Рішення № 81361824, 19.04.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/173/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув в порядку спрощеного провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі – відповідач) про визнання дій протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просив, з урахуванням збільшення позовних вимог:

1) визнати протиправними дії працівників відповідача щодо проведення його перевірки за період діяльності з 01.01.2015 по 31.12.2017;

2) скасувати:

- податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.12.2018 № Ф-0001111305 на суму 2349,16 грн.;

- податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.12.2018 №Ф-0001101305 на суму 38256,80 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № НОМЕР_1 на суму 170 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 11.12.2018 № НОМЕР_2 на суму 17500 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № НОМЕР_3 на суму 4070,93 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № НОМЕР_4 на суму 374,84 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 11.12.2018 № НОМЕР_5 на суму 1,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № НОМЕР_6 на суму 16,34 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № НОМЕР_7 на суму 1020 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № НОМЕР_8 на суму 360335,48 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № НОМЕР_9 на суму 643,03 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № НОМЕР_10 на суму 57,58 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № НОМЕР_11 на суму 340 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № НОМЕР_12 на суму 2601,33 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № НОМЕР_13 на суму 28579,30 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № НОМЕР_14 на суму 510 грн.

- рішення про застосування штрафних санкцій від 10.12.2018 № НОМЕР_15 на суму 170 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій від 10.12.2018 № НОМЕР_16 на суму 850 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій від 10.12.2018 № НОМЕР_17 на суму 8202,21 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій від 10.12.2018 № НОМЕР_18 на суму 1174,58 грн. (т.1 а.с.77-101).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірні рішення винесені за результатами планової виїзної документальної перевірки, проведеної посадовими особами відповідача з порушенням порядку її проведення, оскільки така була проведена за місцезнаходженням податкового органу. Також, документи та інформація, що мають суттєве значення для встановлення дійсних обставин та визначення розміру грошового зобов'язання не були досліджені в повному обсязі.Зокрема, донараховуючи розмір основного зобов'язання з податку на додану вартість, посадовими особами контролюючого органу зазначено період січень-грудень 2015, однак в даному періоді позивач не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, відповідно нарахована за вказаний період сума ПДВ не є правильною та не підлягає стягненню.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог (т.1 а.с.124-126).

Дослідивши наявні в справі матеріали та всебічно й повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд встановив.

Позивач–є фізичною особою-підприємцем та перебуває на податковому обліку в Компаніївському відділені Новоукраїнської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області як платник податків. Перебуває на загальній системі оподаткування, основним видом господарської діяльності позивача є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (за КВЕД 46.71), яку він здійснює у нежитловому приміщенні площею 109,68 кв. м. із земельною ділянкою площею 700 кв.м. відповідно до договору оренди від 01.09.2014, розташованого за адресою: Кіровоградська обл., смт. Компаніївка, вул. Кірова, 31Д.

Відповідач – є суб’єктом владних повноважень, який у даних спірних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Судом встановлено, що на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1 та п. 77.4 ст.77 Податкового кодексу України відповідачем винесено наказ №1560 від 25.10.2018, згідно якого наказано провести документальну планову виїзну перевірку позивача з 05.11.2018 тривалістю 10 робочих днів за період діяльності з 01.01.2015 по 31.12.2017 з метою контролю дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а також законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2017 (т.2 а.с.43).

На підставі вказаного, в період з 05.11.2018 по 16.11.2018, посадовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань контролю дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, а також законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 23.11.2018 № 596/11-28-13-05/НОМЕР_19 (т.1 а.с.24-70).

