Рішення № 81374857, 22.04.2019, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №234/214/18

Провадження №2/263/138/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2019 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Шевченко О.А., при секретарі Лапоног Т.Г., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, третя особа - Державне підприємство «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» про захист прав споживачів, стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

09 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Краматорського районного суду із позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, третя особа - Державне підприємство «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» про захист прав споживачів, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

На обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 24 липня 2017 року подав заяву (начальнику ГУ ДМС України в Донецькій області ОСОБА_3В.) про надання адміністративної послуги, а саме: оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон, що містить безконтактний електронний носій, для свого сина ОСОБА_4 Сплативши квитанцію щодо обов’язкового платежу на суму 810 грн. 32 коп. за оформлення вищезазначеного паспорту у строк не пізніше 7 робочих днів. Також, 24 липня 2017 року, позивач подав заяву про надання адміністративних послуг, а саме: оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон дружині ОСОБА_5, що містить безконтактний електронний носій. Сплативши квитанцію щодо обов’язкового платежу на суму 557 грн. 32 коп. за оформлення вищезазначеного паспорту у строк не пізніше 20 робочих днів. Проте, не зважаючи на те, що позивач замовив послугу та своєчасно її оплатив, паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_4 отримав лише 04 вересня 2017 року, а це 30 робочих днів з моменту подачі заяви на оформлення. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_5 позивач отримав 06 жовтня 2017 року, а це 55 робочих днів з моменту подачі заяви на оформлення. 17 серпня 2017 року ОСОБА_1 планував початок закордонної подорожі разом зі своїм сином та ОСОБА_6 та його синами, проте, у зв’язку з не виконанням ГУ ДМС України у Донецькій області вимог законодавства, позивач зі своїм сином не зміг прийняти участь у подорожі. 9 жовтня 2017 року позивачем направлений лист на ім’я начальника ГУ ДМС України в Донецькій області ОСОБА_3 з вимогою повернути різницю коштів між сплаченою мною послугою про отримання паспорту для мого сина ОСОБА_4 у строк до 7 робочих днів і послугою отримання паспорту в звичайному режимі, а саме: суму 253 грн. 00 коп., відповідно до ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» пеню за кожний день прострочки у сумі – 558 грн. 90 коп., за паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що містить безконтактний електронний носій у строк не пізніше 20 робочих днів – пеню за кожний прострочений день – 586 грн. 85 коп. 23 жовтня 2017 року ГУ ДМС України в Донецькій області надані відповіді № П-1099/4, № П-1099 у яких зазначено, що паспорт позивача, його дружини та сина отримані із порушенням термін, проте відповіді у частині сплати різниці та пені відповідь інформації не містила. У зв’язку з чим, позивач уточнивши позовні вимоги просить суд стягнути з Головного Управління Державної Міграційної служби України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 різницю коштів між сплаченою послугою про отримання паспорту для ОСОБА_4 у строк до 7 робочих днів і послугою отримання паспорту в звичайному режимі у розмірі 253 грн.; стягнути з Головного Управління Державної Міграційної служби України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 пеню за кожен день прострочки у сумі 1145,75 грн..; моральну шкоду у розмірі 115200 грн.

