Рішення № 81388306, 23.04.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.04.2019 Справа №607/15044/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючого-судді Братасюка В.М.,

- за участю секретаря с/з ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення надміру виплачених коштів , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 міськрайонний центр зайнятості звернувся в суд із позовом до ОСОБА_4 про стягнення надміру виплачених коштів у вигляді виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 12 958, 85 грн..

На обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що 15.11.2011 року відповідачу надано статус безробітної та розпочато виплату допомоги по безробіттю. Однак, в ході проведеної, на підставі рішення комісії з розслідування стархових випадків та обгурнтуваності виплати матеріального забезпечення ОСОБА_3 міськрайонного центру зайнятості від 31.05.2017 року, та наказу директора №76 «Д» від 01.06.2017 року, перевірки обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, встановлено, що відповідач при зверненні за сприянням у працевлаштуванні приховала інформацію про те, що з 23.10.2003 року вона була зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Таким чином, відповідач перебуваючи на обліку як безробітна та отримуючи допомогу по безробіттю одночасно була зареєстрована як фізична особа-підприємець, що призвело до безпідставного набуття нею допомоги по безробіттю за період з 15.11.2011 року по 09.11.2012 року в сумі 12 958, 85 грн.

18.07.2017 року відповідачу направлено повідомлення про повернення безпідставно набутого майна, однак в добровільному порядку ОСОБА_4 кошти не повернула, чим заподіяла шкоду державним інтересам та завдала збитки на вищевказану суму.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач та представник відповідача з’явилися в судове засідання, вимогу заперечили у повному обсязі. Зазначили, що хоча відповідач й була зареєстрована як СПД ФО з 2003 року, проте підприємницькою діяльністю не займалася жодного дня і не отримала жодної копійки доходу від здійснення підприємницької діяльності, Внаслідок нечіткого формулювання закону, відповідач, котра не має спеціальної освіти, була впевнена, що запис у заяві про отримання допомоги по безробіттю про відсутність статусу СПД, несе значення, що особа не займається підприємницькою діяльністю. А тому жодного злого умислу, зловживання чи умисного невиконання своїх обов’язків, що є необхідною передумовою виникнення права у позивача на повернення страхової виплати, відповідачем не було допущено.

Окремо сторона відповідача просить суд застосувати наслідки пропущення позовної давності відповідачем при зверненні до суду.

В останнє засідання відповідач та представник відповідача не з’явилися, направили письмову заяву з клопотанням про розгляд справи за власної відсутності.

Заслухавши пояснення представника, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до переконання, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено судом, 08.11.2011 року ОСОБА_4Є звернулась у ОСОБА_3 міськрайонний центр зайнятості за допомогою у працевлаштуванні та відповідно до поданої заяви просила надати їй статус безробітної.

Із змісту заяви вбачається, що на зворотній стороні документу заявник у графі «Як суб’єкт підприємницької діяльності засновник (співзасновник) юридичних осіб», відповідач вказала відповідь «не зареєстрована».

Відповідачу надано статус безробітної та розпочато виплату допомоги по безробіттю.

Із протоколу засідання комісії ОСОБА_3 міськрайонного центру зайнятості з розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення №17 від 31.05.2017 року вбачається, що згідно проведеної звірки інформації Пенсійного фонду України з базою даних центру зайнятості виявлено, що ОСОБА_4 перебувала на обліку у центрі зайнятості як безробітна та одночасно була зареєстрована як приватний підприємець, про що не повідомила при реєстрації в центрі зайнятості. Комісією ухвалено рішення провести перевірку у державного реєстратора щодо отриманням відповідачем статусу фізичної особи-підприємця.

01.06.2017 року директором ОСОБА_3 міськрайонного центру зайнятості видано наказ №76 «Д» «Про розслідування страхових випадків» відповідно до якого призначено перевірку факту реєстрації ОСОБА_4 як суб»єкта підприємницької діяльності.

У відповідності до акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №304 від 07.06.2017 року, в ході проведеної перевірки встановлено, що 23.10.2003 року проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, припинення реєстрації здійснено 13.02.2017 року.

У відповідності до довідки ОСОБА_3 міськрайонного центру зайнятості від 17.07.2017 року за період перебування на обліку з 15.11.2011 року по 09.11.2012 року відповідачу виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 12958,85 грн.

18.07.2017 року за вих. №07/812 позивачем направлено відповідачу копію наказу № 101 «Д» від 18.07.2017 року «Про повернення коштів» із вимогою повернути незаконно отримані кошти в сумі 12958,85 грн. протягом 15 календарних днів з дня отримання зазначеного повідомлення, однак відповідач в добровільному порядку отримані кошти не повернула.

Вирішуючи спір Суд наголошує таке.

