Рішення № 81395900, 24.04.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

24 квітня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/826/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

25.02.2019 на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1І.) до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – відповідач № 1, Білокуракинське ОУПФУ Луганської області), в якому позивач просить:

1) визнати дії Білокуракинського ОУПФУ Луганської області незаконними у відмові у призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах та визнати за позивачем право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах як працівнику, занятому повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком 2 після досягнення 50 річного віку і при стажі роботи не менше 10 років на зазначеній роботі;

2) зарахувати до пільгового стажу період роботи з 05 жовтня 1987 року по 13 липня 1993 року, де позивач працювала ученицею та машиністом котельної установи шахти «Білоріченська» ВО «Луганськвугілля», період з 19 липня 1993 року до 22 липня 1997 року, де позивач працювала машиністом виробничої котельні ВО Луганськвугілля «Енергоуправління», та на шахті імені Артема ВО «Луганськвугілля» машиністом виробничої котельні 4-го ст., в період з 31 жовтня 1997 року по 27 жовтня 2000 року, всього 14 років 03 місяці 25 днів, та одночасно визнати, що записи в трудовій книжці є дійсними для отримання пільгової пенсії;

3) зобов’язати Білокуракинське ОУПФУ Луганської області призначити та оформити належним чином пільгову пенсію позивачу у відповідності до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівнику, занятому повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком виробництв, затверджених Кабінетом Міністрів України, після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах з наступного дня з моменту подання позивачем заяви про призначення пенсії з 12 листопада 2018 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що має необхідний трудовий стаж для призначення йому пенсії на пільгових умовах, а тому звернувся до відповідача № 1 із відповідною заявою про призначення пенсії. Однак, Білокуракинське ОУПФУ Луганської області відмовило позивачу у задоволенні його заяви, оскільки відповідачем № 1 необґрунтовано та з порушенням норм діючого законодавства не здійснено зарахування до пільгового стажу позивача спірних періодів його роботи, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою суду від 27.02.2019 позов залишено без руху. У встановлений судом строк недоліки було усунуто.

Ухвалою суду від 11.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

26.03.2019 відповідач № 1 на адресу суду надав відзив на позовну заяву (арк. спр. 77-85), в обґрунтування якого зазначив, що 13.11.2018 ОСОБА_1 звернулася до Білокуракинського ОУПФУ Луганської області із заявою про призначення (перерахунок) пенсії на пільгових умовах відповідно до частини п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

За результатами розгляду заяви позивача управлінням винесено рішення про відмову у призначенні пенсії від 28.12.2018 № 706 у зв’язку з відсутністю необхідного пільгового стажу відповідно до п. 2 ч. 2 статті 114 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

17.11.2018 ОСОБА_1 звернулась із заявою до Комісії при головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області про підтвердження стажу за період роботи в ДВАТ «Енергоуправління» - ДП ДХК «Луганськвугілля» з 19.07.1993 по 31.10.1997 на посаді машиніста виробничої котельні, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно п. 2 частини 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Комісії при головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області від 07.12.2018 № 11/02 ОСОБА_1 було відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи з 19.07.1993 по 31.10.1997 в якості машиніста виробничої котельні на Державному ВАТ «Енергоуправління» - ДП ДХК «Луганськвугілля» у зв’язку з тим, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_1, а також у довідках та копіях документів, оформлених архівною установою, не вбачається повна зайнятість на роботі в шкідливих умовах протягом повного робочого дня та не надається можливим визначити процес роботи котельні на вугіллі та сланці відповідно до Переліку професій за Списком № 2 (розділ XXXIII «Загальні професії») виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою КМУ від 11.03.1994 № 162.

Довідок, уточнюючих пільговий характер роботи машиністом котельної установки виробничої котельні на шахті «Білоріченська» ВО «Ворошиловградвугілля» надано не було у зв’язку з тим, що підприємство розміщено на території, не підконтрольній Україні.

В індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) інформація про пільговий стаж ОСОБА_2 відсутня.

Окрім того, позивач в позовній заяві просить суд зарахувати до пільгового стажу період роботи з 17.07.1993 по 22.07.1997 машиністом виробничої котельні 4-го розряду, однак відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 період роботи з 17.07.1993 по 22.07.1997 відсутній, а міститься запис 22.08.1997. Також відповідно до записів трудової книжки позивачки період роботи на ВП «Шахта ім. Артема» ДП «Луганськвугілля» значиться з 01.11.1997 по 26.10.2000 в якості машиніста котла, а не з 31.10.1997 по 27.10.2000.

