Рішення № 81374337, 21.11.2018, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/10415/17

2/296/199/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"21" листопада 2018 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого-судді Галасюка Р.А.,

секретаря Могилевець В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №327 цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи ПАТ «УкрСиббанк», КП «Житомирське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради про визнання рішення виконкому міськради незаконним та скасування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом у якому просив визнати незаконним і скасувати рішення № 345 Виконкому Житомирської міської ради від 12.05.2011 року, в частині оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: м. Житомир, майдан ПривокзальнийАДРЕСА_1 за ОСОБА_2 і ОСОБА_3 по 1/2 ід.ч. кожній, з видачею свідоцтв, через прийняття його з порушенням законодавства України. Крім того. позивач просив скасувати свідоцтво про право власності на квартиру від 13.05.2011 року, серії САЕ № 137849, видане на ім'я ОСОБА_3 Виконкомом Житомирської міської ради на підставі вищевказаного Рішення від 12.05.2011 року № 345, яке посвідчує, що ОСОБА_3 належить на праві приватної спільної часткової власності в 1/2 ід.ч. квартири № 53 по майдану Привокзальному, 5 у м. Житомирі, та Свідоцтво про право власності на квартиру від 13.05.2011 року, серії САЕ № 137850, видане на ім'я ОСОБА_2 Виконкомом Житомирської міської ради на підставі Рішення від 12.05.2011 року № 345, яке посвідчує, що ОСОБА_2 належить на праві приватної спільної часткової власності в 1/2 ід.ч. квартири № 53 по майдану Привокзальному, 5 у м. Житомирі.

На обґрунтування вказаних вимог у позові ОСОБА_1 було зазначено, що він має право проживання і зареєстрований з 11 листопада 1995 року у квартирі № 53, будинку № 5 по майдану Привокзальному у м. Житомирі. 12 травня 2011 року Житомирська міська рада в особі Виконавчого комітету шляхом ухвалення Рішення № 345 про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна із видачею свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна, а саме оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що належать фізичним особам, з видачею свідоцтва про право власності, згідно з додатком № 1. У даному додатку за записом № 3 зазначений наступний об'єкт нерухомого майна - трикімнатна квартира, загальною площею 56,30 кв.м., інвентарна справа № 9502, адреса: м. Житомир, майдан Привокзальний, 5, кв. 53, особи, на яких оформляється право власності на об'єкти нерухомості: ОСОБА_3, ОСОБА_2 по 1/2 ід.ч., підстава оформлення права власності: абз.11 п.8.1 Тимчасового положення. На підставі даного Рішення Виконкому №345 були відповідно видані свідоцтва про право власності на вищевказану спірну квартиру. У Свідоцтві про право власності від 13.05.2011 року (серія САЕ № 137850) на 1/2 ід.ч. квартири № 53 по майдану Привокзальному, 5 у м. Житомирі на ім'я ОСОБА_2 вказано, що Свідоцтво видане на підставі рішення Виконкому Житомирської міської ради від 12.05.2011 року за № 345 взамін договору дарування від 12.03.2004 р., реєстр № 285. У Свідоцтві про право власності від 13.05.2011 року (серія САЕ № 137849) на 1/2 ід.ч. вказаної квартири на ім'я ОСОБА_3 вказано, що свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради від 12.05.2011 р. за № 345 взамін договору дарування від 11.03.2002 р., реєстр №1314.

Відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2010 року, у редакції від 28.07.2010 року встановлено, що оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно, у випадках, серед іншого, фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують право власності на об'єкти нерухомого майна та не віднесені до правовстановлювальних документів, передбачених у додатку 2 до Положення. При цьому, серед правовстановлювальних документів, на підставі яких не може здійснюватись оформлення права власності на нерухоме майно з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування, перелічених у Додатку 2, у п. 1 вказані договори дарування. Також позивач зазначає, що оспорювань ним Рішення було прийнято Виконкомом на підставі поданих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 копій відповідних договорів дарування, без жодного зазначення обґрунтування необхідності видавати свідоцтва взамін договорів. З огляду на це, позивач вважає, що дане Рішення № 345 прийнято Виконкомом незаконно, поза межами повноважень, наданих законом, а отже має бути скасоване в частині, що стосується оформлення права власності на спірну квартиру.

