Рішення № 81353063, 15.04.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/2670/17

н/п 2/640/86/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2019 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Попрас В.О.,

при секретарі - Томіної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Київського районного суду м. Харкова перебувала справа №640/18895/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. В грудні 2015 року ОСОБА_1 пред'явила зустрічний позов до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Київського Управління служб по справам дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя та визначення місця проживання дитини.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 16.03.2016 у справі №640/18895/15-ц позовні вимоги по зустрічному позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Київського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини та поділ майна подружжя роз'єднано в самостійні провадження. Позовні вимоги по зустрічному позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа служба у справах дітей Київського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини виділено в самостійне провадження.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 05.04.2016 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Київського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини об'єднано в одне провадження з цивільною справою за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку участі батька у вихованні дитини.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21.02.2017 у справі №640/3713/16 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Київського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини виділено в самостійне провадження, справі присвоєно № 640/2670/17 - справа, що розглядається.

В остаточній редакції позовної заяви, поданої до суду 24.01.2017 р., позивачка ОСОБА_1 просила визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом із матір'ю - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 2002 року вона перебувала з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 25.11.2015 р. на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова. Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з ОСОБА_1 В жовтні 2016 року відповідач викрав дитину із школи, повністю обмеживши спілкування з дочкою. В цей час дочка проживала із новою дружиною ОСОБА_2 та її сином, не відвідувала учбовий заклад, гуртки, у зв'язку із чим ОСОБА_1 вимушена була звертатись до компетентних органів. За таких обставин позивачка ОСОБА_1 вважає, що батько втягує малолітню дитину у складний процес розлучення, змушуючи дитину розриватися між батьком і матір'ю. З метою захисту прав дитини, її нормального розвитку і психоемоційного стану ОСОБА_1 вважає за необхідне визначити місце проживання дитини з нею за місцем її проживання: АДРЕСА_1, в якій дитина народилась та живе. Зазначає, що здатна забезпечити та виховати дитину, є фізичною особою-підприємцем, має житло, в якому створені належні умови для проживання, навчання та розвитку дитини. ОСОБА_4 просила врахувати те, що відповідачу визначений порядок його участі у вихованні дочки, та відсутність виняткових обставин, за яких малолітня дитина може бути розлучена із матір'ю.

Не погоджуючись із позовними вимогами ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_2 у березні 2017 року подав зустрічний позов до ОСОБА_1 третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини, який ухвалою суду від 03.03.2017 прийнятий судом до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Київського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини.

