Рішення № 81361599, 23.04.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2019 р. справа № 300/184/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовомФедунишин ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про повернення необгрунтованої доплати у сумі 9 500,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі – позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Івано-Франківської митниці ДФС(далі – відповідач) про повернення необгрунтованої доплати у сумі 9 500,00 грн. при розмитненні автомобіля RENAULT MEGANE SCENIC номер кузова НОМЕР_1 2005р.в.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару – транспортного засобу марки RENAULT, модель MEGANE SCENIC, номер кузова НОМЕР_1, об’єм двигуна 1870 см. куб., 2005 р.в., та обраний метод його визначення, а саме основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів, внаслідок чого було відмовлено у митному оформленні вищезгаданого транспортного засобу та визначено митну вартість імпортованого автомобіля у більшому розмірі, а саме у розмірі 1 690,00 EUR. Так, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206010/2018/000384/2 від 20.12.2018 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206010/2018/10995. Позивач вказує, що вартість автомобіля RENAULT MEGANE SCENIC номер кузова НОМЕР_2 р.в. згідно договору купівлі-продажу від 18.10.2018 становить 650,00 EUR. При перетині кордону України і декларуванні визначено митну вартість транспортного засобу за ціною договору. На переконання ОСОБА_2, відповідач безпідставно і необґрунтовано скоригував митну вартість автомобіля RENAULTMEGANESCENIC номер кузова НОМЕР_2 р.в. з 650 EUR до 1 690,00 EUR, що потягло за собою доплату позивачем митного платежу у розмірі 9 500,00 грн. На підставі вказаного позивач просить повернути необгрунтовану доплату у сумі 9 500,00 грн. при розмитненні автомобіля RENAULT MEGANE SCENIC номер кузова НОМЕР_2 р.в.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.02.2019 даний позов залишено без руху у зв’язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачу надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.02.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

11.03.2019 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшло клопотання відповідача від 07.03.2019 за №114/09-70-10-24 про розгляд справи в судовому засіданні із викликом сторін (а.с. 70).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 у задоволенні вказаного клопотання Івано-Франківської митниці ДФС від 07.03.2019 за №114/09-70-10-24 про розгляд справи №300/184/19 в судовому засіданні із викликом сторін – відмовлено.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 11.03.2019 (а.с. 71-85). У відзиві представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечила та в обґрунтування своїх заперечень відмічає, що під час митного оформлення автомобіля марки RENAULT, модель MEGANE SCENIC, номер кузова НОМЕР_1, об’єм двигуна 1870 см. куб., 2005 р.в., не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України, зокрема, не надано документи, що підтверджують ціну, яка була сплачена за товар або підлягає сплаті за нього. На підставі наведеного, підчас проведення митних формальностей за МД автоматичною системою аналізу і управління ризиками (АСАУР) згенеровано наступні форми митного контролю: « 105-2 Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів». Щодо посилань позивача у позові на значні дефекти та пошкодження імпортованого автомобіля, представник відповідача вказує, що у акті огляду та переогляду транспортного засобу зазначені пошкодження, які суттєво відрізняються від вказаних позивачем, а також удоговорі купівлі-продажу відсутня інформація про пошкодження транспортного засобу, що є суттєвими невідповідностями в документах і дає підстави митному органу сумніватися в правильності визначення митної вартості ТЗ. Таким чином, відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206010/2018/000384/2 від 20.12.2018, яким скориговано вартість автомобіля RENAULT MEGANE SCENIC номер кузова НОМЕР_2 р.в. до 1 690,00 EUR. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими.

Позивач 15.03.2019 подала суду відповідь на відзив, в якій підтримала позовні вимоги та просила задовольнити. Зазначила, що заперечення відповідача у відзиві є не аргументовані, а тому підлягають відхиленню (а.с. 94-96).

21.03.2019 від представника відповідача на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшло заперечення на відповідь на відзив (а.с. 97-98).

22.03.2019 позивач подала суду доповнення до відповіді на відзив (а.с. 100-101).

Представник відповідача 15.04.2019 надала суду додаткові пояснення, в яких зазначила, що послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби при поверненні суб’єктам господарювання та/або фізичним особам коштів авансових платежів (передоплати), помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС визначає Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 за №643. Так, цей порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених обов'язкових платежів у спосіб судового стягнення. А тому відповідач вважає позовну вимогу передчасною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206010/2018/000384/2 від 20.12.2018 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206010/2018/10995 не скасовані (а.с. 104-106).

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

ОСОБА_2 18.10.2018 придбала у нерезидента транспортний засіб – легковий автомобіль марки RENAULT, модель MEGANE SCENIC, номер кузова НОМЕР_1, об’єм двигуна 1870 см. куб. (дизель), 2005 р.в. (а.с. 63).

