Постанова № 81389536, 23.04.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/627/19Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2 Категорія: на ухвалу

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідач ОСОБА_2

судді Сіренко Ю.В., Пономаренко В.В.

секретар Попова М.В.

учасники справи:

позивач (скаржник) – ОСОБА_3,

відповідачі – Головне управління Національної поліції в Черкаській області, прокуратура Черкаської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу позивача на ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 27.02.2019 (постановлена о 16 год. 02 хв. у залі судових засідань Монастирищенського районного суду, повний текст складено 04.03.2019, суддя в суді першої інстанції – ОСОБА_1В.) про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області та прокуратури Черкаської області про визнання правочину нікчемним, :

в с т а н о в и в :

08.01.2019 позивач звернувся до суду з позовом, яким просив визнати нікчемним правочин у формі протоколу накладення арешту на майно від 13.05.2009, визнати протокол накладення арешту на майно від 13.05.2009 таким, що не створює юридичних наслідків за незбереження ввіреного нерухомого майна для колишнього сільського голови Лукашівської сільської ради ОСОБА_4, для його правонаступника на цій посаді з кінця 2010 року ОСОБА_5 і Лукашівської сільської ради Монастирищенського району, вчинений слідчим СВ Монастирищенського РВ УМВС у Черкаській області ОСОБА_6 при непрофесійних діях/бездіяльності прокурора Монастирищенського району Горбунова В.В., що стане підставою та приводом для закриття кримінального провадження №42015250220000006 від 21.08.2015, порушеного щодо посадових осіб Лукашівської сільської ради за незбереження ввіреного майна, передбаченого ст. 197 КК України.

В обґрунтування вказано на те, що слідчим СВ Монастирищенського РВ УМВС України у Черкаській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №1400900044 від 12.05.2009 винесена постанова про накладення арешту на майно підозрюваного (обвинуваченого) ОСОБА_3, яке знаходиться за адресою вул. Набережна, 23 в с. Лукашівка Монастирищенського району, та начебто належало йому на підставі довідки з вих. №129 від 29.04.2009, виданої колишнім сільським головою Лукашівської сільської ради Монастирищенського району ОСОБА_4

13.05.2009 слідчий Підчасюк В.Ю. без судового рішення здійснив проникнення до зазначеного приміщення разом із сільським головою і двома понятими та провів огляд приміщень на вміст в них рухомого майна і технічного стану будівель. За результатами такого огляду слідчим Підчасюком В.Ю., в присутності понятих та сільського голови, складено протокол накладення арешту на майно на недобудований будинок і приміщення гаража. На рухоме майно протокол ним не складався. Арештоване майно слідчим передане на відповідальне зберігання сільському голові ОСОБА_4, про що свідчать його підписи у вищезазначеному протоколі від 13.05.2009. Однак слідчий не склав актів передачі–прийняття рухомого та нерухомого майна на відповідальне зберігання. Експерт для оцінки майна слідчим не був запрошений. Слідчий не вказав усіх особливостей майна, що підлягає арешту, його ідентифікуючі ознаки. В протоколі не було зазначено особу, яку призначено відповідальною за зберігання ввіреного майна.

Цих порушень не врахував прокурор Монастирищенського району Горбунов В.В., затвердивши обвинувальний висновок.

Позивач наголошує, що у колишнього сільського голови Лукашівської сільської ради ОСОБА_4 та в його правонаступника ОСОБА_5, якій не було передане майно на відповідальне зберігання ОСОБА_4, а також у самої Лукашівської сільської ради, відсутні обов‘язки, щодо зберігання (утримання) ввіреного 13.05.2009 нерухомого майна у вигляді недобудованого будинку та приміщення гаража, розташованого по Набережна, 23 в с. Лукашівка. В результаті непрофесійних і некомпетентних дій правоохоронних органів позивачу завдана значна матеріальна шкода, пов‘язана із незбереженням ввіреного невідомо кому майна 13.05.2009.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 27.02.2019 провадження у справі закрито з посиланням на п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України у зв‘язку з тим, що вимоги позивача у даній справі мають вирішуватися у порядку кримінального судочинства, а не цивільного.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, позивач подав 22.03.2019 через відділення поштового зв‘язку апеляційну скаргу в якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вказано на те, що суд упереджений та залежний від відповідачів у справі. Скаржник не оскаржує постанову слідчого про арешт майна, а оскаржує правочин (протокол) про арешт майна. Так як суд відкрив провадження у справі, він не мав підстав для його закриття у зв‘язку з порушенням юрисдикції по розгляду спору. При розгляді інших кримінальних справ позивачу було роз‘яснено судом, що оскарження накладення арешту на його майно має відбуватися у порядку цивільного судочинства. Також скаржник наводить обґрунтування незаконності дій слідчого при накладенні арешту.

