Вирок № 81377796, 21.03.2019, Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 525/674/18

Провадження № 1-кп/525/6/2019

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.03.2019 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого – судді Хоролець В.В.

при секретарі – Гавриш О.В.

з участю прокурора – Животовської І.В.

потерпілого – ОСОБА_1

обвинуваченого – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області кримінальне провадження, зареєстроване 18.04.2018 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12018170120000103 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, одруженого, учасника бойових дій (як встановлено судом), раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого

ч.1 ст.122 КК України, -

в с т а н о в и в :

15 квітня 2018 року близько 17 години ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись на вулиці біля свого домоволодіння, що розташоване за адресою: вул. Гагаріна, 22 в с. Багачка Перша Великобагачанського району Полтавської області, в ході сварки з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, умисно наніс останньому близько 3 ударів правою рукою в область щелепи, внаслідок чого потерпілому були спричинені тілесні ушкодження у вигляді двобічного перелому нижньої щелепи в ділянці зубів 1,1 та кута зліва зі зміщенням, що згідно висновку судово-медичної експертизи №127 від 26.04.2018 року та висновку додаткової судово-медичної експертизи №151 від 17.05.2018 року по ступеню тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров’я.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.122 КК України при зазначений вище обставинах визнав частково і суду пояснив, що 15.04.2018 року близько 16 год. він знаходився в себе вдома. В цей час до нього додому завітав ОСОБА_1, після чого вони почали вживати спиртне. Близько 17 год. вони закінчили вживати спиртне. Так як в той час додому повинна була прийти його дружина, тому він сказав ОСОБА_1, щоб він збирався та їхав додому. В цей час ОСОБА_1 почав говорити образливі слова в адресу його дружини. Після цього він разом із ОСОБА_1 вийшли з будинку на подвір’я та пішли до воріт його домоволодіння. В той час ОСОБА_1 продовжував говорити образливі слова щодо його дружини, це його дуже образило та коли вони вже вийшли на вулицю за територію його домоволодіння, він не стримався та ударив ОСОБА_1 правою рукою в область нижньої щелепи з лівої сторони, від чого він повалився на землю. Далі він наніс ОСОБА_1, який сидів на землі, ще близько двох ударів правою та лівою долонями по обличчю, після чого в нього пішла кров. Він зайшов до власного домоволодіння, а ОСОБА_1 піднявся з землі та поїхав на велосипеді в напрямку свого місця проживання. Вказав, що у вчиненому розкаюється, розуміє, що вчинив неправомірно. Також зазначив, що в рахунок відшкодування шкоди він в добровільному порядку передав для потерпілого 20000 грн. Цивільний позов прокурора про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого у медичному закладі визнав повністю. На уточнюючі запитання головуючого відповів, що свою вину визнає частково, оскільки саме дії потерпілого спровокували те, що він наніс йому тілесні ушкодження, при цьому, він ударів ногами не наносив.

Крім часткового визнання вини обвинуваченим, вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України при вищезазначених обставинах повністю доведена доказами, які досліджені в судовому засіданні:

- показаннями потерпілого ОСОБА_1 про те, що 15.04.2018 року після обіду ближче до вечора він прийшов у гості до ОСОБА_2, з яким вони почали розмову та в подальшому розпивали в нього вдома алкоголь. Після чого він почав збиратися йти додому та вийшов на подвір’я. Під час розмови він допустив деякі висловлювання в адресу дружини ОСОБА_2, що останньому не сподобалося. Перебуваючи на подвір’ї біля вхідних воріт на території домоволодіння він продовжив розмову з ОСОБА_2 За воротами, коли вони зі ОСОБА_2 вийшли на вулицю, останній наніс йому близько трьох ударів, можливо більше (але він точної кількості не пам’ятає) в область щелепи, після чого в нього пішла кров і йому стало зле. Після нанесених тілесних ушкоджень він звертався до відділу поліції та у Великобагачанську ЦРЛ, а потім продовжував лікування в ПОКЛ ім. М.В.Скліфосовського. Підтвердив, що обвинувачений ОСОБА_2 передав для нього кошти в сумі 20000 грн., про що його дружина написала відповідну розписку;

