Ухвала суду № 81373531, 22.04.2019, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/1582/19

Провадження № 2-з/191/10/19

У Х В А Л А

іменем України

22 квітня 2019 року м. Синельникове

Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Бондаренко Г.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред’явлення позову, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю « ЕКСПРЕС» , а саме нерухоме майно ( будівлі та споруди за адресою м. Дніпро, вул. Воронезька , б.4.

22 квітня 2019 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « ЕКСПРЕС», ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором оренди.

Вказаній позовній заяві присвоєний єдиний унікальний № справи 191/1604/19 і згідно звіту про автоматичний розподіл судових справ між суддями- справа передана в провадження судді Бондаренко Г.В.

В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 посилається на те, що між нею та ТОВ "ЕКСПРЕС" було укладено договір оренди обладнання від 01 лютого 2016 року, відповідно до умов якого ТОВ "ЕКСПРЕС" взяло в тимчасове платне користування технічне обладнання на умовах визначених договором. Виконання зобов’язань щодо сплати оренди було забезпечено договором поруки від 01 лютого 2016 року, укладеного між ТОВ "ЕКСПРЕС", ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Так, з 01 лютого 2016 року по день звернення до суду, орендар ( ТОВ "ЕКСПРЕС") оренду плату за користування обладнанням не сплачувало, отже розмір заборгованості складає 6 300 000, 00 грн.

На початку березня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до ТОВ "ЕКСПРЕС" з письмовою претензією щодо погашення заборгованості, на що їй повідомили, що боргові зобов'язання TOB "ЕКСПРЕС" визнає, проте не має достатньо оборотних грошових коштів для погашення заборгованості по орендній платні.

Отже, у зв'язку з тим, що з боку боржника наразі не вчиняється жодних дій по погашенню заборгованості, а також заявнику стало відомо , що основні засоби підприємства (належне на праві приватної власності Товариству нерухоме майно) виставлено на продаж ОСОБА_3

На врегулювання конфлікту в позасудовому порядку сторона боржника наразі не йде.

Враховуючи вищевикладене, заявник змушена звертатися до суду за захистом її законних прав та інтересів, та має намір подати позовну заяву з наступними позовними вимогами:

- стягнення солідарно з ТОВ "ЕКСПРЕС" (ЄДРПОУ 24608433) та ОСОБА_2 (паспорт АК № 374600) на користь ОСОБА_1 суми основного боргу в розмірі 6 300 000,00 грн. на підставі договору оренди обладнання від 01 лютого 2016 року.

Таким чином, ціна позову буде складати 6 300 000,00 грн.

Після того, як ТОВ "ЕКСПРЕС" було оголошено претензію про погашення заборгованості заявницю було звільнено з вказаного Товариства навіть без попередження та як їй стало відомо, єдиний учасник (власник) ТОВ "ЕКСПРЕС" ОСОБА_3 намагається наразі продати (переоформити) всі активи підприємства на іншу особу з метою ухиляння від погашення боргу за користування обладнанням.

ТОВ "ЕКСПРЕС" належить на праві власності нерухоме майно виробничого призначення, яке розташоване за адресою м. Дніпро, вул. Воронезька, 4, де фактично вказане підприємство розташоване та вело діяльність.

Так, 9 березня 2019 року на проходній охоронник повідомив ОСОБА_1, що приходила невідома жінка, яка повідомила, що вона директор агентства нерухомості та із нею ОСОБА_3 уклали договір на посередницькі послуги з продажу нерухомого майна, проте на територію заявницю допущено не було.

Враховуючи те, що ціна позову який буде подано, становить значну суму - 6 300 000,00 грн, наявність реального спору між сторонами – у заявника є всі законні і обґрунтовані підстави вважати, що така позиція та дії керівництва ТОВ « ЕКСПРЕС» можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а отже застосування такого заходу забезпечення позову як арешт майна буде ефективним захистом, що забезпечить поновлення порушених прав та інтересів заявниці ОСОБА_1

Дослідивши заяву про забезпечення позову, матеріали , які позивач надала до заяви про забезпечення позову, суддею встановлено наступне.

Заявником ОСОБА_1 до заяви про забезпечення позову додані:

-копія Договору №8 оренди обладнання , який був укладений 01.02.2016 р. між ОСОБА_1та ТОВ « ЕКСПРЕС»;

-копія акту прийому – передачі майна обладнання від 01.02.2016 р. згідно з яким вказане в договорі оренди обладнання №8 від 01.02.2016 р. було передано ТОВ « ЕКСПРЕС»;

-Інформація про юридичну особу, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю « ЕСПРЕС», ідентифікаційний код юридичної особи 24608433, юридична адреса: 49074, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Воронезька , будинок 4; засновником та кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи зазначено ОСОБА_3 Вахаєвну.

-копія договору поруки , який був укладений 01.02.2016 р. між ОСОБА_2, ТОВ « ЕКСПРЕС» та ОСОБА_1, згідно з яким ОСОБА_2, як поручитель поручився перед ОСОБА_1, як кредитором за виконання обов’язку ТОВ « ЕКСПРЕС» щодо повноти та своєчасності оплати орендних платежів за договором оренди обладнання №8 від 01.02.2016 р., який був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ « ЕКСПРЕС»;

-копія паспорту поручителя ОСОБА_2 ;

-копія досудової вимоги від імені ОСОБА_1 на адресу ТОВ « ЕКСПРЕС» від 01.03.2019 року;

-копія відповіді ТОВ « ЕКСПРЕС» на адресу ОСОБА_1 від 20 березня 2019 року, відповідно до якої ТОВ « ЕКСПРЕС» визнає досудову вимогу на суму 6300000,00 грн., проте погасити зазначений борг наразі не має можливості, оскільки у підприємства відсутні оборотні кошти;

-копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.07.2004 року, яке було видано виконавчим комітетом Індустріальної районної ради серії САА, № 120071, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю « ЕКСПРЕС» належать на праві колективної власності будівлі та споруди, які розташовані по вул. Воронезькій,4 в м. Дніпропетровськ, Дніпропетровської області;

-копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП « Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» ДОР серії ССО №501375, номер витягу 22408671 від 07.04.2009 р. Підтверджується те, що будівлі та споруди за адресою Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Воронезька,4 зареєстровані за Товариством з обмеженою відповідальністю « ЕКСПРЕС»;

-інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 164354076 від 20.04.2019 року – будівлі та споруди, які розташовані за адресою Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Воронезька,4 зареєстровані 07.04.2009 року за Товариством з обмеженою відповідальністю « ЕКСПРЕС» , реєстраційний номер майна:5645674. Вказане майно складається із: контора А-1; К-1; З-1; цеха м’ясних виробів Г-1, В-2; гаража Л-1; М-1, П-1, С-1, У-1, Ф-1, Ц-1; частину кондитерського цеху літ.Б-1, Б1-1,б-1,б1-1, ганки літ.б, б1, б3-б6, будівлю кафе літ.Д-1, частину адміністративної будівлі літ.Е-1, е-1,ганки літ.е, е1, гараж літ.Н-1, гараж Р-1, склад металу літ.АГ-1, склад літ.АН-1, навіси літ. АД, АЕ, АЛ, АМ, АБ. Крім того, згідно вказаної довідки, відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна на вказаний об’єкт нерухомості- відсутні.

Крім того, в своїй заяві ОСОБА_1 зазначила щодо зустрічного забезпечення .

Суддя при вирішенні заяви про забезпечення позову враховує наступні правові підстави:

Згідно з ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Як зазначено в Постанові Пленуму № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову допускається в будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права, яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням відповідних заходів.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Цивільній процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру передбачено і п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. ст.2 ЦПК України.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суддя враховує також практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення у Справі (заява N 60750/00) " Шмалько проти України" від 20.07.2004 року. Так, згідно п. 43 вказаного рішення: « Суд наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на

доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина « судового розгляду» .

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Заява ОСОБА_1 про забезпечення позову обґрунтована тим, що у разі невжиття заходів до забезпечення позову вона не зможе реально захистити свої порушені права та отримати реальне задоволення своїх вимог в повному обсязі.

Наданими заявницею документами підтверджується те, що між нею, та ТОВ « ЕСПРЕС» існує реальний спір, який має вирішуватись в суді; вимоги заявника можуть бути забезпечені за рахунок майна, яке дійсно належить ТОВ « ЕКСПРЕС» і зареєстровано за ним на праві власності. Крім того, суддя вважає, що вимоги про забезпечення позову є співрозмірними вимогам, які будуть заявлені в позовній заяві на суму 6 млн. 300 т.грн.

Суддя вважає, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову є обґрунтованою.

Разом з тим, суддя вважає, що арешт майна є найбільш обтяжливий заходом забезпечення позову, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, та полягає у проведенні опису майна, оголошенні заборони розпоряджатися , а в разі потреби обмеженні права користуватися майном.

Отже, суддя дійшов до висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, так як невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Щодо зустрічного забезпечення , то це питання врегульовано ст.154 ЦПК України.

Статтею 154 ЦПК України встановлено поняття та випадки застосування зустрічного забезпечення. Так, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Суд зобов’язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Дослідивши матеріали, які додані заявницею до заяви про забезпечення позову, суддя вважає, що заявниця має зареєстроване місце проживання на території України, що підтверджується копією паспорта, та має на праві власності майно , яке й було передано в оренду.

Отже, в даному випадку відсутні підстави для обов'язкового зустрічного забезпечення, передбаченого ч.3 ст. 154 ЦПК України, а наявність майна у позивача свідчить про можливість відшкодування збитків відповідача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Відповідно до ч.4 ст.152 ЦПК України- у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред’явити позов протягом десяти днів.

Вказана вимога процесуального закону виконана заявником і до суду подана позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю « ЕКСПРЕС» та ОСОБА_2

Керуючись ст. ст.149-153 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову – задовольнити частково.

Заборонити вчиняти дії щодо реєстрації, перереєстрації права власності, відчуження чи у будь-який спосіб передачі в чуже володіння будівель та споруд, які розташовані за адресою Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Воронезька,4 зареєстровані 07.04.2009 року за Товариством з обмеженою відповідальністю « ЕКСПРЕС» , код ЄДРПОУ 24608433, реєстраційний номер майна: 5645674 , та складаються із: контора А-1; К-1; З-1; цеха м’ясних виробів Г-1, В-2; гаража Л-1; М-1, П-1, С-1, У-1, Ф-1, Ц-1; частину кондитерського цеху літ.Б-1, Б1-1,б-1,б1-1, ганки літ.б, б1, б3-б6, будівлю кафе літ.Д-1, частину адміністративної будівлі літ.Е-1, е-1,ганки літ.е, е1, гараж літ.Н-1, гараж Р-1, склад металу літ.АГ-1, склад літ.АН-1, навіси літ. АД, АЕ, АЛ, АМ, АБ.

Копію ухвали для відома направити сторонам по справі, Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради ( м. Дніпро, вул. Старокозацька, б.58) для виконання.

Ухвала про забезпечення позову набуває законної сили з дня її підписання суддею та підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

На ухвалу протягом п'ятнадцяти днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області може бути подано апеляційну скаргу.

Суддя: Г. В. Бондаренко