Рішення № 81362715, 17.04.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2019 р. Справа №480/571/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Волкової Ю.В.,

представника позивача - Єна С.О.,

представника відповідача - Гришака О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/571/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глухівський кар'єр кварцитів"

до Сумської обласної державної адміністрації

про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глухівський кар'єр кварцитів" звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської обласної державної адміністрації, у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Сумської обласної державної адміністрації № 19-ОД від 14.01.2019 р. "Про відмову у наданні в оренду земельної ділянки за межами населених пунктів на території Баницької сільської ради Глухівського району Сумської області";

- зобов'язати Сумську обласну державну адміністрацію вчинити дії щодо прийняття нового рішення, яким надати ТОВ "Глухівський кар'єр кварцитів" у користування на умовах оренди земельну ділянку за кадастровим номером 5921580400:04:001:0301 площею 4,22 га без зміни її меж та цільового призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами (відкриті розробки та кар'єри, шахти, що експлуатуються), відповідно та в межах терміну дії спеціального дозволу № 1006 від 29.07.1997 р., встановивши орендну плату за користування земельною ділянкою у максимально можливому, відповідно до пп. 288.5.2. п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, розмірі 12 відсотків нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки.

В обгрунтування доводів позовних вимог зазначив, що 06.02.2019 р. позивачем отримано копію розпорядження Сумської обласної державної адміністрації № 19-ОД від 14.01.2019 р. "Про відмову у наданні в оренду земельної ділянки за межами населених пунктів на території Баницької сільської ради Глухівського району Сумської області".

Розпорядження ОДА прийнято на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду у справі №1840/2494/18 від 04.12.2018 р. за результатами повторного розгляду заяви (клопотанням) позивача від 06.06.2018 р. за № 575 щодо надання земельної ділянки за кадастровим номером 5921580400:04:001:0301 площею 4,22 га (надалі - земельна ділянка) у користування на умовах оренди.

Однак, позивач вважає Розпорядження ОДА протиправним та таким, що підлягає скасуванню, виходячи із наступного.

Вищезазначена земельна ділянка належить до земель державної власності із цільовим призначенням "землі промисловості" та знаходиться на території Сумської області за межами населеного пункту, зареєстрована в Державному земельному кадастрі, а право власності на неї - у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позивач є користувачем надр в межах земельної ділянки та раніше вже був її користувачем.

Таким чином, виходячи із вищезазначеного та положень ч. 1 ст. 116, ч. 5 ст. 122, абз. 3 ч. 1 ст. 123, чч. 1, 2 ст. 124, чч. 2, 3 ст. 134 Земельного кодексу України позивач має право на отримання земельної ділянки у користування, шляхом укладення договору оренди з відповідачем, без проведення земельних торгів та складення документації із землеустрою.

Вперше заява розглядалась відповідачем в період 07-14.06.2018 р., в результаті чого позивачем отримано лист від 14.06.2018 р. за № 01-22/5759, яким у наданні земельної ділянки в оренду було відмовлено з наступних підстав:

- власником земельної ділянки, нібито, є особа, відмінна від відповідача: ГУ Держземагенства у Сумській області;

- позивачем не долучено до заяви витяг з Державного земельного кадастру;

- позивачем не зазначено у заяві бажаний розмір орендної плати.

За результатом розгляду справи № 1840/2494/18 за позовом позивача суд встановив, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України "Про місцеві державні адміністрації", без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, а тому наявні підстави для визнання вказаної відмови протиправною. Та зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відсутність можливості та наміру суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням викладеної позивачем позиції про його переважне право на укладення договору оренди Земельної ділянки, відповідно та в межах терміну дії Спеціального дозволу, зобов'язавши відповідача повторно розглянути заяву та прийняти рішення, відповідно до ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

Отже, постановою суду встановлено порушення відповідачем не лише форми прийнятого рішення: лист, а не розпорядження голови відповідача, а й підстав для прийняття такого рішення, та зазначено про наявність підстав для задоволення заяви.

