Рішення № 81394869, 29.03.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2019 року Справа № 160/927/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Букіна Л.Є.,

за участі: секретаря судового засідання - Бутенко П.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адітон» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 30.01.2019 року надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Адітон» (далі – Товариство) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить суд визнати протиправними і скасувати рішення відповідача від 11.01.2019 року №0000561415 та №0000571415.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю донарахування митних платежів з підстав невірного визначення коду товару, оскільки під час розмитнення імпортованого товару («інсталяційна система для унітазу») питань щодо його митного оформлення не виникло. При цьому, товар пройшов митне оформлення без зауважень і був випущений у вільний обіг на територію України, тому митний орган не мав правових підстав для прийняття податкових повідомлень - рішень, з приводу правомірності яких виник спір.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в яких останній у задоволенні позову просить відмовити з огляду на те, що Товариством невірно визначено код товару під час його митного оформлення. Відповідач вважає, що імпортований товар («інсталяційна система для унітазу») має класифікуватись за товарною підкатегорією НОМЕР_1 згідно з УКТЗЕД, а тому ставка ввізного мита повинна становити на рівні 6,5 %, а не 5 %, як це помилково визначив позивач під час митного оформлення такого товару, у зв’язку з чим відповідач вважає, що приймаючи оскаржені рішення, діяв у спосіб, передбачений законодавством України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду.

У судовому засіданні представники учасників справи підтримали свої правові позиції і надали суду пояснення аналогічні тим, що викладені у заявах по суті.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що фактичною підставою для донарахування сум податкових зобов'язань із ввізного мита та з ПДВ згідно із оскарженими податковими повідомленнями - рішеннями слугував висновок акту від 18.12.2018 № 73474/04-36/14-15/21870366 про результати документальної невиїзної перевірки Товариства щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи у частині правильності класифікації, згідно із УКТЗЕД товару «інсталяційна система для унітазу», що ввезено за окремими митними деклараціями у період з 21.12.2015 року по 20.11.2018 року.

Згідно з висновком цього акту, Товариством у період з 21.12.2015 року по 20.11.2018 року на виконання зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу від 03.10.2014 року № 03/10/14, укладеного з польською компанією «JURMIR» здійснено ввезення на митну територію України товару «інсталяційна система для унітазу», під час декларування якого позивачем невірно класифіковано вказаний товар за ставкою мита 5% (УКТ ЗЕД 7324 90 00 90), чим порушило вимоги 1 та 6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, затверджених Законом України «Про Митний тариф України», ч.1 статті 69, ч. 4 статті 280, статті 295 Митного кодексу України, а також п. 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Товариством податкового зобов'язання на суму 68 760,74 грн., в тому числі ввізне мито - 57 300,62 грн., ПДВ - 11460,12 грн.

Такий висновок митного органу вмотивований тим, що згідно з митними деклараціями, визначеними у Додатках № 3 до акту перевірки 18.12.2018 № 73474/04-36/14-15/21870366, позивачем класифіковано імпортований товар - «інсталяційна система для унітазу» за ставкою мита 5% (УКТ ЗЕД 7324 90 00 90), тоді як рішеннями митного органу про визначення коду товару від 16.10.2018 № КТ-UA110000-0124-2018, вказаний товар відноситься до товарної позиції згідно із УКТЗЕД – 3922 90 00 00 та ставка ввізного мита повинна становити 6,5 %.

У результаті викладеного, ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення - рішення від 11.01.2019 року:

- № НОМЕР_2, відповідно до якого Товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 13610,75 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням у розмірі 10888,60 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2722,15 грн.;

- №№0000561415, відповідно до якого Товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 68533,82 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням у розмірі 54443,06 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 13610,76 грн.

Не погодившись із такими рішеннями, позивач оскаржив їх до суду, правомірність прийняття яких є предметом розгляду у цій справі.

При вирішенні спору суд виходить із того, згідно із приписів статті 69 Митного кодексу України (далі – МК України), товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов’язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них (частина 3 статті 69 МК України).

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари (частина 4 статті 69 МК України).

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо (частина 5 статті 69 МК України).

Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 650 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 № 1085/21397; далі - Порядок), контроль правильності класифікації товарів - це перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення.

Згідно з цим Порядком, декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до статті 69 МК України, а посадові особи митного поста здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів.

Розділом ІІІ вказаного Порядку встановлено, що декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до Митного кодексу України.

Посадові особи підрозділу митного оформлення чи митного поста, відділу митних платежів здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів. Обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів при митному оформленні, визначається на основі результатів застосування системи управління ризиками.

Рішення приймається за результатами класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД у разі необхідності зміни задекларованого коду товару згідно з УКТ ЗЕД, у тому числі за результатами спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками у складних випадках митних формальностей.

Контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності: опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами статті 257 Кодексу; відомостей про товар та коду товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, з врахуванням Пояснень до УКТЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Кодексу; заявленого коду товару відомостям, наведеним у базі даних «Класифікаційні рішення» програми «Інспектор 2006» ЄАІС. При цьому така відповідність поділяється на три категорії: а) ідентичні товари; б) подібні (аналогічні) товари; в) товари, які не підпадають під вимоги підпунктів "а" та "б" абзацу четвертого цього пункту, але мають схожі: характеристики, які є визначальними для класифікації товару; призначення або принцип дії яких є основним для класифікації товару; перевірки відповідності заявленого опису товару та коду товару згідно з УКТ ЗЕД відомостям, наведеним у ПРК, у разі якщо до митного контролю та митного оформлення разом з пакетом документів надається ПРК.

