Рішення № 81393321, 08.04.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/17179/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 року м.Рівне

Рівненський міський суд в складі судді Бердія М.А.,

при секретарі Прокопчук Л.М.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до 4 територіального вузла урядового зв’язку Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України про захист права на житло, суд –

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримали в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просили суд визнати протокол №8 житлової комісії в/ч А-2647 від 06 червня 2000 року в частині зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку у позачерговому порядку протиправним, скасувати його дію та зобов’язати відновити в черзі на отримання житла в позачерговому порядку згідно протоколу засідань ЖК №12 від 01.11.1999 року.

Представники відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнали з підстав викладених у відзиві, просили суд застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в зв"язку з пропуском строку позовної давності.

Суд заслухавши позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного:

Як було встановлено в судовому засіданні, згідно витягу з протоколу №12 засідання житлової комісії військової частини А-2647 від 01 листопада 1999 року, позивач ОСОБА_1 перебуває в загальній черзі та включений до списку осіб, котрі потребують поліпшення житлових умов у складі сім’ї із чотирьох осіб, згідно з його рапортом та наданими документами з 14.10.1999 року

Згідно витягу з протоколу №8 засідання житлової комісії військової частини А-2647 від 06 червня 2000 року, позивача ОСОБА_1 було виключено зі списку осіб, що потребують позачергового поліпшення житлових умов, як такого, що використав надану законодавством пільгу з переносом його в загальну чергу на поліпшення житлових умов з 01 листопада 1999 року. В ході заслуховування ОСОБА_1 встановлено, що військовослужбовець за попереднім місцем роботи отримав наявну житлову площу як учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до копії посвідчення серії А №111513 виданого Рівненською обласною державною адміністрацією, ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС у 1986 році, категорія 2.

Із копії ордеру на житлове приміщення №1346 від 10 грудня 1993 року, виданого на підставі розпорядження МУ №939 від 02.09.1993 року і спільного рішення адміністрації та профкому авторемонтного заводу - протокол № 67 від 01.12.1993 року, вбачається, що позивач ОСОБА_1 отримав житло — двокімнатну квартиру в АДРЕСА_1, житловою площею 29,37 кв. м., на склад сім'ї 3 особи: ОСОБА_1 як основного квартиронаймача, його дружину ОСОБА_5 та його дочку ОСОБА_6

16 серпня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до начальника центру Держспецзв»язку із рапортом про постановку його та членів його сім’ї на квартирний облік при 4 ТВУЗ враховуючи час його перебування на квартирному обліку у в/ч А2647, згідно п.32 ч.1 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою ОСОБА_7 Міністрів Української РСР і Української ОСОБА_7 професійних спілок №470 від 11 грудня 1984 року.

01 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до начальника 4 ТВУЗ із письмовою заявою про відновлення його у пільговій черзі, як ліквідатора аварії на ЧАЕС, так як у 2000 року був знятий з неї незаконно.

Як зазначено у відзиві на позовну заяву, позивач ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку осіб, потребуючих поліпшення житлових умов у 4 ТВУЗ Держспецзв»язку у загальній черзі під номером 5 складом сім’ї 6 осіб: ОСОБА_1, дочка ОСОБА_8, зять ОСОБА_9, дочка ОСОБА_6, онука ОСОБА_10, онука ОСОБА_11 У списку осіб, які користуються правом першочергового та позачергового одержання житлових приміщень ОСОБА_1 не перебуває.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. У своїй практиці європейський суд з прав людини звертає увагу на те, що рівень доступу, наданий національним законодавством має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 2ст. 40 Житлового кодексу України громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.

Згідно ст. 46 Житлового кодексу України поза чергою житлове може надаватися також в інших випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР. Громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, соціального захисту потерпілого населення, у тому числі і позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, але лише один раз.

На момент прийняття рішення житловою комісією в/ч А-2647 СБ України від 01.11.1999 року про постановку на загальну чергу та включення до списку осіб, що потребують позачергового поліпшення житлових умов, прапорщика ОСОБА_1, складом сім’ї 4 особи (дружина та дві дочки), позивачем до відповідного рапорту були додані документи, серед яких була і копія посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС серії А № 115513 (категорія 2), виданого Рівненською ОДА, на підставі якого сім’ю ОСОБА_1 було включено до списку осіб, що потребують позачергового поліпшення житлових умов.

Відповідно до ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року (далі - Закон):

абз. 1 п. 3ч. 1 ст. 21 Закону передбачено позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов;

абз. 4 п. 3 ч. 1 ст. 21 - Закону - передбаченими цим пунктом пільгами щодо забезпечення житлом громадяни мають право скористатися лише один раз (зміни внесені до Закону згідно ЗУ № 230/96-ВР від 06.06.1996 року).

Отже, на момент отримання житла позивачем у 1993 році норма Закону щодо позачергового забезпечення житлом існувала, позивач мав можливість скористатися пільгою та отримати житло в порядку позачергового забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналогічна Правова позиція викладена також і у постанові Верховного Суду України у справі за № 6-2469цс16.

Відповідно до ст.ст.256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст.ст.260,261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила

Згідно ч.ч.1, 2 ст.267 ЦК України, особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Про вказане, зокрема, йдеться у ряді правових позицій Верховного Суду України, що висловлені за наслідками розгляду цивільних справ, в порядку ст. 355 ч.1 .п.1 та є обов'язковими до застосування, зокрема, у справах №6-2469цс16 від 16.11.2016 року; №6-832цс15 від 28.09.2016 року; №6-2165цс15 від 14.09.2016 року; №6-152цс14 від 29.10.2014 року; №6-1503цс16 від 21.12.2016 року; №6-3029цс16 від 8.06.2016 року та ін.

Відповідно до ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.ч.3, 4, 5 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач ОСОБА_1 був особисто присутній 06 червня 2000 року на засіданні житлової комісії в/ч А-2647 на якому його було заслухано особисто та прийнято рішення про виключення його та членів його сім’ї зі списку осіб, що потребують поліпшення житлових умов.

Початок перебігу позовної давності в даному випадку необхідно обчислювати з 06 червня 2000 року.

З врахуванням викладених вище обставин, оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу як окремо, так і в їх сукупності, враховуючи клопотання представника відповідачів про застосування строку позовної давності, суд вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1 до задоволення не підлягають.

Зроблений вище висновок суду також узгоджується з частинами четвертою та п’ятою статті 267 Цивільного кодексу України, згідно з якими сплив позовної давності без поважних причин на її пропущення є підставою для відмови в позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) до 4 територіального вузла урядового зв’язку Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України (місцезнаходження: м.Рівне, вул.Соборна, 320, код ЄДРПОУ 34781331), Адміністрації Державної служби спеціального зв»язку та захисту інформації України (місцезнаходження: м,київ, вул.Солом»янська, 13) про визнання протоколу №8 житлової комісії в/ч А-2647від 06 червня 2000 року в частині зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку у позачерговому порядку протиправним, скасування його дії та зобов’язання відновити в черзі на отримання житла в позачерговому порядку згідно протоколу засідань ЖК №12 від 01.11.1999 року, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд, або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду (відповідно до п.п. 15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147 - VIII від 03 жовтня 2017 року). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рівненського

міського суду ОСОБА_12