Згідно висновків, перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. п.177.2, п.п.177.4.1, 177.4.4, 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в частині заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 22863,44 грн., в т.ч. за 2015 у сумі 9466,42 грн. та за 2017 у сумі 13397,02 грн.;

2. п.п.1.1 п. 16-1 підрозділу 10 роз.XX "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України, в частині заниження суми податкового зобов'язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 2081,06 грн. в т.ч. за 2015 у сумі 964,64 грн. та за 2017 у сумі 1116,42 грн.;

3. частини 2 пункту 1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в частині заниження суми податкового зобов'язання по єдиному внеску від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 38256,80 грн., в т.ч. за 2015 на суму 21882,67 грн. та за 2017 на суму 16374,13 грн.;

4. п.181.1 ст.181, п.183.1 та 183.2 ст.183, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.201.1, 201.10 та 201.14 статті 201 Податкового кодексу України донараховано ПДВ у розмірі 288268,38 грн., в тому числі за період: січень (з 11.01.2016 по 31.01.2016) - 5400,00 грн., лютий 2016 – 27670,44 грн., березень 2016 – 19179,80 грн., квітень 2016 – 3000,00 грн., травень 2016 – 25774,14 грн., червень 2016 – 7107,00 грн., липень 2016 – 18797,00 грн., серпень 2016 – 3465,00 грн., вересень 2016 – 7072,70 грн., жовтень 2016 – 18860,40 грн., листопад 2016 – 9455,40 грн., грудень 2016 – 3773,00 грн., січень 2017 – 8668,10 грн., лютий 2017 – 9019,40 грн., березень 2017 – 5247,00 грн., травень 2017 – 3220,00 грн., червень 2017 – 3318,00 грн., липень 2017 – 3290,00 грн., серпень 2017 – 31166,70 грн., вересень 2017 – 17034,80 грн., жовтень 2017 – 23273,8 грн., листопад 2017 – 24973,40 грн., грудень 2017 – 93223,30 грн.;

5. п.п.250.2.1 пункту 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України неподання податкових декларацій екологічного податку за І та IV квартал 2015, І та II квартал 2016, III та IV квартал 2017;

6. п.п.240.1.3, п.240.1 ст.240, п.п.242.1.3 п.242.1 статті 242 Податкового кодексу України, в частині заниження суми податкового зобов'язання з екологічного податку на загальну суму 13,07 грн., в т.ч. за І квартал 2015 на суму 1,60 грн., IV квартал 2015 на суму 1,60 грн., І квартал 2016 на суму 2,03 грн., II квартал 2016 на суму 1,02 грн., III квартал 2017 на суму 1,14 грн., IV квартал 2017 на суму 5,68 грн.;

7. п. 4 ч. 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", несвоєчасне подання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік;

8. п.п.49.18.5 п.49.18 ст.49, пункту 177.5 ст. 177 Податкового Кодексу України несвоєчасне подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016;

9. п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного подання за 2015 та неподання за 2017 податкової декларації з плати за землю та відомостей про наявні земельні ділянки;

10. п.51.1 ст.51, п.70.16 ст.70, п.п. "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України в частині не включення нарахованих та виплачених сум доходу фізичним особам – підприємцям та фізичним особам в податкові розрахунки суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за період І-ІV квартал 2015, І-IV квартал 2016, за І -IV квартал 2017;

11. п. 31.1 ст. 31, пункту 36.1 статті 36, пункту 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України несвоєчасно перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2015;

12. п. 31.1 ст. 31, пункту 36.1 статті 36, пункту 57.1 ст.57 Податкового кодексу України несвоєчасно перераховано до бюджету військового збору від здійснення підприємницької діяльності за 2017;

13. ст.2, ст.21, ст.24 Кодексу законів про працю України, в частині використання праці найманих працівників без належного оформлення трудових відносин;

14. п. 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та пункту 2 розділу 3 Наказу Міністерства Фінансів України "Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 14.04.2015 №435, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.04.2015 за №460/26905 – не подано звіти про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб за період: березень 2016, травень 2016, липень 2016, липень 2016, березень 2017 та грудень 2017;

15. п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, в частині заниження податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати найманих працівників за 2016, 2017 в сумі 1922,04 грн.;