Окрім того, Розділом XXXIII «Загальні професії» Списку 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами прані, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого КМУ від 11.03.1994 № 162, посаду «машиніст котла» не передбачено жодним списком та відсутня атестація робочого місця по підприємству.

Також ОСОБА_1 вже зверталась до суду з позовною заявою про зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 26.01.1988 по 13.07.1993 (справа № 409/1309/17), та постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2018 апеляційну скаргу управління задоволено, рішення Білокуракинського районного суду Луганської області скасовано. На підставі викладеного відповідач № 1 просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 27.03.2019 визначено подальший розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено справу до розгляду в відкритому судовому засіданні та залучено до участі у справі як другого відповідача ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі – відповідач № 2, ГУПФУ в Луганській області).

16.04.2019 відповідач № 2 на адресу суду надав клопотання щодо уточнення позивачем позовних вимог (арк. спр. 143) та відзив на позовну заяву (арк. спр. 140-142), в обґрунтування якого зазначив, що за заявленими позивачем вимогами ГУПФУ в Луганській області не може бути належним відповідачем.

Щодо дій Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при ГУПФУ в Луганській області з опрацювання заяви позивача від 17.11.2018 про підтвердження стажу роботи відповідач № 2 зазначив, що відповідно до п. 1, 3, 4 Порядку № 18-1 Комісіями при головних управліннях проводиться підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.

17.11.2018 позивач звернувся із заявою про підтвердження стажу роботи з 19.07.1993 по 31.10.1997 в якості машиніста виробничої котельні на Державному відкритому акціонерному товаристві «Енергоуправління» - дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Луганськвугілля». До вказаної заяви позивачем були додані документи, що перелічені у рішенні Комісії від 07.12.2018 № 11/02.

Враховуючи те, що за інформацією, викладеною у трудовій книжці заявниці, у довідках та копіях документів, оформлених архівною установою, не вбачається повна зайнятість на роботі в шкідливих умовах протягом робочого дня та не надається можливим визначити процес роботи котельні саме на вугіллі й сланці, Комісія вирішила відмовити в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 19.07.1993 по 31.10.1997 в якості машиніста виробничої котельні на Державному відкритому акціонерному товаристві «Енергоуправління» - дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Луганськвугілля».

Також відповідач № 2 вважає, що позовні вимоги, заявлені позивачем до Білокуракинського ОУПФУ Луганської області не можуть бути задоволені у зв’язку із їх безпідставністю, оскільки позивачем не було виконано свого обов’язку з надання документів на підтвердження наявного в нього спеціального трудового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

На підставі викладеного відповідач № 2 просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач в судове засідання не прибув, просив розглядати справу без його участі (арк. спр. 155).

Представник відповідача № 1 в судове засідання не прибув, просив розглядати справу без його участі (арк. спр. 154).

Представник відповідача № 2 в судове засідання не прибув, у відзиві на позов, окрім іншого, просив розглядати справу без його участі (арк. спр. 142 зв.).

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Зважаючи, що клопотання про розгляд справи за їх відсутності заявили всі учасники справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.

Судом установлено, що відповідно до записів трудової книжки серії АТ-ІІІ № 8032520 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, в спірний період, зокрема:

05.10.1987 переведено учнем машиніста котельної на шахті «Білоріченська» виробничого об’єднання «Ворошиловградвугілля»;

26.01.1988 переведено машиністом котельної установки ІІІ розряду виробничої котельні;

13.07.1993 звільнено по переводу для роботи в Енергоуправлінні ВО «Луганськвугілля»;

19.07.1993 прийнято на роботу в Енергоуправління об’єднання «Луганськвугілля» машиністом виробничої котельні шахти «Артема» по IV розряду;

03.03.1994 внесено запис, що рішенням атестаційної комісії підтверджено право на пільгову пенсію за віком список № 2 за професією машиніст (кочегар) котельної, підстава: наказ № 24 від 03.03.1994;

22.08.1997 внесено запис, що підприємство перейменовано в ДВАТ «Енергоуправління» - ДП ДХК «Луганськвугілля»;

31.10.1997 звільнено в зв’язку з переводом на шахту ім. Артема;

01.11.1997 прийнято на роботу на шахту імені ОСОБА_2 виробничого об’єднання «Луганськвугілля» машиністом котла IV розряду;

27.10.2000 переведено робітником виробничої лазні (арк. спр. 13-15).

