Рішення № 8136621, 02.03.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-802/2010 (№ 22ц-10533/2009) Головуючий у 1 інстанції Гапонов А.В.

Категорія 55 Доповідач Соломаха Л.І.

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Бондаренко Л.І.

при секретарі Гришай О.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 05 листопада 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 про захист прав споживачів, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

12 серпня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 (далі СПД ОСОБА_4.) про захист прав споживачів, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначала, що 01 вересня 2008 року вона уклала з відповідачем договір, згідно якого СПД ОСОБА_4 зобовязався зробити заміри віконних прорізів та надати в установлений договором строк металопластикові світлопрозорі конструкції (вікна), а вона як покупець зобовязалася прийняти цей товар та сплатити його.

01 вересня 2008 року вона сплатила замовлений товар.

Згідно п. 3.1 договору продавець зобовязався передати покупцеві товар протягом 10 днів з моменту оплати товару та надходження товару на склад продавця. Оскільки момент оплати товару та момент надходження товару на склад є різними, при укладенні договору вона у менеджера з продажу уточнила строки виконання договору. Менеджер її переконала, що до 15 вересня 2008 року вікна встановлять.

Проте вікна доставили їй лише 10 жовтня 2008 року, встановили їх - 13 жовтня 2008 року, при цьому москітні сітки та відливи були відсутні. Москітні сітки були доставлені та встановлені лише 15 січня 2009 року. Відливи їй не передані та не встановлені до теперішнього часу.

Позивач просила стягнути з відповідача на її користь:

- на відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням її прав як споживача, 4000 грн.;

- пеню за несвоєчасну поставку товару в розмірі 74 грн. 37 коп. згідно п. 5.4 договору в розмірі 0,1% від суми договору за кожний день прострочення з 13 вересня 2008 року по 10 жовтня 2008 року;

- неустойку за несвоєчасно виконану роботу з демонтажу старих вікон, монтажу нових, монтажу москітних сіток, відливів, заглушок та підвіконня в розмірі 928 грн. 62 коп. згідно ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» в розмірі 3% вартості роботи за кожний день прострочення з 13 вересня 2008 року по 15 січня 2009 року;

- на відшкодування матеріальної шкоди 38 грн. та 180 грн., яка їй заподіяна внаслідок необхідності виконання штукатурних робіт через поставку вікон меншого розміру (а.с. 2-3).

Під час судового розгляду справи позивач свої позові вимоги змінила, про що 18 вересня 2009 року подала відповідну письмову заяву, в якій просила:

- розірвати договір від 01 вересня 2008 року в частині поставки відливів та стягнути з відповідача на її користь сплачену нею вартість відливів в розмірі 44 грн. 42 коп.;

- стягнути з відповідача на її користь:

на відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням її прав як споживача, 4000 грн.;

пеню за несвоєчасну поставку товару (вікон, москітних сіток, відливів) в розмірі 98 грн. 77 коп. згідно п. 5.4 договору в розмірі 0,1% вартості несвоєчасно переданого (непереданого) товару за кожний день прострочення;

пеню за несвоєчасно виконані послуги з монтажу вікон та москітних сіток в розмірі 506 грн. 67 коп. згідно ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» в розмірі 3% вартості роботи за кожний день прострочення (а.с. 21-22).

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 05 листопада 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Розірвано в частині поставки відливів договір поставки ДВ10 № 20465 від 01 вересня 2008 року, укладений між СПД ОСОБА_4 та ОСОБА_1 З ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 стягнута вартість відливів в розмірі 44 грн. 42 коп. В решті позову ОСОБА_1 відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору в частині поставки відливів, суд першої інстанції виходив з того, що згідно специфікації № 1 до договору ДВ10 № 20465 від 01 вересня 2008 року відповідач зобовязаний був передати позивачу відливи в кількості 2 шт. на загальну суму 44 грн. 42 коп. (26,25 грн. та 18,17 грн.), проте на час ухвалення судового рішення такі позивачу не передані.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки за прострочення виконання зобовязання, суд першої інстанції виходив з того, що згідно товарно-транспортної накладної № 001051 металопластикові конструкції за договором ДВ10 № 20465 надійшли на склад відповідача 06 жовтня 2008 року, ОСОБА_1 доставлені згідно акту приймання-передачі 10 жовтня 2008 року; доповнення за договором ДВ10 № 20465 москітні сітки згідно товарно-транспортної накладної № 001226 надійшли на склад відповідача 08 січня 2009 року, позивачу встановлені 15 січня 2009 року, тобто в межах встановленого договором 10-денного строку з дня надходження товару на склад відповідача.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що такі не ґрунтуються на законі.