- показаннями свідка ОСОБА_3 про те, що 15.04.2018 року у вечірній час додому прийшов його батько ОСОБА_1 і сказав, що його щойно побив громадянин ОСОБА_2 Говорив, що ОСОБА_2 бив його по обличчю. На обличчі батька були видимі тілесні ушкодження, спочатку батько не хотів звертатися в лікарняний заклад, але потім вони поїхали у Великобагачанську ЦРЛ, а в подальшому його батько лікувався в ПОКЛ ім. М.В.Скліфосовського; - показаннями свідка ОСОБА_4 про те, що 15.04.2018 року у вечірній час додому прийшов її чоловік ОСОБА_1 і сказав, що його побив громадянин ОСОБА_2, розповів, що ОСОБА_2 наносив йому тілесні ушкодження по обличчю. На обличчі її чоловіка були видимі тілесні ушкодження, також він скаржився, що болить щелепа. У Великобагачанській ЦРЛ ОСОБА_1 зробили рентген, а потім його направили на лікування в ПОКЛ ім. М.В.Скліфосовського; підтвердила, що ОСОБА_2 передав для її чоловіка 20000 грн., про що вона написала відповідну розписку;

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 17.04.2018 року та письмовою заявою потерпілого ОСОБА_1 від 17.04.2018 року про те, що останній просив притягнути до відповідальності гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, який 15.04.2018 року в с. Багачка Перша Великобагачанського району Полтавської області наніс йому тілесні ушкодження (а.с.а.с.105,106);

- висновком експерта (судово-медичної експертизи) №127 від 26.04.2018 року про те, що при судово-медичній експертизі по історії хвороби за №8268 щелепно-лицьова хірургія Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського у гр. ОСОБА_1 виявлені наступні тілесні ушкодження: двобічний перелом нижньої щелепи в ділянці зубів 1,1 та кута зліва зі зміщенням, який міг утворитися від одноразової дії тупого твердого предмета, по давності утворення може відповідати даті та обставинам, викладеним в описовій частині ухвали (подія 15.04.2018 року) та по ступеню тяжкості відноситься до пошкоджень середнього ступеню тяжкості, як спричинивші тривалий розлад здоров’я; також експерт вказує, що у своїх показах гр. ОСОБА_1 вказав: «…почав наносити мені удари правою та лівою руками зжатими в кулак в область обличчя… почав наносити мені удари ногами взутими у взуття в область обличчя»; враховуючи характер та анатомічну локалізацію, виявленого у гр. ОСОБА_1 тілесного ушкодження, експерт вважає, що вони могли утворитись за вищевказаних обставин та не могли утворитись при його падінні з висоти власного зросту на землю (а.с.а.с.110-111);

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 07.05.2018 року з фототаблицею до нього в частині того, де в присутності понятих та статиста потерпілий ОСОБА_1 на статистові показав як ОСОБА_2 наніс йому один удар правою рукою зжатою в кулак в область нижньої щелепи зліва; як ОСОБА_2 наносив йому удари правою та лівою руками, зжатими в кулаки в область голови (тобто даний потерпілий вказав механізм нанесення йому тілесних ушкоджень (а.с.а.с.112-115); вбачається, що даний протокол підписаний всіма учасниками даної слідчої дії без будь-яких зауважень чи застережень;

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 07.05.2018 року з фототаблицею до нього в частині того, де в присутності понятих підозрюваний ОСОБА_2 на статистові показав як наздогнавши потерпілого ОСОБА_1, розвернув його обличчям до себе; як наніс потерпілому ОСОБА_1 один удар кистю долоні руки в область нижньої щелепи зліва; яким чином наніс потерпілому ОСОБА_1 удар правою рукою в область обличчя (а.с.а.с.116-119);

