Ухвала суду № 81354604, 23.04.2019, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/9844/18

Провадження № 2-др/643/4/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2019 р. Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Горбунової Я.М., за участю секретаря Арестової І.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1, – ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, яким вирішити питання про розподіл судових витрат по справі за позовом Харківського національного медичного університету до ОСОБА_1, а саме – стягнути з ХНМУ на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу у сумі 30000,00 грн.

В судовому засіданні представник заявника заяву підтримав, представник Харківського національного медичного університету надав письмові заперечення.

Суд, ознайомившись із заявою, перевіривши наявні в матеріалах справи докази встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що ХНМУ звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат за навчання у розмірі 107018,71 грн.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 06.09.2018 відкрито провадження у вказаній вище справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 01.11.2018 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частинами 1,2,8 ст. 279 ЦПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Оскільки справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання не проводилося, так само, як і судові дебати, що відповідає вимогам діючого процесуального законодавства.

Суд наголошує, що за весь час розгляду справи, з моменту відкриття провадження і до ухвалення судового рішення відповідач ОСОБА_1 доказів на підтвердження розміру понесених нею судових витрат до суду не надавала, як і не подавала заяв про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. При цьому суд зазначає, що згідно з діючим процесуальним законодавством сам по собі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат не є підтвердженням їх понесення.

Відповідно до роз’яснень, які містяться у п. 41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо суд не прийняв рішення щодо розподілу судових витрат або, наприклад, про повернення судового збору з Державного бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також із власної ініціативи суд на підставі статті 220 ЦПК має право ухвалити додаткове рішення у справі, яким вирішити відповідне питання. Проте якщо під час розгляду справи докази на підтвердження понесених судових витрат суду не надавалися, то додаткове рішення щодо розподілу цих судових витрат ухвалюватися не може і в задоволенні такої заяви має бути відмовлено.

На підставі викладеного суд вважає, що заява не підлягає задоволенню, оскільки докази на підтвердження витрат на правову допомогу не подані протягом встановленого законом строку на їх подання.

Керуючись ст. ст. 137, 141, 270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника ОСОБА_1, – ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом Харківського національного медичного університету до ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Я.М. Горбунова