Рішення № 81362459, 10.04.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан ОСОБА_1, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 квітня 2019 р. № 520/1661/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання Пройдак С.М.

у присутності

представника позивача ОСОБА_1В,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "СК ДМ" (вул. Римарська, буд. 21-А,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ38257900) до Головне управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ39779919) про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до та просить суд : визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК3811/290/НГІ/АВ/П/МГ-ФС, складену 31 січня 2019 року заступником начальника Головного управління Держпраці у Харківській обл. ОСОБА_3, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю “СК ДМ” (код ЄДРПОУ 38257900) накладено штраф у розмірі 709410 грн. (сімсот дев'ять тисяч чотириста десять гривень); витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача .

Ухвалою від 21.02.2019 року у справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

В судовому засіданні, яке відбулося 27.03.2019 року закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити, пославшись на те, що висновки відповідача є помилковими, зробленими без повного з'ясування обставин справи та їх аналізу у відповідності до вимог чинного законодавства

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала, просила позовні вимоги залишити без задоволення, з тих підстав, що у спірних правовідносинах відповідач, як суб’єкт владних повноважень діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, у спосіб, визначений законом.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Матеріалами справи підтверджено, що посадовою особою відповідача проведено інспекційне відвідування позивача, про що складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ХК3811/290/НП/АВ від 08.01.2019 р., яким зафіксовано порушення приписів ч.4 ст.96 КЗпП України, ч.4 ст.6 закону України «Про оплату праці» № 108/95-ВР від 24.03.1995 року; ч.6 ст.95 КЗпП України, ст.33 Закону України «Про оплату праці», п.4 постанови КМУ « Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2003 року № 1078, ч.1 ст.83 КЗпП України

На підставі акту перевірки відповідачем, 08.01.2019р. прийнято припис про усунення виявлених порушень № ХК3811/290/НП/АВ/П та 31.01.2019 постанову №ХК3811/290/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р. № 877-V.

Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 05.04.2007 р. № 877-V (далі - Закон № 877) визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Перелік підстав для здійснення позапланового заходу (позапланової перевірки) визначено в ч. 1 ст. 6 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”. Відповідно до цієї норми права, підставами для здійснення позапланових заходів в т.ч. є: звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).

Згідно з ч. 2 статті 6 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 877 встановлено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. Відповідно до частини 2 статті 7 Закону № 877 встановлено, що на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім’я та по батькові і засвідчується печаткою.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим ПКМУ від 26.04.2017р. №295 (надалі - Порядок 295). За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (п. 19 Порядку 295).

Судовим розглядом встановлено, що наказом по підприємству № 20-к від 12.10.2018 року прийнято на роботу з 16.10.2018 року гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5 О,М., ОСОБА_6, наказом від 16.10.2018 року № 21-к прийнято на роботу з 17.10.2018 року гр. ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та наказом від 17.10.2018 року № 22-к прийнято на роботу з 18.10.2018 року гр. ОСОБА_11

На підставі заяв про звільнення вказані працівники звільнені з підприємства з 08.11.2018 року відповідно д наказу № 27-к від 07.11.2018 року.

За приписами ч.1 ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до ст.ст.74, 79 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати. Щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації. У разі надання зазначених відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, крім визначених законом випадків, коли ці відпустки за бажанням працівника надаються повної тривалості.

За приписами ст.6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникові тривалістю не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Загального нормативно-правового акту, який би визначав порядок розрахунку кількості днів щорічної відпустки, немає.

Враховуючи те, що відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про відпустки" тривалість відпусток незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях, при підрахунку днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу , отже доцільним є механізм нарахування оплати за дні відпустки, закладені у постанові Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", тобто прив'язку розрахунку днів відпустки робити до календарних днів робочого року, в якому працював працівник.

Так, за вказаним порядком визначається кількість днів щорічної основної відпустки, які припадають на один календарний день, без врахування святкових і неробочих днів в цілому за рік: кількість днів відпустки : (366 - 11); одержаний результат перемножується на кількість календарних днів без врахування святкових і неробочих днів, відпрацьованих працівником у робочому періоді включно.

Судовим розглядом встановлено, що зазначеними вище працівниками відпрацьовано ОСОБА_4-17 р.д., ОСОБА_5-16 р.д., ОСОБА_6- 16 р.д., ОСОБА_7-16 р.д., ОСОБА_8-15 р.д., ОСОБА_9-17 р.д., ОСОБА_10- 16 р.д. , ОСОБА_12-15 р.д., отже в день звільнення вказані працівники мали право на компенсацію за один день відпустки.

Приписами ч.1 ст.116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Із долучених до матеріалів справи документів, судом встановлено, що в останній день роботи 08.11.2018 року вказані вище працівники на роботу не прибули, що унеможливило здійснення виплати у відповідності до ст.116 КЗпП України. Вимоги про розрахунок надійшли до підприємства 21.01.2019 року та відповідно 22.02.2019 року з ними проведено остаточний розрахунок, що підтверджується розрахунково-платіжними відомостями, копії яких містяться у матеріалах справи.

Судовим розглядом встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування фахівцями відповідача встановлено порушення ч.6 ст.95 КЗпП України та ст.33 Закону України «Про оплату праці» в частині не проведення індексації заробітної плати з листопад 2018 року.

Абзацом абз. 5 ч.1 ст.18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-ІІІ (далі Закон №2017-ІІІ) передбачено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

За змістом ч. 5 ст. 95 КЗпП України та ст. 33 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку та в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством відповідно.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 р. №1282-XII (далі Закон №1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №1282-XII об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

Положеннями п.1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078, із змінами та доповненнями (далі - Порядок №1078) передбачено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до п. 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії; стипендії, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі; допомога по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей.

Пунктом 4 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу.

Механізм проведення індексації у разі підвищення грошових доходів визначено положеннями п. 5 Порядку №1078. Зокрема, у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Згідно приписів п. 102 Порядку №1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

З аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру. Підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Долученими до матеріалів справи платіжно-розрахунковими відомостями підтверджено нарахування та виплата у грудні 2018 року індексації за листопад 2018 року наступним працівникам ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та у січні 2019 року ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20А, ОСОБА_21

Суд зазначає, що виплата індексації у січні 2019 року проведена 04.01.2019 року тобто до дня початку інспекційного відвідування. Відповідно, на момент проведення ревізійного заходу, порушення самостійно усунуто позивачем, а отже, відсутні підстави для вжиття заходів до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності, передбаченої ст. 265 КЗпП України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень (ч. 1).

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється на підставі статті 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242–246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК3811/290/НП/АВ/П/МГ-ФС від 31.01.2019 року.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі рішення виготовлено 22.04.2019

Суддя Зоркіна Ю.В.