20 лютого 2018 року представником відповідача наданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимогах повністю, оскільки необхідною умовою правильного вирішення будь – якого спору є вірне визначення правових норм, якими регулюються спірні відносини. Завдання суду полягає в тому, щоб розібратись, чи застосовувати положення Закону України «Про захист прав споживачів» в тих чи інших випадках. З цього приводу Верховний суд України у своєму Листі «Судова практика з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 рр.)» від 01 лютого 2013 року зазначив, що хоча Закон України «Про захист прав споживачів» не визначає певних меж його дії, але з огляду на характер правовідносин, які ним регулюються, та демократичні принципи цивільного судочинства, можна зробити висновок, що ним регулюються відносини, які виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. Такі відносини можуть виникати з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону України «Про захист прав споживачів». Водночас, окремі види правовідносин з участю споживачів регулюються й спеціальними законами України(наприклад, страхування, перевезення, фінансові послуги, житлово-комунальні послуги тощо). У таких випадках Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується в частині, не врегульованій спеціальним законом. У межах повноважень ГУ ДМС у Донецькій області надаються адміністративні послуги безпосередньо та через центри надання адміністративних послуг. Безпосереднє надання ГУ ДМС у Донецькій області адміністративних послуг врегульовано Законом України «Про адміністративні послуги» та постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2016 року № 770 «Деякі питання надання адміністративних послуг у сфері міграції», відповідно до якої оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого) та обмін паспорта громадянина України для виїзду за кордон відноситься до переліку адміністративних послуг у сфері міграції. Таким чином, до спірних правовідносин, де відповідачем є ГУ ДМС у Донецькій області як суб’єкт владних повноважень, не можуть бути застосовані норми Закону України «Про захист прав споживачів», які регулюють сферу правовідносин, де однією зі сторін є суб’єкт господарювання. З наведеного вбачається, що Закон України «Про захист прав споживачів» не врегульовує сферу правовідносин, що склалися між сторонами по справі, та, як наслідок, не може бути взято до уваги в якості обґрунтування позовних вимог. Заяви-анкети для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру у зв’язку з оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон подані позивачем 24 липня 2017 року, передані персональні дані для виготовлення документа ОСОБА_1 – 10 серпня 2017 року, ОСОБА_4 – 28 липня 2017 року. Всі дії, передбачені порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, з боку працівників ГУ ДМС у Донецькій області виконані у встановлені терміни. Зазначила, що ГУ ДМС у Донецькій області не може впливати на строки виготовлення бланків паспортів для виїзду за кордон. Та не несе відповідальності за строки виготовлення паспорта громадян України для виїзду за кордон. Жодних порушень під час надання адміністративної послуги позивачу з боку працівників ГУ ДМС у Донецькій області не встановлено. Відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері надання адміністративних послуг визначається ст. 19 Закон України «Про адміністративні послуги», яка передбачає що шкода, заподіяна фізичним або юридичним особам посадовими особами, уповноваженими відповідно до закону, надавати адміністративні послуги, адміністраторами внаслідок їх неправомірних діянь, відшкодовується у встановленому законом порядку. Застосування такої санкції як «пеня» у випадку надання адміністративної послуги не передбачено. Натомість, в діях працівників ГУ ДМС у Донецькій області не вбачається ознак незаконності вчинених дій або прийнятих рішень. Вимоги щодо надання адміністративної послуги у вигляді отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон ГУ ДМС України в Донецькій області були виконані відповідно до вимог законодавства щодо надання адміністративних послуг у сфері міграції, що підтверджується наданими документами з боку відповідача.

12 березня 2018 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив представника відповідача, у якій зазначає, що він зі свого боку надав всі необхідні заяви та документи у повному обсязі та сплатив грошові кошти за послугою, що замовив, відомостей стосовно порушення порядку надання документів або сплати за замовлені послуги не має. Відповідач зазначає про те, що він не може впливати на строки виготовлення бланків паспортів для виїзду, проте позивачем відповідно до законодавства замовлена послуга в ГУ ДМС України в Донецькій області, а не в ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів». Також, до надання ним відповідних заяв, співробітники ГУ ДМС України в Донецькій області не попереджали щодо можливих затримок у виготовлені паспорту, тому знаючи про це, останні замовчували цей факт. Відповідач не заперечую той факт, що порушено строк видачі паспорту, але не наводить жодних доказів того, що порушення стались не з його вини.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 11 січня 2018 року вказану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 24 січня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 19 березня 2018 року до участі у справі залучено ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 19 березня 2018 року вказану цивільну справи передано за підсудністю до Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 квітня 2018 року цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено розгляд зі стадії судового розгляду.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 липня 2018 року клопотання позивача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції задоволено.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 31 серпня 2018 року клопотання позивача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції задоволено.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 жовтня 2018 року клопотання позивача про витребування доказів задоволено, та витребувано з Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області оригінал та належним чином засвідчену копію акту приймання-передачі матеріально відповідальній особі уповноваженого суб’єкта персоналізований бланк паспорту або документ, що підтверджує факт прийому-передачі бланка паспорту на ОСОБА_4 до Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на задоволенні з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просила суд відмовити.

Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 суду пояснили, що вони збирались разом у подорож, однак у зв’язку з тим, що паспорт ОСОБА_4 не був готовий, тому вони не поїхали у подорож.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Статтею 1 вказаного Закону визначено терміни, а саме: виконавець суб’єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; послуга діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживча для задоволення його особистих потреб; договір усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі-розрахунковий документ).

У Законі визначені, зокрема, додаткові підстави для визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача (ст. 18); установлена пеня у розмірі 3 % вартості роботи (послуги) за кожен день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором. Коли ж вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі 3 % загальної вартості замовлення (ч. 5 ст. 10 Закону № 1023-XII).

Частиною 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Разом з тим, враховуючи, що окремі види правовідносин з участю споживачів регулюються й спеціальними законами України (наприклад, страхування, перевезення, фінансові послуги, житлово-комунальні послуги тощо), вищевказаний Закон застосовується в частині, не врегулюваній спеціальним законом.

Судом установлено, що позивач звернувся до ГУ ДМС у Донецькій області 24 липня 2018 року для отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон собі та ОСОБА_5 (дружині), ОСОБА_4 (сину, якому 12 років).

Отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон спрямовано на набуття особою права на виїзд з України і в’їзд в Україну, за змістом статті 1 Закону України від 06 вересня 2012 року № 5203-УІ «Про адміністративні послуги» оформлення та видача вказаного паспортного документа є адміністративною послугою, а територіальні органи та підрозділи ДМС України - суб’єктами надання даної послуги.

Статтею 11 вказаного Закону передбачено, що при наданні адміністративних послуг у випадках, передбачених законом, справляється плата (адміністративний збір). Плата за надання адміністративної послуги (адміністративний збір) вноситься суб'єктом звернення одноразово за весь комплекс дій та рішень суб'єкта надання адміністративних послуг, необхідних для отримання адміністративної послуги (включаючи вартість бланків, експертиз, здійснюваних суб'єктом надання адміністративної послуги, отримання витягів з реєстрів тощо) (частини перша, п’ята).

Судом встановлено і не оспорюється представником відповідача, що позивач 24 липня 2018 року звернулись до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області з питання оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон в терміновому порядку та подали документи, які передбачені порядком оформлення, видачі, обміну, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року № 1001), а саме: заяви-анкети, свої паспорти громадян України, фотокартки дітей встановленого зразка, оригінали свідоцтв про народження дітей та платіжні документи (квитанції) з відмітками банку, про оплату вартості зазначених адміністративних послуг відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2016 року № 770 «Деякі питання надання адміністративних послуг у сфері міграції» в сумі 810,32 грн.

Відповідно до п. 10 Постанови оформлення у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта для виїзду за кордон територіальними органами/підрозділами ДМС здійснюється через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів.

Законом України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17 березня 2011 року № 3166-УІ передбачено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, указами Президента України та постановами Верховної ОСОБА_9 України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України. Організація, повноваження і порядок діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України. Положення про міністерства, інші центральні органи виконавчої влади затверджує Кабінет Міністрів України (стаття 3).

Відповідно до Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360 «Про затвердження Положення про Державну міграційну службу України», ДМС України відповідно до покладених на неї завдань надає адміністративні послуги відповідно до закону (підпункти 10, 36 пункту 4).

За оформлення паспорта для виїзду за кордон (у тому числі замість втраченого або викраденого), його обмін справляється плата (за кордоном - консульський збір) у порядку та у розмірах, встановлених законодавством. Документи, що підтверджують здійснення встановлених законодавством платежів (консульського збору), додаються до заяви-анкети (пункти 16, 17 Порядку № 152).

В силу вимог пункту 36 частини першої статті 64 Бюджетного кодексу України плата за надання адміністративної послуги з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що справляється за місцем надання послуги, належить до доходів загального фонду бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, міст Києва та Севастополя, районних бюджетів. Бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюється згідно із Законом та перспективним планом формування території громад.

