Ухвала суду № 81372057, 24.04.2019, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/2281/19

№ провадження 1-кс/208/1227/19

УХВАЛА

Іменем України

24 квітня 2019 р. м. Кам'янське

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1, при секретарі – Сухомлин Є.О., за участю: прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_2, слідчого СВ Кам’янського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_4, захисника – ОСОБА_5, підозрюваного ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам’янське Дніпропетровської області клопотання слідчого СВ Кам’янського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_3, в межах кримінального провадження внесеного в ЄРДР за № 12019040160000687 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно підозрюваного:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця громадянина України, маючого середню-технічну освіту, офіційно не працюючого, розлучено, має дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого:

- 07.02.2002 Заводським районним судом за ч.1 ст. 185 КК України до покарання позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнити від покарання з випробовуваним терміном 1 рік;

- 17.03.2003 Заводським районним судом за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 71 КК України приєднати до покарання та призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць;

- 07.06.2007 Заводським районним судом за ч.3 ст. 185 КК України до покарання позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнити від покарання з випробовуваним терміном 3 роки

- 12.12.2007 Заводським районним судом за ч.1 ст. 185 КК України до покарання позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 71 КК України приєднати до покарання та призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців;

- 22.05.2012 Заводським районним судом за ч.1 ст. 187 КК України до покарання позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців; 14.08.2014 звільнений, невідбута частина покарання 1 рік 1 місяць 18 днів.

- 08.12.2017 Заводським районним судом за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75, 76 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки;

в с т а н о в и в:

Слідчий СВ Кам’янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту відносно підозрюваного ОСОБА_6

Своє клопотання слідчий обґрунтував тим, що метою застосування підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення за ч.2 ст.185 КК України, та наявність ризиків, що передбачені ст..177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчините інше кримінальне правопорушення.

В судовому засіданні слідчий СВ Кам’янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 підтримав своє клопотання, посилаючись на обставини викладені в ньому та просить суд застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.185 КК України, підозра є обґрунтованою та вина ОСОБА_6 підтверджена зібраними доказами, в тому числі показаннями потерпілого ОСОБА_4, та свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, протоколом пред’явлення особи ОСОБА_6 для впізнання потерпілому ОСОБА_4 та свідкам ОСОБА_7, ОСОБА_8, протоколом огляду предмету), а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п.1,3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

В судовому засіданні прокурор Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_2 підтримав клопотання у повному обсязі, пояснив, що заявлені ризики є цілком обґрунтовані, так як підозрюваний в період іспитового строку за вироком від 08.12.2017 року який набув законної чинності обізнаний про призначене покарання у виді п’яти років позбавлення волі, але скоює нові злочини у вказаний період, один з яких за ст.. 186 ч. 2 КК України розслідується слідчим відділом поліції, крім того вчинив також і злочин за ч. 2 ст. 185 КК України за даним провадженням, в якому від обґрунтовано підозрюється, також не працевлаштований, не має стійких соціальних зв’язків, а тому застосування більш м’якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не забезпечить належної процесуальної поведінки та ризикам як переховування від органів досудового розслідування та суду, і вчинення іншого кримінального правопорушення, а тому враховуючи обґрунтованість пред’явленої підозри, характеризуючи данні на особу, заявлені ризики є такими що обґрунтовують і клопотання у повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_4 зазначив, що він є рідним братом підозрюваного ОСОБА_6, який неодноразово викрадає речі з квартири, в якій вони проживають разом з матір’ю та бабусею. Враховуючи що брат ніде не працює, веде аморальний спосіб життя, вимагає гроші у матері, виносить речі з квартири, то вони ховали все цінне в кімнаті у бабусі, в якій підозрюваний не жив. Бабуся прижилого віку, та за віком та станом здоров’я вже не пересувається самостійно, про що був обізнаний підозрюваний. Тому коли підозрюваний залишився у квартирі сам з бабусею, так як він і мати у квартирі 28.03.2019 року вранці були відсутні, то зайшовши до кімнати бабусі, з під столу забрав коробку з м’ясорубкою яки виніс з квартири, без дозволу. 28.03.2019 року він звернувся до поліції та подав відповідну заяву. Вважає що клопотання слідчого є обґрунтованим та підтримує його у повному обсязі.

Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначив що дійсно 28.03.2019 року він з кімнати бабусі, яка у прихильному віці і за станом здоров’я не пересувається, про що він був обізнаний, потребуючи грошей, вирішив взяти майно заховане у її кімнаті та закласти до ломбарду. Бабуся бачила як він зайшов до її кімнати та забрав коробку з м’ясорубкою яку виніс з квартири за заклав до ломбарду отримав гроші 300 гривень. Зазначена м’ясорубка йому не належить. Дозвіл у свого брата ОСОБА_4 на її закладення до ломбарду він не брав. Щодо клопотання слідчого він не згоден з застосуванням тримання під вартою, так як бажає відшкодувати завдану шкоду. Він дійсно живе у квартирі разом з бабусею, мамою та братом, але з ними відносини не заладилися і вони його не утримують. Щодо доньки, то вона проживає з матір’ю, він на неї не сплачує коштів на утримання, так як в нього фінансові складнощі.

Захисник ОСОБА_5 враховуючи позицію підзахисного, вважав що доцільним буде запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, так як ОСОБА_6 своїми діями сприяє у встановленні істини по справі.

Вислухавши сторони, вивчивши клопотання, підстави та обґрунтування покладені в його обґрунтування, приходжу до наступного:

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6, будучи особою раніше судимою, та підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 185 КК України.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.

В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України ОСОБА_6 наразі обґрунтоване показаннями потерпілого та свідків, протоколом огляду місця події, протоколами впізнання підозрюваного ОСОБА_6 потерпілому, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, які підтвердили фактичні обставини події, з описом осіб що стали її учасниками, та іншими зібраними доказами у їх сукупності, наявними в матеріалах кримінального провадження, таким чином, слідчий суддя доходить до висновку про наявність достатньої кількості доказів для обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Враховуючи вимоги ч.1 та ч.2 ст.177 КПК України, на стадії досудового розслідування кримінального провадження слідчий суддя вважає, що він не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно неї запобіжного заходу.

Слідчий суддя вважає реальними, обґрунтованими та доведеними ризики переховування від органу досудового розслідування та/або суду, знищення або спотворення будь-яких речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілих у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, у якому він підозрюється з метою ухилення від кримінальної відповідальності або з метою суттєвого зменшення рівня її тяжкості, нівелювання або зменшення доказової бази сторони обвинувачення, оскільки підозрюваному

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Як встановлено судом, 24.04.2019 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, ч.2 ст.185 КК України.

Фактичні данні щодо обставин що мають значення для кримінального провадження, надання їм оцінки та встановлення кваліфікаційних складових злочину або їх спростування, не вирішуються судом під час розгляду даного клопотання, а тому і не можуть оцінюватися судом з зазначених підстав.

Так, згідно до вимог ст.. 178 КПК України, враховується, що в ході розгляду клопотання, ОСОБА_6 зазначив що факти викладені в підозрі відповідають місцю події, учасникам події, часу та місце події є відповідними, та підтверджені наведеними доказами зазначеними вище; вік та стан здоров’я підозрюваного, який не має будь-яких захворювань, які б мали значення для вирішення питання про обрання запобіжного заходу; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 є позбавлення волі, з врахуванням вчинення злочину під час іспитового строку призначеного за Вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08.12.2017 року у виді п’яти років позбавлення волі; щодо міцності соціальних зв’язків ОСОБА_6 встановлено що він не одружений, не має осіб утриманців, а особи з якими він фактично проживають не утримують його та не підтримують з ним сімейних стосунків, а тому осіб які будуть утримувати його при застосування більш м’якого запобіжного заходу, такого як домашній арешт стороною захисту не зазначено; що підозрюваний не має офіційного місця роботи; має посередню характеристику за місцем мешкання, щодо майнового стану підозрюваного даних не встановлено; що підозрюваний раніше неодноразово судимий, має не зняти та непогашені в передбаченому законом порядку судимості за корисливі злочини, що також підтверджує його процесуальну поведінку та ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