16. п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, в частині заниження військового збору із заробітної плати найманих працівників за 2016, 2017 в сумі 160,17 грн.;

17. ч.ч.1, 2 п. 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в частині заниження суми податкового зобов'язання по єдиному внеску із заробітної плати найманих працівників на загальну суму у сумі 2349,16 грн., у т.ч. за березень 2016 – 303,16 грн., за травень 2016 – 319,00 грн., за липень 2016 – 319,00 грн., за березень 2017 – 704,00 грн., за грудень 2017 – 704,00 грн.;

18. пункту 2.6 глави 2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого в Мін'юсті України 13.01.2005 за № 40/10320; пунктів 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР.

На підставі акту від 23.11.2018 № 596/11-28-13-05/НОМЕР_19 відповідачем винесено:

- рішення про застосування штрафних санкцій від 10.12.2018 № НОМЕР_18 на суму 1174,58 грн. (т.2 а.с.22);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.12.2018 № Ф-0001111305 на суму 2349,16 грн. (т.2 а.с.23);

- рішення про застосування штрафних санкцій від 10.12.2018 № НОМЕР_16 на суму 850 грн. (т.2 а.с.24);

- рішення про застосування штрафних санкцій від 10.12.2018 № НОМЕР_17 на суму 8202,21 грн. (т.2 а.с.25);

- рішення про застосування штрафних санкцій від 10.12.2018 № НОМЕР_15 на суму 170 грн. (т.2 а.с.26);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.12.2018 №Ф-0001101305 на суму 38256,80 грн. (т.2 а.с.27);

- податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № НОМЕР_3, про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 4070,93 грн., в т.ч. 1922,04 грн. – основний платіж, 1252,26 – штрафна санкція, 896,63 грн. – пеня (т.2 а.с.28);

- податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № НОМЕР_14, про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 510 грн., в т.ч. 510 грн. – штрафна санкція (т.2 а.с.29);

- податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № НОМЕР_4, про збільшення грошового зобов'язання з військового збору на суму 374,84 грн., в т.ч. 160,17 грн. – основний платіж, 104,36 грн. – штрафна санкція, 110,31 грн. – пеня (т.2 а.с.30);

- податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № НОМЕР_11, про збільшення грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб на суму 340 грн., в т.ч. 340 грн. – штрафна санкція (т.2 а.с.31);

- податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № НОМЕР_12, про збільшення грошового зобов'язання з військового збору на суму 2601,33 грн., в т.ч. 2081,06 грн. – основний платіж, 520,27 грн. – штрафна санкція (т.2 а.с.32);

- податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № НОМЕР_13, про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 28579,30 грн., в т.ч. 22863,44 грн. – основний платіж, 5715,86 грн. – штрафна санкція (т.2 а.с.33);

- податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № НОМЕР_7, про збільшення грошового зобов'язання з надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах на суму 1020 грн.. в т.ч. 1020 грн. – штрафна санкція (т.2 а.с.34);

- податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № НОМЕР_6, про збільшення грошового зобов'язання з надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення на суму 16,34 грн., в т.ч. 13,07 грн. – основний платіж, 3,27 грн. – штрафна санкція (т.2 а.с.35);

- податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № НОМЕР_1, про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 170 грн., в т.ч. 170 грн. – штрафна санкція (т.2 а.с.36);

- податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № НОМЕР_9, про сплату штрафу в сумі 643,03 грн. (т.2 а.с.37);

- податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № НОМЕР_10, про сплату штрафу в сумі 57,58 грн. (т.2 а.с.38);

- податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № НОМЕР_8, про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 360335,48 грн., в т.ч. 288268,38 грн. – основний платіж, 72067,10 грн. – штрафна санкція (т.2 а.с.39);

- податкове повідомлення-рішення від 11.12.2018 № НОМЕР_2, про збільшення грошового зобов'язання за платежем: штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки і про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на суму 17500 грн. (т.1 а.с.85);

- податкове повідомлення-рішення від 11.12.2018 № НОМЕР_5, про збільшення грошового зобов'язання за платежем: штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки і про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на суму 1,00 грн. (т.1 а.с.88).

