Ухвала суду № 81394880, 24.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 година 30 хвилин

24 квітня 2019 року Справа № 160/3740/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., перевіривши матеріали заяви Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “СОТОН ТРЕЙД” про підтвердження умовного адміністративного арешту майна платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2019 року о 14 годині 14 хвилин Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “СОТОН ТРЕЙД” про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю “СОТОН ТРЕЙД”.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 року о 14 годині 40 хвилин вказану заяву залишено без руху та запропоновано заявнику усунути недоліки заяви до 24 квітня 2019 року до 10:00 год., шляхом надання до суду документу про сплату судового збору у розмірі 1921 грн.

23.04.2019 року о 15:00 годині представником ГУ ДФС у Дніпропетровській області надано до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору, у зв'язку з відсутністю коштів на оплату судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 року о 10:00 годині продовжено строк Головному управлінню ДФС у Дніпропетровській області для усунення недоліків заяви до 24.04.2019 року до 13:00 години.

24.04.2019 року о 11:33 годині представником ГУ ДФС у Дніпропетровській області надано до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору, у зв'язку з відсутністю коштів на оплату судового збору.

Вирішуючи клопотання про відстрочення від сплати судового збору, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У розумінні приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік суб'єктів, які мають пільги та звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Судом встановлено, що позивач не відноситься до жодної з пільгових категорій, та повинен сплачувати судовий збір за подачу заяви до суду.

Обмежене фінансування суб'єкта владних повноважень не є підставою для відстрочення від сплати судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/980_030) зазначено, що «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Суд зазначає, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень такого майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Зазначена позиція також збігається із висновками Європейського суду з прав людини у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18 жовтня 2005 року (заява №70297/01) та Верховного Суду України, викладеними в його ухвалі від 28 вересня 2015 року у справі №21-5496а15.

Крім зазначеного, невмотивоване відстрочення або розстрочення сплати судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб’єктів звернення за судовим захистом.

З огляду на викладені обставини, суд не знайшов обґрунтованих підстав для задоволення заявленого клопотання про відстрочення від сплати судового збору, оскільки заявником як суб'єктом владних повноважень подана до адміністративного суду заява на виконання покладених на нього функцій та завдань, а відсутність бюджетного фінансування не є підставою для відстрочення або звільнення від законодавчо встановленого обов'язку зі сплати судового збору.

На підставі викладеного суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до частин 2, 3 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

У разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це позивача та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків.

Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення позивачу заяви та доданих до неї документів.

Також у пункті 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не виконав вимоги ухвали суду від 23.04.2019 року та не усунув зазначені в ній недоліки, у встановлений судом строк.

Враховуючи, що норми чинного законодавства не дають змоги надати строк для усунення недоліків заяви більший, ніж 24 години, суд дійшов висновку про необхідність повернення заяви позивачу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 243, 248, 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Заяву Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “СОТОН ТРЕЙД” про підтвердження умовного адміністративного арешту майна платника податків - повернути позивачу.

Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 3 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення її недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ч.8 ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1