Крім іншого, ОСОБА_1 вказує, що поточний статус спірної квартири, відображений у довідці № 1-1692 від 20.10.2017 р. Управління житлового господарства Житомирської міської ради, де зазначається, що документи на приватизацію за цією адресою не надавалися (після скасування судом у 2005 році незаконної приватизації 2002 р.), дає підстави вважати йому спірну квартиру такою, що не є приватизованою.

Внаслідок прийняття Рішення № 345 і наступної видачі Свідоцтв ОСОБА_2 і ОСОБА_3, останні почали проживати у спірній квартирі та унеможливлювали проживання у ній позивача ОСОБА_1, а згодом перепродали спірну квартиру гр. ОСОБА_4, який проживає у даному помешканні і на даний час.

В судовому засіданні позивач і його представник підтримати позовні вимоги у повному обсязі з наведених у позові підстав, просили розглянути справу по суті.

Представник відповідача - виконкому Житомирської міської ради позов не визнала, просила у його задоволенні відмовити (а.с.74,82), подала заяву про розгляд справи у її відсутність (а.с.215).

Відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_2 у судове засідання не з’явились, відзиви або заперечення не подали, про час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідач ОСОБА_4 і його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили залишити їх без задоволення з посиланням на обставини, викладені у відзиві та запереченні на відповідь позивача на відзив (а.с.50,96).

Залучені судом до участі в справі у якості третіх осіб без самостійних позовних вимог Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та Комунальне підприємство «Житомирське Міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради явку в судове засідання своїх представників не забезпечили, письмові пояснення щодо позову не подали, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Вислухавши доводи сторін по справі, які з’явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як було встановлено в ході розгляду справи, позивач ОСОБА_1 08.08.2001 року був виписаний із квартири № 53, будинку № 5 по майдану Привокзальному в м. Житомирі на підставі вироку суду у місця позбавлення волі на підставі ст.71 ЖК України. У 2002 році вказана квартира була приватизована на позивача ОСОБА_1 та його матір ОСОБА_5 у рівних частках і продана 07.03.2002 року гр. ОСОБА_6В, який 11.06.2002 року продав цю квартиру ОСОБА_7. У свою чергу 11.06.2002 року ОСОБА_7 подарував 1/2 частину цієї квартири дружині ОСОБА_3, яка одночасно отримала у нотаріуса свідоцтво про право власності у спільному майні подружжя на 1/2 частину цієї квартири. 12.03.2004 року ОСОБА_3 подарувала 1/2 частину даної квартири неповнолітній онуці ОСОБА_2. 28.07.2011 року ОСОБА_3 і ОСОБА_2 продали цю квартиру ОСОБА_4, який отримав для її придбання кредитні кошти у ПАТ «УкрСиббанк». 16.10.2002 року помер ОСОБА_7, а 03.08.2003 року померла ОСОБА_5.

08.11.2002 року за зверненням ОСОБА_1 була порушена кримінальна справа № 02/071985 за фактом шахрайства, що завдало шкоди гр. ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України. У постанові про порушення кримінальної справи від 08 листопада 2002 року вказано, що ОСОБА_5, за попередньою змовою із невстановленими особами, із корисних мотивів, з метою незаконного заволодіння майном свого сина, підробили довіреність від імені ОСОБА_1 та розпорядились його часткою квартири шляхом продажу. 03.10.2003 року кримінальна справа № 02/071985 була закрита на підставі ст.6 п.8 КПК України у зв’язку із смертю ОСОБА_5.

Рішенням Корольовського райсуду м. Житомира від 01.06.2005 року у цивільній справі № 2-1803 за позовом ОСОБА_1 до Управління житлово-комунального господарства, відділу приватизації державного житлового фонду та виконавчого комітету Житомирської міської ради визнано приватизацію цієї квартири такою, що відбулася із порушенням діючого законодавства, та визнано недійсним свідоцтво № 40901 про право власності на житло від 07.03.2002 р., видане відділом приватизації державного житлового фонду Житомирської міської ради на ім’я ОСОБА_5 і ОСОБА_1. Таким чином, ОСОБА_1 не є власником спірної квартири з березня 2002 року. Крім того, на час ухвалення рішення суду від 01.06.2005 року, свідоцтво № 40901 про право власності на житло від 07.03.2002 року на ім’я ОСОБА_5 і ОСОБА_1 вичерпало свою дію, оскільки право власності на цю приватну квартиру поступово перейшло до подальших вищевказаних набувачів. Спірна квартира не поверталась до державного житлового фонду або до комунальної власності міськради, правовстановлюючі документи на цю квартиру подальших її набувачів є чинними і ніким не скасовані.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними правовстановлюючих документів на спірну квартиру розглядались Корольовським райсудом м. Житомира у цивільній справі № 2-40, у якій були ухвалені такі судові рішення:

- рішенням Корольовського райсуду м. Житомира від 10.11.2006 року позов ОСОБА_1 був задоволений (а.с.115);

- ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 17.05.2007 року рішення суду першої інстанції було залишено без змін (а.с.116);

- ухвалою Верховного Суду України від 05.12.2007 року вищевказані судові рішення були скасовані у повному обсязі, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.118);

- рішенням Корольовського райсуду м. Житомира від 25.10.2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю (а.с.120), цим рішенням суду встановлено, що гр-ни ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_2 являються добросовісними набувачами спірної приватної квартири;

- ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 08.12.2010 року залишено в силі рішення суду від 25.10.2010 року (а.с.122);

- ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.12.2011 року касаційна скарга ОСОБА_1 відхилена, а судові рішення першої і другої інстанцій від 25.10.2010 р. і від 08.12.2010 р., залишені без змін (а.с.124).

Таким чином, ОСОБА_1 з березня 2002 року втратив право на проживання у цій приватній квартирі без згоди її власника.

Постановою Печерського райсуду м. Києва від 20.02.2007 року визнано протиправною виписку ОСОБА_1 із спірної квартири, здійснену 08.08.2001 року, та зобов’язано Корольовський ВГІРФО Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області поновити реєстрацію його місця проживання у цій квартирі з тих підстав, що вирок суду не надавав права на його виписку із житла (а.с.29).

Заочним рішенням Корольовського райсуду м. Житомира від 12.08.2011 року в цивільній справі № 2-2944/11(№296/4042/11-ц) за позовом ОСОБА_3 і ОСОБА_2 до ОСОБА_1, останнього було визнано таким, що втратив право на користування спірною квартирою із зняттям з реєстраційного обліку. Ухвалою Корольовського райсуду м. Житомира від 25.12.2012 р. заочне рішення суду від 12.08.2011 р. було скасовано, а справа призначена для розгляду в загальному порядку. Ухвалою Корольовського райсуду від 26.10.2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 і ОСОБА_2 у справі № 2-2944\11(№296\4042\11-ц) залишені без розгляду.

Згідно паспорту ОСОБА_1, серії ВН 595510, виданого Корольовським РВ у м. Житомирі 05.04.2013 р., реєстрація його місця перебування була здійснена Печерським РВ ГУДМС України в м. Києві з 06.08.2013 р. по 05.02.2014 р. у АДРЕСА_2.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 р. у справі № 757/24140/13-а скасовано зняття ОСОБА_9 з реєстрації місця проживання у м. Житомирі по майдану Привокзальному, 5, кв.53 на підставі заочного судового рішення від 12.08.2011 р. у справі № 2-2944/11(№296/4042/12-ц) та поновлена реєстрація місця проживання ОСОБА_1 у цій квартирі. Таким чином, жодний із набувачів цієї приватної квартири не давав згоду на реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 у цій квартирі та не дозволяв йому проживати у ній.

Згідно вимог ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України власник житла користується ним для особистого проживання і проживання членів його сім’ї та інших осіб з його згоди.

Рішенням Конституційного Суду України від 14.11.2001 р. адміністративно-дозвільний інститут прописки було скасовано.

Реєстрація місця проживання встановлена Законом України від 11.12.2003 року № 1382 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», у статті третій якого місцем проживання визначено житло, в якому особа фактично проживає.

Тому формальна реєстрація місця проживання не впливає на право власника вільно і на власний розсуд оформляти правовстановлюючі документи на свою приватну квартиру.

Згідно Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.06.2017 року власником приватної квартири № 53 по майдану Привокзальному, 5 в м. Житомирі є ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 28.07.2011 року.

Позивач ОСОБА_1 визначив предметом спору у цій справі незаконність рішення виконкому Житомирської міської ради № 345 від 12.05.2011 року, в частині оформлення права власності на спірну квартиру на ім’я ОСОБА_3 і ОСОБА_2 по 1/2 частині кожній з видачею свідоцтв про право власності та похідною вимогою зазначив скасування цих свідоцтв від 13.05.2011 року.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.03.2002 року № 6-рп/2002 у справі про охорону трудових прав депутатів місцевих рад визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов'язані передусім із життєдіяльністю територіальних громад.