На зазначене рішення позивачем ОСОБА_1 подана апеляційна скарга, в якій вона посилаючись на необґрунтованість судового рішення, просить рішення суду скасувати та повністю задовольнити її позовні вимоги.

Зазначає, що суд не дав належну оцінку доводам позивача про те, що відповідно до частини 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі та двозначні положення договору тлумачаться на користь споживача. Згідно договору від 01 вересня 2008 року продавець зобовязаний поставити товар протягом 10 днів з моменту оплати товару та з моменту поставки товару на склад продавця. При цьому в договорі немає жодних обмежень щодо строку поставки товару на склад продавця. Таке положення договору суперечить принципу добросовісності, інтересам споживача, пунктам 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому строком поставки має бути визнано 10 робочих днів з моменту оплати товару покупцем, тобто 13 вересня 2008 року.

Оскільки цей строк відповідачем порушений, він повинен нести відповідальність у вигляді пені, передбаченої договором, та неустойки, передбаченої Законом України «Про захист прав споживачів» (а.с. 37-38).

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2, яка діє на підставі усної заяви занесеної до журналу судового засідання 02 березня 2010 року, доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

Представник відповідача СПД ОСОБА_4 ОСОБА_3, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності, проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

СПД ОСОБА_4 у судове засідання не зявився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки за прострочення виконання договору скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення з наступних підстав:

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що 01 вересня 2008 року між позивачем ОСОБА_1 та СПД ОСОБА_4 був укладений договір поставки ДВ 10 № 20465, згідно якого СПД ОСОБА_4 зобовязався зробити заміри віконних прорізів та надати у встановлений строк світлопрозорі металопластикові конструкції (вікна) (далі Товар), а ОСОБА_1 зобовязалася в порядку та на умовах цього договору прийняти та оплатити цей Товар, загальна вартість якого складає 2754 грн. 46 коп.

Згідно п. 1.2 договору загальна кількість Товару, параметри, колір профілю, ціна, матеріали, доповнення до Товару, визначаються згідно замовлення покупця та зазначаються в специфікаціях, які є невідємною частиною договору (а.с. 13-14).

Згідно специфікації № 1 до договору відповідач повинен був передати позивачу 2 вікна відповідних розмірів, 2 підвіконника, 2 відлива, 2 заглушки та 2 москітні сітки (а.с. 9-10).

Відповідно до п. 3.1 договору продавець зобовязується передати Покупцю Товар, а покупець прийняти Товар на протязі 10 робочих днів з моменту оплати товару та надходження Товару на склад продавця (а.с. 13-14).

Покупець ОСОБА_1 оплатила Товар у загальній сумі 2754 грн. 46 коп. 01 вересня 2008 року, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру (а.с. 5).

Згідно акту приймання-передачі товару вікна позивачу відповідачем передані 10 жовтня 2008 року. В акті є відмітка про те, що москітні сітки та відливі відсутні (а.с. 11).

Згідно сервісного листа москітні сітки позивачу встановлені 15 січня 2009 року (а.с. 16).

Сторони визнають, що відливи до вікон на час розгляду справи судом першої інстанції позивачу відповідачем не передані.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Позивачем рішення суду оскаржується в повному обсязі, проте доводи в апеляційній скарзі наведені лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки за прострочення виконання договору.

Під час розгляду справи, суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII ( в редакції Закону від 01 грудня 2005р. № 3161-IV).

Відповідно до частини 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» с поживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася.

Згідно специфікації № 1 до договору разом з вікнами відповідач повинен був передати позивачу 2 відливи на загальну суму 44 грн. 42 коп. (відлив 200 до виробу № 1 вартістю 26 грн. 25 коп. та відлив 200 до виробу № 2 вартістю 18 грн. 17 коп.)

