Ухвала суду № 81384906, 24.04.2019, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/6373/19

Провадження № 2/643/3380/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2019 м. Харків

Суддя Московського районного суду м. Харкова Афанасьєв В.О., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення порядку користування житловим приміщенням в квартирі, припинення права спільної сумісної власності, визнання права власності на 1/3 частину квартири та усунення перешкод в користуванні власнику і виселення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вказаною позовною заявою, до якої додала клопотання про звільнення від сплати судового збору, в обгрунтування якого зазначила, що вона є людиною похилого віку, не працює, доходу не має, пенсії не отримує.

Так, згідно довідки Чугуївського об’єднаного управління ПФ України Харківської області від 18.04.2019 року, позивач дійсно не перебуває на обліку в управлінні та пенсію не одержує.

У відповідності до ч.ч. 1,3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

В пункті 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 роз'яснено, що відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI та статті 136 ЦПК України, єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Відповідно до ст. 8 ЗУ "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Зміст цих статей передбачає право суду, а не обов'язок, на свій розсуд відстрочити, розстрочити, зменшити або звільнити від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, вбачаються, що єдиною підставою для звільнення від сплати судового збору є незадовільний майновий стан сторони, тобто фізичної особи. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу.

Скрутне матеріальне становище - це умови існування фізичної особи, які проявляються перш за все при відсутності грошових коштів та інших майнових засобів, що необхідні для задоволення потреб фізичної особи та придбання речей першої необхідності (продуктів харчування, медичних ліків, житла, одягу тощо).

На підтвердження доводів щодо майнового стану мають бути надані докази про неспроможність сплати судових витрат на момент подачі позовної заяви.

Окрім того, незадовільний матеріальний стан залежить і від відсутності у особи нерухомості, депозитів, акцій, активів у фінансових установах, документів про відсутність доходів членів сім'ї, відсутність чи наявність виплат соціальної допомоги, тощо.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» чітко визначений перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору. Згідно матеріалів вищезазначеної справи, позивач до визначеної категорії осіб не відноситься.

Тому, наведені позивачем у заяві підстави про звільнення від сплати судового збору є недостатніми та непереконливими і не підтверджують того, що майновий стан позивача перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

При цьому, суд відзначає, що позивачем, окрім довідки Чугуївського об’єднаного управління ПФ України Харківської області від 18.04.2019 року, згідно якої остання пенсію не одержує, не надано суду будь-яких інших документів, зокрема, відомостей органів доходів і зборів, з яких би вбачалося, що вона не отримує жодних доходів та її матеріальне становище є дійсно скрутним та незадовільним.

Разом з тим, суд враховує, що Європейським судом з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року, зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

При цьому, слід звернути увагу позивача, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов'язані з матеріальним станом позивачки, та відсутність у неї коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для звільнення від такої сплати або її відстрочення без надання належних письмових доказів.

Враховуючи даний принцип, а також положення статті 5 Закону України «Про судовий збір", суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору чи відстрочення такої сплати.

Отже, дослідивши клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору та додані до нього документи, беручи до уваги, що безпідставне ненадходження до державного бюджету коштів за сплату судового збору порушує інтереси держави, суддя вважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити.

Тому, ознайомившись з поданою позовною заявою, вважаю, що вона не може бути прийнята до провадження, так як не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ст. 3 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.

Порядок сплати судового збору визначено ст. 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору надається документ, що підтверджує його сплату.

Приписами підпунктів 1 та 2 пункту 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру встановлена ставка судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 768,40 грн., а за подання заяви майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 768,40 грн.

Так, позивачем при зверненні до суду заявлено три вимоги немайнового характеру, а саме:

- про визначення порядку користування житловим приміщенням в квартирі;

- про припинення права спільної сумісної власності;

- про усунення перешкод в користуванні власнику і виселення.

А також, одну вимогу майнового характеру:

- визнання права власності на 1/3 частину квартири.

Таким чином, з урахуванням норм діючого законодавства, позивачу за звернення до суду з вказаними позовними вимогами необхідно сплатити судовий збір у сумі 3073,60 грн., тобто по 768,40 грн. за кожну із заявлених вимог. Однак, до позовної заяви взагалі не додано квитанцій (платіжних доручень) про сплату судового збору у вказаних розмірах.

На підтвердження оплати судового збору до суду необхідно надати оригінали квитанцій про сплату судового збору у вище вказаних розмірах або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

При цьому, до позовної заяви не долучено доказів вартості нормативної грошової оцінки вказаного нерухомого майна – квартири, на момент звернення до суду, що позбавляє суд можливості встановити дійсну вартість нерухомого майна, щодо якої заявлена вимога майнового характеру, та визначити ціну позову, відповідно до якої вираховується розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання до суду позову з відповідними вимогами.

Також, в порушення вимог пункту 5 ч. 3 ст.175 ЦПК України, відповідно до якого позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, - позивачем не надано відомості (документи) щодо належності квартири №35 за адресою: м. Харків, пр-т. Ювілейний, буд. 63А, звитяги з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, зокрема, витягів з Державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо обмежень на нерухоме майно, свідоцтво про право власності, ордерів чи іншого, на день пред’явлення позову до суду.

Крім того, згідно ч. 5 ст.177 ЦПК України, позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частиною 2 ст. 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно абз. 2 ч. 5 ст. 95 ЦПК України, учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Таким чином, якщо учасник справи, який подає копію письмового доказу і оригінал цього доказу знаходиться саме у нього, то останній повинен на копії письмового доказу поставити свій підпис із зазначенням дати такого засвідчення, що і буде підтвердженням відповідності копії письмового доказу оригіналу.

Крім того, відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Також відповідно до ч. 5 ст. 95 ЦПК України, учасник справи, який подає письмові докази в копіях, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Вказаних вимог позивачем не дотримано. Остання надала суду ксерокопії письмових доказів, які не засвідчені належним чином її підписом із зазначенням дати такого засвідчення, та не зазначила у кого саме знаходяться оригінали наданих суду доказів, що є порушенням вимог ст. 95 та п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України.

Виходячи з наведеного позивачу, слід усунути вказані недоліки, а саме в позовній заяві, в переліку документів доданих до заяви, слід вказати у кого знаходяться оригінали доданих документів, а також в разі, якщо оригінал документа знаходиться у позивача, останньому треба засвідчити надану копію документу своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем при зверненні до суду недотримані вимоги ст. 95 та п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов’язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи.

В той же час у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.

Враховуючи наведене та керуючись ч. 1 ст. 185 ЦПК України, ставлячи за мету забезпечення своєчасності судового розгляду справи, вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу можливість усунути зазначені недоліки.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення порядку користування житловим приміщенням в квартирі, припинення права спільної сумісної власності, визнання права власності на 1/3 частину квартири та усунення перешкод в користуванні власнику і виселення - залишити без руху і надати позивачеві термін 10 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, вказаних в ухвалі.

Повідомити позивача про необхідність усунення недоліків, вказаних в ухвалі, шляхом направлення йому копії даної ухвали та роз'яснити, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Афанасьєв