13.11.2018 позивач звернувся до Білокуракинського ОУПФУ Луганської області з заявою про призначення пенсії за віком на підставі п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 (арк. спр. 86).

Також 17.11.2018 ОСОБА_1 звернулася до Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення (перерахунок) пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при ГУПФУ в Луганській області з заявою про підтвердження стажу роботи (арк. спр. 88).

Рішенням Комісії при ГУПФУ від 07.12.2018 за № 11/02 відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 19.07.1993 по 31.10.1997 в якості машиніста виробничої котельні на Державному відкритому акціонерному товаристві «Енергоуправління» - дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Луганськвугілля» у зв’язку з тим, що за інформацією, викладеною у трудовій книжці позивача, у довідках та копіях документів, оформлених архівною установою, не вбачається повна зайнятість на роботі в шкідливих умовах протягом робочого дня та не надається можливим визначити процес роботи котельні саме на вугіллі й сланці (арк. спр. 90-91).

Рішенням від 28.12.2018 № 706 Білокуракинське ОУПФУ Луганської області відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (арк. спр. 92-96).

Відповідно до оскарженого рішення відповідачем не зараховано до пільгового стажу позивача періоди роботи:

з 26.01.1988 по 13.07.1993 на шахті «Білоріченська» виробничого об’єднання «Ворошиловградвугілля», оскільки позивачем не надано довідки, які уточнюють пільговий характер роботи машиністом котельної установки, а в трудовій книжці позивача відсутні записи, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме – відомості про зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та відомості про результати атестації робочих місць;

з 19.07.1993 по 31.10.1997 на шахті ім. Артема ДВАТ «Енергоуправління» - ДП ДХК «Луганськвугілля», оскільки рішенням Комісії при ГУПФУ від 07.12.2018 за № 11/02 відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 19.07.1993 по 31.10.1997 в якості машиніста виробничої котельні на Державному відкритому акціонерному товаристві «Енергоуправління» - дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Луганськвугілля» у зв’язку з тим, що за інформацією, викладеною у трудовій книжці позивача, у довідках та копіях документів, оформлених архівною установою, не вбачається повна зайнятість на роботі в шкідливих умовах протягом робочого дня та не надається можливим визначити процес роботи котельні саме на вугіллі й сланці;

з 01.11.1997 по 27.10.2000 на шахті ім. Артема ВО «Луганськвугілля», оскільки посада «машиніста котла» не передбачена жодними Списками виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Тобто рішення відповідача № 1 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ґрунтується, зокрема, на рішенні Комісії при ГУПФУ в Луганській області від 07.12.2018 за № 11/02, у зв'язку з чим до участі у справі було залучено другого відповідача ГУПФУ в Луганській області.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Основного Закону України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058), Законом України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі – Порядок № 22-1), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі – Порядок № 637), Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за № 1231/13105 (далі – Порядок № 18-1).

Закон № 1058 визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Статтею 8 Закону № 1058 закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 44 Закону № 1058 встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Закон № 1058 доповнено розділом XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».

Згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058 визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_2 і старші після досягнення ними, […] 52 років - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року.

Аналогічні положення містяться в пункті «б» статті 13 Закону № 1788.

Щодо незарахування відповідачем спірних періодів роботи позивача з 26.01.1988 по 13.07.1993 на шахті «Білоріченська» виробничого об’єднання «Ворошиловградвугілля», суд зазначає таке.

Як на підставу для відмови в зарахуванні до пільгового стажу спірного періоду роботи відповідач посилається на ненадання позивачем довідок, уточнюючих пільговий характер роботи машиністом котельної установки, та відсутність в трудовій книжці позивача записів, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме – відомостей про зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та відомостей про результати атестації робочих місць.

Згідно з частиною першою статті 48 КЗпП України та статтею 62 Закону № 1788 основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до абзаців 1, 2 п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 затверджено списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, які були чинні в спірні періоди роботи позивача.

До розділу XXXIII списку № 2 загальні професії було включено машиністів (кочегари) котельних (на вугіллі й сланці), у тому числі зайняті на видаленні золи.