В зустрічному позові ОСОБА_2 просить визначити місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із батьком - ОСОБА_2. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що після розірвання шлюбу позивач з колишньою дружиною погодив графік його участі у спілкуванні з дитиною. Проте, після того, як ОСОБА_1 дізналась, що ОСОБА_2 зустрічається з іншою жінкою, з якою має намір одружитись, почала порушувати домовленість та чинити перешкоди у його спілкуванні із дочкою, зокрема, необґрунтовано відмовляти у відвідуванні дитини, ігнорувати домовленості щодо його відпочинку із дочкою, безпідставно відкликати раніше надані нею дозволи на виїзд дитини за межі України. ОСОБА_4 ОСОБА_2 зазначає, що в вересні 2016 року ОСОБА_1 самостійно змінила місце проживання дитини та переїхала проживати з дочкою до іншого міста, чим позбавила його можливості бачитись та спілкуватись із дитиною. За допомогою компетентних органів дитину вдалось повернути та відновити спілкування. ОСОБА_4 зазначає, що в жовтні 2016 року ОСОБА_1 разом із її чоловіком та невстановленою особою здійснили озброєний напад на його родину, внаслідок чого здоров'ю дочки завдано шкоди, у зв'язку із чим впродовж тривалого часу дитині надавалась медична допомога із звільненням від навчання за рекомендацією лікарів. Вважає, що така поведінка ОСОБА_1 суперечить інтересам доньки, оскільки не відповідає загальноприйнятим нормам моралі, що в подальшому негативно вплине на її виховання. ОСОБА_2 вважає, що визначення місця проживання разом з ним буде повністю відповідати інтересам дочки. Він спроможний забезпечити дитину всім необхідним, постійно слідкує за станом здоров'я дитини, її розвитком, для дитини створені належні умови проживання та навчання. До того ж зазначає, що в дочки склались добрі стосунки із його теперішньою дружиною, яку вона називає мамою, та її сином. При вирішенні справи просив врахувати те, що згідно із висновком судово-психологічної експертизи встановлено більшу прихильність дочки до теперішньої сім'ї батька, де вона почуває себе щасливою та захищеною, а також пояснення дочки, які вона надала інспектору ЮП Київського ВП ГУНП в Харківській області щодо бажання залишитись мешкати разом із батьком та його родиною.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник Гончарова З.П. підтримали позовні вимоги, просили позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі, в задоволенні позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_2 просили відмовити, врахувавши, що позивачка ОСОБА_1 повністю займається вихованням та забезпеченням дитини, дочка має добрі відносини з її теперішнім чоловіком, вважають, що дитина повинна проживати з матір'ю, а з батьком зустрічатись у визначений для цього час.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник Гребенюк О.О. позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, заперечувала проти їх задоволення, підтримали зустрічний позов ОСОБА_2 та просили його задовольнити, посилаючись на те, що підставою для звернення до суду з зустрічним позовом щодо визначення місяця проживання дочки із ним стала аморальна поведінка ОСОБА_1 та її родини щодо дитини, чинення перешкод у спілкуванні батьків ОСОБА_2 із онукою, озброєний напад матері дитини та її чоловіка на родину позивача, намагання позбавити ОСОБА_2 життя з боку ОСОБА_1 та її матері. Вважає, що дитина повинна проживати з ним, оскільки дочка має більшу прихильність до ОСОБА_2 та його родини, враховуючи, що ОСОБА_2 займається вихованням дочки, забезпечує її всім необхідним, а родина матері є неблагонадійною.

Представник третьої особи - Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в судове засідання не з'явився, про дату та час повідомлявся належним чином, просили розглядати справу у їх відсутність, надали до суду висновок щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір'ю ОСОБА_1 За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника третьої особи.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків, дослідивши письмові докази та відеоматеріали, суд прийшов до висновку, що в задоволені первісного позову ОСОБА_1 слід відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

З 01.02.2002 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25.11.2015 р. шлюб між сторонами розірвано.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

Після припинення шлюбних відносин малолітня ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю та її чоловіком ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_1. Право власності на частину цієї квартири є предметом судового спору про поділ спільного майна колишнього подружжя. Інша частина даної квартири належить батькові ОСОБА_2 - ОСОБА_8

Актом обстеження умов проживання від 01.02.2016 р., від 01.06.2017 р. встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 складається з чотирьох кімнат, для дитини відведено окрему кімнату, де є місце для відпочинку, розвитку, навчання дитини, для проживання дитини створені належні умови. Стосунки, традиції в сім'ї спокійні.

Як вбачається з характеристикою за місцем проживання, наданою т.в.о. заступника начальника сектору Київського відділу ГУ НП в Харківській області, позивачка ОСОБА_1 характеризується з найкращої сторони.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем.

В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначала, що займається підприємницькою діяльністю, тому має постійний дохід, необхідний для утримання дитини.

Проте, доказів, підтверджуючих факт отримання ОСОБА_1 доходів, можливості матеріального забезпечення та утримання нею дитини, суду не надано.

ОСОБА_2 згідно договору оренди житла від 01.11.2016 р., проживає разом із дружною ОСОБА_9, її сином ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_2.

Зі змісту акту обстеження умов проживання від 22.02.2017 р. та від 12.06.2017 р. вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_2, в якій проживає ОСОБА_2, складається з п'яти кімнат, для дочки ОСОБА_3 відведено окрему кімнату, створені всі необхідні умови для розвитку, виховання та навчання дитини. Стосунки, традиції сім'ї доброзичливі, спокійні, теплі, дитина розкута, відкрита, вільно висловлює свою думку.