У випадку, передбаченому підпунктом "а" абзацу четвертого цього пункту, класифікація товару згідно з УКТ ЗЕД проводиться без додаткових процедур контролю.

У випадку, передбаченому підпунктом "б" абзацу четвертого цього пункту, перевіряється відповідність характеристик товару критеріям, визначальним для класифікації товару згідно з УКТ ЗЕД за наведеними характеристиками товару в Рішенні.

У випадку, передбаченому підпунктами "б", "в" абзацу четвертого цього пункту, виявлені Рішення на ідентичні або подібні (аналогічні) товари беруться до уваги.

Отже, відсутність рішення про визначення коду товару та випущення товару у вільний обіг свідчить про класифікацію його митним органом відповідно до коду, заявленого у митній декларації.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 345 МК України, митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема: щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.

Відповідно до частини другої статті 351 Митного кодексу України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Аналізуючи наведені норми суд зазначає про можливість проведення відповідачем митного контролю після завершення митного оформлення відповідного товару.

При цьому, на переконання суду, приписи вказаних статей слід розглядати у взаємозв’язку зі статтею 69 МК України, частиною третьою якої передбачено, що у разі виявлення після митного оформлення товарів порушення правил класифікації товарів, орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Тобто, митний орган наділяється як правом самостійно класифікувати імпортовані товари так і правом здійснювати митний контроль шляхом проведення перевірок правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення у тому разі, якщо доведе, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України декларантом було допущено порушення законодавства України з питань державної митної справи.

У межах спірних правовідносин, як на підставу для проведення митного контролю Товариства, відповідач посилався на приписи пункту 1 частини 2 статті 351 Митного кодексу України, проте, усупереч положень частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав докази на підтвердження наявності наведених у наведеній нормі підстав.

Натомість імпортований позивачем товар («інсталяційна система для унітазу»), щодо правильності декларування кодів якого стосувалась документальна перевірка, пройшов митне оформлення у визначених у Додатку 1 та 3 до Акту перевірки митних деклараціях, в яких позивач задекларував до ввезення на митну територію України вище вказаний товар за кодом УКТ ЗЕД 7324 90 00 90 та який був прийнятий митним органом, а імпортований товар випущений у вільний обіг.

Слід також відмітити, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає декларацію. Орган доходів і зборів здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише у тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження митного органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.

Більш того, приписами ч. 5 ст. 69 МК України визначено, що у разі наявності складного випадку класифікації товару у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару, при виникненні суперечностей щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, необхідно застосовувати спеціальні знання, проводити дослідження.

Всупереч вказаному, під час митного оформлення у відповідача не було сумнів щодо коду УКТ ЗЕД імпортованого товару, проби зразків товару не відбирались, відповідна експертиза не проводилась.

Окрім цього, суд також враховує, що митне оформлення вищевказаного товару за кодом УКТ ЗЕД 7324 90 00 90 здійснювалось Товариством за більш ніж п’ятдесятьма митними деклараціями на протязі майже 4 років, тоді як, усі висновки митного органу про невірне визначення коду такого товару фактично зводяться не у зв’язку з порушенням декларантом законодавства України з питань державної митної справи, а у зв’язку з прийняттям митним органом рішення від 16.10.2018 № КТ-UA110000-0124-2018, яким товар «інсталяційна система для унітазу» віднесено до товарної позиції згідно із УКТЗЕД – 3922 90 00 00.

У той же час, рішення митного органу від 16.10.2018 № КТ-UA110000-0124-2018 має інформаційний характер та у ньому відсутні відомості, що при митному оформленні товару «інсталяційна система для унітазу» позивачем порушено законодавство України з питань державної митної справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що документальна невиїзна перевірка Товариства проведена митним органом безпідставно, у зв’язку з чим, оскаржені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Згідно зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у розмірі 1921 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

При цьому, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню також понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. з огляду на те, що Товариством надано достатньо доказів понесення таких витрат, зокрема: договір про надання правової допомоги від 01.02.2017 року, додаткову угоду до договору, акт виконаних робіт від 05.03.2019 року та платіжне доручення від 28.02.2019 року № 2512, що дійсно підтверджують такі витрати.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Адітон» – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області від 11.01.2019 року №0000571415, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Адітон» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів, код бюджетної класифікації 14070100 на суму 13 610 грн. 75 коп., із них: за податковими зобов`язаннями 10 888,60 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2 722,15 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області від 11.01.2019 року № НОМЕР_3, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Адітон» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, код бюджетної класифікації 15010100 на суму 68 053 грн. 82 коп., із них: за податковими зобов`язаннями 54 443,06 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 13 610,76 грн.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адітон» (код ЄДРПОУ 21870366, адреса: 49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 3-А) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев’ятсот двадцять одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, місцезнаходження: 49600, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а).

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адітон» (код ЄДРПОУ 21870366, адреса: 49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 3-А) судові витрати, понесені у зв'язку із наданням професійної правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн. (п’ять тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, місцезнаходження: 49600, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 08 квітня 2019 року.

Суддя ОСОБА_4