Ухвала суду № 81376833, 11.02.2019, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/913/19

1-кс/405/466/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2019 р. м. Кропивницький

слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда Загреба А.В., секретар судового засідання Єсько Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні № 42019120050000002, клопотання прокурора військової прокуратури Кіровоградського гарнізону ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованому та проживаючому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, за ч. 3 ст. 368 КК України, за участю прокурорів Калашникова Є.В. та Бурдейного В.В., захисника ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_2

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 повідомлено про підозру за ч.3 ст.368 КК України, а саме одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Так, відповідно до наказу Міністерства юстиції України №828/к від 22.02.2016 ОСОБА_2 переведено на посаду начальника Кіровоградського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області.

Відповідно до статей 3, 8, 19, 29, 68 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно вимог статті 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі Закон) примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

У відповідності до статті 2 Закону правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

Відповідно до статті 3 Закону завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Згідно статті 6 Закону систему органів примусового виконання рішень становлять: Міністерство юстиції України та органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

У відповідності до статті 7 Закону державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби. Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 8 Закону державні виконавці, керівники та спеціалісти органів державної виконавчої служби є державними службовцями.

Згідно вимог статті 11 Закону державні виконавці та інші працівники органів державної виконавчої служби, які є державними службовцями, призначаються на посади та звільняються з посад у порядку, встановленому Законом України "Про державну службу" з урахуванням особливостей, визначених законодавством.

У відповідності до положень статті 32 Закону України «Про державну службу» на державних службовців поширюються обмеження, передбачені Законом України "Про запобігання корупції".

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України "Про запобігання корупції" Суб’єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є: особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:

Згідно статті 22 Закону України "Про запобігання корупції" особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Відповідно до пункту 9 Типового положення про відділ державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №1183/5 від 20.04.2016, начальник Відділу: очолює Відділ, здійснює керівництво його діяльністю, організовує роботу Відділу, представляє Відділ у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами, організаціями та підзвітний перед начальником головного територіального управління юстиції та відповідним Управлінням за організацію та результати діяльності Відділу; забезпечує виконання Відділом Конституції та законів України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства юстиції України, доручень Міністра юстиції України, заступників Міністра, директора Департаменту, наказів головного територіального управління юстиції, доручень начальника головного територіального управління юстиції; виконує рішення і здійснює інші дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»; здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

Згідно пунктів 1.4, 1.7 посадової інструкції начальника Кіровоградського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, у своїй роботі начальник відділу керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем’єр-міністра України, наказами Міністерства юстиції України, дорученнями Міністра юстиції України, його заступників, директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент), наказами Головного територіального управління юстиції, а також Положенням про Відділ, цією інструкцією та іншими нормативно-правовими актами. Начальник Відділу повинен знати Конституцію України, Закони України «Про державну службу», «Про запобігання корупції», закони України, що стосуються діяльності органів державної виконавчої служби (у тому числі Закони України «Про виконавче провадження», «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», «Про іпотеку», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»); Цивільний кодекс України, кодекс адміністративного судочинства України, міжнародні договори у сфері виконання рішень судів та інших органів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, постанови Верховної ради України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, інші підзаконні нормативно-правові акти, конвенції, стандарти та рекомендації міжнародних організацій; Правила етичної поведінки державного службовця, правила та норми охорони праці та протипожежного захисту, основні принципи роботи на комп’ютері та відповідні програмні засоби.

Однак, у порушення вищевказаних вимог нормативно-правових актів, ОСОБА_2, будучи службовою особою - уповноваженою на виконання функцій держави, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, став на шлях злочинної діяльності за наступних обставин.

Так, в один із днів грудня 2018 року, точна дата органу досудового розслідування не відома, перебуваючи у приміщенні Кіровоградського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Преображенська, 2, оголосив громадянину

ОСОБА_4 вимогу надати неправомірну вигоду у сумі 10 тис. гривень, для себе за вчинення ним, тобто ОСОБА_2, в інтересах ОСОБА_4, як того хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, за зняття арешту з всього рухомого та нерухомого майна ОСОБА_4 У подальшому, 08.02.2019, близько 08.30 год., ОСОБА_2 зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_5 перед входом до службового приміщення Кіровоградського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, за адресою: Кіровоградська область,

м. Кропивницький, вул. Преображенська, 2. Під час вказаної зустрічі, ОСОБА_2 передав ОСОБА_5 анкетні дані відносно ОСОБА_4, з метою отримання від останнього ОСОБА_5, для себе, тобто

ОСОБА_2, неправомірної вигоди у сумі 10 тис. гривень.

Того ж самого дня, 08.02.2019 близько 09.30 год., ОСОБА_5, у зв’язку із службовою зайнятістю, знаходячись біля будівлі територіального сервісного центру №3541 РСЦ МВС в Кіровоградській області, за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький, просп. Інженерів, 9/92, зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_6, якому під час розмови повідомив про необхідність отримання грошових коштів у сумі 10 тис. гривень від

ОСОБА_4 для передачі останніх ОСОБА_2

Того ж самого дня, 08.02.2019 близько 13.00 год., перебуваючи у приміщенні Кіровоградського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Преображенська, 2, ОСОБА_2 висунув неправомірну вимогу ОСОБА_4 надати йому неправомірну вигоду у сумі 10 тис. гривень за зняття арешту з всього рухомого та нерухомого майна ОСОБА_4, питання з приводу передачі вказаної суму наказав вирішити з ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Того ж самого дня, 08.02.2019 близько 13.30 год., ОСОБА_4 зі свого особистого номеру мобільного телефону зателефонував ОСОБА_6 на його особистий номер мобільного телефону, який отримав від ОСОБА_2, під час телефонної розмови ОСОБА_6 вказав ОСОБА_4 місце зустрічі, а саме автостоянку біля ТЦ Епіцентр, за адресою: Кіровоградська область,

м. Кропивницький, вул. Космонавта Попова, 8.

