Рішення № 81361131, 23.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2019 р. Справа№200/2739/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Селидовського об’єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області

про: визнання протиправним та скасувати рішення № 1699 Селидовського об’єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області від 16.11.2018 року про відмову в призначення пенсії ОСОБА_1, зобов’язання Селидовське об’єднане управління пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до спеціального (пільгового) страхового стажу ОСОБА_1, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”: період навчання з 01.09.1982 року по 15.01.1986 року в СПТУ № 103, період проходження строкової військової служби в лавах Збройних Сил ОСОБА_2 з 03.06.1986 року по 24.05.1988 року, період роботи на підприємстві ВП “Шахта ім. Челюскінців” з 21.01.1986 року по 20.05.1986 року та з 17.08.1988 року по 30.11.1993 року, період роботи на підприємстві ВП “Шахта ім. О.О. Скочинського” з 07.07.1994 року по 23.10.1997 року та з 27.06.2012 року по 31.05.2014 року, зобов’язання Селидовське об’єднане управління пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового (загального) стажу ОСОБА_1, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” період роботи на підприємстві ВП “Шахта ім. О.О.Скочинського” з 01.06.2014 року по 31.08.2014 року та з 31.08.2014 року та з 01.10.2014 року по 30.11.2014 року, зобов’язання Селидовське об’єднане управління пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах № 3953 від 22.08.2018 року з урахуванням висновків суду.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Селидовського об’єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасувати рішення № 1699 Селидовського об’єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області від 16.11.2018 року про відмову в призначення пенсії ОСОБА_1, зобов’язання Селидовське об’єднане управління пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до спеціального (пільгового) страхового стажу ОСОБА_1, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”: період навчання з 01.09.1982 року по 15.01.1986 року в СПТУ № 103, період проходження строкової військової служби в лавах Збройних Сил ОСОБА_2 з 03.06.1986 року по 24.05.1988 року, період роботи на підприємстві ВП “Шахта ім. Челюскінців” з 21.01.1986 року по 20.05.1986 року та з 17.08.1988 року по 30.11.1993 року, період роботи на підприємстві ВП “Шахта ім. О.О. Скочинського” з 07.07.1994 року по 23.10.1997 року та з 27.06.2012 року по 31.05.2014 року, зобов’язання Селидовське об’єднане управління пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового (загального) стажу ОСОБА_1, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” період роботи на підприємстві ВП “Шахта ім. О.О.Скочинського” з 01.06.2014 року по 31.08.2014 року та з 31.08.2014 року та з 01.10.2014 року по 30.11.2014 року, зобов’язання Селидовське об’єднане управління пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах № 3953 від 22.08.2018 року з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 22.08.2018 року він звернувся до управління з заявою № 3953 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначає, що 16.11.2018 року відповідачем прийнято рішення № 1699 про відмову в призначенні пенсії, яке на думку позивача є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняті з порушенням вимог чинного пенсійного законодавства.

Позивач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування позовних вимог відповідач посилається на те, що позивач звернувся до Селидовського ОУПФУ Донецької області із заявою від 22.08.2018 року № 3953 про призначення пенсії згідно ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Відповідач зазначає, що на дату звернення страховий стаж позивача складав 20 років 02 місяців 24 дні. Пільговий страж роботи за списком № 1 шахтарі – 02 роки 03 місяці 27 дні. Відповідач вказує на те, що ним не були зараховані до пільгового стажу позивача періоди роботи з 21.01.1986 року по 20.05.1986 року, з 17.08.1988 року по 30.11.1993 року на підприємстві ВП «Шахта Челюскінців» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», з 07.07.1994 року по 23.10.1997 року на підприємстві ВП «Шахта ім. О.О. Скочинського», у зв’язку з тим, що підприємство не здійснило реєстрації на підконтрольній українській владі території тому не має можливості перевірити пільгову довідку. Також до пільгового стажу не було зараховано період роботи з 27.06.2012 року по 31.05.2014 року на підприємстві ВП «Шахта ім. О.О. Скочинського», оскільки в відомостях про спец стаж вказано атестацію № 657к від 27.06.2007 року, яка на період роботи позивач вже не діяла, з 01.06.2014 року по 31.08.2014 року та з 01.10.2014 року по 30.11.2014 року, оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних внесків. Відповідач вважає, що приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії позиву управління діяло в межах та у спосіб визначений чинним законодавством.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 10 квітня 2019 року.

