Ухвала суду № 81389478, 18.04.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/5871/19

1кс/755/2933/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2019 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Левко В.Б., секретар судового засідання Собков В.В., за участі слідчого Колесника В.О., адвоката Карплюк Л.Р., розглянувши клопотання слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києві Колесника В.О. про арешт майна, в рамках кримінального провадження №12019100040002839 від 08 квітня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,

в с т а н о в и в:

слідчий Дніпровського УП ГУНП у м. Києві Колесник В.О.за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури №4 Спесивцевим Д.В. звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.

Клопотання мотивовано тим, що 08 квітня 2019 року приблизно о 10 год 00 хв група осіб, перебуваючи за адресою м. Київ, вул. Каховська, 64 (овочева база) вчинила грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, із застосуванням предметів спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7

08 квітня 2019 року о 17 год 48 хв за адресою: м. Київ, вул. Харківське Шосе, 158 працівниками поліції Дніпровського УП ГУНП у м. Києві був затриманий ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Під час проведення обшуку особи, затриманої в порядку ст. 208 КПК України, згідно протоколу проведення обшуку від 08 квітня 2019 року у ОСОБА_6 вилучено мобільний телефон «Самсунг», білого кольору, грошові кошти номіналом по 500 гривень в кількості трьох штук; мобільний телефон марки «Мейзу», чорного кольору, годинник, браслет, перстень та ланцюжок. Вказане майно має доказове значення у кримінальному провадженні. 09 квітня 2019 року вилучені речі визнано речовими доказами по даному кримінальному провадженні.

В обґрунтування клопотання, слідчий посилається на те, що арешт майна накладається з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні. Із викладених у клопотанні підстав просив задовольнити клопотання у повному обсязі.

Адвокат Карплюк Л.Р. заперечувала проти задоволення клопотання у зв'язку з його необґрунтованістю, просила надати у користування вилучений телефон та повернути вилучене майно ОСОБА_6

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, дослідивши матеріали додані до клопотання, дійшов такого висновку.

Згідно ч. 3 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 і ст. 236 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

08 квітня 2019 року о 17 год 48 хв за адресою: м. Київ, вул. Харківське Шосе, 158, затримано ОСОБА_6 в порядку ст. 208 КПК України та здійснено обшук затриманої особи, під час якого вилучено: мобільний телефон марки «Самсунг», білого кольору, грошові кошти номіналом по 500 гривень в кількості трьох штук, мобільний телефон марки «Мейзу», чорного кольору, годинник, браслет, перстень та ланцюжок.

Як вбачається з ч. 1 ст. 168 КПК України тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов'язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Ст. 98 КПК України визначеною, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови і з наведенням мотивів такого рішення.

Постановою слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києвівід 09 квітня 2019 року вищевказане майно визнано речовими доказами по кримінальному провадженню.

Виходячи з наведеного, слідчий звернувся із клопотанням про арешт указаного майна для збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Вимоги ч. 3 ст. 110 КПК України вимагають від слідчого наведення у постанові не законодавчо визначених у ст. 98 КПК ознак віднесення майна до речових доказів, а конкретних ознак їх злочинного походження, встановленого розслідуванням злочину за ч. 4 ст. 296 КК України та їх переліку, що відповідає вимогам ст. 98 КПК.

Слідчим Колесником В.О. у постанові про визнання речовими доказами, не вказано сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно має ознаки, наведені у ст. 98 КПК і є доказом розслідуваного злочину за ч. 4 ст. 296 КК України. Хоча в клопотанні про арешт тимчасово вилученого майна формально, без належного обґрунтування зазначається, що вилучене при затриманні та проведені обшуку ОСОБА_6 майно має значення речових доказів на підставі ст. 98 КПК України.

Проте, з вище зазначеного можна дійти висновку, що ознакам зазначеним у ст. 98 КПК України можуть відповідати лише мобільний телефон марки «Самсунг», білого кольору, мобільний телефон марки «Мейзу», чорного кольору.

Щодо іншого майна, яке було тимчасово вилучено під час обшуку в підозрюваного, то слідчим у клопотанні не обґрунтовано, а з матеріалів доданих до клопотання не вдається за можливе встановити приналежність їх до речових доказів.

Стаття 41 Конституції України гарантує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності і право приватної власності є непорушним.

Аналогічні гарантії захисту права власності містяться у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року, згідно якого ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У своєму рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява № 19336/04 п. 168, Європейський суд з прав людини також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. The United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Згідно ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Взявши до уваги вищевикладене, кваліфікацію кримінального правопорушення за фактами вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, а саме в частині мобільного телефону марки «Самсунг», білого кольору та мобільного телефону марки «Мейзу», чорного кольору.

Щодо іншого майна, яке було вилучено у ОСОБА_6 під час обшуку слідчий суддя вважає клопотання в даній частині необґрунтованим та недоведеним стороною обвинувачення, у зв'язку із чим клопотання у даній частині не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 167, 168, 170-173, 175, 208, 309, 372, 392, 532 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

клопотання слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києві Колесника В.О. про арешт майна - задовольнити частково.

Накласти арешт на тимчасово вилучене під час обшуку ОСОБА_6 в порядку ст. 208 КПК України, проведеного 08 квітня 2019 року за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 158, майно, а саме мобільний телефон марки «Мейзу», чорного кольору.

В іншій частині в задоволенні клопотання - відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України підлягає негайному поверненню підозрюваному ОСОБА_6 навушники марки «Самсунг», білого кольору, грошові кошти номіналом по 500 гривень в кількості трьох штук, годинник, браслет, перстень та ланцюжок.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Київської місцевої прокуратури №4 Спесивцева Д.В.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення або отримання її копії, безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 16 год 10 хв 22 квітня 2019 року.

Слідчий суддя: В.Б. Левко