Як установлено судом, відповідно до записів трудової книжки позивача в спірний період ОСОБА_1 працювала на шахті «Білоріченська» виробничого об’єднання «Ворошиловградвугілля» на посаді машиніста котельної установки ІІІ розряду виробничої котельні.

Таким чином, судом установлено, що в спірний період (який не зараховано позивачу до пільгового стажу) ОСОБА_1 працювала шахті «Білоріченська» виробничого об’єднання «Ворошиловградвугілля» на посаді, яка дає їй право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Записи у трудовій книжці проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.

Суд зазначає, оскільки пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058 прямо визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2, трудова книжка позивача містить всі необхідні відомості, що визначають право позивача на пенсію на пільгових умовах, а тому підтвердження спеціального трудового стажу уточнюючими довідками є зайвим.

Таким чином, посилання відповідача на ту обставину, що для підтвердження пільгового стажу необхідно надання уточнюючих довідок, передбачених п. 20 Порядку № 637, суд не бере до уваги, оскільки робота позивача на посаді машиніста котельної установки ІІІ розряду виробничої котельні, яка передбачена списком № 2, у спірний період підтверджується записами в трудовій книжці.

Разом з тим, судом приймається до уваги, що позивач на час звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії та на час розгляду судом справи по суті не має можливості надати належні уточнюючі довідки, які вимагаються відповідачем, за незалежних від волі позивача причин, так як відповідні підприємства розташовані в населених пунктах, які згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р віднесено до переліку населених пунктів, на території який органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Тобто, отримати відповідні довідки вказаних підприємств позивачем в будь-який спосіб неможливо. Окрім того, вимога відповідача про надання такої довідки є необґрунтованою, оскільки в розумінні п. 20 Порядку № 637 така довідка надається лише в випадках відсутності трудової книжки або відповідних записів у них, а в даному випадку всі відповідні записи, які дають право позивачу на оформлення пільгової пенсії, в трудовій книжці позивача наявні.

Суд наголошує, що статтею 62 Закону № 1788 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами правці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (набула чинності 21.08.1992) (далі – Порядок № 442) атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно приписів п. 3 Порядку № 442 атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.

Таким чином, проведення атестації робочих місць за умовами правці передбачена діючим законодавством України та проводиться згідно з Порядком № 442 та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.

Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з МОЗ (п. 8 Порядку № 442).

Пунктом 10 Порядку № 442, окрім іншого, передбачено, що результати атестації використовуються при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 4.1. Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі Порядок № 383) передбачено, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку № 383 якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць ( 442-92-п ). У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788 та Порядку проведення атестації дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту “б” статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 10 вересня 2013 року, 25 листопада 2014 року та 17 березня 2015 року № 21-183а13, № 21-519а14, № 21-585а14 відповідно). Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 31.01.2018 у справі К/9901/48/17.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до записів в трудовій книжці позивача у спірний період ОСОБА_1 перебувала на посадах, які дають їй право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах.

З аналізу вищенаведених положень Порядку № 442, Порядку № 383 та п. «б» статті 13 Закону № 1788 в сукупності слідує, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. При цьому якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць.

На підтвердження проведення атестації робочих місць позивачем надано: наказ виробничого об’єднання «Луганськвугілля» шахта «Білоріченська» від 30.12.1994 № 605 Про підсумки атестації робочих місць на поверхні шахти «Білоріченська», згідно з яким в розділі список № 2 під номером 12 значиться посада «машиністи котельних установок (кочегари) виробничих котельних»; довідку ПАТ «Шахта «Білоріченська» від 24.04.2015 № 14-37 відповідно до якої атестацію робочих місць по умовам праці, згідно з наказом № 167 від 07.04.1995, підтверджено Держекспертизою умов праці по професії машиніст котельної установки (арк. спр. 49-52).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено проведення атестації робочого місця машиніста котельної установки виробничої котельні на шахті «Білоріченська» виробничого об’єднання «Ворошиловградвугілля», де ОСОБА_1 працювала з 26.01.1988 по 13.07.1993.

Також суд вважає безпідставним посилання відповідача № 1 в оскарженому рішенні на відсутність відомостей про зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, оскільки відповідно до протоколу засідання комісії зі встановлення трудового стажу для виплати винагороди за вислугу років комісія встановила, що ОСОБА_1 має трудовий стаж з 05.08.1985 по 13.07.1993 (7 років 11 місяців) на шахті «Білоріченська» ВО «ЛВ». Згідно з особовою карткою ОСОБА_1 професія машиніст котельної є основною професією позивача; загальний стаж позивача рахується з 17.07.1984, безперервний – з 21.08.1985 (арк. спр. 20-21).