На виконання постанови позивачем було направлено на адресу відповідача лист від 18.12.2018 р. за вих. №1245. Позивачем отримано Розпорядження ОДА, відповідно до якого після повторного розгляду заяви у її задоволенні було відмовлено, з підстав, аналогічних тим, які були зазначені у Листі від 14.06.2018 р.

Таким чином, враховуючи висновки суду, викладені у постанові, положення чинного законодавства та фактичні обставини справи, Розпорядження ОДА позивач вважає протиправним.

Крім цього, підстави для відмови є протиправними, виходячи з наступного.

З аналізу положень ст. 123 Земельного кодексу України, яка регламентує порядок надання земельних ділянок у користування, вбачається відсутність, як нормативних вимог до форми та змісту заяви, так і обов'язкового переліку документів, які необхідно до неї долучати.

Таким чином, надання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку разом із заявою не є обов'язковим, а отже не може бути підставою для відмови у її задоволенні.

Окрім того, враховуючи положення п. а) ч. 1 ст. 17, ч. 5 ст. 122 ЗК України та абз. 3 ч. 8 ст. 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр", відповідач у даному випадку мав право на самостійне отримання витягу з Державного земельного кадастру у разі потреби.

Більш того, витяг з Державного земельного кадастру надавався позивачем у якості додатку до позову у справі № 1840/2494/18, а факт реєстрації земельної ділянки в Державного земельного кадастру був встановлений у ході розгляду вказаної справи.

Отже, відповідач був обізнаний щодо реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, а вказана обставина, відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, не підлягає доказуванню.

Таким чином, відмова у задоволенні заяви, у зв'язку із відсутністю витягу з Державного земельного кадастру, є безпідставною.

Також у Розпорядженні ОДА відповідач зазначив як на підставу для відмови у задоволенні заяви про те, що відповідно до відомостей державних реєстрів, власником земельної ділянки, нібито, є Держземагенство.

Між тим, вказане не відповідає дійсності, оскільки власником земельної ділянки є держава, а її розпорядником та орендодавцем, згідно із п. а) ч. 1 ст. 17, ч. 5 ст. 122 ЗК України та ч. 4 ст. 4 Закону України "Про оренду землі", п. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" - відповідач.

Тому, саме до компетенції відповідача належить питання щодо розпорядження земельною ділянкою, а відмова у задоволенні заяви у зв'язку із тим, що її власником зазначено Держземагенство, є безпідставною.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить визнати протиправним та скасувати розпорядження Сумської обласної державної адміністрації № 19-ОД від 14.01.2019 р. "Про відмову у наданні в оренду земельної ділянки за межами населених пунктів на території Баницької сільської ради Глухівського району Сумської області" та зобов'язати Сумську обласну державну адміністрацію вчинити дії щодо прийняття нового рішення, яким надати ТОВ "Глухівський кар'єр кварцитів" у користування на умовах оренди земельну ділянку за кадастровим номером 5921580400:04:001:0301 площею 4,22 га без зміни її меж та цільового призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами (відкриті розробки та кар'єри, шахти, що експлуатуються), відповідно та в межах терміну дії спеціального дозволу № 1006 від 29.07.1997 р., встановивши орендну плату за користування земельною ділянкою у максимально можливому, відповідно до пп. 288.5.2. п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, розмірі 12 відсотків нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що надання позивачу земельної ділянки у користування на умовах оренди має здійснюватися на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) оскільки право державної власності на земельну ділянку в особі Сумської обласної державної адміністрації не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та відсутні обставини, передбачені абзацом третім частини першої статті 123 ЗК України, за яких земельна ділянка може надаватися в користування без складення документації із землеустрою.

Відповідач зазначає, що твердження позивача стосовно відсутності заперечень Сумської обласної державної адміністрації щодо порядку отримання позивачем земельної ділянки у користування на умовах, визначених абзацом третім частини першої статті 123 ЗК України, не відповідає дійсності. Інформація щодо цього містилася як у листі Сумської обласної державної адміністрації від 14.06.2018 №01-22/5759, підготовленого за результатами розгляду заяви (клопотання) позивача від 06.06.2018 №575 щодо надання земельної ділянки у користування на умовах оренди, так і в заявах по суті та поясненнях, що надавалися під час провадження по адміністративній справі № 1840/2494/18.