З матеріалів справи встановлено, що позивачем ОСОБА_1 01 вересня 2008 року проведена повна сплата товару за договором, проте до теперішнього часу відливи відповідачем позивачу не передані, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання договору в частині поставки відливів.

Відповідно до частини 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII ( в редакції Закону від 01 грудня 2005р. № 3161-IV) при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд правильно зазначив, що згідно пункту 5 частини 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Позивачем не надано суду доказів про те, що надані йому послуги з заміру віконних прорізів, виготовлення за індивідуальним замовленням світлопрозорих металопластикових конструкцій та їх монтажу є небезпечною для життя і здоровя людей продукцією, а тому висновок суду про відсутність підстав для відшкодування відповідачем моральної шкоди є законним та обгрунтованим.

Доводи позивача про те що моральна шкода їй була заподіяна не лише неналежним невиконанням договору, але й неповажливим ставленням до неї з боку відповідача, порушенням її права на достовірну інформацію щодо строків виконання договору, не спростовує висновків суду, оскільки і ці правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються саме Законом України «Про захист прав споживачів».

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки за прострочення виконання зобовязання, суд першої інстанції виходив з того, що Товар був переданий відповідачем позивачу в межах встановленого п. 3.1 договору строку, а саме, в межах 10-денного строку з дня надходження товару на склад відповідача.

З висновком суду першої інстанції про те, що строки передачі Товару, встановлені договором, відповідачем не порушені, погодитися не можливо.

Відповідно до ст. 530 ЦК України я кщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно п. 3.1 договору відповідач, який готував проект договору, визначив початок перебігу строку виконання зобовязання (передати Товар покупцеві протягом 10 робочих днів) з настанням двох подій - оплатою товару покупцем та надходженням Товару на склад продавця.

Проте визначення строку виконання зобовязання з вказівкою на декілька подій суперечить частині 1 ст. 530 ЦК України, згідно якої строк (термін) виконання зобовязання може бути визначений вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати.

По-друге, визначені відповідачем в договорі дві події, з настанням яких починається перебіг строку, є різними за часом та одна з них надходження товару на склад не залежить від волевиявлення сторін укладеного договору і в договорі не має жодних обмежень, що робить умову договору щодо строку його виконання нечіткою.

Проте відповідно до ст. 905 ЦК України строк виконання договору про надання послуг є його істотною умовою і встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Посилання суду першої інстанції на вимоги ст. 712 ЦК України, яка регулює договір поставки, є безпідставними, оскільки споживач згідно ст. 712 ЦК України не може бути стороною договору поставки. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Позивач замовила у відповідача товар саме для особистого, домашнього використання.

Між сторонами фактично укладений договір про надання послуг, який регулюється вимогами ст. 901 ЦК України, згідно якого за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зазначений висновок апеляційного суду випливає і з Закону України «Про захист прав споживачів», згідно ст. 1 якого послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Згідно договору від 01 вересня 2008 року СПД ОСОБА_4 зобовязався зробити заміри віконних прорізів в квартирі позивача та надати у встановлений строк світлопрозорі металопластикові конструкції (вікна), які будуть виготовлені саме за індивідуальним замовленням позивача, а замовник - ОСОБА_1 зобовязалася прийняти та оплатити ці послуги.

Відповідно до частини 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Зазначення в договорі із споживачем події, яка не залежить від волевиявлення сторін укладеного договору, а саме, надходження Товару на склад продавця від третьої особи, яка є контрагентом відповідача, надає договору невизначеність щодо строків виконання зобовязання і фактично звільняє відповідача від відповідальності за невиконання зобовязання.

Така нечіткість щодо строку виконання зобовязання призвела до того, що відповідачем до теперішнього часу позивачу не передані відливи, незважаючи на те, що їх вартість сплачена позивачем ще 01 вересня 2008 року, тобто півтора року тому; москітні сітки були передані позивачу 15 січня 2009 року, тобто через чотири з половиною місяця після їх оплати.