При цьому ані особова картка ОСОБА_1, ані трудова книжка ОСОБА_1 не містить жодних записів про роботу позивача в спірний період з неповним робочим днем.

Відтак, незарахування відповідачем до пільгового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 26.01.1988 по 13.07.1993 на шахті «Білоріченська» виробничого об’єднання «Ворошиловградвугілля» є безпідставним.

Щодо незарахування відповідачем спірних періодів роботи позивача з 01.11.1997 по 27.10.2000 на шахті ім. Артема ВО «Луганськвугілля», суд зазначає таке.

Як на підставу для відмови в зарахуванні до пільгового стажу спірного періоду роботи відповідач посилається на те, що посада «машиніст котла» не передбачена жодними Списками виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 затверджено списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, які були чинні в спірні періоди роботи позивача.

До розділу XXXIII списку № 2 загальні професії було включено машиністів (кочегари) котельних (на вугіллі й сланці), у тому числі зайняті на видаленні золи.

Як установлено судом, відповідно до записів трудової книжки позивача в період з 01.11.1997 по 27.10.2000 ОСОБА_1 працювала на шахті імені ОСОБА_2 виробничого об’єднання «Луганськвугілля» на посаді машиніст котла IV розряду.

Відповідно до довідки від 01.04.2016 № 267, виданої шахтою імені ОСОБА_2 ДУП «Центруголь» на ім’я ОСОБА_1, повторна атестація на шахті проведена 18.06.1998 у відповідності до вимог практичних рекомендацій по її проведенню, затверджених Постановою КМУ від 01.08.1992 № 442, атестація по підприємству є дійсною лише з 18.06.1993 (арк. спр. 41).

Наказом ДВАТ шахта «ім. Артема» від 18.06.1998 № 350 Про результати атестації робочих місць по умовам праці, зокрема, затверджено перелік робочих місць керівників, пов’язаних з роботою в підземних умовах, підтверджуючих право на пільгову пенсію за Списком № 2 (Додаток 2). В даному переліку під номером 14 значиться посада машиніста (кочегара) котельної на вугіллі, у тому числі зайняті на видаленні золи (арк. спр. 43-44).

Довідкою шахти імені ОСОБА_2 ДУП «Центруголь» від 23.06.2016 № 510 підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно працювала на ДВАТ «Шахта імені ОСОБА_2» з 01.11.1997 по 26.10.2000 машиністом (кочегаром) котельної установки на вугіллі на виробничій ділянці Котельня шахти ОСОБА_2. В трудовій книжці при прийомі на роботу професія машиніст котла була записана не точно, відповідно до ЕТКС 1988 року передбачена професія машиніст (кочегар) котельної установки на вугіллі (арк. спр. 48).

Таким чином, судом установлено, що в період з 01.11.1997 по 27.10.2000 (який не зараховано позивачу до пільгового стажу) ОСОБА_1 працювала шахті ім. Артема ВО «Луганськвугілля» на посаді, яка дає їй право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Стосовно довідок шахти імені ОСОБА_2 ДУП «Центруголь» від 01.04.2016 № 267 та від 23.06.2016 № 510, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Відповідно до консультативного висновку «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» від 21 червня 1971 року Міжнародного суду ООН документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі "Cyprus v. Turkey", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Таким чином, документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку і при обставинах, що склались у зв'язку з тимчасовою окупацією певних територій Луганської області, відмова відповідачем - органом державної влади, позивачу - фізичній особі, у реалізації його права на отримання пенсії з підстави видачі підтверджуючих первинних документів підприємствами, розташованими на непідконтрольній українській владі території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З наведених підстав суд приймає до уваги інформацію, що міститься у вищенаведених довідках, виданих підприємствами, які розміщується на тимчасово окупованій території України, оскільки зазначені в них відомості підтверджуються також записами, які містить трудова книжка позивача.

Щодо незарахування відповідачем спірних періодів роботи позивача з 19.07.1993 по 31.10.1997 на шахті ім. Артема ДВАТ «Енергоуправління» - ДП ДХК «Луганськвугілля», суд зазначає таке.

