Рішення № 81396121, 18.04.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.001059

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лізогуб В.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3, позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3, в якій позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (оформлене та викладене у листі від 25.01.2019 року №484/4/А-20/07.05-06) в частині відмови у призначенні ОСОБА_3 (79066, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) пенсії у зв’язку із втратою годувальника ОСОБА_4 у розмірі 7175,00 грн;

-зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, буд.10, код ЄДРПОУ 13814885) призначити та виплачувати ОСОБА_3 (79066, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) пенсію у зв’язку з втратою годувальника ОСОБА_4 з 08.08.2018 року у розмірі 7175,00 грн з урахуванням вже отриманих сум пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що 23.07.2018 року помер чоловік ОСОБА_3 – ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 23.07.2018 року серії І-СГ №509269. 15.01.2019 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення їй пенсії у зв’язку із втратою годувальника ОСОБА_4 у розмірі 7175,00 грн, що становить 50 відсотків пенсії, отримуваної померлим годувальником ОСОБА_4 25.01.2019 року відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії у зв’язку із втратою годувальника ОСОБА_4 у розмірі 7175,00 грн, оскільки пенсія повинна призначатися саме у розмірі 50 відсотків за віком померлого годувальника. Позивач вважає, що пенсія у зв’язку з втратою годувальника повинна призначатися виходячи не виключно із пенсії за віком годувальника, а виходячи із того доходу, який мав годувальник на час настання смерті (заробітку годувальника або із пенсії годувальника).

Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому вказує, що оскаржувана відмова у призначенні позивачу пенсії у зв’язку із втратою годувальника ОСОБА_4 у розмірі 7175,00 грн є цілком законною та обґрунтованою. Відповідач зазначає, що згідно архівної пенсійної справи померлого годувальника ОСОБА_4 вбачається, що на обліку він перебував, як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до статті 37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається, зокрема на одного непрацездатного члена сім’ї в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника. Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не передбачено обчислювати розмір пенсії у разі втрати годувальника, виходячи з розміру пенсії за вислугу років померлого годувальника, обчисленого на підставі окремого порядку, встановленого лише для певної категорії осіб. Розмір пенсії у разі втрати годувальника позивача обчислено з дотриманням норм чинного законодавства, в порядку визначеному статті 37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою від 11.03.2019 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.

04.04.2019 року протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 18.04.2019 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, заявив про намір подати заяву про стягнення витрат на правову допомогу.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просила відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для справи суд виходив з наступного.

20.01.1963 року ОСОБА_3І (10.10.1941 р.н.) та ОСОБА_4С одружилися, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 20.01.1963 року серії VI-УР №137587.

У 1996 році позивач вийшла на пенсію та їй призначено пенсію за віком, що підтверджується посвідченням №08/358.

23.07.2018 помер чоловік ОСОБА_3 – ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 23.07.2018 року серії І-СГ №509269.

08.08.2018 року позивач звернулася із заявою до Пенсійного фонду про переведення її з пенсії за віком на пенсію у зв’язку із втратою годувальника.

Відповідачем заява ОСОБА_3 про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв’язку із втратою годувальника задоволена. Розмір пенсії визначено у сумі 2345,89 грн.

Позивач вважає, що при визначені розміру призначеної їй пенсії у зв’язку з втратою годувальника, органи Пенсійного фонду повинні були виходити саме із розміру пенсії годувальника ОСОБА_4С (пенсія за вислугу років), яку останній отримував на момент смерті, а не із пенсії за віком, яку годувальник ОСОБА_4 не отримував.

