Постанова № 81389531, 23.04.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/656/19Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2 Категорія: 311020000

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідач ОСОБА_2

судді Гончар Н.І., Сіренко Ю.В.

секретар Попова М.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач (скаржник) – ПАТ «Азот»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника відповідача адвоката ОСОБА_4 на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11.03.2019 (повний текст складено 11.03.2019, суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1Г.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Азот» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини грошових доходів, :

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 11.01.2019 звернулася до суду з позовом, яким просила стягнути з ПАТ «Азот» на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 14387,12 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за весь час затримки в сумі 99311,10 грн. та індексацію заробітної плати в сумі 10520,66 грн. В обґрунтування вказано на те, що вона працювала на ПАТ «Азот». Наказом від 19.04.2017 №169-вк її звільнено із займаної посади на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням (у зв’язку з виходом на пенсію), що підтверджується відомостями трудової книжки. У день її звільнення роботодавець не здійснив з нею належні розрахунки при звільненні - не виплатив заробітну плату. Станом на 07.09.2018 заборгованість по заробітній платі становить 14387,12 грн.

Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11.03.2019 позовні вимоги у справі задоволено частково та стягнуто з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі в розмірі 14387,12 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати звільненому працівнику за період з 20.04.2017 по 10.01.2019 в сумі 99311,10 грн., 3143,56 грн. компенсації втрати частини грошових доходів за період з 20.04.2017 по 10.01.2019 без відрахування при виплаті податків, зборів та обов’язкових платежів, передбачених законодавством України, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішуючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивача роботодавець (відповідач) не виплатив належним чином їй заробітну плату, що є підставою для стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за час затримки розрахунку при звільненні та нарахованої компенсації втрати частини грошових доходів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача подав 28.03.2019 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вказано на те, що заборгованість по заробітній платі перед позивачем виникла за відсутності вини відповідача, який внаслідок зміни ціни на природній газ зупиняв виробництво, яке базується на його використанні (виготовлення сільськогосподарських добрив). Відповідач мав скрутне фінансове становище. ДВС багаторазово накладалися арешти на майно та кошти скаржника, що перешкодило виплаті заробітної плати позивачу у цій справі. Сума компенсації за затримку розрахунку при звільненні, вказана судом, має бути зменшена на відповідні податкові відрахування, чого суд першої інстанції помилково не зробив. Підстав для сплати позивачу компенсації втрати частини заробітку немає, адже згідно Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв‘язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 №159, відповідна компенсації виплачується у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, що в цій справі не мало місця у зв‘язку з відсутністю виплат з боку відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просила суд апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

При розгляді справи встановлено, що наказом №169-вк від 19.04.2017 ОСОБА_3 звільнено з ПАТ «Азот» на підставі ст.38 КЗпП України (за власним бажанням). У день звільнення позивача відповідач не здійснив виплату нарахованої заробітної плати.

Згідно довідки №496 від 10.09.2018 ПАТ «Азот» заборгованість товариства по заробітній платі перед ОСОБА_3 станом на 07.09.2018 складає: за лютий 2017 року – 1199,11 грн., березень 2017 року – 2907,84 грн., квітень 2017 року – 10280,17 грн. Загальна сума заборгованості - 14387,12 грн.

Таким чином на момент розгляду цієї справи у відповідача наявна заборгованість перед позивачем по виплаті заробітної плати, що скаржник не оспорює.

Правовідносини, які виникли між сторонами справи, мають наступне правове регулювання.

Згідно ст.ст.21, 43 Конституції України, ст.ст.94, 115 КЗпП України, ст.ст.21, 24 ЗУ «Про оплату праці» кожна людина має право на заробітну плату за виконану роботу та її своєчасне одержання в повному обсязі.

Як передбачено ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Також в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпП України).

Відповідно до п.20 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно п.8 постанови КМУ №100 від 08.02.1995, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірних висновків про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача наявної заборгованості по заробітній платі (ст.116 КЗпП України) в сумі 14387,12 грн. та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати звільненому працівнику (ст.117 КЗпП України) в сумі 99311,10 грн., адже позивачу при звільненні заробітну плату належним чином виплачено не було, що є підставою для стягнення нарахованих коштів заробітної плати та компенсації за час затримки розрахунку при звільненні у виді середнього заробітку.