10 квітня 2019 року розгляд справи відкладено на 17 квітня 2019 року, у зв’язку з перебуванням судді Олішевської В.В. з 08.04.2019року по 12.04.2019 року на лікарняному.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З огляду на те, що позивач та представник відповідача у судове засідання не з’явились, суд приходить до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії ВА № 356921, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с. 10-13).

З матеріалів справи встановлено, що позивач 22.08.2018 року звернувся до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 39).

До заяви позивачем були надані наступні документи: копія паспорту і ІНН, копія трудової книжки від 20.02.1987 року серії БТ-ІІ № 38700173, довідка про навчання від 15.01.1986 року серії Д № 222167, копія військового квитка від 03.06.1986 року серії НУ № 9102705, довідки про особливий характер роботи видана підприємством ВП «Шахта ім. Челюскінців» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» від 01.06.2014 року № 238, копія наказів з ВП «Шахта ім. Челюскінців» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» № 646 від 14.10.1988 року, № 25 від 10.01.1990 року, № 84-к від 1986, № 147-к від 1988 року, № 165к від 20.11.2018 року, № 18к від 02.02.2012 року; довідка про атестацію робочих місць ВП «Шахта ім. Челюскінців» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» № 191 від 15.03.1995 року, № 553 від 22.03.2006 року, № 290 від 21.03.2011 року, довідки про особливий характер роботи видана підприємством ВП «Шахта ім. О.О. Скочинського» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» № 202, № 203 від 01.09.2014 року, довідка про реорганізацію підприємства ВП «Шахта ім. О.О.Скочинського» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» від 01.09.2014 року № 204, накази про атестацію робочих місць ВП «Шахта ім. О.О.Скочинського» від 09.07.1997 року № 514, від 27.06.2007 року № 657-к, від 25.06.2012 року № 745-к, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22.08.2018 року № НОМЕР_2.

16 листопада 2018 року Селидовським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийнято рішення № 1699 про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (а.с. 25).

Зі змісту рішення Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області встановлено, що страховий стаж гр. ОСОБА_1 складає 20 років 02 місяці 24 дні. Пільговий стаж роботи за списком № 1 шахтарі складає 02 роки 03 місяці 27 днів.

До пільгового стажу не зараховано період з 21.01.1986 року по 20.05.1986 року, з 17.08.1988 року по 30.11.1993 року на підприємстві ВП «Шахта ім. Челюскінців» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», з 07.07.1994 року по 23.10.1997 року на підприємстві ВП «Шахта ім.. ОСОБА_3», у зв’язку з тим, що підприємства не здійснили реєстраційні дії щодо зміни місцезнаходження на підконтрольній українській владі території і перевірити достовірність виданих довідок не має можливості.

До пільгового стажу не зараховано період роботи з 27.06.2012 року по 31.05.2014 року на підприємстві ВП «Шахта ім. О.О. Скочинського», так як в відомостях по спец стажу вказано атестацію від 27.06.2007 року № 657к, яка на даний період роботи вже не діяла, з 01.06.2014 року по 31.08.2014 року та з 01.10.2014 року по 30.11.2014 року, оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних внесків за ці періоди до МДЗ України (форми ОК-5 від 22.08.2018 року).

До страхового стажу не зараховано період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року на підприємстві ВП «Шахта ім. О.О. Скочинського», оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних внесків за цей період до МДЗ України (форми ОК-5 від 22.08.2018 року).

За таких обставин відмовити гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку згідно п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у зв’язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 09 років та страхового стажу 22 років.

Право на пенсію за нормами п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Закону України № 213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року заявник набуде за умови наявності 09 років пільгового стажу та 22 років страхового стажу.

Не погодившись з прийнятим Селидовським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області рішенням про відмову в призначенні пенсії, позивач взернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту – Закон № 1788), Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058 – IV (далі по тексту – Закон № 1058), Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464 - VI, Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08 листопада 2005 року № 383 «Про порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (далі по тексту – Порядок № 383), ОСОБА_4 Кабінетом Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення (перерахунку) пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі по тексту – Порядок № 637).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п’ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого ОСОБА_4 правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф «б» цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Також, суд звертає увагу на те, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту 3 Порядку, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці. Крім того, після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено Законом України «Про пенсійне забезпечення» (статті 13,62), і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі – Мінпраці) від 01.09.1992 № 41 (далі – Методичні рекомендації).

Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, затвердженого ОСОБА_4 Кабінетом Міністрів України від 01 серпня 1992 року (який набрав чинності 21 серпня 1992 року) встановлено, що атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно із зазначеним нормативним актами основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України.

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Отже, з аналізу норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону (ч. 2 ст. 114 Закону України № 1058) є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документи, які можуть підтверджувати результати атестації робочого місця за умовами праці, є: наказ про підсумки атестації робочих місць за умовами праці, карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Таким чином, відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Верховний Суд України у постановах від 10 березня 2015 року (справа № 21-51а15), від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), від 02 грудня 2015 року (справа № 21-1329а15), від 12 квітня 2016 (справа № 21-6501а15), а також Верховний Суд у постановах від 23 січня 2018 року (справа № 732/2003/14), від 28 лютого 2018 року (справа № 604/328/17) висловлювали правову позицію стосовно відсутності законних підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Стосовно не зарахування до пільгового стажу позивача період з 21.01.1986 року по 20.05.1986 року, з 17.08.1988 року по 30.11.1993 року на підприємстві ВП «Шахта ім. Челюскінців» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», з 07.07.1994 року по 23.10.1997 року на підприємстві ВП «Шахта ім. О.О. Скочинського», у зв’язку з тим, що підприємства не здійснювали реєстраційні дії щодо зміни місця знаходження на підконтрольній українській владі території і перевірити достовірність наданих довідок не є можливим, суд зазначає наступне.

З копії трудової книжки серії БТ-ІІ № 3870173 ОСОБА_1 О,М. встановлено, що останній 21.01.1986 року прийнятий на роботу на ВП «Шахта ім. Челюскінців» на посаду електрослюсаря 4 розряду підземного з повним робочим днем в шахті; 20.05.1986 року звільнений у зв’язку з призовим на службу до ОСОБА_2; 17.08.1988 року прийнятий учнем гірника очисного забою підземного з повним робочим днем під землею та направлений на дільницю № 7; 11.10.1988 року переведений горно робочим очисного забою 4 розряду підземним з повним робочим днем під землею дільниця № 7; 30.11.1993 року звільнений за власним бажанням; 07.07.1994 року прийнятий на роботу до ВП «Шахта ім. О.О. Скочинського» на посаду горно робочого очисного забою 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахт; 23.10.1997 року звільнений за власним бажанням; 20.11.2008 року прийнятий горно робочим очисного забою 5 розряду підземним з повним робочим днем під землею; 01.02.2012 року звільнений за власним бажанням; 06.02.2012 року прийнятий горно робочим очисного забою підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті (а.с. 14-17).

Отже, оскільки основним документом, що підтверджує трудовий стаж відповідно до вимог чинного законодавства є трудова книжка, суд приходить висновку, що пільговий характер роботи позивача підтверджується наявними записами у копії трудової книжки серії БТ-ІІ № 3870173 ОСОБА_1.

Також, суд зазначає, що відповідачем до заяви про призначення пенсії були надані довідки про особливий характер роботи видана підприємством ВП «Шахта ім. Челюскінців» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» від 01.06.2014 року № 238, довідки про особливий характер роботи видана підприємством ВП «Шахта ім. О.О. Скочинського» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» № 202, № 203 від 01.09.2014 року, однак зазначені довідки не були враховані відповідачем оскільки вони були видані підприємствами, які не перереєструвались на підконтрольній українській владі території і відповідач не має можливості перевірити достовірність виданих довідок.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого ОСОБА_4 правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам’ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Приписами статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

З аналізу вищезазначених положень, суд приходить до висновку про те, що органи, які призначають пенсію мають право перевіряти надані заявником документи, а саме вимагаючи відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряючи обґрунтованість їх видачі.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували той факт, що відповідач вчиняв якісь дії для перевірки інформації зазначених у довідках наданих позивачем при зверненні з заявою про призначення пенсії.

Крім того, суд зазначає, у рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23.02.2016 року ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами».

Отже, державні органи повинні приймати документи, видані окупаційною владою, у тих випадках, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеженняправ громадян.