Як вбачається з службової характеристики заступника директора департаменту начальника управління транспорту та пасажирських перевезень Департаменту інфраструктури Харківської міської ради, що ОСОБА_2 є директором КП «Міськелектротранссервіс», характеризується з позитивного боку, діловитий, коректний, доброзичливий, має стаж роботи 22 роки. За високий професіоналізм, вагомі трудові досягнення ОСОБА_2 оголошено Подяку Харківського міського голови.

Згідно з інформацією про особу за місцем проживання, наданою Київським ВП ГУ НП в Харківській області, ОСОБА_2 характеризується позитивно.

Як вбачається з довідки про доходи, наданої КП «Міськелектротранссервіс», сума доходу ОСОБА_2 за 2015 рік складає 166794,04 грн., за 2016 рік -197755,06 грн., за 2017 рік -207776,50 грн., за період з січня по липень 2018 року -146507,18 грн.

Таким чином, ОСОБА_2 має можливість матеріально забезпечувати та утримувати дитину.

Відповідно до характеристики ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, дівчинка з першого класу навчається у спеціалізованій економіко-правовій школі І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням іноземної мови ПВНЗ Харківський гуманітарний університет «Народна Українська академія». За час навчання проявила себе старанною, здатною ученицею. Батьки дитини уважно відноситься до навчання та виховання дитини, допомагають дитині у виконані шкільних завдань, контролюють її учбову діяльність, відвідують індивідуальні консультації вчителя. Ректором університету «Народна Українська академія» батькові дитини у 2016 році винесено подяку за активну співпрацю з академією та прекрасне виховання дочки ОСОБА_3.

За клопотанням представника ОСОБА_1 судом в якості свідків були допитані ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_13

Свідок ОСОБА_12 в суді пояснив, що ОСОБА_9 є його колишньою дружиною, з якою вони мають спільну дитину - сина ОСОБА_10, у спілкуванні з яким ОСОБА_9 чинить йому перешкоди. ОСОБА_4 бачив три-чотири рази в минулому чи позаминулому році. Зазначає, що в родині його колишньої дружини - ОСОБА_9 дітей настроюють проти батьків.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що з 19.01.2017 р. він перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1. З ОСОБА_4 - дочкою дружини від першого шлюбу, він має дружні відносини, дитина вважає його найкращим другом, називала батьком. Зазначає, що в родині батька - ОСОБА_2 дитину примушують називати його нову дружину матір'ю. Своєю сім'єю ОСОБА_4 вважає матір та свідка ОСОБА_7 Мати дитини - ОСОБА_1 ніколи не чинила перешкод у спілкуванні дитини з батьком. ОСОБА_4 любить як матір, так і батька. ОСОБА_1 займається вихованням та забезпеченням дочки, дитина з радістю проводить час зі своєю матір'ю. Він постійно спілкується з дитиною, відводить дитину до школи, на гуртки, виконує з нею домашні завдання. У ОСОБА_2 з донькою також добрі стосунки.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що з 2015 року допомагає ОСОБА_1 у домашніх справах. В родині ОСОБА_1 буває мінімум два рази на тиждень. Знає ОСОБА_1 як добру матір, дитина любить її, з ОСОБА_4 у ОСОБА_1 довірчі відносини. ОСОБА_4 також любить свого батька ОСОБА_2, проте, на думку свідка, дитина боїться його. Коли дитина хворіла, її попросили зателефонувати батькові і сказати, щоб він не приїздив, проте дитина через те, що боялась, відповіла відмовою. Зі слів ОСОБА_1 їй відомо, що однокласники ОСОБА_3 розповідали їй, що коли приїздив батько ОСОБА_3, дочка називала його нову дружину матір'ю, на що вона зробила ОСОБА_3 зауваження. У чоловіка ОСОБА_1 - ОСОБА_7 з ОСОБА_4 дружні відносини, вона любить його як друга. Матір дитини та її чоловік займаються вихованням, розвитком дитини. ОСОБА_2 - батька ОСОБА_3 вона бачила один раз, коли передавала йому дитину від матері.

