 8.4 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 №462), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.05.2014 за №503/25280, не подані повідомлення за формою №20-ОПП по об'єктах оподаткування і об'єктах, пов'язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

- підпункту "а" пункту 176.1 статті 176, пункту 177.10 статті 177 ПК України, зі змінами та доповненнями, а саме: за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 не надано для перевірки Книгу обліку доходів і витрат.

Не погодившись із висновками зробленими, здійсненими в акті перевірки, в порядку статті 86 ПК України, ФОП ОСОБА_3 подав заперечення на акт № 1611/22-01-13-03/НОМЕР_3 від 05.11.2018, за результатом розгляду якого, відповіддю від 29.11.2018 на заперечення на акт перевірки № 1611/22-01-13-03/НОМЕР_3 від 05.11.2018 висновки ОСОБА_4 було залишено без змін.

На підставі вказаного ОСОБА_4 перевірки ГУ ДФС у Хмельницькій області прийняло повідомлення-рішення:

1) №0250961303 від 03.12.2018, на підставі якого збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) у загальному розмірі 419445,71 грн. (за податковими зобов’язаннями 279630,47 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 139815,24 грн.).

2) № НОМЕР_1 від 03.12.2018, на підставі якого збільшено суму грошового зобов’язання за платежем військового збору, застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) у загальному розмірі 29128,18 грн. (за податковими зобов’язаннями 23302,54 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 5825,64 грн.).

3) № НОМЕР_2 від 03.12.2018, на підставі якого донараховано 147042,16 грн. єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, та застосовано на пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" штрафні санкції у розмірі 19863,45 грн., що у загальному розмірі становить 166905,61 грн.

Разом з тим, ГУ ДФС України у Хмельнцькій області прийняло податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2019 №Ф-2132-51 та податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.12.2018 №252211303.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Досліджуючи правомірність податковий повідомлень-рішень, суд виходив з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України, визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 162.1 статті 162 ПК України, платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України.

Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу.

Статтею 177 ПК України визначено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пунктів 177.1, 177.2 статті 177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (пункт 177.3 статті 177 ПК України).

За приписами пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення включення сум до витрат, які пов'язані з отриманням доходів, належать саме документально підтверджені такі витрати за конкретний період, перелік який визначений розділом III цього Кодексу.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" №71-VIII від 28.12.2014 внесені зміни до статті 177 ПК України та викладено пункт 177.4 цієї статті в новій редакції, яка вступила в силу з 01.01.2015: "До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1 витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг".

"Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71- VIII, запроваджено військовий збір. Відповідно до підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПК України.

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України. Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування фізичної особи - підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2 статті 177 Кодексу).

Таким чином, за правилами ПК України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Платники єдиного внеску відповідно до статті 6 Закону №2464-VI зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених, зокрема, у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

З'ясовуючи правомірність застосування відповідачем, під час розрахунку чистого оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності суд бере до уваги те, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання первинних документів визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 проведено аналіз відповідних законодавчих норм та наголошено на тому, що для підтвердження податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у вказаному листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції, а саме рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Зокрема, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; - можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; - наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як встановив суд ФОП ОСОБА_3 за 2016 до складу витрат відніс вартість трактора марки "БЕЛАРУС-82.1" номер кузова/шасі 201609, зібраний із вузлів. Вартість придбання 233202,29 грн., ПДВ 46641 грн.

На підтвердження вказаного, позивач надав наступні документи: Митна декларація форма МД-2 №400050000/2016/004842 від 21.04.2016 Відправник - ПП "ВЕСТКАРГО" Республіка Білорусь, Мінська обл. Смолевичиський р-н. с. Орешник. Механічні майстерні ПП "Ванберг", к.5. CMR від 19,04.2016 Договір поставки № 04/02/2016 від 10.02.2016, предмет контракту: трактора МТЗ "Беларус-82.1", б/у, зібрані з вузлів (2шт.) умови оплати; 100% попередня оплата, сума контракту: 18000 дол. США, банківські реквізити резидента: р/р26003052301816 Банк "Приватбанк" МФО 315405. Специфікація до договору. Рахунок /Faktura nr 06/2016 2016-02-10. Акт прийому-передачі №04/02/2016-А від 18.04.2016 до договору поставки № 04/02/2016 від 10.02.2016).