Також, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Також, суд зазначає, що законодавством на сьогоднішній день не врегульовано порядок надання та використання інформації, яка необхідна для підтвердження позивачем права на призначення пенсії коли доступ у позивача до такої інформації відсутній з причин, що не залежать від його волі.

Тобто через законодавчу прогалину не забезпечується захист прав громадян, які, незважаючи на втрату житла та інших соціальних благ, разом з членами своєї родини переїхали на іншу територію України з метою продовжити працювати на благо України.

Фактично склалася ситуація, за якої позивач змушений нести відповідальність за бездіяльність органу законодавчої влади.

На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку, що Селидовське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області не правомірно не зарахував до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи напідприємстві ВП “Шахта ім. Челюскінців” з 21.01.1986 року по 20.05.1986 року та з 17.08.1988 року по 30.11.1993 року та підприємстві ВП “Шахта ім. О.О. Скочинського” з 07.07.1994 року по 23.10.1997 року, в зв’язку з чим, позовні вимоги позивач в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно не врахування до пільгового стажу період роботи з 27.06.2012 року по 31.05.2014 року на ВП «Шахта ім. О.О. Скочинського», у зв’язку з тим, що в відомостях про спец стаж вказано атестацію від 27.06.2007 року № 657к, яка на період роботи позивача вже не діяла, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пунктом 4.2 Порядку № 383 передбачено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 року у справі № 21-307а14.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем до заяви про призначення пенсії була надана виписка з наказу ВП «Шахта ім. О.О. Скочинського» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» від 27.06.2007 року № 657к «Про результати атестації підземних робочих місць за умовами праці в шахті в 2007 році, яким затверджено перелік виробництв, робіт, професій, посад з шкідливими та тяжкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1, зокрема професія горно робочий очисного забою дільниця по добичі вугілля (а.с. 40).

Також, позивачем надано наказ ВП «Шахта ім. О.О. Скочинського» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» від 25.06.2012 року № 745к «Про результати атестації підземних робочих місць за умовами праці в шахті в 2012 році", яким затверджено перелік виробництв, робіт, професій, посад з шкідливими та тяжкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1, зокрема професія горно робочий очисного забою дільниця по добичі вугілля (а.с. 40 – зворотній бік).

Суд зазначає, що ВП «Шахта ім. О.О. Скочинського» у визначені законом терміни було проведено атестацію робочого місця, що підтверджується відповідними наказами.

Отже, посилання відповідача на те, що в відомостях про спецстаж вказано атестацію від 27.06.2007 року № 657к, яка на період роботи позивача вже не діяла, суд вважає безпідставним, оскільки позивач не повинен нести відповідальність за некоректне заповнення відомостей про спецстаж, а також суд звертає увагу відповідача на те, що позивачем був наданий наказ про проведення атестації на підприємстві ВП «Шахта ім. О.О. Скочинського» від 25.06.2012 № 745, яка була проведена у встановлені законом строк.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позивачем не правомірно не враховано до пільгового стажу позивача період роботи з 27.06.2012 року по 31.05.2014 року на ВП «Шахта ім. О.О. Скочинського», в зв’язку з чим, позовні вимоги позивач в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо не врахування до пільгового стажу позивача період роботи з та 01.06.2014 року по 31.08.2014 року та з 01.10.2014 року по 30.11.2014 року, та до страхового стажу період роботи з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року на підприємстві ВП «Шахта ім. О.О.Скочинського», у зв’язку з відсутністю відомостей про сплату щомісячних внесків за ці період до МДЗ України, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 1058 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_4 України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об’єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Приписами пункту 1 частини 1 статті 14 Закону № 1058 визначено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього Закону.

Частиною 1 статті 15 вказаного Закону передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині 1 статті 12 цього Закону.

Пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці, в тому числі на підприємствах, установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Частиною 6 статті 20 цього Закону визначено, що перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

У частині 9 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду;

Частинами 10, 12 статті 20 цього Закону передбачено, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум, у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст.24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 3 статті 24 цього Закону визначає, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до положень ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату єдиного внеску законом покладено на страхувальника.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 24 травня 2018 року по справі 490/12392/16-а.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивач не повинен нести відповідальність за неналежне виконання підприємством своїх обов'язків по сплаті обов'язкових платежів.