За клопотанням представника ОСОБА_2 в якості свідків було допитано ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17

Свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що він є батьком ОСОБА_2. ОСОБА_1 є колишньою дружиною його сина. Від шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають дочку - ОСОБА_4, яка є його онукою. З моменту народження дитини ОСОБА_2 самостійно займався вихованням дочки. Матір дитини - ОСОБА_1 майже не приймала участі у її вихованні, приділяла більше уваги покращенню своєї зовнішності, ніж дитині. За відсутності домашнього тепла, якого не вистачало ОСОБА_3 від рідної матері, вона називала бабусю - мамою. ОСОБА_2 і ОСОБА_4 мають певний зв'язок, вони є близькими по духу людьми, спільно займаються спортом. Під час подружнього життя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 свідок та його дружина мали можливість спілкуватись із онукою, відводити її на гуртки, виховувати. Проте, після розлучення із сином, колишня невістка - ОСОБА_1 повністю відсторонила свідка та його дружину від можливості спілкуватися з онукою, запропонувавши переоформити належну свідку квартиру на ОСОБА_4 в обмін на побачення з онукою. В зв'язку з перешкодами ОСОБА_1 у спілкуванні з онукою, свідок з дружиною вимушені були звернутись до суду із позовом про встановлення їм порядку спілкування з онукою. В родині батька - ОСОБА_2 дитина почуває себе щасливою, має зведеного та рідного братів, з якими вона з задоволенням проводить час, має окрему кімнату, облаштовану всім необхідним для розвитку та навчання. Онука неодноразово висловлювала бажання залишитись проживати із батьком. Нову дружину сина - ОСОБА_7, ОСОБА_4 називає мамою. ОСОБА_7 відноситься до ОСОБА_3 як до рідної дитини. На думку свідка проживання дитини в родині матері, де двічі замовлялось вбивство батька дитини, є небезпечним для дитини. Вважає, що комфортніше ОСОБА_3 буде жити в родині батька.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснила, що вона обіймає посаду інспектора ювенальної превенції Київського ВП ГУ НП в Харківській області. В 2016 році розглядала звернення ОСОБА_1 щодо недосягнення згоди з ОСОБА_2 про порядок спілкування із дочкою ОСОБА_4. За результатами розгляду звернень матері дитини нею надана рекомендація щодо розгляду відносин, що склались між сторонами, в судовому порядку. ОСОБА_4 зазначила, що у грудні 2016 року нею розглядалось звернення ОСОБА_1 щодо проведення перевірки умов та встановлення місця проживання дитини разом із батьком. За результатами обстеження умов проживання дитини разом із батьком нею складено рапорт, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_4 має належні умови проживання в родині батька, має окрему кімнату. Нову дружину ОСОБА_2 в її присутності дитина називала мамою. В розмові дитина повідомила, що їй подобається проживати в родині батька та вона бажає залишитися жити разом із ним.