Рішення № 81388497, 07.02.2019, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/6118/15-ц

Номер провадження 2/676/2/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року Кам’янець-Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі: головуючої судді Швець О.Д.

з участю секретаря Чекашкіної О.Л.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам’янці-Подільський цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» про визнання недійсним договору іпотеки та припинення іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася з позовом до ПАТ АБ «Експрес-Банк» про визнання недійсним договору іпотеки. Обгрунтовуючи позовні вимоги мотивує тим, що 23 вересня 2008 року нею був підписаний договір іпотеки № 23430/16/з згідно якого передала в іпотеку свій будинок та земельну ділянку за адресою вул. Польова, 62 в с. Жовтневе, Кам'янець-Подільського району. Договір іпотеки був укладений з метою забезпечення кредитного договору ОСОБА_4 Коли ОСОБА_4 звернувся з проханням поручитись, вона перебувала у пригніченому стані після смерті чоловіка, дуже погано почувалась, приймала сильнодіючі ліки. Під час теперішнього лікування та спілкування з лікарями в неї виникли серйозні підозри про те, що в момент підписання договору іпотеки не могла усвідомлювати значення своїх дій. Просить у відповідності до ст. 225 ЦК України визнати недійсним договір іпотеки № 23430/16/з 23 вересня 2008 року, укладений між Акціонерним банком «Експрес-Банк» та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського районного нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 1826 та припинити іпотеку житлового будинку, що розташований в с. Жовтневе, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області та земельної ділянки, що розташована в с. Жовтневе, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області кадастровий номер 6822487400:03:001:0302 за договором іпотеки № 23430/16/з 23 вересня 2008 року, укладений між Акціонерним банком «Експрес-Банк» та ОСОБА_3

В суді представник позивача позов підтримав, просить задовольнити.

В суді представник ПАТ АБ «Експрес-Банк», позов не визнав, заперечив проти його задоволення, просить застосувати строки позовної давності, оскільки перебіг строк позовної давності почався з моменту укладення іпотечного договору, у ході якого позивач ознайомилась з його змістом, надала усю необхідну інформацію та документи нотаріусу, однак позов пред’явлений лише 11.09.2015 р.

В суді приватний нотаріус ОСОБА_5 заперечила проти задоволення позову, мотивуючи тим, що перед укладенням договору пересвідчилась в дієздатності ОСОБА_3 шляхом опитування. ОСОБА_3 при укладенні договору іпотеки підтвердила, що розуміє наслідки укладення договору іпотеки, укладенні договору відповідало її волі. ОСОБА_3 ознайомилась із договором і підтвердивши, що їй зрозумілий зміст договору, підписала його. Укладення договору іпотеки відбувалось декілька днів і ОСОБА_3 будь-яких психічних відхилень не виявляла. ОСОБА_3 особисто надала документи, необхідні для укладення договору.

Ухвалою Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03.12.2018 року замінено відповідача ПАТ Акціонерний банк «Експрес-Банк» на його правонаступника ПАТ АКБ «Індустріалбанк».

В суду представник ПАТ АКБ «Індустріалбанк» позов не визнала, заперечила проти його задоволення, оскільки позовні вимоги вважає не доведеними, крім того просить застосувати строки позовної давності.

Заслухавши учасників справи, свідків, дослідивши матеріали справи в повному обсязі, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 23 вересня 2008 року між АБ «Експрес-Банк» таОСОБА_4 укладений кредитний договір № 23430/16/к, за яким позичальник ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 50 000 доларів США з кінцевим терміном повернення - до 23 вересня 2015 року.