Статтею 3 Закону України "Про зайнятість населення" № 5067-VI від 05.07.2012 року передбачено, що зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.

У відповідності до ст. 4 вказаного Закону до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Статтею 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття " № 1533-IІІ від 02.03.2000 року(надалі - Закон № 1533-IІІ) передбачено, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За змістом ст. 177 ЦК України, гроші є об’єктом цивільних прав.

Отримавши матеріальну допомогу по безробіттю, ОСОБА_4 набула право власності на грошові кошти. Їй, як власнику цих коштів належать правомочності щодо володіння, користування та розпорядження ними.

Відповідно д пункту п.8 ч.1 ст.31 Закону № 1533-IІІ виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

У відповідності до ч.2,3 ст. 36 Закону № 1533-IІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктами 2,3 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України №60/62 та постановою правління Пенсійного фонду України №7-1 від 13.02.2009 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.200року №232/16248 передбачено, що розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Перевірка проводиться центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов»язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до п.5 Порядку перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

(!) Разом з тим, вищеозначений Порядок є лише підзаконним нормативним актом, а ч.3 ст. 36 Закону №1533-ІІІ передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

За загальним правилом цивільного процесу, враховуючи принцип змагальності, обов’язок доказування покладається на кожну із сторін.

В разі, якщо позивача вимагає від відповідача повернути кошти, отримані як допомога по безробіттю, сам на ТМЦЗЮ покладається доводити умисне невиконання відповідачкою своїх обов'язків та зловживання ними, що в силу Закону є необхідною умовою стягнення сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі.

В судовому засіданні позивачка пояснила, що вона маючи педагогічну освіту на початку 20их років працювала в Теребовлянському культпросвітньому училищі і потрапила тоді під скорочення. Дійсно була зареєстрована як СПД ФО з 2003 року, проте підприємницькою діяльністю не займалася жодного дня, не подавала податкової звітності, і не отримала жодної копійки доходу від здійснення підприємницької діяльності, Внаслідок нечіткого формулювання закону, вона, як особа, що не має спеціальної освіти, була впевнена, що запис у заяві про отримання допомоги по безробіттю про відсутність статусу СПД, несе значення, що особа не займається підприємницькою діяльністю (не отримує прибутку). А тому жодного злого умислу, зловживання чи умисного невиконання своїх обов’язків, що є необхідною передумовою виникнення права у позивача на повернення страхової виплати, відповідачем не було допущено.

На підтвердження надала Суду довідку ОСОБА_3 об’єднаної ДПІ від 11.2018 року №19-18-13-20, змістом котрої стверджується, що ОСОБА_4 перебувала на обліку в ОСОБА_3 ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області як фізична особа підприємець з 03.11.2003 року по 13.02.2017 року. Податкова звітність за 2011, 2012 роки не подавалася.

Сліпе виконання букви закону робить результат діяльності суб’єктів владних повноважень законним, але не правовим. Summum jus, summa injuria («занадто точне виконання норм права породжує найвищу несправедливість»).

При цьому нічого спільного з категорією справедливості не матиме рішення суду, котрий надасть перевагу формі на змістом закону, що за визначенням має бути якісним – належним чином доступним для пересічної особи та сформульованим з достатньою чіткістю, щоб людина могла регулювати свою поведінку.

Пунктом 4 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України №60/62 передбачено, що для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Суд наголошує, що провівши звірку даних та виявивши факт реєстрації відповідача СПД ФО, позивач не вжив жодних заходів для з’ясування інформації про отримуванні відповідачем доходи від здійснення підприємницької діяльності з метою доказування якогось умислу ОСОБА_4, котра, як встановлено судом, маючи статус ФОП, підприємницькою діяльністю не займалася і не отримувала прибутку від підприємницької діяльності, а відтак будучи людиною єдиним джерелом існування якої була можливість отримати допомогу по безробіттю, скористалася правом на соціальний захист.

З огляду на наведене в задоволенні позову слід відмовити.

Питання застосування наслідків пропущення позовної давності при зверненні до суду, судом не розглядаються, оскільки існує окрема підстава до відмови у задоволенні позову.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 289, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.3,4 Закону України "Про зайнятість населення" № 5067-VI від 05.07.2012 року, ст.ст.22,31,36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття " № 1533-IІІ від 02.03.2000 року,суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення надміру виплачених коштів в сумі 12 958, 85 гривень – відмовити.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня складання повного тексту, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України , до Тернопільского апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня складання повного тексту, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач ОСОБА_3 міськрайонний центр зайнятості вул. Текстильна, 1б м. Тернопіль, 46010

Відповідач ОСОБА_4 вул. Галицька, 31 с. Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області, 47722

Головуючий суддяОСОБА_5