- додатковим висновком експерта (додаткової судово-медичної експертизи) №151 від 17.05.2018 року про те, що при судово-медичній експертизі по історії хвороби за №8268 щелепно-лицьова хірургія Полтавської ОКЛ ім. М.В.Скліфосовського у гр. ОСОБА_1 виявлені слідуючі тілесні ушкодження: двобічний перелом нижньої щелепи в ділянці зубів 1,1 та кута зліва зі зміщенням, який міг утворитись від одноразової дії тупого твердого предмета, по давності утворення може відповідати даті та обставинам, викладеним в описовій частині ухвали та по ступеню тяжкості відноситься до ушкоджень середнього ступеню тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров’я; у своїх показах гр. ОСОБА_1 (протокол слідчого експерименту від 07.05.2018 р.) вказав: « … … наніс йому один удар … в область нижньої щелепи з лівої сторони … продовжив наносити йому удари правою та лівою руками … по обличчю з лівої та правої сторони … почав наносити … удари ногами, взутими у взуття в область обличчя та тулубу …» - враховуючи характер та анатомічну локалізацію, виявленого у гр. ОСОБА_1 тілесного ушкодження, експерт вважає, що вони могли утворитись за вищевказаних обставин; у своїх показах гр. ОСОБА_2 (протокол проведення слідчого експерименту від 07.05.2018 р.) вказав: « … … наніс йому один удар … в область нижньої щелепи з лівої сторони … продовжив наносити йому удари правою та лівою руками … по обличчю з лівої та правої сторони» - враховуючи характер та анатомічну локалізацію, виявленого у гр. ОСОБА_1 тілесного ушкодження, експерт вважає, що вони могли утворитись за вищевказаних обставин (а.с.а.с.123-124).

Дослідивши та проаналізувавши докази по даній справі, що надані на засадах змагальності та диспозитивності, і давши їм належну оцінку, суд приходить до висновку, що своїми умисними діями, які виразилися у спричиненні потерпілому ОСОБА_1 умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я, обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.1 ст.122 КК України.

Суд при оцінці наявних у справі доказів враховує висновки, які викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом»; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Враховуючи обстановку та обставини вчинення кримінального правопорушення, виходячи з сукупності досліджених доказів у справі, зокрема, і висновків проведених у справі судово-медичної та додаткової судово-медичної експертизи щодо характеру, кількості та локалізації виявлених у потерпілого ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, які в своїй сукупності відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров’я, показання потерпілого ОСОБА_1 безпосередньо в судовому засіданні, які узгоджуються в своїй основі з даними, що містяться в протоколі проведення слідчого експерименту з його участю в частині нанесення ударів в область обличчя (щелепи), посилання на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_2 обставин нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1 та по своїй суті, відповідно, часткове визнання своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину в межах пред’явленого обвинувачення (ч.1 ст.122 КК України та обставин, які викладені в обвинувальному акті), а також його показання щодо механізму отримання потерпілим тілесних ушкоджень (які в деякій мірі різняться з показаннями потерпілого), суд розцінює це як своєрідний спосіб захисту від висунутого обвинувачення, що випливає з положень ст.63 Конституції України і процесуальних прав обвинуваченого.

Виходячи з системного аналізу висновків проведеної у справі судово-медичної та додаткової судово-медичної експертизи, суд приймає до уваги показання потерпілого ОСОБА_1, надані ним в судовому засіданні щодо нанесення ударів ОСОБА_2 та їх кількості в область його щелепи, оскільки в цій частині його показання узгоджуються з висновками вищевказаних експертиз в їх сукупності та взаємозв’язку і їм не суперечать.

В той же час, з огляду на положення ч.1 ст.337 КПК України (про те, що суд розглядає справу виключно в межах пред’явленого обвинувачення) суд зазначає, що дані, які вказані у протоколі проведення слідчого експерименту з участю потерпілого, частково стосуються механізму нанесення йому ударів ОСОБА_2 ногами по тулубу, однак, з огляду на зміст обвинувального акту, дана частина слідчого експерименту не може прийматися до уваги, оскільки про це (у відповідній частині) в обвинувачення ОСОБА_2 прокурором не зазначається.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч.2 ст.61 Конституції України).

Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст.61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, наприклад, наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання, умовного засудження, відстрочки виконання вироку, давністю притягнення до кримінальної відповідальності та звільнення від неї тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.

Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

У п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Отже, виходячи з викладеного, при призначенні виду та міри покарання суд враховує положення ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, те, що відповідно до ст.12 КК України цей злочин відноситься злочинів середньої тяжкості, обстановку та обставини вчинення даного кримінального правопорушення (злочину), наслідки, що настали, те, що обвинувачений ОСОБА_2 заподіяв потерпілому ОСОБА_1 тілесні ушкодження після спільного розпиття спиртних напоїв, особу обвинуваченого ОСОБА_2, який раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, за місцем фактичного проживання виконавчим комітетом Великобагачанської селищної ради Полтавської області характеризується посередньо, є учасником бойових дій, одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, тимчасово не працює (як вказано в довідці-характеристиці виконкому Великобагачанської селищної ради) (доказів про місце роботи обвинувачений суду не надавав), він є працездатною особою, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, після вчинення кримінального правопорушення вживав заходи щодо відшкодування завданої потерпілому шкоди, оскільки передав для потерпілого в добровільному порядку кошти в сумі 20000 грн., наявність такої пом’якшуючої покарання обставини як часткове відшкодування шкоди потерпілому (згідно змісту наявної в матеріалах справи розписки від імені ОСОБА_4 (а.с.136), наявність такої обтяжуючої покарання обставини як вчинення злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп’яніння, думку потерпілого ОСОБА_1 щодо призначення покарання, яку він висловив в ході розгляду справи і з урахуванням сукупності цих обставин, а також відомостей досудової доповіді органу пробації про обвинуваченого, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_2 необхідно призначити покарання, що передбачене санкцією ч.1 ст.122 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції відповідної частини цієї статті із застосуванням положень ст.75 КК України, що буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Цивільний позов прокурора Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_5 в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Полтавської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_1 в сумі 9432 грн.50 коп. підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За нормами ч.3 ст.128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред’являється прокурором.

Так, згідно ч.1 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов’язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров’я на лікування потерпілого від цього злочину. У відповідності до вимог ч.3 цієї статті, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров’я, що є у державній власності або у власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету. Враховуючи викладене та те, що даний позов уповноваженого прокурора в інтересах держави визнається у повному обсязі обвинуваченим ОСОБА_2, виходячи з положень ч.1 ст.206 ЦПК України та обґрунтувань та доказів, що наведені та надані прокурором на підтвердження заявлених позовних вимог (а.с.а.с.29-31,32), суд приходить до висновку про необхідність стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь Департаменту фінансів Полтавської обласної державної адміністрації 9432 грн.50 коп., затрачених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 в Полтавській обласній клінічній лікарні ім. М.В.Скліфосовського.

Цивільний позов потерпілим ОСОБА_1 в межах даного кримінального провадження не заявлявся. Однак, суд вважає за необхідне роз’яснити потерпілому зміст ч.7 ст.128 КПК України про те, що особа, яке не пред’явила цивільного позову в кримінальному провадженні, має право пред’явити його в порядку цивільного судочинства.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 не обирався; підстав для обрання йому запобіжного заходу в даний час суд не вбачає.

З обвинувального акту вбачається, що процесуальні витрати у справі відсутні.

Речових доказів у справі не має.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 368,370,374 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.122 КК України.

Призначити ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст.122 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік.

У відповідності до ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_2 періодично з’являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи.

Цивільний позов прокурора Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_5 в інтересах держави задовольнити та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер суду невідомий, жителя ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь Департаменту фінансів Полтавської обласної державної адміністрації кошти у сумі 9432 (дев’ять тисяч чотириста тридцять дві) грн. 50 коп., затрачених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7 в Полтавській обласній клінічній лікарні ім. М.В.Скліфосовського, які зараховувати на розрахунковий рахунок 31411544700001, код бюджетної класифікації: 24060300, МФО 831019, одержувач Полтавський обласний бюджет, код ЄДРПОУ 37959255, банк одержувача ГУ ДКСУ у Полтавській області.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Великобагачанський районний суд Полтавської області.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя В.В. Хоролець