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснив, що знайомий з ОСОБА_2 та його сім'єю з 2011 року. Під час спільного відпочинку родинами помітив, що дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_1 не займається вихованням дочки та не піклується про неї. ОСОБА_2 фактично виконує функції і батька, і матері. Після припинення шлюбних відносин ОСОБА_1 почала обмежувати спілкування ОСОБА_4 із батьком, висуваючи вимоги щодо переоформлення на неї належного ОСОБА_2 майна в обмін на побачення з дитиною. В новій родині ОСОБА_2, з якою свідок та його дружина зустрічаються близько двох разів на тиждень, ОСОБА_4 має добрі відносини із новою дружиною ОСОБА_2 - ОСОБА_7, яка займається вихованням ОСОБА_4 та піклується про неї. ОСОБА_4 з власної волі називає нову дружину ОСОБА_2 - мамою. На відміну від попередньої сім'ї ОСОБА_16 із ОСОБА_1, де всі питання щодо виховання дочки вирішував виключно батько, в сім'ї ОСОБА_2 з ОСОБА_7 дитина звертається за допомогою як до ОСОБА_7, так і до ОСОБА_16. При передачі дитини від батька до ОСОБА_1, ОСОБА_4 замикається, починає плакати, висловлює небажання їхати до родини матері та просить залишитись проживати в родині батька. При плануванні спільного відпочинку родинами в Туреччині, ОСОБА_1, маніпулюючи дитиною та намагаючись зашкодити ОСОБА_2, за день до вильоту відкликала наданий нею дозвіл, засмутивши ОСОБА_4. В 2016 році ОСОБА_1 із співмешканцем, намагаючись відібрати дочку у ОСОБА_16, здійснили напад на родину ОСОБА_2, що травмувало психіку дитини. Наступного дня він бачив дітей, вони були налякані. ОСОБА_4 запитувала, чому мама хоче забрати її від тата і зробити йому зле. В родині батька дитина має свою кімнату, яка облаштована всім необхідним. ОСОБА_2 займається вихованням ОСОБА_4, відводить її на гуртки, робить з дочкою домашні завдання. В родині батька ОСОБА_4 почуває себе розкутою, захищеною.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що з ОСОБА_2 та його колишньою дружиною ОСОБА_1 вона та її чоловік ОСОБА_16 познайомились, коли ОСОБА_4 було три роки. Під час проведення спільного дозвілля її здивувало те, що всіма питаннями щодо піклування за ОСОБА_4 займався батько - ОСОБА_2, а до матері дитина взагалі не зверталась. Після припинення шлюбних відносин, ОСОБА_1 почала обмежувати зустрічі ОСОБА_16 із дочкою. В новій родині ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_7, вони з чоловіком бувають близько двох разів на тиждень, спільно проводять час, відпочивають. ОСОБА_4 називає ОСОБА_7 мамою. ОСОБА_7 піклується про дитину, приймає участь у її вихованні, з ОСОБА_4 вони мають близький емоційний контакт. ОСОБА_4 також розповідала їй, що її матір ОСОБА_1 разом із іншими чоловіками здійснили напад на їх родину, стріляли в батька, у зв'язку із чим вона сильно злякалась. ОСОБА_4 була засмучена нечесною поведінкою її матері - ОСОБА_1, пов'язаною з безпідставним відкликанням дозволу на її виліт для відпочинку разом із батьком до Туреччини. Свідок вважає неприпустимою поведінку матері ОСОБА_1, яка замовила вбивство ОСОБА_2 ОСОБА_4 свідок пояснила, що вихованню дочки ОСОБА_2 приділяє багато уваги, відвідує з нею різні розвиваючи заклади. В сім'ї батька ОСОБА_4 має свою кімнату, двох братів, з якими вони разом граються. В час коли, ОСОБА_2 передає ОСОБА_4 матері, дитина дуже засмучується та не бажає залишати родину батька. В її присутності ОСОБА_4 неодноразово висловлювала бажання залишитись проживати разом із батьком.