Згідно платіжного доручення № G0413D0QKE 13.04.2016 списано кошти в сумі 467820,00 грн. (в т.ч. 233202,29 грн., - трактор марки "БЕЛАРУС-82.1" номер кузова/шасі 201609) на здійснення валютно-обмінної операції з метою здійснення купівлі тракторів - марки "БЕЛАРУС-82.12 номер кузова/шасі 201609 та 201610. Трактор марки "БЕЛАРУС- 82.1" номер кузова/шасі 201610 реалізовано із відповідним відображенням суми реалізації у складі отриманих доходів.

Всього списано коштів та віднесено до складу витрат пов'язаних з придбанням ТМЦ, що реалізовані або використанні у виробництві продукції гр.5 податкової декларації за 2016 в сумі 467820,00грн. в тому числі 233202,29грн. - вартість трактора марки "БЕЛАРУС-82.1" номер кузова/шасі 201609.

Також ФОП ОСОБА_3 до складу витрат відніс вартість комода "Агата" 2 шт. в сумі 1570,00 грн. в т.ч. ПДВ 261,67 грн., придбаного у ТОВ "Ясен Поділля" (37154535).

На підтвердження вказаної операції позивач надав: Специфікацію № 000396928 від 15.03.2016, Рахунок без номера від 15.03.2016, Оплату ФОП ОСОБА_3 здійснено 18.03.2016, платіжне доручення № 863 на суму 1570,00грн.

Разом з тим, позивач за 2017 рік до складу витрат відніс:

1) вартість Екскаватора-навантажувача ЭП-Ф-П, заводський номер 239, такий що був у використані, 2010 року випуску, на базі Беларус-92П, заводський номер 90200215. Вартість придбання 330000,00 грн.

На підтвердження вказаного, позивач надав: митну декларацію форми МД-2 №400030000/2017/007691 від 23.05.2017 Відправник - ПП ОСОБА_5В, АДРЕСА_1., CMR від 23.05.2017, Контракт №15/05 від 15.05.2017, предметом якого є: екскаватор-навантажувач ЭП-Ф-П, умови оплати: протягом 15-ти к.д. з моменту виписки СМR та інвойсу продавцем, сума контракту: 12500 дол. США, банківські реквізити резидента: р/р 26003052301816 Банк "Приватбанк" МФО 315405. інвойс №1 від 15.05.2017 до контракту від 15.05.2017 №15/05.

Згідно платіжного доручення № H0602D8IUF 02.06.2017 списано кошти в сумі 330000,00грн. на здійснення валютно-обмінної операції з метою здійснення купівлі екскаватор-навантажувача ЭП-Ф-П.

2) вартість транспортного засобу в сумі 171889,02 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 07.11.2017 №221, яким перераховані кошти в сумі 206266,83 грн. ПАТ "Концерн Галнафтогаз" (31729918) згідно договору купівлі-продажу від 03.11.2017 № 315 предметом якого є транспортний засіб METALCHEM №CN-22C ВС9420ХХ (паливо-цистерна); рахунок № 11/17 від 03.11.2017 на суму 171889,02 грн. ПДВ 34377,81 грн.; податкова накладна №10516 від 07.11.2017.

3) вартість транспортного засобу в сумі 171889,02 грн. на підтвердження придбання якого позивач надав платіжне доручення від 08.11.2017 №222 перераховано кошти в сумі 206266,83 грн. ПАТ "Концерн Галнафтогаз" (31729918) згідно договору купівлі-продажу від 03.11.2017 №316 предметом якого є транспортний засіб METALCHEM №CN-22C ВС9529ХХ (паливо-цистерна); рахунок № 12/17 від 03.11.2017 на суму 171889,02 грн. ПДВ 34377,81 грн.; податкова накладна № 10515 від 08.11.2017.

