Рішення № 81372419, 16.04.2019, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста ОСОБА_1 Дніпропетровської області

Справа № 213/528/19

Номер провадження 2/213/775/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2019 року м.Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі

головуючого судді Князєвої Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С.,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4, інтереси якого представляє ОСОБА_2, до Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначено, що позивач, працюючи на посаді дробильника ПАТ «ПІВДГЗК» (правонаступник ВАТ «ПівдГЗК»), 23 травня 2012 року приблизно о 13 годині 00 хвилин, знаходячись в бункері для прийому руди технологічної лінії «Я» корпусу 1-2 стадії дроблення цеху №1 управління дробильно-транспортного комплексу ПАТ «ПІВДГЗК», внаслідок нещасного випадку, отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: «Сполучена травма: відкрита, проникаюча черепно-мозкова травма, забій мозку 1 ст., субдуральна гематома малого об’єму базальних відділів скроневої долі ліворуч, субара-хноідальний крововилив, пневмоцефалія, перелом лобної кістки праворуч, луски скроневої кістки ліворуч, перелом кісток носу. Забійна рана м’яких покровів голови. Компресійно-відривний перелом тіла ThVII хребця ІІст. Закрита травма грудної клітини: перелом Х ребра ліворуч, перелом тіла лівої лопатки. Забійні рани кінцівок».

Цей факт підтверджується актами ОСОБА_5 Н-1 «Про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом» та ОСОБА_5 Н-5 «Проведення розслідування нещасного випадку, що стався 23 травня 2012 року о 13 годині 00 хвилин».

Нещасний випадок на виробництві стався під час виконання позивачем своїх трудових обов’язків, а саме: під час виконання робіт з розчистки посадочного місця встановлення футеровки рудоспуску нитки «Я» позивач послизнувся та почав падати, через незадовільний технічний стан страхувального канату розірвалося металеве кільце на страхувальному канаті, внаслідок чого позивач через отвір впав в загрузочний бункер нитки «Я», від чого отримав вищезазначені тяжкі травми.

Відповідно до п.6 акту ОСОБА_5 Н-1:

вид події – падіння потерпілого в колодязь, ємність, яму тощо (02.3)

шкідливий або небезпечний фактор та його значення – розташування робочого місця на значній висоті відносно поверхні землі (підлоги) (1.1.1).

Згідно з п.7 акту ОСОБА_5 Н-1, причинами настання нещасного випадку є:

-Основна – незадовільний технічний стан страхувального канату

-Супутня – невиконання посадових обов’язків.

Відповідно до п.10 ОСОБА_5 Н-1 нещасний випадок, в результаті якого позивачем отримано тяжкі тілесні ушкодження, стався внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці з боку посадової особи відповідача, а саме: ОСОБА_6, майстра основної виробничої дільниці цеху №1 управління дробильно-транспортного комплексу ПАТ «ПІВДГЗК», який порушив п.4.1.5 «Правил охорони праці при роботі на висоті» НПАОП 0.00-1.15-07 та п.2.7 «Посадової інструкції №02-042 від 03.05.2006 року для майстра основної виробничої дільниці цеху №1 управління дробильно-транспортного комплексу».

Таким чином, нещасний випадок стався внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці з боку посадової особи відповідача та обумовлений неналежним виконанням відповідачем вимог законодавства щодо створення та підтримання безпечних умов праці.

Внаслідок зазначеного вище нещасного випадку, пов’язаного з виробництвом, позивач вперше 06.09.2012 року пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією (надалі - МСЕК), де йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 70% та другу групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва.

10.10.2013 року позивач повторно пройшов огляд МСЕК, де йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 70% та другу групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва.

09.10.2014 року позивач повторно пройшов огляд МСЕК, де йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 60% та третю групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва.

22.09.2015 року позивач повторно пройшов огляд МСЕК, де йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 40% та третю групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва.

04.10.2016 року позивач повторно, пройшов огляд МСЕК, де йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 40% та третю групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва.

26.09.2017 року позивач повторно пройшов огляд МСЕК, де йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 40% та третю групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва.

18.09.2018 року позивач повторно пройшов огляд МСЕК, де йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 40% та третю групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва.

Таким чином, позивач змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури і лікування.

У зв'язку з нещасним випадком порушено нормальні життєві зв'язки позивача, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, в нього постійно виникають складнощі у зв'язку з загальною слабкістю, втомою, постійними болями.