Частиною четвертою статті 29 ЦК України встановлено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно частин першої, другої статті 161 СК Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У справі, що розглядається, обидва батьки бажають належно виконувати свої батьківські обов'язки, підстав вважати їх такими, що неналежно виконують ці обов'язки, у суду немає. Станом на час розгляду справи у суду відсутні відомості про зловживання кимось із батьків спиртними напоями або наркотичними засобами, обидва батьки позитивно характеризуються.

При вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків дитина бажає проживати (п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11).

Згідно висновку судово-психологічної експертизи № 6668 від 09.11.2016 р., складеного судовим експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса, на момент дослідження, сімейна ситуація, індивідуально - психологічні особливості батька ОСОБА_2 та його виховна поведінка справляють позитивний вплив на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя його малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 На момент дослідження індивідуально-психологічні особливості матері ОСОБА_1 та її виховна поведінка позитивно впливають на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя малолітньої дочки ОСОБА_3 Однак, виявлено негативне емоційне ставлення ОСОБА_1 до співмешканця матері ОСОБА_7. Особа ОСОБА_7 викликає у ОСОБА_3 стан емоційного напруження та дискомфорту, відсутня асоціація ОСОБА_7 з власною родиною, та з особою, яка могла б замінити їй батька. На момент дослідження, виявлено більшу прихильність та психологічну сумісність дитини з сім'єю батька. В сім'ї батька - ОСОБА_2 дитина почуває себе захищеною, сприймає дружину батька та її сина як близьких людей. У формуванні такого ставлення дитини відіграє роль система цінностей особистості батька, ОСОБА_2, одним із найважливіших пріоритетів якої є потреба у близькому емоційному контакті з дочкою та забезпечення її благополуччя. Специфічними психологічними особливостями взаємовідносин дитини з матір'ю - ОСОБА_1 є: позитивний вплив матері на становлення статево-рольової ідентифікації та формування адекватного ставлення дитини до своєї жіночості. Специфічними психологічними особливостями взаємовідносин дитини з батьком - ОСОБА_2 є відчуття близькості та взаємної довіри, відчуття захищеності у дитини.

За результатами психодіагностичного дослідження та спостереження за поведінкою малолітньої ОСОБА_3 встановлено більшу прихильність до теперішньої сім'ї батька ОСОБА_2, що обумовлено тим фактом, що в особистісній системі цінностей ОСОБА_2 одним із найважливіших пріоритетів є емоційний контакт з дочкою та забезпечення її благополуччя. В сім'ї батька - ОСОБА_2 дитина почуває себе захищеною, сприймає дружину батька та її сина як близьких людей. Позитивно на емоційний стан ОСОБА_3 впливає відповідальне ставлення батька до неї, розуміння її психологічних особливостей, що обумовлює сприйняття ОСОБА_3 батька як найближчого дорослого.

ОСОБА_4, під час психодіагностичної бесіди ОСОБА_4 повідомила, що до ОСОБА_7, дружини батька, вона ставиться добре, ОСОБА_7 готує їжу, доглядає за нею, робить їй зачіски, разом з ОСОБА_9 ОСОБА_4 вигулює собаку. ОСОБА_4 повідомила, що їй подобається спілкуватись та гратись з Богданом, наголосила, що саме вона привела Богдана до секції карате, де тренується сама. На запитання, хто такий ОСОБА_7, дівчинка пояснила, що він новий чоловік її мами. Додала також, що ОСОБА_7 говорить погані слова на її батька, і її це засмучує.

В той же час залучений стороною позивача за первісним позовом в якості письмового доказу висновок фахівця у галузі психології Горецької А.М. від 28.11.2016, який наданий за результатами оцінки висновку судово-психологічної експертизи №6668 від 09.11.2016 р., на звернення адвоката Гончарової З.П. від 23.11.2016 р., не відповідає вимогам статей 76, 102 ЦПК України.

Доказами є будь-які дані, що встановлюються, у тому числі, висновками експерта, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, що передбачено статтею 76 ЦПК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Статтею 72 ЦПК України визначено, що експерт - це особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з'ясування відповідних обставин справи, який призначається судом або залучається учасником справи і зобов'язаний дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.

Суд ставить під сумнів висновок фахівця, оскільки викладені в ньому дані є суб'єктивною думкою спеціаліста з конкретної області знань, та не є в розумінні ст.102 ЦПК України висновком експерта, якого попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Згідно частин четвертої та п'ятої статті 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до Порядку провадження органами опіки і піклування діяльності, пов'язаної з захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 р. №866, органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад. Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних рад об'єднаних територіальних громад.

Згідно із Висновками Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради №150 від 14.03.2016 р. та № 398 від 30.06.2017 р., орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір'ю ОСОБА_1.

У відповідності до пункту 72 Порядку провадження органами опіки і піклування діяльності, пов'язаної з захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 р. №866, під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини. При вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення.

Аналізуючи зміст висновків №150 від 14.03.2016 р. та № 398 від 30.06.2017 р., суд вважає що органом опіки та піклування не в повній мірі виконано вимоги норми п.72 Порядку провадження органами опіки і піклування діяльності, пов'язаної з захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 р. №866, оскільки у висновку не проаналізовано ставлення батьків дитини до виконання своїх батьківських обов'язків, не враховано особисту прихильність дитини до батьків.