4) вартість виготовлення меблів в сумі 41600,00 грн. На підтвердження вказаної операції позивач надав рахунок №1 від 20.06.2017 на оплату ФОП ОСОБА_6, платіжне доручення від 23.06.2017 №162 на суму 41600,00грн.

5) вартість конструкції ролет+пульт в сумі 17905,00 грн. Згідно банківської виписки за серпень 2017 здійснено оплату ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_4) за конструкцію ролет+пульт згідно рахунка №1 від 18.08.2017, що підтверджується платіжним дорученням від 28.08.2017 №229 на суму 17905,00 грн.

6) вартість профіля НС-І8 цинк в сумі 3358,75 грн. ПДВ 671,75 грн., який придбаний у ТОВ ВКФ “Дах-Сервіс” (35361099).На підтвердження надана видаткова накладна №760 від 05.10.2017, Оплату ФОП ОСОБА_3 здійснив 03.10.2017, згідно платіжного доручення №272 на загальну суму 4030,50 грн.

Отже, дослідивши подані документи, суд вважає, що вони повністю підтверджують витрати, пов'язані з господарською діяльністю, які ФОП ОСОБА_3 правомірно відніс до податкових декларацій про майновий стан і доходи.

Разом з тим, суд критично оцінює посилання позивача на безпідставність віднесення вказаних вище вартості витрат, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, відображених у додатку до податкової декларації про майновий стан і доходи у 2016 та 2017 році та зазначає, що спірний трактор, екскаватор-навантажувач та паливо-цистерни були придбані ФОП ОСОБА_3 з метою реалізувати їх як товар третій особі, що відповідає видам економічної діяльності ФОП. Трактор, екскаватор-навантажувач та паливо-цистерни не призначалися та не використовувалися у господарській діяльності ФОП як основні засоби. Підтвердженням цього, як встановив суд, є реалізація одного трактора, інший трактор, екскаватор-навантажувач та паливо-цистерни є товаром на складі.

Саме тому, ФОП ОСОБА_3 мав право включати трактор, екскаватор-навантажувач та паливо-цистерни до вартості витрат, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, відображених у додатку до податкової декларації про майновий стан і доходи у 2016 та 2017 році, а висновок фіскального органу про завищення таких витрат на суму вартості трактора, а саме 233202,29 грн., на суму вартості екскаватора-навантажувача, а саме 330000 гри. та на суму вартості паливо-цистерн (2шт.) на суму 171889,02 грн. + 171889,02 грн. є неправомірним.

Тобто, інспектор помилково відніс вищезазначені транспортні засоби до основних засобів, детально не дослідивши усі аспекти діяльності фізичної особи-підприємця в ситуації, яка припускала неоднозначне трактування законодавства.

Щодо того, що ФОП ОСОБА_3 до складу витрат відніс вартість комода "Агата", вартість виготовлення меблів, вартість конструкції ролет + пульт, вартість профіля НС-18, то суд зазначає, що ці витрати безпосередньо пов’язані з веденням господарської діяльності, оскільки витрати призначені для ремонту та експлуатації майна, що використовується в господарській діяльності ФОП, а саме для ремонту та експлуатації вищезазначених нежитлових приміщень, що перебувають у власності ОСОБА_3

Разом з тим, рішення податкового інспектора щодо неправомірного включення ФОП ОСОБА_3 до витрат вартості запасних частин, автошин, оливи, які згідно актів списання було списано на ремонт основних засобів, а саме вантажних автомобілів в розмірі 582350, 51 грн. є необґрунтованим.