Також 23 вересня 2008 року між АБ «Експрес-Банк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки № 23430/16/з, (майнова порука), посвідчений приватним нотаріусом Кам’янець-Подільського районного нотаріального округу ОСОБА_5

На умовах договору для забезпечення виконання іпотекодавцем своїх зобов’язань за договором про відкриття кредитної лінії № 23430/16/к від 23 вересня 2008 року, що укладений між іпотекодавцем та іпотеко держателем, іпотекодавець передає в іпотеку іпотеко держателю належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме домоволодіння, яке складається із: житлового будинку загальною площею 402,7 кв. м., що знаходиться за номером 62 на вулиці Польова в с. Жовтневе, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області та земельну ділянку площею 0,1230 га, розташовану на вулиці Польова в с. Жовтневе, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області.

Зі змісту оспорюваного договору іпотеки вбачається, що цей правочин відповідає змісту кредитного договору від 23 вересня 2008 року № 23430/16/к, укладеного між АБ «Експрес-Банк» та ОСОБА_4

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом, позивач посилалася на те, що оспорюваний договір іпотеки було укладено нею у стані, коли вона не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, а тому цей договір є таким, що не відповідає вимогам ч. 1,3 ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним. На підтвердження заявлених позовних вимог було надано медичну картку з якої вбачається, що ОСОБА_3 зверталась до лікаря-психіатра і їй був встановлений діагноз - тривожно-депресивний розлад.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій ст. 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними (Правова позиція Верховного Суду України, висловлена у постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-131цс14).

Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними ( постанова Верховного Суду України у справі № 6-9цс12 від 29 лютого 2012 року).

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам роз'яснено, що правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.

Статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначена презумпція психічного здоров'я, суть якої полягає в тому, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Тобто, для визначення тимчасового стану особи, при якому вона внаслідок функціональних розладів психіки, порушення фізіологічних процесів в організмі або інших хворобливих станів не може розуміти значення своїх дій та керувати ними у момент укладення нею правочину, необхідно обов'язкове призначення судово-психіатричної експертизи.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що в серпні-вересні 2008 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулись до АТ «Експрес-Банк» з проханням надати кредит. В розмові з’ясувалось, що ОСОБА_3 просить надати кредит в розмірі 50 000 доларів США для придбання квартири в м. Одесі. Для отримання кредиту потрібно було підтвердити доходи і передати в заставу майно. Оскільки офіційні доходи мав тільки ОСОБА_4І, кредит був оформлений на нього, а ОСОБА_3 виступила майновим поручителем. Оформлення кредиту було тривалим у часі, близько 3 тижнів і ОСОБА_3 усвідомлювала які дії вона вчиняє та наслідки своїх дій.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що в ОСОБА_3 в 25 лютого 2008 року з приводу тривоги, періодично виникаючого відчуття страху, головного болю, розладів сну, пригнічений настрій, розлади уваги, внутрішнє напруження. ОСОБА_3 проходила лікування до квітня 2008 року. Наступний візит ОСОБА_8 був 18.08.2008 р. з скаргами на постійне відчуття страху, тривоги, розлади сну, пригнічений настрій, а також слухових галюцинацій. За психіатричною допомогою зверталась епізодично. На прийом її приводили рідні. Було 3-4 епізоди депресивних станів, епізоди довготривалі, кожного разу ОСОБА_8 лікувалась місяць-півтора, до важкої депресії не доходило. ОСОБА_3 була пригнічена, її не цікавили справи, хотіла усамітнюватися, не хотіла лікуватися, плакала, погано спала. На контакт йшла не охоче, орієнтувалась в часі та просторі, відповідала на запитання, але на деякі питання не одразу. Такий стан притаманний при депресії. Допускає, що сторонні особи могли не помітити вплив ліків на ОСОБА_8. Стаціонарно хвора лікуватись не хотіла, але погодилась приймати ліки вдома. За фармакологічними властивостями ліки могли впливати на здатність усвідомлювати хворою свої дії, однак при тривалому лікуванні такий ефект малоймовірний. При такому стані ОСОБА_8 могла укласти договір під впливом сторонніх осіб і може стверджувати, що ОСОБА_8 не могла в період загострення нічого ясно усвідомлювати.