Враховуючи викладене, нечіткі умови договору щодо строку його виконання відповідачем слід тлумачити на користь споживача ОСОБА_1. і вважати, що згідно п. 3.1 договору відповідач повинен був передати Товар позивачу, яка сплатила його 01 вересня 2008 року, з врахуванням вимог ст. 253 ЦК України, не пізніше 15 вересня 2008 року (робочі дні 2-5, 8-12 та 15 вересня 2008 року). Проте вікна позивачу передані 10 жовтня 2008 року та встановлені 13 жовтня 2008 року, москітні сітки передані та встановлені 15 січня 2009 року, тобто з порушенням встановлених договором строків. Відливи позивачу не передані та не встановлені до теперішнього часу.

Згідно з вимогами ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Відповідно до частини 1 ст. 549 ЦК України пеня, неустойка це тотожні поняття. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Саме таке зменшення розміру неустойки і передбачено укладеним між сторонами договором, а саме, в п. 5.4 договору зазначено, що при несвоєчасному виконанні поставки Товару продавець сплачує покупцеві пеню в розмірі 0,1% від суми договору за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період прострочення.

Зазначена умова договору є такою, що відповідає вимогам частини 3 ст. 6 та частини 2 ст. 551 ЦК України, згідно яких сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Закон України «Про захист прав споживачів» не забороняє зменшувати розмір неустойки, передбачений цим законом. Умови про зменшення в договорах розміру неустойки за порушення зобовязань відповідно до ст. 18 цього Закону не є несправедливими.

Згідно матеріалів справи прострочення за договором має місце з 16 вересня 2009 року до теперішнього часу, оскільки до теперішнього часу відливи згідно договору позивачу не передані.

Звертаючись до суду, позивач просила стягнути неустойки за порушення договірних зобовязань за період з 13 вересня 2008 року до 18 вересня 2009 року (а.с. 21-22).

З доводами позивача, що строк виконання зобовязання настав 13 вересня 2008 року, погодитися не можливо, оскільки відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тобто після сплати позивачем вартості замовлення 01 вересня 2008 року, перебіг 10 робочих днів з моменту оплати Товару почався з 02 вересня 2008 року і сплинув 15 вересня 2008 року.

Прострочення за період з 16 вересня 2008 року по 18 вересня 2009 року складає 367 днів.

Позивач звернулася до суду з вимогами про стягнення неустойки 12 серпня 2008 року, тобто в межах встановленого ст. 258 ЦК України спеціального однорічного строку позовної давності. Під час розгляду справи позивач 18 вересня 2009 року збільшила свої позовні вимоги, в тому числі просила стягнути неустойку і за час знаходження справи у суді, а тому стягнення пені за період з 16 вересня 2008 року по 18 вересня 2009 року, що на 2 дні перевищує річний строк не суперечить вимогам ст. 258 ЦК України.

Розмір неустойки за прострочення виконання зобовязання за договором згідно п. 5.4 договору складає:

- з 16 вересня 2008 року по 14 червня 2009 року 745 грн. 25 коп. (2754,46 х 0,1% х 271 день); облікова ставка НБУ в цей період згідно постанови НБУ України від 21 квітня 2008 року № 107 та листа НБУ від 16 лютого 2009 року № 14-011/778-2395 складала 12%; сума подвійної облікової ставки НБУ за цей період виходячи з суми договору складає 490 грн. 83 коп. (2754,46 х 12% х 2 : 365 х 271), якою і обмежується стягнення пені за цей період;

- з 15 червня 2009 року по 11 серпня 2009 року 159 грн. 50 коп. (2754,46 х 0,1% х 58 днів); облікова ставка НБУ в цей період згідно постанови НБУ України від 12 червня 2009 року № 343 складала 11%; сума подвійної облікової ставки НБУ за цей період виходячи з суми договору складає 96 грн. 29 коп. (2754,46 х 11% х 2 : 365 х 58), якою і обмежується стягнення пені за цей період;

- з 12 серпня 2009 року по 18 вересня 2009 року 104 грн. 50 коп. (2754,46 х 0,1% х 38 днів); облікова ставка НБУ в цей період згідно постанови НБУ України від 10 серпня 2009 року № 468 складала 10,25%; сума подвійної облікової ставки НБУ за цей період складає 58 грн. 79 коп. (2754,46 х 10,25% х 2 : 365 х 38), якою і обмежується стягнення пені за цей період.