Детальний аналіз положень пункту 177.4 статті 177 ПК України дає змогу дійти висновку, що податковим законодавством розрізняється поняття утримання основних засобів, проведення ремонту основних засобів, реконструкція основних засобів, модернізація та інших види поліпшення основних засобів. При цьому зазначається, що придбання та утримання основних засобів подвійного призначення не включається до складу витрат відповідно до підпункту 177.4.5, проте, наприклад ремонт основних засобів не підлягає амортизації та повністю включається до складу витрат.

Також рішення податкового інспектора щодо неправомірного включення ФОП ОСОБА_3 до витрат вартості запасних частин, автошин, оливи, які згідно актів списання було списано на ремонт основних засобів, а саме вантажних автомобілів в розмірі 582350, 51 грн є необгрунтованим та неоднозначним.

Так, поняття термінів, пов'язаних з автомобільним транспортом визначено Законом України від 05.04.2001 №2344-111 "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобіль - колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт.

Автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій.

При цьому автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.

Автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія включно.

Відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт" напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.

Таким чином, напівпричіп за своїм призначенням не виконує функції щодо перевезення людей чи вантажів та виконує функції тягача. Вказане свідчить про протиправність висновків контролюючого органу щодо віднесення напівпричепів до основних засобів подвійного призначення.

Щодо сідлових тягачів, то стаття 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" не містить визначення терміну сідловий тягач.

Згідно з Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженої Законом України "Про Митний тариф України" від 19.09.2013 № 584-УІІ. сідельний тягач належить до товарної позиції трактори колісні для напівпричепів (код 8701 20). При цьому трактор не відноситься ні до вантажних, ні до легкових автомобілів.

Визначення транспортних засобів дорожніх містяться також в ДСТУ 2984-95, який розрізняє поняття "Вантажний автомобіль" (автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів)

Тому висновок контролюючого органу про віднесення сідельних тягачів до вантажних автомобілів не ґрунтується на чинному законодавстві.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України", Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статті 1 Першого протоколу до конвенції, зокрема, у зв'язку з тим, що національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

З урахуванням приписів частини 2 статті 2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 03.12.2018 №0250961303, №0250971303, №0252221303 прийняті відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є не правомірними і підлягають скасуванню.

Щодо визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), яка виникла внаслідок несвоєчасної сплати сум ЄСВ суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом №2464-VI.

Згідно з приписами пунктами 1, 4 частини другої статті 6 Закону №2464-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина 5 статті 9 Закону №2464-VI).

Відповідно до частини 7 статті 9 Закону №2464-VI, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.

Приписами частини 8 статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

В силу пункту 1 частини 10 статті 9 Закону №2464-VI, днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів вважається: день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Згідно із пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Нарахування і сплати фінансових санкцій органами доходів і зборів, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів визначено Інструкцією про порядок формування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 20.04.2015 року № 449 (далі - Інструкція).

Розділом VI Інструкції передбачено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Згідно із п. 3 Розділу VІ Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату недоїмки у випадку, якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

В ході розгляду справи суд дійшов висновку, що висновки контролюючого органу про факт заниження бази оподаткування податком (збором) і бази нарахування єдиного внеску матеріалами справи не підтверджуються. А тому за встановлених обставин, висновки контролюючого органу про необхідність нарахування позивачу суми єдиного внеску суд також вважає необґрунтованими, що свідчить про неправомірність таких прийнятих спірних рішень відповідача.

З урахуванням приписів частини 2 статті 2 КАС України, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення 03.12.2018 №0250961303, №0250971303, №0252221303 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2019 №Ф-2132-51 та від 03.12.2018 №252211303 прийняті відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є не правомірними і підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.12.2018 №0250961303, №0250971303, №0252221303.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2019 №Ф-2132-51.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.12.2018 №252211303.

Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 6154 (шість тисяч сто п'ятдесят чотири) грн. 81 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 23 квітня 2019 року

Позивач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (вул. І. Франка, 33, смт. Віньківці, Віньковецький район, Хмельницька область, 32500 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3) Відповідач:Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м.Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 39492190) Головуючий суддя ОСОБА_8