Відповідач наголошує, що позивач раніше вже був орендарем земельної ділянки у відповідності з договором оренди землі від 17.03.2014, укладеного з Головним управлінням Держземагенства у Сумській області. Після припинення Договору 29.07.2017 земельна ділянка у встановленому чинним законодавством України порядку не була повернута позивачем. Документ, який би підтверджував повернення земельної ділянки відповідачу (відповідний акт приймання-передачі), його уповноваженими представниками не підписувався. Поряд з цим, частиною першою статті 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Пунктом 7.1 розділу 7 "Умови повернення земельної ділянки" також передбачено, що після припинення дії Договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Таким чином, земельна ділянка перебуває у фактичному володінні позивача, який продовжує самовільне її використання для видобування корисних копалин без наявності належним чином оформлених правовстановлюючих документів.

Окрім того, законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачена обов'язкова державна реєстрація як виникнення, переходу, так і припинення речових прав на нерухоме майно. При цьому, державна реєстрація припинення права оренди землі здійснюється шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи вищезазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 65-75).

Позивачем надано відповідь на відзив, в якій зазначив, що вважає доводи, викладені у відзиві, необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи, просить позовні вимоги задовольнити (а.с. 87-91).

Відповідачем надано заперечення на відзив, в якому не погоджується з позицією позивача та просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 108-115).

Ухвалою суду від 20.02.2019 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судовому засіданні 17.04.2019 р. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 07.06.2018 року позивач звернувся до Сумської обласної державної адміністрації із заявою від 06.06.2018 про надання земельної ділянки за кадастровим номером 5921580400:04:001:0301 площею 4,22 га у користування на умовах оренди .

Листом від 14.06.2018 №01-22/5759 Сумською обласною державною адміністрацією позивачу було повідомлено про відсутність правових підстав щодо прийняття рішення про надання в оренду земельної ділянки площею 4,22 га, розташованої за межами населених пунктів на території Баницької сільської ради Глухівського району Сумської області.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глухівський кар'єр кварцитів" задоволено. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2018 по справі № 1840/2494/18 скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Глухівський кар'єр кварцитів" до Сумської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задоволено частково. Зобов'язано Сумську обласну державну адміністрацію повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Глухівський кар'єр кварцитів" від 06.06.2018 № 575 про надання земельної ділянки на умовах оренди та прийняти рішення, відповідно ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації". Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Глухівський кар'єр кварцитів" у задоволенні решти позовних вимог (а. с. 12-17).

14.01.2019 р. складено розпорядження Сумської обласної державної адміністрації №19-ОД "Про відмову у наданні в оренду земельної ділянки за межами населених пунктів на території Баницької сільської ради Глухівського району Сумської області" (а. с. 11).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Так, зі змісту оскаржуваного рішення судом встановлено, що підставою відмови Сумською ОДА у наданні позивачу в оренду земельної ділянки за межами населених пунктів на території Баницької сільської ради Глухівського району Сумської області" є висновок відповідача, що наведена ділянка є власністю Головного управління Держземагенства у Сумській області, не надання позивачем Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, не запропонований позивачем розмір орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а. с. 11).

Суд не погоджується із наведеними висновками відповідача, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої та другої статті 18 Кодексу України про надра надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України, земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.

Згідно ч. 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 Земельного кодексу України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Відповідно до п. 12 розд. X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абз. 3 цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з п. "а" ст. 17 ЗК до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Нормами ч. 1 ст. 116, ч. 5 ст. 122, ч. 6 ст. 123, ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної власності за межами населених пунктів за рішенням відповідної обласної державної адміністрації, прийнятим у двотижневий строк.