Доказів оскарження вищевказаних рішень в адміністративному порядку сторонами не надано.

Враховуючи порушення посадовими особами відповідача порядку проведення виїзної перевірки та проведення такої за місцезнаходженням контролюючого органу, не дослідження у повному обсязі всіх документів, що мають суттєве значення для встановлення дійсних обставин та визначення самого розміру грошового зобов'язання, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

З матеріалів справи, а саме з акту перевірки позивача від 23.11.2018№596/11-28-13-05/НОМЕР_19 вбачається (чітко зазначено), що "перевірку проведено з відома фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в приміщенні ГУ ДФС у Кіровоградської області за адресою: м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, буд.55, відповідно поданої заяви №7256/ФОП від 05.11.2018 року" (т.1 а.с.25).

Отже, посадовими особами відповідача фактично проведено документальну невиїзну перевірку, що явно не відповідає виду перевірки, призначеної наказом від 25.10.2018 № 1560 як документальна планова виїзна перевірка (т.1 а.с.23).

Згідно ч.2ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно до вимог п.п.75.1.2 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно п.77.1 ст.77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Водночас, згідно до п. 77.4 ст. 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

При цьому, п.77.6 ст.77 Кодексу передбачено, що допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

В свою чергу, ст. 79 ПК України встановлює особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79 ПК України).

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (п.79.2 ст.79 ПК України)

Таким чином, відповідачем проведено документальну виїзну перевірку позивача не за його місцем знаходження, а в приміщенні контролюючого органу, тобто проведено перевірку, яка не призначалась та не була передбачена наказом від 25.10.2018 р. №1560.

Щодо заяви позивача від 05.11.2018 р. (т.2 а.с.41-зв) суд вважає за необхідне вказати, що нормами Податкового кодексу України передбачена можливість за наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки проводити документальну виїзну перевірку, а не навпаки. Також, в даному випадку не було надано відповідного наказу про призначення проведення документальної невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої.

Слід зазначити, що встановлені Главою 8 розділу ІІ Податкового кодексу України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням податкового, валютного та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України в процесі адміністрування податків і зборів. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.

Недотримання встановлених статтями 73, 75-81 Податкового кодексу України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб'єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.

Із системного аналізу зазначених норм Податкового кодексу України випливає, що проведення, зокрема, невиїзної перевірки як контрольного заходу передбачає такі етапи її проведення:

- встановлення підстав для проведення перевірки;

- прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника цього органу;

- вивчення наданих платником податків документів та інших матеріалів;

- оформлення результатів перевірки.

Нормами Податкового кодексу України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок проведення перевірок, в тому числі документальних невиїзних. Лише їх дотримання може бути підставою для висновку про законність такої перевірки. Невиконання, в свою чергу, вимог Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною і відсутності правових наслідків такої.

Аналогічну правову позицію висловлено й Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.01.2018 (К/9901/1367/18 804/12558/14) у справі 804/12558/14 про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення.

Крім того, п.81.1 ст.81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових)осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Верховний Суд у своїх постановах, зокрема в справі №826/6376/16 адміністративне провадження №К/9901/3876/17, неодноразово зазначав, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки, при цьому, якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. Позови платників податків, спрямовані на оскарження дій контролюючих органів при проведенні перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе, водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Водночас, проведення виїзної перевірки в приміщенні контролюючого органу позбавило позивача можливості реалізувати своє право, передбачене ст.81 Податкового кодексу України.

Відтак, за встановлених судом обставин невиконанням відповідачем вимог Податкового кодексу України щодо проведення планової виїзної перевірки, остання не може мати правових наслідків.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення.