У ході розгляду даної справи, з метою встановлення наявності такого стану у ОСОБА_3 на момент підписання договору іпотеки, укладеного 23 вересня 2008 року, судом була призначена судово-психіатрична експертиза, яка проведена експертами Хмельницької обласної психіатричної лікарні № 1.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 88 від 20.02.2017 р., ОСОБА_3 на момент підписання договору іпотеки № 23430/16/з від 23 вересня 2008 року, укладеного між нею та Акціонерним банком «Експресс-Банк», посвідченого приватним нотаріусом Кам’янець-Подільського районного нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 1826, виявляла інший змішаний тривожний розлад, внаслідок чого не могла розуміти значення своїх дій на момент підписання вищезазначеного договору, тобто 23 вересня 2008 року. Прийом призначених ліків у зв’язку з виявленими психічними розладами міг вплинути на психічний стан ОСОБА_3 під час підписання нею договору іпотеки № 23430/16/з від 23 вересня 2008 року, однак достовірних даних про те, що під експертна в день підписання договору приймала будь-які медикаменти, у розпорядження експертів не надавалося.

Будучи допитаною в якості свідка, лікар-психіатр ОСОБА_9 показала, що з урахуванням кількості звернень ОСОБА_3 за медичною допомогою до лікаря-психіатра ОСОБА_7П, на підставі скарг ОСОБА_8 щодо самопочуття, в комплексі з її емоціями, мисленням, поведінкою, на підставі огляду самої ОСОБА_8, а також записів в медичній картці, пояснень лікаря-психіатра в суді, експерти прийшли до висновку, що ОСОБА_3 23 вересня 2008 року при підписанні договору, що оспорюється, не розуміла значення своїх дій. Призначення ліків відповідало протоколу лікування психічних розладів, що виявляла ОСОБА_8. На фоні приймання ліків відмічалось покращення психоемоційного стану позивача. На час проведення експертизи інформації про ліки, що приймала ОСОБА_8 не було, тому на друге питання стверджувальної відповіді надати не можливо.

Ухвалою Кам’янець-Подільського міськрайонного суду від 26 вересня 2017 року у справі була призначена повторна судово-психіатрична експертиза.

Позивач від проведення повторної експертизи ухилилась, медичні документи на вирішення експертизи не надала, ухвала суду повернута без виконання.

Будь-яких процесуальних порушень норм права, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи, під час проведення судово-психіатричної експертизи та складення висновку № 88 від 20 лютого 2017 року не встановлено.

Таким чином висновок судово-психіатричної експертизи від 20.02.2017 року відповідачем не спростований.

Суд не знаходить підстав для застосування положень ст. 109 ЦПК України, про що зазначає відповідач, виходячи з наступного.

Визнання факту, для з'ясування якого призначалася експертиза, або відмова у визнанні цього факту здійснюється судом з урахуванням оцінки доказів, аналізу правової позиції цієї особи та того результату, якого вона домагається.

В даному випадку суд виходить з припущення, що особа ухиляється від участі в експертизі, оскільки вважає, що її результати стануть не на її користь, а тому визнає факт, який треба було встановити експертизою, доведеним. Ця норма є винятком із загального правила, сформульованого у ч. 6 ст. 81 ЦПК про те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Визнання факту можливе лише у разі ухилення від експертизи, яка призначалася саме для встановлення цього факту.

Неявка особи, яка бере участь у справі, на експертизу, якщо без цього її провести неможливо або ухилення її від подання експертам необхідних матеріалів ще не є безумовною підставою для визнання або відмови у визнанні судом факту, для з'ясування якого була призначена експертиза.

Суд вважає, що в даному випадку відповідач виходить із припущень, що результати повторної експертизи були б на користь відповідача.

Згідно статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проте належних доказів відповідно до статей 77-78 ЦПК України на підтвердження обставин, якими відповідач заперечував проти позовних вимог суду не надано.