Як на підставу для відмови в зарахуванні до пільгового стажу спірного періоду роботи відповідач посилається на рішення Комісії при ГУПФУ від 07.12.2018 за № 11/02, яким відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 19.07.1993 по 31.10.1997 в якості машиніста виробничої котельні на Державному відкритому акціонерному товаристві «Енергоуправління» - дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Луганськвугілля» у зв’язку з тим, що за інформацією, викладеною у трудовій книжці позивача, у довідках та копіях документів, оформлених архівною установою, не вбачається повна зайнятість на роботі в шкідливих умовах протягом робочого дня та не надається можливим визначити процес роботи котельні саме на вугіллі й сланці.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п. 20 вказаного Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1 затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі – Порядок № 18-1).

Цей Порядок визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 18-1 дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України ( 36-2003-п ), на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, а також на осіб, яким призначено пенсію до набрання чинності цим Порядком (далі - робота, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років).

Підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії) (пункт 3 Порядку № 18-1).

Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов'язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники членських організацій Федерації професійних спілок України та регіональних організацій роботодавців та їх об'єднань.

Відповідно до положень пункту 6 Порядку № 18-1 основними завданнями Комісії є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи (додаток 1) та прийняття рішень щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні в установленому порядку.

Рішення про результати розгляду заяви приймається більшістю голосів членів Комісії, присутніх на засіданні, підписується головою або його заступником. Рішення про результати розгляду заяви набуває чинності з моменту прийняття рішення (пункт 10 Порядку № 18-1).

Пунктом 11 Порядку № 18-1 визначено, що для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об’єднаних управлінь за місцем проживання (реєстрації) такі документи:

1) заяву про підтвердження стажу роботи;

2) документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01.07.2004 та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр);

3) трудову книжку;

4) документи, видані архівними установами, зокрема:

а) довідку про заробітну плату;

б) копії документів про проведення атестації робочих місць;

в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідка про їх відсутність).

У разі необхідності заявник може подавати інші документи, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 18-1 управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об’єднані управління приймають документи, необхідні для підтвердження стажу роботи, перевіряють правильність їх оформлення, відповідність викладених у них відомостей про заявника даним паспорта та документам про стаж, фіксують та засвідчують виявлені розбіжності та не пізніше трьох робочих днів з дня надходження заяви про підтвердження стажу роботи направляють до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.04.2019 № НОМЕР_2 ДВАТ «Енергоуправління» - ДП ДХК «Луганськвугілля» припинено, про що 25.12.2009 до реєстру внесено запис за № 13731170009000192 (арк. спр. 156-158).

Відповідач № 2 у відзиві зазначив, що позивачем згідно п. 11 Порядку № 18-1 на розгляд Комісії при ГУПФУ в Луганській області були надані документи за переліком, передбаченим цією нормою.

Рішенням Комісії при ГУПФУ від 07.12.2018 за № 11/02 відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 19.07.1993 по 31.10.1997 в якості машиніста виробничої котельні на Державному відкритому акціонерному товаристві «Енергоуправління» - дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Луганськвугілля» у зв’язку з тим, що за інформацією, викладеною у трудовій книжці позивача, у довідках та копіях документів, оформлених архівною установою, не вбачається повна зайнятість на роботі в шкідливих умовах протягом робочого дня та не надається можливим визначити процес роботи котельні саме на вугіллі й сланці (арк. спр. 90-91).

Щодо повної зайнятості ОСОБА_1 на роботі в шкідливих умовах протягом робочого дня суд зазначає таке.

Відповідно до протоколу засідання комісії зі встановлення трудового стажу для виплати винагороди за вислугу років комісія встановила, що ОСОБА_1 має трудовий стаж з 05.08.1985 по 13.07.1993, з 19.07.1993 по 01.06.1997 (11 років 10 місяців) (арк. спр. 20).

Згідно з особовою карткою ОСОБА_1 професія «машиніст котельної» є основною професією позивача; загальний стаж позивача рахується з 17.07.1984, безперервний – з 21.08.1985 (арк. спр. 21).

Суд зауважує, що ані особова картка ОСОБА_1, ані трудова книжка позивача не містить жодних записів про роботу позивача в спірний період з неповним робочим днем.

