Ухвала суду № 81363093, 23.04.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

з питання вирішення клопотання про розгляд справи

за правилами загального позовного провадження

23 квітня 2019 р. справа № 520/3281/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження клопотання позивача про розгляд за правилами загального позовного провадження справи за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Харківське СІЗО №27" про 1) визнання неправомірними дій співробітників ДУ "Харківське СІЗО №27" з приводу безперервного тримання ОСОБА_1 у карцері протягом 22 діб з 06.11.2018 р. по 27.11.2018р.; 2) визнання неправомірними дій співробітників ДУ "Харківське СІЗО №27" з приводу відмови ОСОБА_1 в період з 20.11.2018 р. по 11.02.2019 р. у реалізації прав на відправлення кореспонденції; 3) визнання неправомірними дій співробітників ДУ "Харківське СІЗО №27" з приводу поміщення ОСОБА_1 27.11.2018р. до кам. 406; 4) визнання неправомірними дій співробітників ДУ "Харківське СІЗО №27" з приводу вилучення ОСОБА_2 03.12.2018 р. у ОСОБА_1 годинника; 5) визнання неправомірними дій співробітників ДУ "Харківське СІЗО №27" з приводу підглядання за ОСОБА_1 у кам. 406 в період з 27.11.2018 р. по 29.12.2018р.; 6) визнання неправомірними дій співробітників ДУ "Харківське СІЗО №27" з приводу ненадання ОСОБА_1 копій постанов та матеріалів за різні періоди неправомірними; 7) зобов'язання адміністрації установи притягнути винних осіб до відповідальності; 8) скасування постанови про накладення стягнення у вигляді поміщення до карцеру від 06.11.2018 р.; 9) скасування постанови про накладення стягнення у вигляді поміщення до карцеру від 13.11.2018 р.; 10) скасування постанови про накладення стягнення у вигляді поміщення до карцеру від 20.11.2018 р.; 11) скасування всіх постанов за період з 27.11.2018 р. по 29.11.2018 р., винесених у зв'язку з занавішуванням проглядового вічка у кам. 406, -

встановив:

Ухвалою від 04.04.2019 р. судом було прийнято рішення про розгляд адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб.

22.04.2019 р. до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування клопотання заявник посилається на положення ст. 259 та ч. 6 ст. 262 КАС України, а також на ту обставину, що для досягнення всебічного та об'єктивного розгляду даної справи вважає необхідним надання відповідачем усних пояснень, а також має намір заявити клопотання про виклик свідків.

Розглядаючи клопотання, суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

У силу приписів ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відтак, відсутність відповідного клопотання сторони згідно зі ст.ст. 160, 257, 260 КАС України не має вирішального юридичного значення, позаяк, по-перше, процесуальний закон допускає можливість переходу від спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження (а не навпаки), а, по-друге, прийняття остаточного рішення з даного питання віднесено до виключної компетенції суду.

Як було зазначено в ухвалі про відкриття про провадження, підстав для розгляду даної адміністративної справи за правилами загального позовного провадження суд не вбачає.

Суд не знаходить підстав для зміни цього судження, адже ініційований заявником спір не підпадає під дію ч.4 ст.12 КАС України.

При цьому, на заявлені позивачем вимоги не поширюється і дія ч.4 ст.257 КАС України.

Натомість суд вважає, що спір по справі повністю відповідає наведеному у п.20 ч.1 ст.4 КАС України визначенню адміністративної справи незначної складності (малозначної справи).

Прийняте судом рішення про форму адміністративного судочинства повністю враховує усі параметри за ч.3 ст.257 КАС України.

Наведені заявником доводи не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки за приписами ч.4 ст.9 КАС України обов'язок встановлення об'єктивної істини покладений законодавцем на суд.

Невиконання владним суб'єктом покладених законом та судом обов'язків з приводу подання доказів, які б повно, всебічно та достовірно висвітлювали обставини спірних правовідносин, не виключає можливості застосування судом заходів процесуального примусу у порядку ст.ст.144-149 КАС України.

Намір заявника на уникнення заходів дисциплінарного стягнення у майбутньому, на думку суду, має забезпечуватись, насамперед, обранням правомірного варіанту правової поведінки, а не намаганням домогтись скасування тих стягнень, котрі були накладені у минулому, позаяк закон такого прямого причинно-наслідкового зв'язку не містить.

Усі документи, котрі владний суб'єкт подасть до суду, за правилами КАС України будуть одержані заявником і заявник матиме змогу подати до суду власне письмове документально-правове обґрунтування спроможності чи неспроможності аргументів іншої сторони у справі.

У силу ч.5 ст.161 КАС України клопотання у разі їх наявності мають бути додані до позову.

Виявлення судом недостатності поданих сторонами доказів матиме своїм правовим наслідком витребування судом таких доказів за власною ініціативою у порядку ч.3 ст.80 КАС України.

Доводи заявника про можливість надання відповідачем фальсифікованих, недостовірних, неправдивих відомостей, станом на теперішній час носить виключно характер припущень, а відтак, судом відхиляються. Потреби у допиті свідків суд з огляду на обсяг наведених заявником аргументів та поданих документів не вбачає.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення поданої позивачем заяви.

При вирішенні клопотання, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (рішення від 21.01.1999р. у справі «ОСОБА_3 проти Іспанії», від 22.02.2007р. у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011р. у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010р. у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994р. у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003р. у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008р. у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та ОСОБА_4 (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії»), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п.1 ст.6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду клопотання суд надав оцінку усім обставинам, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення питання про форму адміністративного судочинства, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення клопотання по суті.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, 262, 241-243, 248, 256, 295 КАС України, суд -

ухвалив:

Клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - залишити без задоволення.

Роз'яснити, що ухвала не підлягає оскарженню.

Cуддя Сліденко А.В.