Покази свідка ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_8 діяла свідомо при укладенні договору іпотеки 23 вересня 2008 року спростовуються висновком експертизи. ОСОБА_8 пов’язані з домовленістю про надання кредиту, надання відповідних правовстановлюючих документів на нерухоме майно, підписання договору в нотаріуса могли бути вчинені під впливом інших осіб, не виключно позичальника ОСОБА_4

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила( ч.1 ст. 261 ЦК України).

Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається за загальними правилами, визначеними у частині першій статті 261 ЦК України, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину.

Позивач обгрунтовуючи клопотання про поновлення строку зазначає, що про можливе порушення своїх прав довідалась лише влітку 2015 року, коли звернулась до лікаря і її повідомили, що хвороба і призначене лікування, яка виникла після смерті чоловіка, могли впливати на усвідомлення нею своїх дій. Оскільки не має спеціальних знань і не може сама встановити чи могла усвідомлювати значення своїх дій, що може бути встановлено висновком судово-психіатричної експертизи в суді, то на її думку строк позовної давності може бути поновленим. Тому просить визнати поважними причини пропущення позовної давності, поновити строк.

Записами в медичній картці хворої ОСОБА_3, які вчинені лікарем-психіатром ОСОБА_7 підтверджується, що ОСОБА_8 перебувала на амбулаторному лікуванні протягом 2008 – 2009 року, останній запис вчинений лікарем в медичній картці 18.08.2009 року. Інші записи щодо хвороби позивача після цієї дати в медичній картці немає.

30.09.2011 року ОСОБА_3 звернулась до Кам’янець-Подільського міськрайонного суду із заявою про перегляд заочного рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду від 01 жовтня 2010 року по справі № 2-1391/2010 про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_10 солідарно на користь АБ «Експрес-Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 55 605,34 долари США та звернення стягнення на предмет іпотеки. За заявою ОСОБА_3 зазначене рішення було скасовано та 01 червня 2012 року ухвалено інше рішення, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Суд вважає, що позивач, звернувшись 11.09.2015 року з позовом про визнання договору іпотеки недійсним, пропустила строк звернення до суду, докази, що вказують на поважність причини пропуску такого строку позивач не надала, тому в задоволенні позову про визнання договору іпотеки недійсним, слід відмовити з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, підстав для поновлення строку не вбачається.

У ч. 1 ст. 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 553 ЦК України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною 1 ст. 575 ЦК України передбачено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним.

Оскільки суд не вбачає підстав для визнання договору іпотеки недійсним, то відсутні такі підстави для визнання іпотеки припиненою.

Питання відшкодування коштів сплачених відповідачем для проведення експертизи ст. 141 ЦПК не передбачено, передбачений інший порядок повернення зазначених коштів.

Керуючись ст. 12, 81, 141, 262-265 ЦПК України, ст. 203, 215, 225 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про іпотеку»,- суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 в задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» про визнання недійсним договору іпотеки № 23430/16/з від 23 вересня 2008 року, укладений між Акціонерним банком «Експрес-Банк» та ОСОБА_3 посвідчений приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського районного нотаріального округу Хмельницької області ОСОБА_5 зареєстрований в реєстрі за № 1827 та припинення іпотеки житлового будинку, що розташований за адресою вул. Польова, 62 в с.Жовтневе, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області та земельної ділянки, що розташована в с. Жовтневе, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області кадастровий номер 6822487400:03:001:0302 за договором іпотеки № 23430/16/з від 23 вересня 2008 року уклдаений між Акціонерним банком «Експрес-Банк» та ОСОБА_3 посвідчений приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського районного нотарілаьного округу Хмельницької області ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 1826 - відмовити.

Позивач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Індустіалбанк», ЄДРПОУ 13857564, юридична адреса, вул. Генерала Алмазова, 18/7, м. Київ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 15 лютого 2019 року.

Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Швець О.Д.