Обчислення пені згідно п. 5.4 договору здійснюється виходячи з суми договору, яка визначена п. 1.3 договору та складає 2754 грн. 46 коп., а тому за весь час прострочення (в тому числі і після передачі 10 жовтня 2008 року вікон, а 15 січня 2009 року і москітних сіток) пеня обрахована судом саме з суми договору, а не вартості непереданого на час обчислення пені конкретного товару та вартості конкретних невиконаних робіт, як обчислював пеню позивач.

Таким чином, згідно п. 5.4 договору пеня за прострочення виконання договору з обмеженням її подвійною ставкою НБУ за період з 16 вересня 2008 року по 18 вересня 2009 року складає 645 грн. 91 коп. (490,83 + 96,29 + 58, 79).

Доводи позивача про те, що за прострочення поставки вікон, москітних сіток та відливів пеня повинна нараховуватися відповідно до п. 5.4 договору, а за прострочення виконання робіт з установки вікон та москітних сіток на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не ґрунтуються на законі, оскільки з позивачем укладений єдиний договір на надання послуг, починаючи з заміру віконних прорізів, з передачі Товару, який виготовляється за індивідуальним замовленням, та закінчуючи його монтажем.

Крім того, згідно ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» робота це діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Тобто конкретно до укладеного між сторонами по справі договору це повний комплекс послуг, які відповідач повинен надати позивачу від заміру вікон до їх монтажу, що випливає і з суми договору та специфікації до нього.

Суд першої інстанції вищезазначені вимоги законів не врахував і дійшов необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки за прострочення виконання зобовязань за договором.

Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При зверненні до суду з позовом про захист прав споживача позивач судовий збір не сплачував, від його сплати вона звільнена на підставі п. 10 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів».

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про розірвання договору та про стягнення неустойки, відповідно до частини 3 ст. 88 ЦПК України судовий збір з цих вимог підлягає стягненню з відповідача в дохід держави відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993р. «Про державне мито», п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України в розмірі 1% від задоволених позовних вимог про стягнення вартості відливів та пені, але не менше трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 грн. (44,42+645,91)х1%, але не менш 51 гр.) . Судом першої інстанції з відповідача стягнуто судовий збір в розмірі 59 грн. 50 коп., а тому в цій частині рішення суду підлягає зміні.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» із справ позовного провадження з розгляду спору майнового характеру витрати сплачуються з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 року № 825 в розмірі 120 грн., що судом першої інстанції не враховано та помилково з відповідача стягнуто в доход держави 30 грн., в звязку з чим рішення суду в цій частині також підлягає зміні.

Позивачем ОСОБА_1 з апеляційної скарги витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи не сплачувалися, їх сплата ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 02 лютого 2010 року відстрочена до ухвалення судового рішення по справі. Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 частково задоволена, а розмір витрат не залежить від задоволеної суми, пов'язаний лише із характером спірних правовідносин, витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи з апеляційної скарги відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню на користь держави з відповідача.

Тобто, всього з відповідача на користь держави підлягають стягненню витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ в розмірі 240 грн., з яких 120 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом першої інстанції та 120 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи апеляційним судом.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 05 листопада 2009 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про захист прав споживачів, а саме, стягнення неустойки скасувати та ухвалити нове.

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 неустойку за прострочення виконання зобовязання за період з 16 вересня 2008 року по 18 вересня 2009 року в розмірі 645 (шістсот сорок пять) гривень 91 коп.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 05 листопада 2009 року в частині стягнення з субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 судового збору у розмірі 59 грн. 50 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. змінити. Стягнути з субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 51 (пятдесят одна) гривня 00 коп. (на розрахунковий рахунок 31411537700004, отримувач - місцевий бюджет Ворошиловського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34686537, банк ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22090100) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 240 (двісті сорок) гривень (на розрахунковий рахунок 31219259700001, одержувач державний бюджет, ЄДРПОУ 34686537, банк ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22050000).

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 05 листопада 2009 року в частині розірвання договору поставки ДВ 10 № 20465 від 01 вересня 2008 року, стягнення на користь ОСОБА_1 вартості відливів в розмірі 44 грн. 42 коп. та в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Л.І. Бондаренко