А тому, дослідивши матеріали кримінального провадження, підтверджені ризики передбачені п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України ризику того, що вказана особа не дотримується покладних на нього обов’язків, а особливо те, що останній підозрюється у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення за ознаками ч.2 ст.185 КК України, під час іспитового строку, та є особою яка раніше судима, що ОСОБА_6 підозрюється у скоєні злочину середньої тяжкості, не має постійного місця роботи та доходу, осіб на утриманні, неодноразово засуджений, та будучи обізнаним про зазначені обставини, вчиняє дії, внаслідок чого є підозрюваним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, що лише підтверджує заявлені ризики стороною досудового слідства, що ОСОБА_6 у подальшому не буде дотримуватись покладених на нього обов’язків.

В той же час, не відхиляючи доводи на користь підозрюваного, вважаю, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у забезпеченні виконання підозрюваним процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків. Крім того прокурором та слідчим доведено не можливість застосування іншого більш м’якого запобіжного заходу до підозрюваного, з підтавав наведених у клопотанні підстав до досліджених доказів на обґрунтування клопотання в сукупності.

Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи. (справа ЄСПЛ «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти РФ»).

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.

Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Практика ЄСПЛ послідовна в підкреслюванні початку розслідування як етапу, коли цей ризик перешкоджання досудовому розслідування або впливу на свідків чи потерпілих може виправдовувати тримання під вартою. Цей підхід випливає з припущення, що розслідування власне і призначене для того, щоб зібрати та зберегти докази. В рішенні ЄСПЛ від 26.01.93 у справі «W. v. Switzerland», § 35 сформульовано правову позицію, що згодом потреби розслідування недостатньо виправдовують тримання підозрюваного під вартою: зазвичай цей ризик зменшується тою мірою, як просувається розслідування, збираються свідчення та здійснюється перевірка. Наразі стадія збору доказів, встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення ще триває, що виправдовує використання найсуворішого запобіжного заходу з метою унеможливлення незаконного впливу підозрюваного на хід кримінального провадження у його "вразливій" стадії.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Окрім того жоден із запобіжних заходів, не пов’язаних з примусовим позбавленням волі підозрюваного ОСОБА_6, в тому числі й домашній арешт, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків, а тому, враховуючі характеризуючи данні на особу, який підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно. А тому, оцінюючи у сукупності підстави та обґрунтування заявленого клопотання, враховуючи обґрунтованість підозри протоколом допиту потерпілого, протоколом пред’явлення особи для впізнання, протоколом допиту підозрюваного, протоколом огляду предмету, підстав для застосування більш м’якого виду запобіжного заходу, який би забезпечив виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, не вбачається.

А тому, оцінивши в сукупності встановлені в ході розгляду клопотання обставини, а також доведеність слідчим та прокурором заявлених ризиків (п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України), доцільним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України, Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинувачуваним обов’язків, передбачених КПК України, крім випадків передбачених ч. 4 цієї статті.

На підставі вище зазначеного та керуючись ст.ст.176-179, 184, 186, 193, 194, 196, 207, 211 КПК України, -

постановив:

Клопотання слідчого СВ Кам'янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.185 КК України, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, - задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою, визначити до 20.06.2019 року, включно.

Визначити ОСОБА_6, розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на нього обов'язків, у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 38420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) гривень, після внесення якої ОСОБА_6, підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_6, строком на 2 (два) місяці обов'язки, передбачені п.п.1-3, 8 ч.5 ст.194 КПК України, а саме: 1) прибувати за викликом до суду; 2) не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну - невиконання яких, тягне можливість застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена протягом п’яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Слідчий суддя Т. П. Івченко