Щодо посилання відповідача № 2 на неможливість визначення процесу роботи котельні саме на вугіллі й сланці, суд вважає його безпідставним, оскільки пільговий стаж роботи позивача підтверджується її трудовою книжкою, згідно з якою 03.03.1994 внесено запис про те, що рішенням атестаційної комісії підтверджено право на пільгову пенсію за віком список № 2 за професією машиніст (кочегар) котельної, підстава: наказ від 03.03.1994 № 24.

Відтак, визначення процесу роботи котельні в даному випадку немає жодного значення.

Таким чином, судом установлено, що трудова книжка позивача містить повні та необхідні записи щодо посади позивача на Державному відкритому акціонерному товаристві «Енергоуправління» - дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Луганськвугілля», дати та номери наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи, а також запис про атестацію робочого місця позивача, за результатами якої підтверджено право на пенсію на пільгових умовах, із посиланням на відповідний наказ (від 03.03.1994 № 24).

Відтак, Комісія при ГУПФУ безпідставно відмовила ОСОБА_1 в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи з 19.07.1993 по 31.10.1997 в якості машиніста виробничої котельні на Державному відкритому акціонерному товаристві «Енергоуправління» - дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Луганськвугілля».

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто, рішення відповідача № 2 від 07.12.2018 за № 11/02 про відмову в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 19.07.1993 по 31.10.1997 в якості машиніста виробничої котельні на Державному відкритому акціонерному товаристві «Енергоуправління» - дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Луганськвугілля», та прийняте на підставі нього рішення відповідача № 1 від 28.12.2018 № 706, яким не зараховано до пільгового стажу позивача періоди роботи з 26.01.1988 по 13.07.1993, з 19.07.1993 по 31.10.1997, з 01.11.1997 по 27.10.2000, та яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком, не відповідають вимогам пунктів 3 (без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення) та 8 (пропорційність) частини другої статті 2 КАС України.

Про обов’язок суворого дотримання принципу пропорційності неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїй практиці (рішення у справах «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 (заява № 4909/04), «Гримковська проти України» від 21.07.2011 (заява № 38182/03), «Савіни проти України» від 18.12.2008 (заява № 39948/06), та інші).

Щодо обраного позивачем способу захисту суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Зважаючи на встановлені обставини та на правове регулювання спірних правовідносин, суд вважає за необхідне з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати рішення Комісії при головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області від 07 грудня 2018 року № 11/02 «Про результати розгляду заяви»; визнати протиправним та скасувати рішення Білокуракинського ОУПФУ Луганської області від 28.12.2018 № 706 «Про відмову в призначенні пенсії», яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2.

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

Окрім того, суд звертає увагу відповідача на те, що частиною третьою статті 245 КАС України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта зобов’язати суб’єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Білокуракинське ОУПФУ Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.11.2018 про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу за списком № 2 періоди роботи позивача з 26.01.1988 по 13.07.1993, з 19.07.1993 по 31.10.1997, з 01.11.1997 по 27.10.2000, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду по цій справі.

Щодо вимоги позивача про визнання записів в трудовій книжці дійсними для отримання пільгової пенсії, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень (частина друга статті 5 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;

7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об’єднання громадян;

8) примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян;

9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;

11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;

12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні;

13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

15) зобов’язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

З аналізу вищенаведених норм процесуального закону слідує, що способи судового захисту та повноваження суду при вирішенні справи мають вичерпний перелік.

Таким чином, заявляючи вимогу про визнання записів в трудовій книжці дійсними для отримання пільгової пенсії позивачем обрано спосіб судового захисту, який не відповідає нормам процесуальному закону.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

На підставі викладеного позовні вимоги належать до часткового задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 768,40 грн судового збору (арк. спр. 2).

У зв’язку з частковим задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме – в сумі 512,27 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4) до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (Луганська область, смт Білокуракине, вул. Історична, буд. 81, код за ЄДРПОУ 41246789) про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії при головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області від 07 грудня 2018 року № 11/02 «Про результати розгляду заяви».

Визнати протиправним та скасувати рішення Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 28 грудня 2018 року № 706 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 листопада 2018 року про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи позивача з 26 січня 1988 року по 13 липня 1993 року, з 19 липня 1993 року по 31 жовтня 1997 року, з 01 листопада 1997 року по 27 жовтня 2000 року, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду по цій справі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 512,27 грн (п’ятсот дванадцять грн 27 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя ОСОБА_4