Декларантом ФОП ОСОБА_3 подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA206010/2018/416221 від 20.12.2018, якою було задекларовано для митного оформлення вищезазначений автомобіль марки RENAULT, модель MEGANE SCENIC, номер кузова НОМЕР_1, об’єм двигуна 1870 см. куб. (дизель), 2005 р.в.

У вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 650,00EUR (а.с. 77).

Декларантом одночасно із митною декларацією надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено рахунок-фактуру (інвойс) б/н від 18.10.2018 (а.с. 63), декларацію про походження товару від 18.10.2018, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду) №UA20903/2018/72646 від 15.12.2018 (а.с. 16), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу І046757 від 18.10.2018 (а.с. 62).

Під час проведення митних формальностей за МД автоматичною системою аналізу і управління ризиками (АСАУР) згенеровано наступні форми митного контролю: « 105-2 Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів».

У зв'язку із вищенаведеними обставинами, Івано-Франківською митницею ДФС винесено рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206010/2018/000384/2 від 20.12.2018,згідно якого митна вартість товару визначена за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів (стаття 60 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв'язку з ненаданням документів, передбачених частинами 2 і 3 статті 53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. 2 метод визначення митної вартості (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (стаття 59 Митного кодексу України). Джерело інформації: Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів.

В результаті коригування митна вартість вказаного транспортного засобу визначена в розмірі 1 690,00 EUR (а.с. 78).

Також, у відповідності до частини 6 статті 54, частини 12 статті 264 Митного кодексу України, Івано-Франківською митницею ДФС винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206010/2018/10995, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з підстав коригування митної вартості товару (а.с. 79).

21.12.2018 декларантом ФОП ОСОБА_3 подано до Івано-Франківської митниці іншу електронну митну декларацію №UA206010/2018/416464, якою було задекларовано для митного оформлення вищезазначений автомобіль марки RENAULT, модель MEGANE SCENIC, номер кузова НОМЕР_1, об’єм двигуна 1870 см. куб. (дизель), 2005 р.в.

У вказаній митній декларації декларантом позивача визначено митну вартість товару згідно рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206010/2018/000384/2 від 20.12.2018 у розмірі 1 690,00 EUR (а.с. 76).

В подальшому, 21.12.2018 позивачем сплачено доплату за митне оформлення у розмірі 9 500 грн. (а.с. 15).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовідносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 – далі МК України).

Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль – це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частин 1, 2, 4, пункту 1 частини 6 статті 321 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Згідно статей 246, 248 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Стаття 49 Митного кодексу України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 2 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною 2 якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (пункт 2 частини 1).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні (частина 2).

Відповідно до частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно частини 2 статті 52 даного Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 53 Митного кодексу України закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2).

Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина 2).

Відповідно до частини 1 статті 55 цього Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Судом у судовому засіданні встановлено,що митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації №UA206010/2018/416221 від 20.12.2018, визначено за основним методом.

Також суд встановив, що поданий декларантом позивача до митного оформлення рахунок-фактура (інвойс) б/н від 18.10.2018 за назвою і змістом відповідає вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 МК України.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У пунктах 1 та 4 частини 4 статті 54 МК України зазначено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 цієї статті, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Отже, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів: 1) визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи 2) приймає письмове рішення про її коригування, а також 3) випускає у вільний обіг товари, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням про коригування митної вартості товарів – за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, а у разі незгоди – за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій.

Суд зазначає, що відповідач під час митного оформлення імпортованого автомобіля виніс рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206010/2018/000384/2 від 20.12.2018, згідно якого митна вартість товару визначена за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів (стаття 60 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв'язку з ненаданням документів, передбачених частинами 2 і 3 статті 53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. 2 метод визначення митної вартості (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (стаття 59 Митного кодексу України). Джерело інформації: Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. В результаті коригування митна вартість вказаного транспортного засобу визначена в розмірі 1 690,00 EUR (а.с. 78).

Як наслідок, позивачем 21.12.2018 сплачено доплату за митне оформлення у розмірі 9 500 грн. (а.с. 15).

Суд звертає увагу, що згідно позовних вимог, ОСОБА_2 просить повернути вказану доплату у сумі 9 500,00 грн. при розмитненні автомобіля RENAULT MEGANE SCENIC номер кузова НОМЕР_2 р.в.

Так, митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з помилковою та/або надмірною сплатою митних платежів.