Того ж самого дня, 08.02.2019 близько 14.00 год., під час зустрічі на автостоянці біля ТЦ Епіцентр, за адресою: Кіровоградська область,

м. Кропивницький, вул. Космонавта Попова, 8, ОСОБА_4, на виконання неправомірної вимоги ОСОБА_2, передав обумовлено останнім суму неправомірної вигоду, у розмірі 10 тис. гривень за зняття арешту з всього рухомого та нерухомого майна, ОСОБА_6, для подальшої передачі вказаної суми ОСОБА_2

Виходячи з вищевикладеного, отримані докази достатні для підозри начальника Кіровоградського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_2, у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

09 лютого 2019 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

Під час розгляду клопотання прокурор зазначив про обґрунтованість підозри, наявність ризиків, та неможливість їх запобігання шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

У судовому засіданні захисник просила відмовити у задоволенні клопотання, вказавши, що матеріали клопотання не містять доказів на обґрунтування оголошеної підозри та заявлених ризиків, крім того, прокурором висловлюються загальні твердження, без належної правової аргументації, щодо неможливості запобіганню заявленим ризикам, шляхом застосуванню більш м’якого запобіжного заходу, послалася на соціальні зв’язки підозрюваного, наявність у нього на утриманні двох малолітніх дітей та позитивні характеристики. Також просила визначити заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів доходів громадян, оскільки розмір неправлмірної вимоги складав 10 000 грн.

Підозрюваний підтримав позицію захисника.

Заслухавши учасників, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до такого.

08.02.2019 о 15:18 ОСОБА_2 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

09.02.2019 ОСОБА_2 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Крім того, згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи питання щодо наявності обґрунтованої підозри, слідчий суддя зазначає, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі-ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

Водночас, практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.

Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.

Наявні матеріали на думку слідчого судді свідчать, що існують факти та інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача, що ОСОБА_2 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.368 КК України.

Причетність ОСОБА_2 до оголошеної підозри, підтверджується протоколом обшуку, протоколом освідування особи, протоколом допиту свідка, протоколом ОМП(а.к. 12-15, 49-55,21-23, 26-39, 40-43).

Інші доводи сторони захисту про існування обґрунтованої підозри, про належність та допустимість доказів, повинні оцінюватися виключно під час розгляду справи по суті у сукупності із іншими доказами.

Також, слідчий суддя встановив наявність наступних ризиків передбачених:

- п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість підозрюваним ухилятися від кримінальної відповідальності, оскільки через тяжкість кримінального правопорушення по якому оголошено про підозру, зібраних у справі доказів та можливе покарання у разі доведення його провини, що свідчить про те, що останній може вчинити спробу направлену на ухилення від кримінальної відповідальності та суду.

-п.2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваним знищити, сховати або спотворити будь – яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки не всі документи вилучені та досліджені.

- п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість підозрюваним впливати на свідків, а також інших учасників кримінального провадження, які ще в судовому засіданні не допитувалися.

Разом з тим, прокурором не доведено існування інших ризиків.

Вказане свідчить, що більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст.176 КПК України, не зможуть забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, а також запобігти встановленим ризикам, а тому не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.

Отже, застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за вказаних обставин справи та серйозністю висунутої проти нього підозри, з урахуванням встановлених ризиків, на думку слідчого судді, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Усі наведені обставини у їх сукупності, навіть із урахуванням позитивних даних про особу, соціальні зв’язки підозрюваного, та наявність у нього утриманців, не дають достатніх підстав застосувати відносно нього більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою строком на 60 днів.

Згідно ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зобов’язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених цим кодексом.

З урахуванням встановлених обставин кримінального правопорушення, особи підозрюваного, наявність утриманців, позитивних характеристик та положень ч.5 ст.182 КПК України, слідчий суддя вважає можливим заставу визначити у 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладенням на підозрюваного обов’язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Щодо заявленої прокурором під час розгляду клопотання вимогу про виходи за межи розміру застави, яка визначена КПК, слідчий суддя зазначає, що прокурором не надано належних доказів про значні статки особи, а відтак слідчий суддя вважає за неможливе у даному випадку визначити такий розмір застави, що об'єктивно буде непомірним тягарем для підозрюваного і фактично нівелює мету визначення такої застави.

Керуючись ст.ст.176-197, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ :

клопотання прокурора задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме з 15 години 18 хвилин 08.02.2019 р. до 15 години 18 хвилин 08.04.2019 р.

Визначити розмір застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 96 050 грн., які необхідно внести на депозитний рахунок: рахунок отримувача № 37312037002505, отримувач коштів ТУ ДСА України в Кіровоградській області, ЄДРПОУ 26241445, банк отримувача ГУ ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача МФО 820172. Призначення платежу: забезпечення виконання рішення згідно статті 182 КПК України по справі №42019120050000002 від 09.01.2019 року.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_2 - з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_2 на строк до 08.04.2019 року наступні обов'язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду;

- не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора або суду із населеного пункту, в якому він зареєстрований і проживає;

- утриматися від спілкування зі свідками та іншими учасниками кримінального провадження за винятком участі в процесуальних діях під час досудового розслідування та у суді;

- здати на збергігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз’яснити ОСОБА_2, що відповідно до ч.ч.8, 9 ст.182 КПК України у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з’явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Дата закінчення дії ухвали – 08.04.2019 р.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ленінського

районного суду м. Кіровограда ОСОБА_7