Ухвала суду № 81390332, 19.04.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/9249/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Смик С.І., при секретарі - Капішон В.В., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_2 про часткове скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до слідчого судді з клопотанням про часткове скасування арешту майна у кримінальному провадженні №22017220000000023 від 23.01.2017 року.

В обґрунтування клопотання зазначає, що 02.08.2017 року слідчим суддею задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на, зокрема, картонну коробку з гранульованою речовиною в кількості 20 шт.; картонні коробки в кількості 395 штук, в середині яких знаходяться сітки «ROMIANI» в кількості 205 400 шт.;, картонні коробки в кількості 93 шт., в середині яких знаходяться «ROMIANI 140 г» в кількості 1860 шт.; картонні коробки в кількості 233 шт., в середині яких знаходяться «ROMIANI 400 г» в кількості 1864 шт.; картонні коробки в кількості 159 шт., в середині яких знаходяться «ROMIANI 70 г» в кількості 4770 шт.; картонні пакувальні коробки з написом «ROMIANI» в кількості 45 пачок; коробка з кавовою сумішшю - 1 шт.; висновок державно-санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-06/20880 від 23.06.2016 р. на 1 ар.

Вказує, що ОСОБА_1 є власником, кінцевим бенефіціарним власником, та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Ханес груп». У відповідності до своєї статутної діяльності, ТОВ «Ханес груп» здійснює виготовлення та реалізацію, в тому числі, кавового напою Romiani, цикорію, чаю. Крім того, ТОВ «Ханес груп» зареєструвало свої власні Технічні умови «КАВА ТА НАПОЇ ФАСОВАНІ» (ТУ У 10.8-37096154-001:2016), на які було видано Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 23.06.2016 року № 05.03.02-06/20880.

Останній здійснює виготовлення та реалізацію, в тому числі, кавового напою Romiani, цикорію та чаю, як фізична особа - підприємець. Згідно даних витягу, за результатами безкоштовного запиту до Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців (додається), за ФОП ОСОБА_1 зареєстровані, зокрема, такі види діяльності: КВЕД 10.83 - виробництво чаю та кави; КВЕД 46.37 - оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами; КВЕД 82.92 - пакування тощо.

Заявник вказує, що майно вилучене за вказаною адресою належить на праві приватної власності ТОВ «Ханес груп» та ФОП ОСОБА_1 яке було придбане з метою здійснення господарської діяльності, а тому майно не відповідає критеріям. зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто не є знаряддям злочину та не може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

У зв'язку з чим заявник, посилаючись на правові підстави ст. 174 КПК України, просить суд скасувати арешт.

В судове засіданні заявники не з'явилися від їх представника - адвоката Кочерги В.І. надано клопотання, в якому підтримав клопотання про скасування арешту майна з викладених в ньому підстав, просив його задовольнити та розгляд справи проводити без їх участі.

Слідчий в судове засідання не з'явився, проте надав на адресу суду заяву в якій при вирішенні питання про скасування арешту майна послався на розсуд суду та повідомив додатково, що ОСОБА_1 22.03.2019 року повідомлено про підозру за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України.

Слідчий суддя, дослідивши в нарадчій кімнаті матеріали клопотання дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Таким чином, виходячи з наведених положень ст. 174 КПК України, питання про скасування арешту розглядається слідчим суддею за відповідним зверненням осіб, визначених частиною першої цієї статті.

В судовому засіданні встановлено, що у провадженні слідчого управління ГУНП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження №22017220000000023, відомості про яке 23.01.2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 229 КК України.

Ухвалою слідчого судді від 02.08.2017 року задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на, зокрема, картонну коробку з гранульованою речовиною в кількості 20 шт.; картонні коробки в кількості 395 штук, в середині яких знаходяться сітки «ROMIANI» в кількості 205 400 шт.;, картонні коробки в кількості 93 шт., в середині яких знаходяться «ROMIANI 140 г» в кількості 1860 шт.; картонні коробки в кількості 233 шт., в середині яких знаходяться «ROMIANI 400 г» в кількості 1864 шт.; картонні коробки в кількості 159 шт., в середині яких знаходяться «ROMIANI 70 г» в кількості 4770 шт.; картонні пакувальні коробки з написом «ROMIANI» в кількості 45 пачок; коробка з кавовою сумішшю - 1 шт.; висновок державно-санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-06/20880 від 23.06.2016 р. на 1 ар.

Як визначено ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Натомість, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали від 21.12.2016 року про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює доводи клопотання в частині обґрунтованості підстав для скасування раніше накладеного арешту.

Зокрема, згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При накладенні арешту на грошові кошти, слідчим суддею, з огляду на дані досудового розслідування в кримінальному провадженні, було встановлено наявність достатніх правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, з метою збереження речових доказів, а саме те, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, при накладенні арешту на майно, має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Як встановлено п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Так, з матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що 22.03.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України, а саме у незаконному використанні знака для товарів і послуг «Jacobs».

Виходячи з викладеного, враховуючи зміст фабули кримінального правопорушення слідчий суддя приходить до висновку, що доводи клопотання про скасування арешту є обґрунтованими, а наданими матеріалами доведено відсутність підстав для арешту зазначеного в клопотанні майна, а також ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя вважає за необхідне задовольнити клопотання та скасувати арешт накладений ухвалою слідчого від 02.08.2017 року.

За таких обставин, керуючись ст. 174, 309 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_2 про часткове скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 02.08.2017 року, вилучене 19.05.2017 року під час проведення обшуку в складському приміщенні корпусу цеха № 1 ПрАТ «Київський завод «РІАП» за адресою: м. Київ, вул. Корабельна, 5, а саме в частині:

-картонна коробка з гранульованою речовиною в кількості 20 шт.;

-картонна коробка в кількості 395 шт., в середині яких знаходяться сітки «ROMIANI» в кількості 205 400 шт.;

- картонна коробка в кількості 93 шт., в середині яких знаходяться «ROMIANI 140 г» в кількості 1860 шт.;

- картонні коробки в кількості 233 шт., в середині яких знаходяться «ROMIANI 400 г» в кількості 1864 шт.;

- картонні коробки в кількості 159 шт., в середині яких знаходяться «ROMIANI 70 г» в кількості 4770 шт.;

- картонні пакувальні коробки з написом «ROMIANI» в кількості 45 пачок; коробка з кавовою сумішшю - 1 шт.;

- висновок державно-санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-06/20880 від 23.06.2016 р. на 1 арк.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя С.І.Смик