За змістом пункту 10 частини третьої статті 29 Бюджетного Кодексу України власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок державного бюджету, в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених п. 1 ч.2 ст. 67-1 цього Кодексу) є джерелом формування спеціального фонду Державного Бюджету України.

Згідно із частиною 5 тієї ж статті Бюджетного Кодексу України Закон України «Про Державний бюджет України» може відносити на відповідний бюджетний період окремі види доходів загального (спеціального) фонду Державного Бюджету України або їх частину, які визначені частиною другою (третьою) цієї статті, до спеціального (загального) фонду Державного Бюджету України

Пунктом 3 ст. 11 ЗУ «Про державний Бюджет України на 2018 рік» встановлено, що плата за продукцію, документи, що видаються при наданні адміністративних послуг з придбання, перевезення, зберігання і носіння зброї також відповідно до законів України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» і «Про дорожній рух», є джерелами формування спеціального фонду державного бюджету країни на 2018 рік у частині доходів.

Зарахування до бюджету плати за надання адміністративної послуги та вартість бланків паспортів здійснюється відповідно до Порядку зарахування до бюджетів плати за надання адміністративних послуг та продукцію і документи, що використовуються для оформлення цих послуг, затвердженого Наказом МВС України, МФУ від 12 лютого 2016 року за № 96/55, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 29 лютого 2016 року за № 311/28441.

Також плата за надання адміністративних послуг визначених Постановою КМУ від 02 листопада 2016 року № 770 не пізніше одного робочого дня після надходження коштів від суб’єктів звернення перераховуються на рахунки., відкриті в органах Казначейства за балансовим рахунком 3311 «Кошти, які підлягають розподілу між рівнями бюджету 22012500», а тому вимога щодо повернення коштів в розмірі 253 грн. є безпідставними та такими, що не регламентуються нормами чинного законодавства.

Суд приходить до висновку, що позивачем не вірно обрано посилання на закон та спосіб захисту своїх прав та інтересів, а саме: у Законі України «Про захист прав споживачів» в редакції від 10 червня 2017 року чітко визначено перелік порушення прав споживачів та відповідальність за їх порушення. Надання адміністративної послуги не підпадає під жодну з вище визначених. Оскільки отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон спрямовано на набуття особою права на виїзд з України і в’їзд в Україну, за змістом статті 1 Закону України від 06 вересня 2012 року «Про адміністративні послуги» оформлення та видача вказаного паспортного документа є адміністративною послугою, а територіальні органи та підрозділи ДМС України - суб’єктами надання даної послуги і є суб’єктом владних повноважень, а не суб’єктом господарювання. Правовідносини в сфері надання адміністративних послуг регулюються Законом України «Про надання адміністративних послуг» та Порядком оформлення, видачі, обміну, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року № 1001).

При цьому, із доданої позивачем до матеріалів справи копії витягу з наказу від 25 липня 2017 року № 344 про перебування на лікарняному, надання відпусток, убачається, що ОСОБА_1 надана щорічна відпустка тривалістю 34 календарних дні, з виїздом до м. Львів, а не за межі України, як зазначає позивач, також суд критично ставиться до показів свідків щодо заздалегідь запланової подорожи за межі України разом із сином, оскільки ОСОБА_1 у повній мірі не довід свого порушеного права з боку Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, а на підтвердження зазначених обставин надано лише копію відпускного посвідчення на ім’я ОСОБА_6 до Росії, Грузії, Азербайджанської Республіки.

Щодо стягнення 3% пені та моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування пені випливає з умов грошового зобов’язання, в даному випадку між сторонами не встановлено грошових зобов’язань, а тому вимоги позову в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Позивачем не надано доказів та не обґрунтовано у відповідності до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань виходив позивач визначаючи розмір цієї шкоди, та якими доказами це підтверджується, а тому в цій частині позовні вимоги також задоволенню не підлягають.

Враховуючи вимоги статті 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд відносить судові витрати по даній справі за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про захист прав споживачів, стягнення матеріальної та моральної шкоди третя особа Державне підприємство «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» - відмовити.

Судові витрати у справі віднести за рахунок держави.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцять днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текс рішення складений 24 квітня 2019 року.

Суддя О.А.Шевченко