У рішенні від 16.04.2009 року Конституційний Суд України у справі № 1-9/2009 про скасування актів органів місцевого самоврядування, зазначив, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання.

Правовстановлюючі документи на квартиру є правочинами, які відповідно до статей 15, 16, 215 ЦК України можуть бути визнані недійсними з підстав, передбачених законом.

Закон не передбачає такий спосіб захисту, як скасування правочину без визнання його недійсності або нікчемності.

Стаття 15 ЦК України передбачає судовий захист невизнаних, оспорюваних та порушених прав позивача.

Позивач ОСОБА_1 в ході розгляду справи не надав рішення суду, що перебуває у законній силі, про вселення його у спірну квартиру, про визнання за ним права користування та проживання у цій квартирі із визначенням її правового статусу як комунальної власності.

Наданий позивачем акт державного виконавця від 03.08.2007 р. про виконання рішення суду про виселення ОСОБА_10, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без надання іншого жилого приміщення із кв. №53 по майдану Привокзальному, 5 в м. Житомирі, суд не приймає в якості безперечного та належного доказу, оскільки ОСОБА_10 і ОСОБА_2 не були присутні під час здійснення державним виконавцем виселення і їх підписів, а також підпису ОСОБА_3, як боржників, на цьому акті немає.

Крім того, рішення суду про їх виселення у грудні 2007 року було скасовано.

Суд не вбачає порушення виконкомом Житомирської міської ради будь-яких прав позивача ОСОБА_1 в результаті прийняття рішення № 345 та видачі ОСОБА_3 і ОСОБА_2 свідоцтв про право власності на житло від 13.05.2011 р., оскільки на той час вступило у законну силу рішення Корольовського райсуду м. Житомира від 25.10.2010 р. у справі 2/40-10 про відмову у задоволенні усіх позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і ОСОБА_2.

Відповідач ОСОБА_4 03.04.2018 року подав до суду заяву про застосування до позовних вимог ОСОБА_1 трирічного строку позовної давності. Позивач ОСОБА_1 заяву про поновлення процесуального строку до суду не подав. Відповідно до статті 267 ЦК України сплив позовної давності є окремою підставою для відмови у позові.

Доводи позивача, які обґрунтовані змістом судових рішень у цивільній справі № 296/3867/14-ц, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру .

Справа № 296/3867/14-ц розглядалась судовими інстанціями з участю позивача ОСОБА_1 та відповідача – виконкому Житомирської міської ради. Під час розгляду справи не була досліджена інвентаризаційна справа на спірну квартиру, а набувачі цієї приватної квартири не були залучені до участі у справі в якості відповідачів.

В рішенні від 23.01.2017 р. по справі № 296/3867/14-ц апеляційний суд Житомирської області зазначив, що «предметом розгляду даної справи є правомірність набуття ОСОБА_3 та ОСОБА_2 права власності на спірне житлове приміщення».

В справі № 296/10415/17, що розглядається на даний час, позивач ОСОБА_1 зазначає предметом розгляду незаконність рішення виконкому Житомирської міської ради № 345.

Правомірність набуття ОСОБА_3 і ОСОБА_2 права власності на житло здійснюється судом під час розгляду позовних вимог про визнання правочину на житло недійсним. Такої вимоги ОСОБА_1 не заявляє.

В пункті 4 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. вказано, що у разі застосування ст. 61 ЦПК України (ст.82 чинного ЦПК), якщо суд дійде інших висновків, ніж ті, що містяться в судовому рішенні щодо раніше вирішеної справи, він має навести відповідні мотиви. При цьому, суд має виходити з того, що правові висновки суду і встановлені ним обставини не є тотожними поняттями. Висновки (судження) суду щодо прав і обов’язків сторін, зроблені на підставі встановлених при розгляді справи обставин, не є преюдиційними.

З огляду на положення наведених норм права і враховуючи фактичні обставини справи, суд дійшов до висновку про необґрунтованість вимог позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 5, 15, 16, 215 ЦК України, ст.ст. 2, 3, 4, 8, 10, 12, 13, 76, 80, 258, 263 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити в позові ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи ПАТ «УкрСиббанк», КП «Житомирське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради про визнання рішення виконкому міськради незаконним та скасування.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення в порядку ст. 354 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Корольовський районний суд м. Житомира.

Cуддя Р. А. Галасюк