На підставі викладеного, суд приходить висновку, що відповідач не правомірно не зарахував до пільгового стажу позивача період роботи з та 01.06.2014 року по 31.08.2014 року та з 01.10.2014 року по 30.11.2014 року, та до страхового стажу період роботи з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року на підприємстві ВП «Шахта ім. О.О.Скочинського»

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача зарахувати до пільгового стажу період навчання з 01.09.1982 року по 15.01.1986 року в СПТУ № 103, та період проходження строкової військової служби в лавах ОСОБА_2 з 03.06.1986 року по 24.05.1988 року, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту» професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.

Статтею 18 вказаного Закону визначено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.

Згідно з частиною 4 статті 19 вказаного Закону професійно-технічні навчальні заклади незалежно від форм власності та підпорядкування розпочинають діяльність, пов'язану з підготовкою кваліфікованих робітників та наданням інших освітніх послуг, після отримання ліцензії. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що позивач з 01.09.1982 року по 15.01.1986 року навчався у Середньому професійно – технічному училищі № 103 м. Донецька та отримав спеціальність «електрослюсаря підземного, машиністу підземних устаткувань» (а.с. 18).

Згідно копії трудової книжки позивача встановлено, що позивач у період з 01.09.1982 року по 15.01.1986 року навчався у Середньому професійно – технічному училищі № 103 м. Донецька (а.с. 14).

Суд звертає увагу на те, що позивав навчався у період до набрання чинності Законом України «Про професійно – технічну освіту», в звязку з чим вважає за доцільне застосовувати законодавство чинне на момент виникнення спірних обставин.

Так, відповідно до п.п. «з» п. 109 розд. VIII ОСОБА_4 Міністрів СРСР «Про затвердження Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій» від 03.08.1972 року № 590 крім роботи в якості робітника або службовця до загального стаж роботи зараховується також: навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічної освіти (в ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах і училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищах і т. д.) і в інших училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, з підвищення кваліфікації і з перекваліфікації.

Приписами частини 3 п. 109 розділу VIII ОСОБА_4 міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 року передбачено, що при призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (Підпункти "а" і "б" пункту 16), і пенсій у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "до" і "л", прирівнюються за вибору яка звернулася за призначенням пенсії або до роботи, яка передувала даного періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті "з", прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що для зарахування даного періоду навчання до пільгового стажу, встановлено, що особа після завершення навчання має працевлаштуватись за професією, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, при цьому не встановлюючи обмежень щодо часу працевлаштування особи або конкретної професії, а тому посилання відповідача на те, що позивач після закінчення професійно – технічного училища протягом третьої місяців мав працевлаштуватись на роботу за набутою у професійно – технічному училищі професією є безпідставними.

Суд вказує на те, що професію «електрослюсаря підземного» віднесено до робіт із шкідливими умовами праці, передбачених Список N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений ОСОБА_4 Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року, який був чинний на момент навчання позивача.

Таким чином, позивач зобов’язаний був зарахувати період навчання позивача з 01.09.1982 року по 15.01.1986 року у Середньому професійно – технічному училищі № 103 м. Донецька за спеціальність «електрослюсаря підземного, машиністу підземних устаткувань» до пільгового стажу позивача.

Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду проходження позивачем військової служби суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба, незалежно від місця її проходження.

Відповідно до п.п. «в» абз. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з’єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Приписами статті 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов’язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Суд зазначає, що 21.01.1986 року позивача було прийнято до ВП «Шахти ім. Челюскінців» електрослюсарем 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті та 20.05.1986 року позивача було звільнено у зв'язку з призовом до ОСОБА_2 армії. З 03.06.1986 року по 24.05.1988 року позивач ніс службу в рядах ОСОБА_2 армії (а.с. 15). Тобто, позивач на час призиву на службу вже працював на посаді, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд приходить висновку про протиправність дій відповідача щодо не зарахування періоду проходження строкової військової служби з 03.06.1986 року по 24.05.1988 року до пільгового стажу позивача.

На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Селидовського об’єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про зобов’язання Селидовське об’єднане управління пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до спеціального (пільгового) страхового стажу ОСОБА_1, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”: період навчання з 01.09.1982 року по 15.01.1986 року в СПТУ № 103, період проходження строкової військової служби в лавах Збройних Сил ОСОБА_2 з 03.06.1986 року по 24.05.1988 року підлягає задоволенню.