Надаючи оцінку висновку органу опіки та піклування № 398 від 30.06.2017, суд також бере до уваги наступне. В своїх поясненнях ОСОБА_2 зазначив, що засідання комісії з питань захисту прав дитини, проведено без його участі в декларативній формі. ОСОБА_4 пояснення ОСОБА_2 підтверджені протоколом засідання Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради №12 від 27.06.2017 р. Зміст цього протоколу зводиться до загальних відомостей про дитину, її батьків, за відсутності буд-яких обґрунтувань прийнятого рішення щодо визначення місця проживання дитини разом із матір'ю. Крім того, орган опіки не дає оцінку стійкого психологічно-емоційного зв'язку дитини з батьком та його дружиною, прихильності дитини до родини батька.

ОСОБА_4, судом враховується зроблений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 р. у справі № 402/428/16-ц висновок про те, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23.05.1969 р. та Закону №1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв'язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов'язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р., ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 р., про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей. Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Суд критично відноситься до висновків органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання дитини з матір'ю, оскільки останні, обґрунтовуючи надані до суду висновки посилаються саме на відсутність виняткових обставин щодо розлучення дитини із матір'ю, закріплений ст.6 Декларації прав дитини.

Частиною шостою статті 19 Сімейного кодексу України передбачено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

З огляду на те, що висновки Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради №150 від 14.03.2016 р. та №398 від 30.06.2017 р. щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір'ю є недостатньо обґрунтованим, тому приймаючи до уваги інші докази по справі в сукупності, враховуючи інтереси дитини, суд не погоджується з ними.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (пункт 1). При цьому зазначена стаття містить застереження, згідно з яким органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (пункт 2).

Згідно зі статтями 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13), Європейський суд з прав людини вказав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв'язки із сім'єю, крім випадків, коли доведено, що сім'я непридатна або неблагополучна; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Саме з урахуванням зазначених принципів ЄСПЛ здійснював оцінку того, чи національні суди вжили всіх заходів для визначення найкращих інтересів дитини у цій справі та визначили її місце проживання з дотриманням вимог статті 8 Конвенції.

Аналіз наведених норм права, в тому числі практика Європейського суду з прав людини, дає підстави вважати, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Крім того, вирішуючи справу суд враховує вимоги ст.51 Конституції України, згідно якої кожному із подружжя гарантуються рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї, а також частину шосту статті 7 Сімейного кодексу України, відповідно до якої рівність прав і обов'язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин, що узгоджується з практикою ЄСПЛ, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги (рішення у справі «Зоммерфельд проти Німеччини» («Sommerfeld v. Germany») від 08.07.2003 р., «Цаунеггер проти Німеччини» («Zaunegger v. Germany») від 03.12.2009 р.).

Приймаючи рішення по справі, що розглядається, суд приходить до висновку, що батько дитини має належні житлово-побутові умови для забезпечення дитини усім необхідним для її розвитку, має стабільний дохід та можливість утримувати дитину матеріально, позитивно характеризуються за місцем роботи та проживання. У дитини з жінкою батька та її сином склались добрі відносини, з ними дитина відчуває себе комфортно.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 підтвердили, що дитина в їх присутності висловлювала бажання проживати в родині батька.

З огляду на викладене, враховуючи особисту прихильність дитини до батька та його родини, а також те, що ОСОБА_2 створює належні умови для гармонійного розвитку, проживання, навчання та виховання дочки, суд приходить до висновку, що на даний час існують обставини для визначення місця проживання дитини з батьком, а не з матір'ю, і що таке рішення відповідатиме інтересам дитини, сприятиме належним умовам її проживання, гармонійному розвитку та вихованню, належному матеріальному забезпеченню. В зв'язку з чим позов ОСОБА_2 слід задовольнити та відповідно відмовити у задоволені позову ОСОБА_1.

Питання про розподіл судових витрат вирішується судом у відповідності до вимог статі 141 ЦПК України, якою передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст.141, 160, 161 СК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визначити місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, із батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 640 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23.04.2019 р.

СУДДЯ