Тривалий процес лікування тілесних ушкоджень, отриманих внаслідок нещасного випадку, пов’язаного з виробництвом, позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання травм позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, позивач внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, що супроводжується значною втратою працездатності в відносно молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, відсутності наявності реальної динаміки покращення стану здоров’я, яке позивач мав до отримання каліцтва, постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначається на душевному та фізичному станах позивача, який в тому числі не має можливості приділяти належної уваги своїй родині.

На цей час самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого завдає позивачу душевного болю та страждань.

У зв’язку із чим просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 292110 грн.

Представник відповідача надав відзив на позов. Вважають позовні вимоги необґрунтованими. В обґрунтування заперечення зазначають, що в період з 24.05.2012 року по 28.05.2012 року спеціально утвореною комісією проведено розслідування нещасного випадку з позивачем. За результатами розслідуванні були складені акт від 23.05.2012 року за формою Н-5 проведення розслідування нещасного випадку та за формою Н-1 – акт № 4 про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, від 23.05.2012 року. Згідно з п. 7 ОСОБА_5 № 4 від 23.05.2012 року причинами настання нещасного випадку з позивачем стало незадовільний технічний стан страхувального канату та невиконання посадових обов’язків майстром основної виробничої дільниці цеху № 1 УДТК ОСОБА_6 У п. 4 ОСОБА_5 від 23.05.2012 року також викладені причини настання нещасного випадку: незадовільний стан страхувального канату та організаційні причини: невиконання посадових обов’язків майстром основної виробничої дільниці цеху № 1, психофізіологічні фактори відсутні. Частина 1 статті 1167 ЦК України передбачає можливість відшкодування моральної шкоди виключно за наявності вини особи, яка її заподіяла. Тобто для відшкодування шкоди у зв’язку із каліцтвом працівника або іншим ушкодженням його здоров’я, поряд з іншим, має встановлюватися вина особи. При відшкодуванні моральної шкоди необхідно встановити винні дії відповідача. Вина відповідача в травмуванні позивача та його моральних стражданнях відсутня. Крім того, зазначають, що позивачем не обґрунтовано ціну позову та спричинення йому моральних страждань. Просять відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Інгулецького районного суду місті Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 березня 2019 року постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 48).

Позивач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив. Судом постановлена ухвала про розгляд справи без його участі.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, підтвердив обставини, викладені в позові. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_7 проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

18.07.2008 року позивач прийнятий на ВАТ «ПівдГЗК» (яке змінило назву на ПАТ «ПІВДГЗК») в управління дробильно-транспортного комплексу дробильником. 06.09.2012 року переведений в управління торгівлі та громадського харчування на дільницю допоміжних робіт підсобним робітником на 0,25 ставки. 30.10.2012 року переведений підсобним робітником на 0,5 ставки дільниці допоміжних робіт управління торгівлі та громадського харчування (а.с. 29-31).

23.05.2012 року на підприємстві стався нещасний випадок з позивачем.

Відповідно до акту № 4 від 28.05.2012 року форми Н-1 «Про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом» – 23.05.2012 року о 06 години 45 хвилин позивач отримав письмовий наряд від майстра зміни ОСОБА_6 на експлуатацію та обслуговування дробарок 1-2 та 3-4 стадій дроблення цеху № 1 і о 7 годині 00 хвилин приступив до його виконання. О 12 годині 20 хвилин позивач у складі бригади з 3-х чоловік отримав письмовий наряд та наряд-допуск № 1087 на виконання робіт з ошуровки прийомного бункеру для розчищення посадочного місця встановлення футеровки рудоспуску нитки «Я». користуючись страхувальним канатом № 3 та монтажним поясом № 10, ОСОБА_4 почав поступово спускатися вниз, до місця встановлення футеровки рудоспуску. У цей час майстер ОСОБА_6 та дробильник ОСОБА_8 знаходилися на поверхні, спостерігаючи за діями позивача, а дробильник ОСОБА_9 пішов до корпусу 3-4 стадії дроблення за скребком. ОСОБА_4 спустився до місця встановлення футеровки, після чого ОСОБА_8 спустив йому лом і позивач почав ошуровку укосу руди. При виконання робіт з розчистки посадочного місця встановлення футеровки рудоспуску нитки «Я» позивач послизнувся та почав падати, під вагою його тіла розірвалося металеве кільце на страхувальному канаті і він через отвір впав в загрузочний бункер нитки «Я».

Відповідно до п. 7 акту основною причиною настання нещасного випадку є незадовільний технічний стан страхувального канату; супутньою – невиконання посадових з обов’язків.