У відзивах на апеляційну скаргу відповідачі - Головне управління Національної поліції в Черкаській області та прокуратура Черкаської області просили суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, оскільки вважають її законною та належним чином обґрунтованою.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

При розгляді справи встановлено, що слідчий СВ Монастирищенського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_6 13.05.2009 наклав арешт на майно - недобудований будинок та приміщення гаража, належне обвинуваченому (підозрюваному) ОСОБА_3, що знаходиться за адресою вул. Набережна, 23 с. Лукашівка Монастирищенського району Черкаської області.

Документи, якими посвідчено накладення цього арешту у кримінальній справі (протокол накладення арешту на майно від 13.05.2009), є предметом оскарження у даній цивільній справі.

Згідно відповіді заступника начальника СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 від 31.01.2019 вих. №1076/24/04/36-2019 кримінальна справа №1400900044 за ознаками злочину, передбаченого ч.ч.1-3 ст.307, ч.3 ст.309, ч.1 ст.263 КК України (в редакції 1960 року), розслідування в якій проводилося СВ Монастирищенським РВ УМВС України в Черкаській області, 17.06.2009 з обвинувальним висновком направлена до суду та на даний час розгляд справи відбувається в Придніпровському районному суді м. Черкаси.

Як вірно вказав суд першої інстанції, в постанові ВП ВС у справи №461/233/17-ц від 17.10.2018 зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку, якщо такий спір є спором цивільним.

У разі, якщо право власності особи порушене у кримінальному провадженні, така особа, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому КПК України.

Враховуючи те, що правовідносини у справі виникли під час дії КПК України 1960 року, порядок накладання арешту на майно та його скасування було врегульовано у статтях 126, 234 КПК України 1960 року. Після набрання чинності КПК України 2012 року, на час звернення до суду з даним цивільним позовом позивач мав право захистити свої права відповідно до норм КПК України, у порядку кримінального судочинства.

Таке право передбачене п.9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року, а саме - питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Частиною 6 статті 126 КПК України 1960 року визначено, що накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Відповідно до ст.234 КПК України 1960 року дії слідчого можуть бути оскаржені прокуророві як безпосередньо, так і через слідчого. Скарги можуть бути як письмові, так і усні. Усні скарги прокурор або слідчий заносить до протоколу. Слідчий зобов'язаний протягом доби направити прокуророві скаргу, що надійшла до нього, разом із своїми поясненнями. Подача скарги не зупиняє виконання дії, яка оскаржується, коли це не визнає за потрібне слідчий або прокурор. Дії слідчого можуть бути оскаржені до суду. Скарги на дії слідчого розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Таким чином для оскарження дій та рішень посадових органів (слідчого МВС), вчинених у ході слідства у кримінальній справі, особа має подавати відповідні скарги у порядку кримінального судочинства, а не цивільного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже висновки суду першої інстанції в цій справі є вірними, адже дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, так як розгляд вимог позивача має відбуватися у порядку кримінального судочинства за нормами КПК України.

Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що суд першої інстанції у даній справі є упередженим, оскільки вони є необґрунтованими, а відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Апеляційні доводи про те, що скаржник не оскаржує постанову слідчого про арешт майна, а оскаржує правочин (протокол) про арешт майна також слід відхилити, адже згідно ч.1 ст.202 ЦПК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Накладення слідчим при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні арешту на майно обвинуваченого та його оформлення протоколом є здійсненням владних повноважень органу досудового розслідування, а не дією, спрямованою на зміну цивільних прав та обов‘язків особи у цивільних правовідносинах, одними з головних засад в яких є свобода та добровільність.

Та обставина, що суд відкрив провадження у справі, перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам процесуального законодавства, не є перешкодою для послідуючого закриття провадження у справі у випадках, передбачених ст.255 ЦПК України, що спростовує доводи скаржника про протилежне.

Доводи скаржника про те, що при розгляді інших кримінальних справ йому було роз‘яснено судом, що оскарження накладення арешту на його майно має відбуватися у порядку цивільного судочинства не свідчать про можливість розгляду питань, порушених позивачем у цій справі, всупереч вимог процесуального законодавства

Усі обґрунтування скаржника стосовно незаконності дій слідчого при накладенні арешту, мають бути оцінені судом у разі оскарження відповідних дій чи рішень органу досудового розслідування у порядку кримінального судочинства.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 27.02.2019 про закриття провадження у цій справі слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу – залишити без задоволення.

Ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 27.02.2019 про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області та прокуратури Черкаської області про визнання правочину нікчемним – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 24.04.2019 року.

Суддя-доповідач

Судді