Рішення № 81393191, 24.04.2019, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

Копія

154/3268/18

2/154/87/19

заочне

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2019 року м. Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Каліщука А.А.

за участю секретаря судового засідання Процюк Н.Р.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в залі судових засідань Володимир-Волинського міського суду Волинської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором спадкодавця,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд із даним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором спадкодавця. Позовні вимоги обгрунтовує тим, 09.09.2008 р. ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 7000 доларів США із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08.09.2010 р.

12.06.2015 р. позичальник ОСОБА_3 помер. Спадкоємцями ОСОБА_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2

21.09.2017 р. направлено лист-претензію до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про задоволення вимог про сплату кредитної заборгованості спадкодавця ОСОБА_3 Однак дана вимога не була виконана.

Станом на день смерті ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором становила 27180,84 долари США, з яких: 5758,48 долари США – заборгованість за кредитом; 10454,33 долари США – заборгованість по відсотках за користування кредитом, 10968,03 долари США – заборгованість за пенею.

Оскільки відповідачі прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3, а тому позивач просить стягнути з них на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором ОСОБА_3 в розмірі 5758,48 долари США, що за курсом 28.20 грн. НБУ становить 162389,14 грн. та судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, однак подав заяву в якій позовні вимоги підтримує повністю, просить проводити розгляд справи у відсутності представника позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, із заявою про розгляд справи за його відсутності до суду не звертався, тому судом винесено ухвалу про проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, проти якого у поданій заяві не заперечив представник позивача.

Враховуючи те, що сторони в судове засідання не з’явились, тому згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється без фіксування технічними засобами.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_3 09.09.2008 р. укладено кредитний договір №215/к, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 7000 доларів США із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08.09.2010 р.

Згідно з п. 1.3. ОСОБА_3 зобов»язався повертати кредит, відсотки і винагорду щомісячно, за графіком платежів, котрі визначені у додатку №1 до договору, але не пізніше 08.09.2010 р.

З дослідженого судом розрахунку заборгованості по кредиту встановлено, що ОСОБА_3 не вчасно та не в повному обсязі проводив платежі по погашенню кредиту, та не повернув кредит у строк, визначений договором, тобто до 08.09.2010 р.

Свідоцтвом про смерть серія І-ЕГ №172978 підтверджується, що ОСОБА_3 помер 12.06.2015 р.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що на день смерті ОСОБА_3 у нього існувала заборгованість за кредитним договором з яких: 5758,48 долари США – заборгованість за кредитом, 10579,03 долари США – заборгованість по відсотках за користування кредитом, 10968,03 долари США – заборгованість за пенею.

Позивач звертаючись із позовом до відповідачів обгрунтовує свої вимоги тим, що відповідачі є спадкоємцями та прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3, а тому відповідно до ч.1 ст. 1282 ЦК України зобов»язані задовольнити вимоги кредитора повністю.

Вирішуючи даний спір виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 1281 ЦК України, котра була чинною на час виникнення даних правовідносин, кредитору спадкодавця належить протягом шести місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатись про відкриття спадщини, пред»явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що кредитор може пред»явити вимоги не до усіх спадкоємців, а лише до тих, які прийняли спадщину. В свою чергу, спадкоємці несуть зобовязання спадкодавця лише в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Судом встановлено, що позивач 25.10.2015 р., тобто у визначений ч.2 ст. 1281 ЦК України, звернувся до Володимир-Волинської нотаріальної контори із вимогою повідомити банк чи заводилась спадкова справа після смерті ОСОБА_3 та повідомити спадкоємців ОСОБА_3 про наявність заборгованості перед банком у розмірі 330483,66 грн., а також надати інформацію про осіб спадкоємців, котрі прийняли спадщину.

12.09.2017 р. позивач направив вимогу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як спадкоємцям ОСОБА_3, сплатити заборгованість за кредитним договором ОСОБА_3 у розмірі 32111,85 доларів США.

Із досліджених матеріалів спадкової справи №277/2015 р. встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не звертались до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та їм не видавались свідоцтва про право на спадщину.

Крім цього, позивач, котрий відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України зобов»язаний довести обставини на котрі він покликається як на підставу своїх вимог, зокрема обставину прийняття відповідачами спадщини після смерті ОСОБА_3, не надав суду жодних доказів того, що відповідачі прийняли спадщину, яке саме спадкове майно прийняли та його вартість.

При цьому факт прийняття відповідачами спадщини після смерті ОСОБА_3 позивач обгрунтовує тим, що відповідачі постійно проживали із ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, тобто 12.06.2015 р., а тому вважаються такими, що прийняли спадщину.

На підтвердження даної обставини позивач надав суду копію паспорта ОСОБА_3 та відповідачів, в яких збігається місце реєстрації цих осіб.

На думку суду, копія паспорта ОСОБА_3 не є достовірним та достатнім доказом постійного проживання ОСОБА_3 із відповідачами на день відкриття спадщини (12.06.2015 р.), оскільки цей документ був наданий позивачу при укладенні кредитного договору 09.09.2008 р. і містив інформацію про місце реєстрації ОСОБА_3 станом на 09.09.2008 р., а не на день відкриття спадщини.

При цьому, позивач не надав суду доказів, що ОСОБА_3 після укладення договору не змінював місце реєстрації і станом на день відкриття спадщини (12.06.2015 р.) був зареєстрований і проживав за однією адресою із відповідачами.

Оскільки відповідачі не звертались до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, а також позивач не надав суду жодних доказів, що ОСОБА_3 був власником майна і відповідачі прийняли це майно у спадщину, тому безпідставні доводи позивача про прийняття відповідачами спадщини після смерті ОСОБА_3

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивач не надав доказів того, що відповідачі є спадкоємцями (за законом чи за заповітом) ОСОБА_3 та мають право спадкувати його майно, оскільки не надав суду жодних підтверджуючих документів, тобто не довів, що вони є спадкоємцями та несуть обов»язок задовольнити вимоги кредитора.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи, що позивач на підтвердження доводів позовної заяви не подавав клопотань про витребування судом таких доказів, а тому такі докази судом з власної ініціативи не витребовувались, оскільки це призведе до порушення принципу дизпозитивності, що є недопустимо.

Оскільки відповідно до ч.1 ст. 1282 ЦК України вимоги кредитора можуть бути задоволені спадкоємцями лише в межах вартості майна, одержаного у спадщину, однак позивач в судовому засіданні не довів, що ОСОБА_3 був власником майна і відповідачі після його смерті прийняли спадщину, а також яке саме майно прийнято відповідачами у спадщину та вартість спадкового майна прийнятого у спадщину, і встановлення цих обставини мають значення для вирішення справи, так як є предметом доказування у даній справі, а суд згідно з ст. 13 ЦПК України позбавлений можливості самостійно збирати докази та доводити ці обставини, тому приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 1281, 1282 ЦК України, суд,

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором спадкодавця.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 24.04.2019 р.

Головуючий: /підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя А.А. Каліщук