Математичні розрахунки суду є вірними та скаржником не оспорюються.

Апеляційний суд відхиляє апеляційні доводи про те, що заборгованість по заробітній платі перед позивачем виникла за відсутності вини відповідача, який не мав коштів для розрахунку у зв‘язку зі скрутним фінансовим становищем та кошти якого були арештовані, адже трудове законодавство, зокрема, ст.ст.94, 115 КЗпП України (які регламентують обов‘язок оплатити працю та строк його виконання), не пов‘язує можливість реалізації роботодавцем його обов‘язку по оплаті праці працівника із наявністю в нього коштів та здійсненням стосовно такого роботодавця тих чи інших дій у виконавчих провадженням.

Далі, ст.ст.1, 2 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).ОСОБА_2 компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Постановою КМУ від 21.02.2001 №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, та, зокрема, визначено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі і заробітна плата (грошове забезпечення) (п.п. 2, 3 Порядку).

Відповідно до п.4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Таким чином у зв‘язку зі встановленням при розгляді справи наявності порушень з боку відповідача термінів виплати заробітної плати позивачу строком понад місяць, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що з роботодавця на користь працівника має бути стягнута відповідна компенсація, обрахована за вимогами вказаного вище Порядку.

Апеляційний суд враховує, що розмір цієї компенсації скаржником під сумнів не ставиться.

Слід відхилити доводи скаржника про те, що підстав для сплати позивачу компенсації втрати частини заробітку немає, з посиланням на виплату цієї компенсації у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, адже в цій справі вирішується питання про наявність підстав для нарахування відповідної компенсації, а не про строки її виплати.

Разом з тим судом першої інстанції при стягненні з відповідача на користь позивача середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні не було враховано наступного.

Пленум ВСУ у п.6 постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці зазначив про те, що, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Проте судом в резолютивній частині судового рішення не вказано, що стягнута на користь позивача сума визначена без утримання податків, обов'язкових платежів та зборів.

Одночасно суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення помилково вказав на те, що згідно з підпунктом 3.9 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5, не належать до фонду оплати праці суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки положення вказаного нормативно-правового акту не стосуються оподаткування доходів, що регламентується ПК України, а застосовуються при статистичних спостереженнях.

В цій частині доводи скаржника заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11.03.2019 у даній справі слід змінити у зв‘язку з неправильним застосуванням норми матеріального права - Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5, замінивши в його резолютивній частині слова «без відрахування при виплаті податків, зборів та обов’язкових платежів, передбачених законодавством України» словами « з утриманням при виплаті податків, обов'язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України».

Крім того, судом першої інстанції не було пропорційно до частини задоволених позовних вимог вирішено питання про компенсацію витрат по сплаті судового збору, які з відповідача стягнуто повістю, чим порушено ч.1 ст.141 ЦПК України (судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі по сплаті судового збору, апеляційний суд враховує, що позовні вимоги задоволено на 94 %, у суді першої інстанції позивачем сплачено судовий збір у сумі 1536,80 грн., а за розгляд апеляційної скарги відповідач сплатив 2305,20 грн. Таким чином з відповідача на користь позивача слід стягнути 1444,60 грн. судового збору, а з позивача на користь відповідача – 138,31 грн. судового збору, отже на підставі ч.10 ст.141 ЦПК України остаточно з відповідача на користь позивача слід стягнути 1306,29 грн. судового збору, скасувавши в частині вирішення питання про розподіл судових витрат рішення суду першої інстанції в цій справі.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу – задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11.03.2019 у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Азот» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини грошових доходів – змінити, замінивши в його резолютивній частині слова «без відрахування при виплаті податків, зборів та обов’язкових платежів, передбачених законодавством України» словами «з утриманням при виплаті податків, обов'язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України», та скасувати в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.

Стягнути з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_3 1306,29 грн. судового збору.

У решті рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11.03.2019 в цій справі- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 24.04.2019.

Суддя-доповідач

Судді