Таким чином, суд вважає, що спірні рішення № 1699 Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії за віком від 16.11.2018 року, прийняте без повного з’ясування усіх обставин справи та дослідження не в повному обсязі документів наданих позивачем при зверненні з заявами про призначення пенсії, в зв’язку з чим рішення є протиправними та такими, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене суд приходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Селидовського об’єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасувати рішення № 1699 Селидовського об’єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області від 16.11.2018 року про відмову в призначення пенсії ОСОБА_1, зобов’язання Селидовське об’єднане управління пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до спеціального (пільгового) страхового стажу ОСОБА_1, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”: період навчання з 01.09.1982 року по 15.01.1986 року в СПТУ № 103, період проходження строкової військової служби в лавах Збройних Сил ОСОБА_2 з 03.06.1986 року по 24.05.1988 року, період роботи на підприємстві ВП “Шахта ім. Челюскінців” з 21.01.1986 року по 20.05.1986 року та з 17.08.1988 року по 30.11.1993 року, період роботи на підприємстві ВП “Шахта ім. О.О. Скочинського” з 07.07.1994 року по 23.10.1997 року та з 27.06.2012 року по 31.05.2014 року, зобов’язання Селидовське об’єднане управління пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового (загального) стажу ОСОБА_1, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” період роботи на підприємстві ВП “Шахта ім. О.О.Скочинського” з 01.06.2014 року по 31.08.2014 року та з 31.08.2014 року та з 01.10.2014 року по 30.11.2014 року, зобов’язання Селидовське об’єднане управління пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах № 3953 від 22.08.2018 року з урахуванням висновків суду.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Селидовського об’єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасувати рішення № 1699 Селидовського об’єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області від 16.11.2018 року про відмову в призначення пенсії ОСОБА_1, зобов’язання Селидовське об’єднане управління пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до спеціального (пільгового) страхового стажу ОСОБА_1, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”: період навчання з 01.09.1982 року по 15.01.1986 року в СПТУ № 103, період проходження строкової військової служби в лавах Збройних Сил ОСОБА_2 з 03.06.1986 року по 24.05.1988 року, період роботи на підприємстві ВП “Шахта ім. Челюскінців” з 21.01.1986 року по 20.05.1986 року та з 17.08.1988 року по 30.11.1993 року, період роботи на підприємстві ВП “Шахта ім. О.О. Скочинського” з 07.07.1994 року по 23.10.1997 року та з 27.06.2012 року по 31.05.2014 року, зобов’язання Селидовське об’єднане управління пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового (загального) стажу ОСОБА_1, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” період роботи на підприємстві ВП “Шахта ім. О.О.Скочинського” з 01.06.2014 року по 31.08.2014 року та з 31.08.2014 року та з 01.10.2014 року по 30.11.2014 року, зобов’язання Селидовське об’єднане управління пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах № 3953 від 22.08.2018 року з урахуванням висновків суду – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 1699 Селидовського об’єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області від 16.11.2018 року про відмову в призначення пенсії ОСОБА_1.

Зобов’язати Селидовське об’єднане управління пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 41247274) зарахувати до спеціального (пільгового) страхового стажу ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1), який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”: період навчання з 01.09.1982 року по 15.01.1986 року в СПТУ № 103, період проходження строкової військової служби в лавах Збройних Сил ОСОБА_2 з 03.06.1986 року по 24.05.1988 року, період роботи на підприємстві ВП “Шахта ім. Челюскінців” з 21.01.1986 року по 20.05.1986 року та з 17.08.1988 року по 30.11.1993 року, період роботи на підприємстві ВП “Шахта ім. О.О. Скочинського” з 07.07.1994 року по 23.10.1997 року та з 27.06.2012 року по 31.05.2014 року.

Зобов’язання Селидовське об’єднане управління пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 41247274) зарахувати до страхового (загального) стажу ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1), який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” період роботи на підприємстві ВП “Шахта ім. О.О.Скочинського” з 01.06.2014 року по 31.08.2014 року та з 31.08.2014 року та з 01.10.2014 року по 30.11.2014 року

Зобов’язання Селидовське об’єднане управління пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 41247274) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) про призначення пенсії на пільгових умовах № 3953 від 22.08.2018 року з урахуванням висновків суду

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце фактичного проживання: 85400, АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувать Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 41247274) судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) 40 копійок.

Повний текст постанови складено та підписано 23 квітня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Олішевська В.В.