15.01.2019 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення їй пенсії у зв’язку із втратою годувальника ОСОБА_4 у розмірі 7175,00 грн, що становить 50 відсотків пенсії, отримуваної померлим годувальником ОСОБА_4

Листом від 25.01.2019 №484/4/А-20/07.05-06 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача, що з 08.08.2018 року ОСОБА_3 переведено на пенсію у зв’язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Для розрахунку пенсії у зв’язку з втратою годувальника враховано страховий стаж годувальника 46 років 08 місяців 19 днів. До страхового стажу годувальника до 01.01.2004 року враховано всі періоди роботи за даними трудової книжки, період навчання з 01.09.1962 по 05.07.1965 на підставі копії диплому від 05.07.1965 №202348. Страховий стаж після 01.01.2004 обчислюється за даними системи персоніфікованого обліку. Пенсію у зв’язку з втратою годувальника обчислено у розмірі 50 % пенсії за віком годувальника і її розмір з 08.08.20178 становить 2345,89 грн. Крім того, Пенсійний фонд зазначив, що чоловік позивача ОСОБА_4 отримав пенсію за вислугою рокі як працівник льотно-випробного складу авіації. Під час призначення пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу авіації застосовується окремий порядок обчислення пенсії. Пенсія обчислена згідно з вимогами чинного законодавства.

Вважаючи відмову відповідача у призначенні пенсії у зв’язку із втратою годувальника ОСОБА_4 у розмірі 7175,00 грн протиправною, позивач звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною 1 статті 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону № 1058 виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Згідно частини 3 статті 4 Закону № 1058 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 8 вказаного Закону передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 1058 призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 10 Закону № 1058 передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Тобто, законом встановлено право вибору позивача одного з виду пенсій.

Статтею 36 Закону встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу.

Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1)були на повному утриманні померлого годувальника;

2)одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника (ч.3 ст.36 Закону № 1058).

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону № 1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону № 1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім'ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії (ч.2 ст. 38 Закону № 1058).

Тобто, право на зміну виду пенсії у позивача виникло з дати звернення з відповідною заявою до пенсійного органу – 08.08.2018.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058 встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Необхідно зазначити, що за Законом України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» призначаються: а)трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії (стаття 2 Закону).

Статтею 6 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію (стаття 7 вказаного Закону).

Пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім'ї померлого вважається непрацездатним згідно з статтею 37 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", - довічно (ст. 47 даного Закону).

Відповідно до статті 51 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Статтею 54 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті, у тому числі, а)працівники льотного і льотно-випробного складу.

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» сім'ям пенсіонерів пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж заробітку, з якого обчислювалась пенсія годувальника.

Згідно протоколу призначення пенсії ОСОБА_4, з 01.03.2018 року ОСОБА_4С призначено пенсію за вислугу років (довічно) у розмірі 13730,00 грн.

Згідно разового доручення №24175/08-28 від 23.11.20108 року померлий чоловік позивача ОСОБА_4 отримував пенсію за вислугу років у розмірі 14350,00 грн, а тому позивач має право на призначення пенсії в разі втрати годувальника у розмірі 50% від пенсії за вислугу років померлого чоловіка.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач діяв в порушення вимог чинного законодавства нараховуючи позивачу пенсію у разі втрати годувальника в розмірі 2345,89 грн., розмір якої не відповідає 50% пенсії за вислугу років померлого годувальника ОСОБА_4

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

Позовні вимоги є обґрунтованими, не спростованими суб’єктом владних повноважень.

Позов слід задоволити. Визнати протиправним та скасувати рішення (дії) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_3 (79066, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) пенсії по втраті годувальника в розмірі 50% пенсії, яку отримував чоловік позивача – ОСОБА_4 до його смерті. Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул.Митрополдита Андрея, буд.10, код ЄДРПОУ 13814885) призначити, здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 (79066, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) пенсію по втраті годувальника в розмірі 50% від фактичного розміру пенсії, яку отримував ОСОБА_4 до його смерті з 08.08.2018 року.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.14, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення (дії) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_3 (79066, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) пенсії по втраті годувальника в розмірі 50% пенсії, яку отримував чоловік позивача – ОСОБА_4 до його смерті.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, буд.10, код ЄДРПОУ 13814885) призначити, здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 (79066, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) пенсію по втраті годувальника в розмірі 50% від фактичного розміру пенсії, яку отримував ОСОБА_4 до його смерті з 08.08.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, буд.10, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_3 (79066, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) 1536 грн 00 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24 квітня 2019 року.

Суддя Крутько О.В