У пункті 10 акту особою, яка допустила порушення вимог законодавства про охорону праці, зазначено ОСОБА_6, майстра основної виробничої дільниці цеху №1 управління дробильно-транспортного комплексу ВАТ «ПівдГЗК», який порушив п.4.1.5 «Правил охорони праці при роботі на висоті» НПАОП 0.00-1.15-07 та п.2.7 «Посадової інструкції №02-042 від 03.05.2006 року для майстра основної виробничої дільниці цеху №1 управління дробильно-транспортного комплексу».

Встановлений діагноз потерпілого – «Сполучена травма: відкрита, проникаюча черепно-мозкова травма, забій мозку 1 ст., субдуральна гематома малого об’єму базальних відділів скроневої долі ліворуч, субара-хноідальний крововилив, пневмоцефалія, перелом лобної кістки праворуч, луски скроневої кістки ліворуч, перелом кісток носу. Забійна рана м’яких покровів голови. Компресійно-відривний перелом тіла ThVII хребця ІІст. Закрита травма грудної клітини: перелом Х ребра ліворуч, перелом тіла лівої лопатки. Забійні рани кінцівок» (а.с. 18-21).

Аналогічні обставини викладені в акті 28.05.2012 року форми Н-5 «Проведення розслідування нещасного випадку, що стався 23 травня 2012 року о 13 годині 00 хвилин» (а.с. 22-24).

При огляді МСЕК 06.09.2012 року позивачу первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 70% з 06.09.2012 року до 01.10.2013 року. Встановлено другу групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва (а.с. 11).

При огляді МСЕК 10.10.2013 року позивачу повторно встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 70% з 01.10.2013 року по 01.10.2014 року. Встановлено другу групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва (а.с. 12, 13).

При огляді МСЕК 09.10.2014 року позивачу повторно встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 60% з 01.10.2014 року по 01.10.2015 року. Встановлено третю групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва (а.с. 12, 13).

22.09.2015 року позивачу повторно встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 40% з 01.10.2015 року по 01.10.2016 року. Встановлено третю групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва (а.с. 14, 15).

04.10.2016 року позивачу повторно встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 40% з 01.10.2016 року по 01.10.2017 року. Встановлено третю групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва (а.с. 14, 15).

26.09.2017 року позивачу повторно встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 40% з 01.10.2017 року по 01.10.2018 року. Встановлено третю групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва (а.с. 16, 17).

18.09.2018 року позивачу повторно встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 40% з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року. Встановлено третю групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва (а.с. 16, 17).

ОСОБА_4 внаслідок виробничої травми проходив лікування в медичному закладі з 23.05.2012 року по 13.06.2012 року (а.с. 27-28).

Внаслідок трудового каліцтва позивачу завдано моральної шкоди, що полягає у моральних стражданнях через погіршення здоров’я, постійне лікування, вимушені зміни способу життя, втрату професійної працездатності.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок трудового каліцтва.

Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 173 зазначеного кодексу закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 року встановлено, що обов'язок з відшкодування моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.

Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Встановлено, що внаслідок трудового каліцтва позивачу заподіяні моральні і фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації його фізичних можливостей, змінився його звичний спосіб життя, спричинені й інші негативні наслідки морального характеру, що призводить до порушення його звичайного способу життя та вимагають від нього додаткових зусиль для його організації.

Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що “громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди”. Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки відсутність причинного зв’язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв’язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов’язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Доводи представника відповідача про недоведеність факту моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров’я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст.3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди суд враховує конкретні обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, стан його здоров'я, суттєвість вимушених змін у житті. При цьому суд враховує, що основною причиною нещасного випадку є незадовільний технічний стан страхувального канату, тобто грубе порушення основних обов’язків роботодавця щодо створення необхідних умов праці; супутньою – невиконання посадових з обов’язків посадовою особою відповідача.

Визначаючи розмір відшкодування ОСОБА_4 моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, ступінь втрати професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом, починаючи з 2015 року відсутність поліпшення стану здоров’я позивача, обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума 250000 грн, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, що він зазнає у зв’язку з трудовим каліцтвом.

Також підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 5, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 13 Закону України “Про охорону праці”, ст. ст. 7, 12, 13, 79-81, 141, 247, 258, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_4, інтереси якого представляє ОСОБА_2, до Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ: 00191000) на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1) в рахунок відшкодування моральної шкоди 250000 (двісті п’ятдесят тисяч) гривень без урахування податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»в дохід держави судовий збір у сумі 2500 (дві тисячі п’ятсот) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Суддя Н. В. Князєва