У ч. 1 ст. 6 Закону від 9.04.1999 N 586-XIV "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Так, судом встановлено, що наведена земельна ділянка площею 4,22 га, розташована за межами населених пунктів на території Баницької сільської ради Глухівського району Сумської області.

Зазначену обставину не заперечував представник відповідача у судовому засіданні.

Частинами 3, 4 та 8 статті 122 Земельного кодексу України визначено повноваження:

- районних державних адміністрацій щодо розпорядження земельними ділянками із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва;

- центрального орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб;

- Кабінету Міністрів України щодо земельних ділянок із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу (вилучення земельних ділянок для суспільних потреб), та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, повноваження щодо розпорядження наведеною земельною ділянкою належить саме Сумській обласній державній адміністрації, а тому посилання відповідачем у оскаржуваному розпорядженні на зазначену підставу є помилковим.

Згідно ст. 124 Земельного кодексу України встановлено порядок передачі земельних ділянок в оренду.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Також, ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Так, згідно змісту оскаржуваного розпорядження підставою відмови у наданні в оренду земельної ділянки є не надання позивачем Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, не запропонований позивачем розмір орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Суд наголошує, що ст.123 Земельного кодексу України не містить таких підстав для відмови у наданні в оренду земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Сумська обласна державна адміністрація з непередбачених законом підстав прийняла оскаржуване розпорядження.

Отже, адміністративний позов в частині визнання протиправною та скасувати розпорядження Сумської обласної державної адміністрації № 19-ОД від 14.01.2019 р. , слід задовольнити.

Оцінюючи вимогу позивача про зобов'язання Сумську обласну державну адміністрацію вчинити дії щодо прийняття нового рішення, яким надати ТОВ "Глухівський кар'єр кварцитів" у користування на умовах оренди земельну ділянку за кадастровим номером 5921580400:04:001:0301 площею 4,22 га без зміни її меж та цільового призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами (відкриті розробки та кар'єри, шахти, що експлуатуються), відповідно та в межах терміну дії спеціального дозволу № 1006 від 29.07.1997 р., встановивши орендну плату за користування земельною ділянкою у максимально можливому, відповідно до пп. 288.5.2. п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, розмірі 12 відсотків нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки, суд звертає увагу на наступне.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення .

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку (постанова Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №825/602/17).

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відсутність можливості та наміру суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням викладеної позивачем позиції про його переважне право на укладення договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5921580400:04:001:0301 площею 4,22 га без зміни її меж та цільового призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами (відкриті розробки та кар'єри, шахти, що експлуатуються), відповідно та в межах терміну дії спеціального дозволу №1006 від 29.07.1997.

Між тим, зі змісту наведених вище норм випливає, що втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішення за клопотанням заявника замість суб'єкта владних повноважень.

З урахуванням наведеного, з метою захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне застосувати інший спосіб захисту порушених прав та зобов'язати Сумську обласну державну адміністрацію повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Глухівський кар'єр кварцитів" від 06.06.2018 р. №575 з урахування висновків рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, суд вважає за необхідне стягнути на користь ТОВ "Глухівський кар'єр кварцитів" за рахунок бюджетних асигнувань Сумської обласної державної адміністрації 3842 грн. судових витрат у вигляді судового збору, сплаченого згідно з платіжного доручення від 13.02.2019 р. №00275 (а.с.3).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Глухівський кар'єр кварцитів" до Сумської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Сумської обласної державної адміністрації № 19-ОД від 14.01.2019 р.

Зобов'язати Сумську обласну державну адміністрацію повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Глухівський кар'єр кварцитів" від 06.06.2018 р. №575 з урахування висновків рішення суду.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глухівський кар'єр кварцитів" (41462, Сумська область, Глухівський район, с. Баничі, вул. Заводська, 18-А, код ЄДРПОУ 14015554) за рахунок бюджетних асигнувань Сумської обласної державної адміністрації (40000, м.Суми, пл. Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 14005581) судовий збір в розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.04.2019 р.

Суддя О.А. Прилипчук