Відповідно до частин 1-4 статті 301 Митного кодексу України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Згідно з пунктом 43.1 статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до пункту 43.2 статті 43 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Згідно з пунктом 43.3 та пунктом 43.4 статті 43 Податкового кодексу України, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Відповідно до пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 за №643 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.07.2017 за №976/30844 (далі – Порядок №643), визначає послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби при поверненні суб'єктам господарювання та/або фізичним особам (далі – платники податків) коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС, та пені, у тому числі у випадках, зазначених у частинах дев'ятій, десятій статті 55, частині п'ятій статті 299, частинах третій, п'ятій статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, частині першій статті 9 глави V Додатка А до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 р.), частині третій статті 11 глави ІІ Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року.

Згідно з пунктами 1-3 Розділу 3 Порядку №643, повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення. Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 301 Митного кодексу, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів. Граничні строки для подання заяви підлягають продовженню керівником митниці ДФС (його заступником) за письмовим запитом платника податків у випадках, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України. У заяві зазначаються: 1) сума коштів до повернення за видами митних, інших платежів та пені; 2) причини виникнення такої суми коштів; 3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); 4) напрям(и) перерахування суми коштів: а) на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів; б) для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); в) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на депозитний рахунок 3734; на депозитний рахунок 3734 іншої митниці ДФС; на банківський рахунок 2603 (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); г) для погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету; 5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачені суми митних платежів. До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо повернення сум відповідних митних платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Відповідно до пунктів 4-6 Розділу 3 Порядку №643, після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу. Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням (пункт 11 цього розділу). Заява платника податку, висновок, завізований керівником (заступником керівника) Підрозділу, реєстри висновків за відповідними платежами, підготовлені за формами згідно з додатками 1, 2 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 за №1146, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31.12.2015 за №1679/28124 (далі – Порядок №1146), та акт звірки (у разі складання) подаються керівнику (заступнику керівника) митниці ДФС для прийняття рішення та підписання висновку і реєстрів за відповідними платежами.

Згідно пункту 8 Розділу 3 Порядку №643, митниця ДФС у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за відповідними платежами для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України (далі - орган Казначейства).

Аналогічні за змістом приписи наведено у Порядку №1146.

Так, відповідно до пунктів 5-6 Порядку №1146, повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення. У заяві платник вказує суму і вид помилково та/або надміру сплаченого платежу та визначає напрям(и) перерахування коштів, що повертаються: 1) на поточний рахунок платника податку в установі банку; 2) на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, незалежно від виду бюджету; 3) готівкою за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; 4) готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; 5) поштовим переказом через підприємства поштового зв'язку; 6) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на небюджетний рахунок з обліку коштів забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві; банківський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу ДФС у відповідному уповноваженому банку (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою).

Згідно з абзацом 2 пункту 7 Порядку №1146, заява платника про повернення помилково або надміру сплачених грошових зобов'язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, після реєстрації передається до структурного підрозділу митниці ДФС, на який покладено функцію з підготовки висновку.

Відповідно до положень пунктів 8-9 Порядку №1146, у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує: висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку; три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Орган ДФС несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку органу Казначейства для виконання.

Суд звертає увагу, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Таким чином, в даному випадку повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів є дискреційним повноваженням відповідного органу реєстрації.

Дискреційні повноваження – це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням дискреційних повноважень є закон і справедливість.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_4 Європи № К(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, з огляду на встановлені обставини справи та норми законодавства, повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, тому суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду №826/4987/16 від 28.02.2019.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також суд відзначає, що з сукупного аналізу вищенаведених норм слідує, що обов'язковою умовою для здійснення повернення надмірно сплачених сум митних та інших платежів є наявність факту надмірної сплати коштів, подання платником податків заяви про таке повернення до митного органу не пізніше 1095-го від дня виникнення надміру сплаченої суми із зазначенням напрямку перерахування коштів, а також факт ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених сум митних платежів.

Як свідчать матеріали справи, позивач не звертався до Івано-Франківської митниці ДФС із відповідною заявою, в якій просив, разом із поданням додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, повернути надмірно сплачені грошові кошти, та як наслідок, відсутній висновок відповідача про повернення надмірно сплачених сум митних платежів, а тому підстави для задоволення позовних вимог у суду відсутні.

Окрім того, рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206010/2018/000384/2 від 20.12.2018 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206010/2018/10995 на час розгляду справи є чинними та не скасованими.

Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову ОСОБА_2 (вул. Кармелюка, 9/4,м. Івано-Франківськ,76010, ідентифікаційний код НОМЕР_3) до Івано-Франківської митниці ДФС (вул. Короля Данила, 20, м. Івано-Франківськ, 76010, код ЄДРПОУ 39640261) про повернення необгрунтованої доплати у сумі 9 500,00 грн., - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.