З точки зору принципу забезпечення довіри громадян до держави, право на адекватну поведінку державного органу та правової визначеності має забезпечуватися не через оцінку його сутності, а через оцінку засобів захисту цього права.

Повертаючись до обставин справи, суд зазначає, що спосіб, в який діяв податковий орган як під час проведення перевірки та за її наслідками, свідчить про нехтування базовими принципами податкового законодавства, ігноруванні визначеного законодавством порядку здійснення податкового контролю, відсутність адекватної відповіді на вимоги податкового законодавства, упередженості та порушення самої процедури податкового контролю.

Вказані обставини, в свою чергу, призвели до прийняття безпідставних рішень та надмірного податкового навантаженням на суб'єкта господарювання без належних та законних підстав для цього.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як вказав Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом – відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("ОСОБА_3 проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("ОСОБА_3 проти Хорватії", п. 74).

Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний приймати рішення, а дії – вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх, дотримуючись встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. У п.110 рішення від 23 липня 2002 р. у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" ЄСПЛ визначив те, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

З огляду на встановлені в ході судового розгляду порушення вимог ст. 77-79 Податкового кодексу України при проведенні перевірки суд дійшов висновку, що така перевірка відсутня як юридичний факт, а отже, підлягає визнанню протиправною з процедурних підстав та дії відповідача щодо її проведення також є протиправними.

Однак, у разі визнання перевірки протиправною з процедурних підстав така перевірка відсутня як юридичний факт, а отже, контролюючий орган не позбавлений повноважень провести нову перевірку будь-якого виду (в тому числі, невиїзну перевірку), але вже з дотриманням встановленої процедури.

Враховуючи порушення порядку проведення виїзної перевірки і відсутність податкової перевірки як юридичного факту, суд дійшов висновку, що наслідки вказаної перевірки у вигляді оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу і рішень про застосування штрафних санкцій також не можуть бути визнані правомірними, у зв'язку із чим такі є протиправними.

Аналогічна правова позиція також викладена в рішеннях Вищих адміністративного суду України від 26.10.2016 по справі К/800/5800/14, від 06.02.2017 по справі К/800/27407/16, 19.09.2017 по справі К/800/12668/16.

Таким чином, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).

Отже, здійснені позивачем документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 6593,22 грн. (т.1 а.с.16-17, 76, 133) підлягають стягненню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 205, 242-246, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов – задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії посадових осіб Головного управління ДФС у Кіровоградській області щодо проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_19) з питань контролю дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, а також законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2017, оформленої актом від 23.11.2018 №596/11-28-13-05/НОМЕР_19.

3. Визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.12.2018 № Ф-0001111305;вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.12.2018 Ф-0001101305; податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № НОМЕР_1; податкове повідомлення-рішення від 11.12.2018 № НОМЕР_2; податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № НОМЕР_3; податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № НОМЕР_4; податкове повідомлення-рішення від 11.12.2018 № НОМЕР_5; податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № НОМЕР_6; податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № НОМЕР_7; податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № НОМЕР_8; податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № НОМЕР_9; податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № НОМЕР_10; податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № НОМЕР_11; податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № НОМЕР_12; податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № НОМЕР_13; податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № НОМЕР_14; рішення про застосування штрафних санкцій від 10.12.2018 № НОМЕР_15; рішення про застосування штрафних санкцій від 10.12.2018 № НОМЕР_16; рішення про застосування штрафних санкцій від 10.12.2018 № НОМЕР_17; рішення про застосування штрафних санкцій від 10.12.2018 №0002501305,винесені Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області на підставі акту від 23.11.2018 № 596/11-28-13-05/НОМЕР_19.

4. Стягнути на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_19) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Кіровоградській області, код ЄДРПОУ – 39393501) судовий збір в розмірі 6593,22 грн. (шість тисяч п'ятсот дев'яносто три гривні 22 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.

Згідно пп.15.5 п.15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_3